Рішення № 31902284, 11.06.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/5290/13 11.06.13За позовом Публічного акціонерного товариства «Укргідроенерго»;

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергопром»;

про стягнення 122 818,65 грн.

Суддя Мандриченко О.В.

Представники:

Від позивача: Гренчук Г. В., представник, довіреність №5/229 від 27.12.2012 р.;

Від відповідача: Олєйніков Є. В., представник, довіреність №б/н від 01.03.2013 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.03.2013 р. порушено провадження у справі №910/5290/13; розгляд справи призначено на 04.04.2013 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.04.2013 р. відкладено розгляд справи на 23.04.2013 р.

В судовому засіданні 23.04.2013 року було оголошено перерву до 14.05.2013 р.

В судовому засіданні 14.05.2013 року було оголошено перерву до 23.05.2013 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.05.2013 р. продовжено термін вирішення спору на 15 днів.

В судовому засіданні 23.05.2013 року було оголошено перерву до 28.05.2013 р.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 28.05.2013 року справу №910/5290/13 передано для розгляду судді Борисенко І. І.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.05.2013 року призначено розгляд справи на 11.06.2013 року.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 03.06.2013 року справу №910/5290/13 передано для розгляду судді Мандриченку О. В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2013 року призначено розгляд справи на 11.06.2013 року.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить стягнути з відповідача 118 725,72 грн. заборгованості, 3 211,43 грн. пені, 237,45 грн. інфляційних втрат, 644,05 грн. трьох відсотків річних з простроченої суми, а також 2 456,38 грн. витрат по сплаті судового збору з мотивів, вказаних у позовній заяві з мотивів, вказаних у позовній заяві.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтвердив, просив позов задовольнити повністю.

Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву зазначив, що визнає заборгованість за актом від 22.02.2010 року №14 на суму 218,05 грн., за актом від 21.04.2010 року №29 на суму 96 560,05 грн., від 03.05.2010 року №35 на суму 615,01 грн., від 30.06.2010 року №43 на суму 763,18 грн.; загальна сума боргу становить 98 156,29 грн.; що стосується рахунку на оплату від 19.10.2010 року на суму 10 172,89 грн., то відповідач зазначив, що акт на адресу відповідача не направлявся, будівельна техніка в оренду не надавалася; заборгованість за актами від 30.10.2009 року №37 на суму 1 881,38 грн., від 30.11.2009 року №47 на суму 556,31 грн., від 22.12.2009 року №51 на суму 4 581,85 грн., від 31.12.2009 року №61 на суму 5 258,38 грн. не визнається в зв'язку з простроченням терміну позовної давності; заборгованість щодо сплати пені не визнається, оскільки в договорі така пеня не передбачена, а саме нарахування пені здійснено в порушення статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасність виконання грошових зобов'язань»; також відповідач визнає нараховані інфляційні втрати у розмірі 98,16 грн. та три відсотки річних у розмірі 532,46 грн.; в задоволенні іншої частини позовних вимог просить суд відмовити.

Також відповідач надав суду заяву про застосування строків позовної давності у зв'язку з наступним:

- відповідно до п. 3.2. договору орендна плата сплачується орендарем на підставі встановленого орендодавцем рахунку, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок орендодавця;

- пунктом 5.1. договору оренди №120 визначений строк дії договору до 01.09.2009 року;

- часиною 5 статті 762 Цивільного кодексу України визначено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором;

- отже, перебіг строку позовної давності за актом №37 починається з 30 листопада 2009 року та закінчується 29 листопада 2012 року; за актом №47 починається 30 грудня 2009 року та закінчується 29 грудня 2012 року; за актом №51 починається 22 січня 2010 року та закінчується 21 січня 2013 року; за актом №61 починається 31 грудня 2009 року та закінчується 30 січня 2013 року;

- рахунки на оплату послуг оренди були надані лише 06 грудня 2012 року, тобто поза межами дії договору та строків позовної давності;

- позовна заява підписана позивачем 14 березня 2013 року, тобто зі спливом позовної давності, встановленої для стягнення за вищезазначеними актами такої категорії заборгованості.

Позивач надав суду додаткові пояснення до позовної заяви, у яких зазначив наступне:

- відповідно до положення про філію «Дирекція з будівництва Дністровської ГАЕС», затвердженого президентом НАК «Енергетична компанія України» 23.09.2005 року, філії «Дирекція з будівництва Дністровської ГАЕС» є відокремленим підрозділом ПАТ «Укргідроенерго» без прав юридичної особи;

- згідно з п. 3.6. положення, директор філії діє на підставі довіреності, виданої товариством, здійснює свої повноваження відповідно до статуту товариства та цього положення;

- згідно з п. 4.5. положення, філія здійснює господарську діяльність від імені та в інтересах товариства;

- відповідно до п.п. 5.2., 5.7. положення, управління філією здійснює директор, який діє на підставі довіреності, виданої йому товариством;

- згідно з довіреностями №3-17 від 10.03.2009 року, №3/40 від 28.12.2009 року, №3/7 від 30.03.2010 року, виданих на ім'я директора філії, директор філії має право укладати договори/угоди, пов'язані з господарською діяльністю філії «Дирекція з будівництва «Дністровська ГАЕС» ПАТ «Укргідроенерго», за умови, що загальна вартість кожного окремого договору не може перевищувати 20 000,00 грн., підписувати акти виконаних робіт, акти приймання-передачі, а також всі інші документи, що стосуються виконання договорів;

- філія мала всі необхідні права та повноваження для складання та підписання актів виконаних робіт та виставлення рахунків на оплату за використання майна, переданого в оренду на підставі договору оренди №117 від 01.09.2009 р.;

- акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2009 року був складений на підтвердження здійснення розрахунків за чотирма договорами оренди кранів, укладених між ПАТ «Укргідроенерго» та ТОВ «Енергопром», а саме №116 від 01.09.2009 року, №117 від 01.09.2009 року, №118 від 01.09.2009 року та №120 від 01.09.2009 року;

- акт виконаних робіт за вересень 2010 року №80 від 19.10.2010 року на суму 10 172,89 грн. був виготовлений на підставі довідки про використання кранів, орендованих у ВАТ «Укргідроенерго»;

- зазначена довідка була отримана позивачем від відповідача 19.10.2010 року, про що свідчить відбиток вхідного штампу філії «Дирекція будівництва «Дністровської ГАЕС»;

- підписаний уповноваженими представниками позивача акт виконаних робіт №80 від 19.10.2010 року у двох примірниках разом з рахунком на оплату №18 від 19.10.2010 року було надано відповідачеві, про що свідчить напис про прийняття документу уповноваженим представником відповідача з зазначенням вхідного номеру на рахунку на оплату №18 від 19.10.2010 року;

- умовами договору не визначена необхідність складати та підписувати акти виконаних робіт;

- відсутність підписаного з боку відповідача акту виконаних робіт №80 від 19.10.2010 року не звільняє відповідача від обов'язку сплатити виставлений позивачем та отриманий відповідачем рахунок на оплату №18 від 19.10.2010 року;

- підставою нарахування позивачем пені є частина 2 статті 231 Господарського кодексу України, тобто її джерелом є закон, згідно з яким, у разі, якщо позивач належить до державного сектора економіки, то пеня нараховується на підставі частини 2 статті 231 Господарського кодексу України у розмірі, встановленому спеціальним Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»;

- передбачене частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України (законом) право позивача нарахувати пеню не може бути обмежене відсутністю встановленого такого права умовами договору;

- позивач нарахував відповідачеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період 25.12.2012 року - 28.02.2013 року на загальну суму заборгованості 118 725,72 грн. в сумі 3 211,43 грн.;

- також позивач не погоджується з заявою відповідача про застосування строків позовної давності, оскільки відповідачем неправильно застосовані норми щодо обчислення строків позовної давності;

- сторони встановили у договорі, що орендна плата визначається згідно розрахунку орендної плати за фактично відпрацьований час, що не суперечить чинному законодавству;

- відповідно до частини 5 статті 762 Цивільного кодексу України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором;

- сторони під час укладення договору встановили, що орендна плата сплачується відповідачем на підставі виставленого позивачем рахунку, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача;

- можна зробити висновок, що сторони фактично встановили інший порядок проведення розрахунків ніж це передбачено в частині 5 статті 762 Цивільного кодексу України, при цьому внесення орендної плати відповідачем за використання об'єкту оренди безпосередньо здійснюється на підставі виставленого позивачем рахунку;

- договір оренди припинив свою дію 01.09.2010 року, відповідач повернув об'єкт оренди позивачеві;

- позивачем 06.12.2012 року було направлено на адресу відповідача рахунки на оплату за договором, які були додатком до листа №5-2/10191. Зазначеним листом позивач пропонував відповідачу сплатити орендну плату за використання об'єкту оренди протягом семи днів з моменту отримання цього листа;

- відповідно до абзацу 2 пункту 5 статті 261 Цивільного кодексу України, за зобов'язаннями, строк виконання яких невизначений або визнаний моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржнику надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку;

- правило абзацу 2 пункту 5 статті 261 Цивільного кодексу України застосовується з урахуванням частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, тобто коли строк чи термін виконання зобов'язання не визначений або визначений моментом зажадання виконання, кредитор має право вимагати виконання зобов'язання в будь-який час. При цьому боржникові надається пільговий строк тривалістю сім днів. Зі спливом цього строку починається перебіг строку позовної давності.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

01.09.2009 року між ВАТ «Укргідроенерго» (орендодавець) та ТОВ «Енергопром» (орендар) було укладено договір оренди №117, відповідно до умов якого орендодавець, на правах власника, передає в строкове платне користування орендареві майно - кран козловий електричний спеціальний, індекс крана КК 135(125)+16У1 (об'єкт оренди), з метою використання за призначенням на будівництві Дністровської ГАЕС.

Пунктом 1.1. статуту Публічного акціонерного товариства «Укргідроенерго» передбачено, що Публічне акціонерне товариство «Укргідроенерго» є правонаступником всіх прав та зобов'язань Відкритого акціонерного товариства «Укргідроенерго».

Відкрите акціонерне товариство «Укргідроенерго» відповідно до вимог Закону України «Про акціонерні товариства», на підставі рішення Загальних зборів акціонерів Відкритого акціонерного товариства «Укргідроенерго» від 09.06.2011 року №3 перейменовано на Публічне акціонерне товариство «Укргідроенерго».

Відповідно до п. 1.2. договору, строк оренди - з моменту прийому-передачі об'єкта оренди до закінчення терміну дії даного договору.

Згідно з п. 2.1.5. договору, орендар зобов'язався своєчасно проводити всі розрахунки по даному договору.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що орендна плата визначається згідно розрахунку орендної плати (додаток №2 до даного договору) за фактично відпрацьований час.

У п. 3.2. договору зазначено, що орендна плата сплачується орендарем на підставі виставленого орендодавцем рахунку, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок орендодавця.

Даний договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 01.09.2010 року (п. 5.1. договору).

Відповідно до п. 5.7. договору, у випадку припинення дії даного договору, орендар повертає майно, зазначене у цьому договорі як об'єкт оренди, в технічно справному стані по акту прийому-передачі.

Згідно з п. 6.1. договору, в зв'язку із тим, що орендодавець одночасно є замовником робіт, для виключного виконання яких орендар бере об'єкт оренди в користування, то орендна плата коригується сторонами відповідно обсягу робіт (згідно затвердженої програми), а за відсутності належного фінансування і, як наслідок, відсутності обсягів робіт - взагалі не нараховується за відповідний період часу.

Додатком до договору встановлено, вартість орендної плати за 1 маш/год (без ПДВ) становить 232,96 грн.

Згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як визначено абзацом 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як визначено частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На підтвердження виконання свого зобов'язання за договором позивач надав суду акт прийому-передачі, який підтверджує факт передачі орендодавцем орендареві орендованого майна за договором №117 від 01.09.2009 року.

Крім того, сторони не заперечують факту передачі в оренду крану козлового електричного спеціального.

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з частиною 1 статті 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно з п. 2.1.5. договору, орендар зобов'язався своєчасно проводити всі розрахунки по даному договору.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що орендна плата визначається згідно розрахунку орендної плати (додаток №2 до даного договору) за фактично відпрацьований час.

У п. 3.2. договору зазначено, що орендна плата сплачується орендарем на підставі виставленого орендодавцем рахунку, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок орендодавця.

На підтвердження виконання свого зобов'язання за договором позивач також надав акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), а саме:

- №37 від 30.10.2009 року на суму 1 881,38 грн.;

- №47 від 30.11.2009 року на суму 556,31 грн.;

- №51 від 22.12.2009 року на суму 4 581,85 грн.;

- №61 від 31.12.2009 року на суму 5 258,38 грн.;

- №14 від 22.02.2010 року на суму 218,05 грн.;

- №29 від 21.04.2010 року на суму 96 560,05 грн.;

- №35 від 03.05.2010 року на суму 615,01 грн.;

- №43 від 30.06.2010 року на суму 763,18 грн.

Отже, загальна вартість наданих позивачем послуг становить 110 434,21 грн.

Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві зазначив, що відповідач частково виконав зобов'язання щодо розрахунків за використання об'єкта оренди, сплативши кошти в сумі 1 881,38 грн. Тобто, розмір заборгованості відповідача перед позивачем становить 108 552,83 грн.

Позивач направив на адресу відповідача лист-вимогу №5-2/10191 від 06.12.2012 року, яким вимагалося протягом семи днів з дня отримання даної вимоги, перерахувати борг в сумі 118 725 грн. 72 коп. на рахунок позивача. Вимога була отримана 18.12.2012 року, що підтверджується інформацією, розміщеною на офіційному сайті Укрпошти в мережі інтернет.

Додатком до листа слугували рахунки на оплату за договором №117 від 01.09.2009 року, а саме: №12 від 30.10.2008 року на суму 1 881,38 грн.; №16 від 30.11.2009 року на суму 556,31 грн.; №20 від 22.12.2009 року на суму 4 581,85 грн.; №24 від 31.12.2009 року на суму 5 258,38 грн.; №2 від 22.02.2010 року на суму 218,05 грн.; №6 від 21.04.2010 року на суму 96 560,05 грн.; №11 від 03.05.2010 року на суму 615,01 грн.; №13 від 30.06.2010 року в сумі 763,18 грн.; №18 від 19.10.2010 року на суму 10 172,89 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач направив відповідачеві рахунок №18 на суму 10 172,89 грн., хоча не надав доказів того, що послуги на вказану суму в серпні 2010 року надавалися позивачем. Матеріали справи лише містять напис на рахунку №18 із зазначенням якого вхідного номеру і дати - 21.10.2010 року, однак з вказаного напису неможливо визначити, хто отримав акт №80 і чи це був уповноважений представник відповідача, а на самому акті жодних відміток про його отримання відповідачем не міститься.

Відповідач зазначив, що акти виконаних робіт та рахунки виставляв не позивач, а його філія «Дирекція з будівництва Дністровської ГАЕС», що викликає сумнів у правильності подання позову і у дотриманні допустимих термінів.

Однак, в даному випадку, господарський суд погоджується з доводами позивача про те, що, відповідно до положення про філію «Дирекція з будівництва Дністровської ГАЕС», затвердженого президентом НАК «Енергетична компанія України» 23.09.2005 року, філії «Дирекція з будівництва Дністровської ГАЕС» є відокремленим підрозділом ПАТ «Укргідроенерго» без прав юридичної особи.

Згідно з п. 3.6. положення, директор філії діє на підставі довіреності, виданої товариством, здійснює свої повноваження відповідно до статуту товариства та цього положення.

Згідно з п. 4.5. положення, філія здійснює господарську діяльність від імені та в інтересах товариства.

Відповідно до п.п. 5.2., 5.7. положення, управління філією здійснює директор, який діє на підставі довіреності, виданої йому товариством.

Згідно з довіреностями №3-17 від 10.03.2009 року, №3/40 від 28.12.2009 року, №3/7 від 30.03.2010 року, виданих на ім'я директора філії, директор філії має право укладати договори/угоди, пов'язані з господарською діяльністю філії «Дирекція з будівництва «Дністровська ГАЕС» ПАТ «Укргідроенерго», за умови, що загальна вартість кожного окремого договору не може перевищувати 20 000,00 грн., підписувати акти виконаних робіт, акти приймання-передачі, а також всі інші документи, що стосуються виконання договорів.

Філія мала всі необхідні права та повноваження для складання та підписання актів виконаних робіт та виставлення рахунків на оплату за використання майна, переданого в оренду на підставі договору оренди №117 від 01.09.2009 р.

Крім того, відповідач визнає позовні вимоги в сумі 98 156,29 грн.

Отже, позовна вимога про стягнення з відповідача основної суми заборгованості підлягає частковому задоволенню в сумі 108 552,83 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 3 211,43 грн.

Згідно з статтею 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають встановлені договором або законом правові наслідки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у встановлений договором або законом строк (частина 1 статті 612 ЦК України).

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі, якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості.

Позивач у своїй позовній заяві зазначив, що спеціальним Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначений інший розмір пені, ніж у частині 2 статті 231 Господарського кодексу України (0,1 відсотка), а саме розмір пені для такого виду зобов'язання, як грошове, обмежений подвійною обліковою ставкою НБУ.

Також позивач зазначив, що підставою для нарахування пені є частина 2 статті 231 Господарського кодексу України, тобто її джерелом є закон, згідно з яким, у разі, якщо позивач належить до державного сектора економіки, то пеня нараховується на підставі частини 2 статті 231 Господарського кодексу України у розмірі, встановленому спеціальним Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Позивач вважає, що передбачене частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України (законом) право позивача нарахувати пеню не може бути обмежене відсутністю встановленого такого права умовами договору.

Однак, відповідно до частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Згідно з частиною 2 статті 536 Цивільного кодексу України, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Враховуючи той факт, що сторони погодились не зазначати у договорі умови про стягнення з орендаря суми пені у випадку прострочення виконання зобов'язання, вказана вимога позивача не підлягає задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача 237,45 грн. інфляційних втрат і 644,05 грн. трьох відсотків річних з простроченої суми.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як видно з матеріалів справи, рахунки на оплату були отримані відповідачем 18.12.2012 року. Тобто, відповідач повинен був виконати своє зобов'язався в строк до 25.12.2012 року включно, а нарахування трьох відсотків річних та інфляційних втрат розпочинається з 26.12.2012 року. Позивач у своєму розрахунку неправомірно вказав дату 25.12.2012 року, а також, як вже зазначалося вище, завеликий розмір заборгованості.

Як зазначив Вищий господарський суд України у п. 2 Інформаційного листа від 17.07.2012 року №01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права», при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.

Господарським судом встановлено, що протягом періоду прострочення сукупний індекс інфляції становив 1,001, тому розмір інфляційних втрат складає 108,34 грн.

Розмір трьох відсотків річних становить 579,94 грн.

Відповідач надав суду заяву про застосування строків позовної давності у зв'язку з наступним:

- відповідно до п. 3.2. договору орендна плата сплачується орендарем на підставі встановленого орендодавцем рахунку, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок орендодавця;

- пунктом 5.1. договору оренди №120 визначений строк дії договору до 01.09.2009 року;

- часиною 5 статті 762 Цивільного кодексу України визначено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором;

- отже, перебіг строку позовної давності за актом №37 починається з 30 листопада 2009 року та закінчується 29 листопада 2012 року; за актом №47 починається 30 грудня 2009 року та закінчується 29 грудня 2012 року; за актом №51 починається 22 січня 2010 року та закінчується 21 січня 2013 року; за актом №61 починається 31 грудня 2009 року та закінчується 30 січня 2013 року;

- рахунки на оплату послуг оренди були надані лише 06 грудня 2012 року, тобто поза межами дії договору та строків позовної давності;

- позовна заява підписана позивачем 14 березня 2013 року, тобто зі спливом позовної давності, встановленої для стягнення за вищезазначеними актами такої категорії заборгованості.

Позивач не погодився з заявою відповідача про застосування строків позовної давності, оскільки відповідачем неправильно застосовані норми щодо обчислення строків позовної давності.

Сторони встановили у договорі, що орендна плата визначається згідно розрахунку орендної плати за фактично відпрацьований час, що не суперечить чинному законодавству;

Відповідно до частини 5 статті 762 Цивільного кодексу України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором;

Сторони під час укладення договору встановили, що орендна плата сплачується відповідачем на підставі виставленого позивачем рахунку, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача;

Можна зробити висновок, що сторони фактично встановили інший порядок проведення розрахунків ніж це передбачено в частині 5 статті 762 Цивільного кодексу України, при цьому внесення орендної плати відповідачем за використання об'єкту оренди безпосередньо здійснюється на підставі виставленого позивачем рахунку;

Позивачем 06.12.2012 року було направлено на адресу відповідача рахунки на оплату за договором, які були додатком до листа №5-2/10191. Зазначеним листом позивач пропонував відповідачу сплатити орендну плату за використання об'єкту оренди протягом семи днів з моменту отримання цього листа.

Згідно з абзацом другим частини п'ятої статті 261 ЦК України за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання; якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Згідно з частиною другою статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час; боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Отже, під пільговим строком у розумінні абзацу другого частини п'ятої статті 261 ЦК України слід розуміти строк, протягом якого боржник після пред'явлення йому вимоги повинен виконати свій обов'язок.

Кредитор отримує право звертатися за захистом свого порушеного права до суду тільки на восьмий день після пред'явлення вимоги. Відлік семиденного строку починається з наступного дня після пред'явлення кредитором вимоги за загальним правилом обчислення строків.

Отже, з врахуванням вищевикладеного, заява відповідача про застосування троку позовної давності не підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергопром» (інд. 01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, 8 Е, код ЄДРПОУ 31195398) на користь Публічного акціонерного товариства «Укргідроенерго» (інд. 07300, Київська обл., м. Вишгород, код ЄДРПОУ 20588716) 108 552 (сто вісім тисяч п'ятсот п'ятдесят дві) грн. 83 коп. заборгованості, 108 (сто вісім) грн. 34 коп. інфляційних втрат, 579 (п'ятсот сімдесят дев'ять) грн. 94 коп. трьох відсотків річних з простроченої суми, 2 184 (дві тисячі сто вісімдесят чотири) грн. 82 коп. витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

3. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О. В. Мандриченко Дата складання рішення 18.06.2013 р.