Постанова № 31902227, 14.06.2013, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2013 р. Справа № 821/743/13-а

Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Морської Г.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Дельта-Сервіс" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Приватне акціонерне товариство «Дельта Сервіс» (далі - позивач, ПАТ) звернулось до суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ) у якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення від 18.04.2012р. № 0002722200, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за ІІ квартал 2011 року на 84353,0грн., за ІІІ квартал 2011 року на 6379,0грн.; № 00027002200, яким позивачу збільшено грошові зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на 150275,0 грн. та штрафними санкціями на 7360,75 грн.; № 00027122000, яким позивачу збільшено грошові зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на 161244,0 грн. та штрафними санкціями на 29636,5 грн.; № 0002682200, яким позивачу нарахована пеня у сумі 13150,55 грн. за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності; № 0002692200, яким позивачу застосовано штрафні санкції у сумі 170,0 грн. за недекларування валютних цінностей за межами України.

Представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог стверджують, що відповідач для складання акту перевірки №474/23-5/32125866 та обчислення спірних податкових повідомлень - рішень використав протиправні висновки про обставини здійснення господарської діяльності. Позивач вважає, що податковий орган не обґрунтовано не приймає до уваги частину витрат та податкового кредиту по окремим операціям, визнаючи їх нікчемними (недійсними) без судового рішення. На думку позивача, він виконав всі вимоги податкового законодавства для декларування витрат та податкового кредиту по операціям з придбання товарів (послуг) у ПП «Промтехресурс-АТ», ТОВ «Торгсельпром», ТОВ СП «Радоніс», ТОВ «Промислові мастила», ПП «Агропрайд», ПП НВП «Норма-Хім», ППКФ «Зернопласттрейд», і тому відповідач неправомірно виключає ці операції з податкової звітності платника податків. Позивач вважає, що відповідач неправомірно обчислив порушення строків повернення валютної виручки по контрактам з ремонту суден іноземним компаніям, не приймаючи до уваги акти виконання робіт по цим операціям. На думку позивача, відповідно до Закону України «Про здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 24.09.1994р. № 185/94-ВР (далі - Закон №185-94-ВР) 180 денний термін повернення валютних коштів за результати експорту послуг визначається з дати складання акту або іншого документу про фактичне їх надання покупцеві. З цих причин позивач просить скасувати спірні податкові повідомлення - рішення як незаконні.

Відповідач проти позову заперечує і стверджує, що для формування витрат та податкового кредиту позивач використовував бухгалтерські та податкові документи, які були складені без реального здійснення господарських операцій. Правочини позивача на придбання товарів і послуг у ПП «Промтехресурс-АТ», ТОВ «Торгсельпром», ТОВ СП «Радоніс», ТОВ «Промислові мастила», ПП «Агропрайд», ПП НВП «Норма-Хім», ППКФ «Зернопласттрейд» вчинені без мети реального настання наслідків і не створюють інших наслідків ніж визнання їх недійсними, при цьому непотрібно рішення суду для визнання їх недійсними. Бухгалтерські та податкові накладні, складені за наслідками нікчемних правочинів є недійсними і не можуть бути використані позивачем для декларування витрат та податкового кредиту у податковій звітності. Стосовно порушення позивачем строку надходження валютної виручки на територію України відповідач вважає, що таке надходження має бути здійснене не пізніше 180 денного терміну з дня оформлення вантажно-митної декларації, яка засвідчує завершення господарського процесу надання послуг з ремонту суден. У зв'язку з цим відповідач просить суд повністю відмовити позивачеві у задоволені його вимог.

В судове засідання 14 червня 2013 року сторони не з'явилися. Від представників надійшли заяви про розгляд справи без їх участі.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає за можливе розглянути адміністративну справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, надані у попередніх судових засіданнях, суд встановив наступні обставини.

Спірні податкові повідомлення - рішення складені на підставі висновків акту планової виїзної перевірки позивача від 09.02.2012р. №474/23-5/32125866 (далі - акт № 474). Податковим органом перевірялись питання дотримання позивачем вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.10.2009р. по 30.09.2011р.

За актом перевірки №474 на збільшення грошових зобов'язань з податку на прибуток та на зменшення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток вплинуло виявлення відповідачем порушень податкового законодавства стосовно обчислення та декларування доходів та витрат за перевірені податкові періоди.

Відповідно до п.58.1 ст.58 ПКУ у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення. Податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи.

У разі, коли податкове повідомлення - рішення складається за результатами перевірки контролюючого органу, головною і єдиною підставою для його складення є акт перевірки платника податків. Акт перевірки є головним документальним доказом податкового органу про виявлення порушень в частині визначення об'єктів оподаткування платником податків за перевірені податкові періоди. Через це, на думку суду, акт перевірки має містити чіткий опис порушень податкового та валютного законодавства, вчиненого перевірним суб'єктом господарювання з посиланням на відповідні первинні податкові та бухгалтерські документи, дані податкового та бухгалтерського обліків цього платника податків. Без дотримання зазначених норм додаткове обчислення грошових зобов'язань, перегляд об'єктів оподаткування податковим органом є незаконне, оскільки не містить доказів вчинення порушення платником податків.

За актом перевірки № 474 у розділі 3.1.1 акту відповідач, описуючи питання формування валового доходу позивача, зазначає, що перевіркою повноти визначення валових витрат встановлено їх завищення на 1515656,0грн. та заниження на 108678,0 грн., у той же час цим розділом досліджуються питання обчислення валових доходів позивача за перевірені податкові періоди. У цьому розділі позивач зменшує валові доходи позивача на 266415,0 грн. у зв'язку з продажем товарів, придбаних на підставі правочинів визнаних нікчемними, зменшує валові доходи на 1475841,0 грн. у зв'язку з невірним визначенням позивачем бази оподаткування та збільшує інші доходи позивача на 335278,0 грн. у зв'язку з не вірним заповненням рядку 01.6 декларації з податку на прибуток. Отже за актом перевірки загальна сума завищення валового доходу складає 1515656,0грн., але за описом складу порушень (266415,0 + 1475841,0 = 1742256,0) також за актом перевірки загальна сума заниження валового доходу складає 108678,0 грн., а за описом у акті перевірки - 335278,0. Таким чином сумарний вплив цих порушень на встановлення розміру валових доходів позивача має бути зменшення їх розміру на 1406978,0 грн., що не відповідає висновкам акту перевірки № 474 та опису порушень.

Аналогічно відповідач за розділом 3.1.2 акту перевірки № 474 стверджує про завищення позивачем валових витрат на 2733167,0 грн. та заниження їх розміру на 164771,0 грн. При цьому порушення полягають у виключені із складу витрат операцій з придбання товарів (послуг) за нікчемними правочинами на суму 750425,0грн. (744175+6250), виключення 1262676,0 грн. у зв'язку з невірним заповненням рядку 04.1 декларації з податку на прибуток, виключення із складу витрат 644360,0 грн. послуг фізичних осіб підприємців, які одночасно є працівниками позивача, виключення надміру обчислених внесків до Пенсійного Фонду України у сумі 6704,0грн., у занижені інших витрат на 87154,0грн. та витрат на сплату податків і зборів на 102215,0грн. Отже сумарний вплив цих порушень полягає у завищені витрат позивача за перевірений період на 2664165,0грн. та занижені їх розміру на 186369,0грн. що не підтверджується жодним висновком акту перевірки №474.

Звертає на себе увагу та обставина, що відповідач за актом перевірки зменшує валовий дохід та валові витрати позивача відповідно на 1475841,0грн. та на 1262676,0грн. не пояснюючи суть виявлених ним порушень податкового законодавства, не розкриваючи джерел отримання інформації, не посилаючись на первинні бухгалтерські та податкові документи платника податків.

Представники відповідача під час розгляду справи не могли пояснити та підтвердити власні висновки щодо збільшення об'єкту оподаткування з податку на прибуток. Як вбачається судом з тексту акту перевірки № 474, позивачеві неможливо ні підтвердити ні спростувати висновки відповідача із зазначеного питання. На думку суду, спосіб викладення висновків перевірки унеможливлює їх вивчення у межах судово-економічної експертизи, також вони не можуть бути підтверджені у інший законний спосіб в межах законодавства України. Суд приходить до висновку що згадані обставини та невідповідність кожного окремого висновку загальним висновкам акту перевірки унеможливлює під час розгляду справи дослідження правомірності розрахунку об'єкта оподаткування з податку на прибуток за наслідками акту перевірки №474.

За таких обставин суд вважає протиправними та повністю скасовує податкові повідомлення - рішення від 18.04.2012р. № 0002702200, № 0002722200.

За спірним податковим повідомленням - рішенням від 18.04.2012р. № 0002712200 позивачеві збільшено грошові зобов'язання з податку на додану вартість на 190880,50 грн. у тому числі за основним платежем на 161244,0 грн. та за штрафними санкціями на 29636,5 грн. Як зазначає відповідач у акті № 474 грошові зобов'язання позивача з ПДВ збільшено через зменшення задекларованих податкових зобов'язань на 53283,0 грн. та податкового кредиту на 201202,0 грн., тобто загальний підсумок цих порушень не підтверджує загальний висновок відповідача про заниження та несплату ПДВ за основним платежем у сумі 161244,0грн.

На вимогу суду відповідачем 29.05.2013р. надано розрахунок грошових зобов'язань з ПДВ у розрізі виявлених порушень податкового законодавства. За цим розрахунком заниження ПДВ за спірним податковим повідомленням - рішенням встановлено у зв'язку з виявленими порушеннями податкового законодавства під час відображення у податкових обліку та звітності операцій позивача з ПП «Ахатторгсервіс» у сумі 44696,0 грн., ТОВ «Торгсельпром» у сумі 20000,0 грн., ПП «Прормтехресурс АТ» 14500,0 грн. ПП НВП «Норма Хім» 438,0грн., ПП КФ «Зернопласттрейд» на суму 61587,0грн. ТОВ СА «Посейдон» 11619,0грн. та ТОВ «Промислові мастила» 11746,0грн. У той же час у акті перевірки № 474 відповідач описує господарські операції з придбання товарів (робіт та послуг) позивачем у ПП КФ «Зернопласттрейд» на загальну суму ПДВ 79802,0грн. ТОВ «СА Посейдон» на суму ПДВ 3900,0грн. та ТОВ «Промислові мастила» на суму ПДВ 1250,0 грн. Отже ні під час перевірки ні під час розгляду справи відповідач не підтвердив розмір донарахованих грошових зобов'язань з ПДВ за основним платежем описом виявлених ним порушень податкового законодавства з цих причин суд розглядає описані відповідачем порушення податкового законодавства лише в тій частині, які могли вплинути на збільшення грошових зобов'язань з ПДВ за податковим повідомленням рішенням № №0002712200, решта збільшених грошових зобов'язань є документально не підтвердженою і тому незаконно прийнята податковим органом для додаткового обчислення зобов'язань з ПДВ.

Як вбачається судом з акту перевірки № 474 відповідач зменшує задекларований позивачем податковий кредит по операціям з ТОВ «Промспецторг» , ПП «Агропрайд», ТОВ «СП «Радоніс», ТОВ «Торгсельпром» на загальну суму 53373,0грн. у зв'язку з визнанням нікчемними правочинів з придбання товарів у цих постачальників і як наслідок визнання недійсними податкових та бухгалтерських накладних, що були складені за цими правочинами. Визнання нікчемними операцій з придбання товарів у згаданих постачальників за висновками відповідача свідчить про нікчемність (недійсність) операцій з подальшого продажу цих товарів іншим споживачам за посередництва позивача і не створює інших наслідків ніж визнання недійсними цих правочинів у тому числі і бухгалтерських та податкових накладних. З цих причин відповідач за актом перевірки №474 зменшує податкові зобов'язання з ПДВ позивача за перевірені податкові періоді на 53373,0 грн. в частині, що відповідає витратам позивача на сплату ПДВ у зв'язку з придбанням товарів. За результатами перевірки зазначені господарські операції позивача не вплинули на визначення зобов'язань у спірному ППР.

Також податковим органом за результатами перевірки у зв'язку з визнанням нікчемними правочинів з придбання товарів та послуг позивачеві зменшено податковий кредит, сформований за результатами господарських операцій з ПП «Промтехресурс» (транспортні послуги та послуги по сушці і доробці зерна у лютому 2010р.) на суму 14500,0 грн., ПП «КФ Зернопласттрейд» (послуги по ремонту плавзасобів, навантажуваально-розвантажувальні роботи у вересні, жовтні 2010р., лютому 2011р.) на суму 79802,0грн., ПП «НВП «Норма Хім» (придбання запчастин у серпні 2010р.) на суму 438,0 грн., та ТОВ «Промислові мастила» (придбання оливи у червні 2011р.) на суму 1250,0грн. По зазначеним господарським операціям податковим органом визначено зобов'язання із ПДВ.

Не заперечуючи відсутності у податкового органу права на визнання недійсними господарських угод, суд вважає, що зазначена обставина не скасовує обов'язку платника податків відображати у податковому обліку лише ті господарські операції, які були реально виконані, та відносити до кредиту суми на підставі первинних документів, виписаних саме тим суб'єктом господарювання, який фактично надав послуги платнику податків. Недотримання зазначеного обов'язку призводить до завищення податкового кредиту.

Відповідно до приписів Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р.№ 168/97-ВР (далі - Закон 168/97-ВР) та ПКУ до податкового кредиту платника податку відноситься ПДВ нарахований (сплачений) постачальникам у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначений для використання в оподатковуваній господарській діяльності цього платника податку. На думку суду, сплата вартості послуг постачальникові, підтвердження нарахування ПДВ податковою накладною є необхідною але не достатньою умовою для віднесення цього ПДВ до складу податкового кредиту платника податку.

Так у лютому 2010 року позивач задекларував податковий кредит по операціям з придбання транспортних послуг та послуг по сушці та підробітці сільськогосподарської продукції (зерна) від ПП «Промтехресурс АТ» на суму 87000,0 грн. у тому числі ПДВ 14500,0 грн. При проведені зустрічної звірки цього постачальника за місцем реєстрації не виявлено. У публічній звітності постачальник послуг не декларує умов для здійснення господарської діяльності (власних трудових та матеріальних ресурсів), не декларує залучення інших осіб для надання послуг позивачеві. На думку суду, надання транспортних послуг та послуг з просушування та обробки сільськогосподарської продукції потребує залучення значної кількості кваліфікованого персоналу та спеціального обладнання, без їх наявності надання послуг неможливе. Відсутність можливостей щодо надання послуг постачальником унеможливлює їх фактичне отримання замовником та унеможливлює їх використання для отримання оподатковуваного доходу позивача. Суд не заперечує проти отримання вказаних послуг позивачем, проте не підтверджує їх отримання саме від ПП «Промтехресурс АТ». Як наслідок операції позивача з ПП «Промтехресурс АТ» у лютому 2012р. не можуть бути підставою для формування податкового кредиту.

За аналогічних обставин у 2010-2011 роках позивачем сформовано податковий кредит з ПДВ по операціям з ПП «КФ Зернопласттрейд»у сумі 79802,0 грн. За цими операціями позивач задокументував придбання послуг по ремонту плавзасобів та навантажувально-розвантажувальні роботи у підприємства, що не декларує наявність власних основних фондів та персоналу, податковий кредит формує від постачальників, які у свою чергу не мали умов для здійснення діяльності з надання послуг та виконання робіт. Надані суду документи (акти виконаних робіт, податкові накладні) не містять розгорнутого переліку наданих послуг (виконаних робіт) та не доводять їх зв'язку з оподатковуваною господарською діяльністю позивача. У зв'язку з цим операції з ПП «КФ Зернопласттрейд», які задокументовані у спосіб обраний постачальником та прийнятий позивачем не можуть бути підставою для формування податкового кредиту позивача за 2010-2011 роки на загальну суму 79802,0грн

За результатами господарських операцій з ПП НВП «Норма-Хім» позивачем у серпні 2010 року сформовано податковий кредит у сумі 438,0грн. у зв'язку з придбанням запчастин а з ТОВ «Промислові мастила» у червні 2011 року сформовано податковий кредит у сумі 1250,0грн. у зв'язку з придбанням оливи, масла.

У акті перевірки зазначено, що гр. ОСОБА_1, призначений директором ПП НВП «Норма-Хім», як встановлено слідчим відділом ПМ ДПА у Херсонській області, з 04.12.2008р. на території України не проживає, він виїхав до Іспанії м. Барселони. Зазначена інформація отримана в рамках розслідування кримінальної справи відносно засновника та бухгалтера ПП НВП «Норма-Хім» ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст. 212 КК України.

Представники позивача не могли повідомити суду яка посадова особа виступала від імені підприємства-продавця, яким чином був доставлений придбаний товар, на вимогу суду не надали жодного первинного бухгалтерського документа на підтвердження зазначеної господарської операції.

Під час перевірки відносин позивача з ТОВ «Промислові мастила» відповідач встановив, що цей постачальник мастил не декларує умов для здійснення господарської діяльності та формує свої витрати та податковий кредит у СПД, які не можуть підтвердити господарські операції через втрату документів, не знаходяться за юридичною адресою та не декларують умов для здійснення господарської діяльності.

Не заперечуючи наявність у позивача таких документів, договір, платіжні документи та видаткові, податкові накладні, на думку суду, наявність цих документів є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку угодах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, в даному випадку, державною податковою інспекцією у м. Херсоні вірно встановлено відсутність підтвердження фактичного отримання товару та послуг, а сама по собі наявність видаткових та податкових накладних не є достатньою підставою вважати, що господарська операція реально відбулася та тягне настання реальних правових наслідків у вигляді права на формування податкового кредиту.

Іншим порушенням податкового законодавства України було включення позивачем до складу податкового кредиту лютого та квітня 2011 року ПДВ у сумі 3900,0 грн. за податковою накладною від 24.02.2011р. № 00032, складеною ТОВ «СА Посейдон». Як вбачається судом одна і та ж податкова накладна використана позивачем для формування податкового кредиту різних податкових періодів, лютого та квітня 2011 року.

За ст. 201 ПКУ податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Отже податкова накладна відображає лише нарахування ПДВ лише за результати здійснення однієї господарської операції і не може бути свідченням такого нарахування за іншою господарською операцією а тому може бути використана платником податку для формування податкового кредиту лише одного податкового періоду. У зв'язку з цим суд вважає, правомірним виключення із складу податкового кредиту квітня 2011 року ПДВ у сумі 3900,0 грн. сформованого за податковою накладною попередньо включеної до складу податкового кредиту попереднього податкового періоду.

На думку відповідача, позивач також неправомірно відніс до складу податкового кредиту ПДВ по операціям з придбання послуг у ПП «Ахатторгсервіс» та ПП «Бетта» тому, що ці постачальники не відобразили у своїй податковій звітності податкові зобов'язання від продажу позивачеві послуг. При цьому відповідач не доводить зв'язку позивача з обставинами декларування податкових зобов'язань його постачальників.

Приписами Закону 168/97-ВР передбачається виключно індивідуальна відповідальність платників податків за невиконання ними своїх податкових обов'язків, у тому числі і щодо включення до складу податкової звітності доходів від продажу товарів (робіт, послуг), контроль за виконанням цих обов'язків покладено на податкові органи.

За наданими документами судом вбачається, що позивач виконав всі вимоги Закону 168/97-ВР для формування податкового кредиту по операціям з ПП «Ахатторгсервіс» та ПП «Бетта» і тому відсутні перешкоди для декларування податкового кредиту від цих постачальників.

Таким чином суд підтримує висновки відповідача лише щодо частини обчислення грошових зобов'язань з ПДВ за податковим повідомленнями - рішенням №0002712200. На думку суду, відповідач за цим податковим повідомленням - рішенням правомірно обчислив грошові зобов'язання з ПДВ за основним платежем лише на 99890,0 грн. (14500,0 ПП «Промтехресурс» + 438,0 ПП «НВП «Норма Хім» +79802,0 ПП «КФ Зернопласттрейд» +1250,0 ТОВ «Промислові мастила) та за штрафними санкціями на 24972,5 грн. (25%).

За спірним податковим повідомленням - рішенням № 0002682200 позивачеві нараховано пеню у сумі 13150,55 грн. за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, а спірним податковим повідомленням - рішенням № 0002692200 застосовано штрафні санкції у сумі 170,0 грн. за недекларування валютних цінностей за межами митних кордонів України.

Як зазначає відповідач у акті перевірки № 474, позивач 10.06.2010 року уклав контракт № 010-06-2010 з компанією «Maxistar Limited» на ремонт теплоходу, контрактна вартість робіт 6520,0 дол. США. На виконання умов контракту для здійснення ремонту теплохід надійшов до України за ВМД від 11.06.2010р. № 508040002/210/002554. На вивезення відремонтованого судна було складено ВМД від 09.07.2010р. №508040002/2010/003048. Для фактичного здійснення ремонтних робіт ВМД від 09.07.2010р. №508040002/210/03047 оформлено експорт використаних для ремонту судна матеріалів на загальну суму 1057,47 дол. США. За актом виконаних робіт від 06.07.2010р. б/н вартість ремонтних робіт судна склала 5360,0 дол. США. Оплата вартості ремонтних робіт у загальній сумі 6417,47 дол. США надійшла на банківський рахунок позивача за меморіальним ордером від 28.01.2011р. №U2091-9.

Відповідач стверджує, що строк надходження валютної виручки по згаданому контракту обраховується із 02.01.2011р. тобто строк повернення 180 днів обчислюється з дати фактичного виконання робіт на користь іноземного споживача. Позивач стверджує, що датою, з якої починається відлік строку надходження валютної виручки на Україну по контрактам з надання послуг слід вважати дату складання акту виконаних робіт (послуг). Позивач зазначає, що акт виконаних робіт з компанією «Maxistar Limited" на ремонт теплоходу після уточнення окремих позицій сторін було складено 05.01.2011 року тобто валютна виручка надійшла в установу банку без порушення строків її надходження.

Аналогічні обставини здійснення розрахунків у іноземній валюті мали місце і по відносинам позивача з компанією «Sea Breeze Shipping LTD» (Kingstown). За договором від 01.01.2010р. № 021-01-2010 для здійснення ремонту судно, що належало цій компанії за ВМД від 29.01.2010 року № 508040002/2010/000309 було ввезено на територію України . За ВМД від 12.08.2010р. № 508040002/210/003529 після закінчення ремонту судно вивезено за межі України. Для здійснення експорту матеріалів, використаних для ремонту судна, оформлено ВМД від 12.08.2010р. № 508040002/2010/003529 на суму 6923,4 дол. США. За даними відповідача фактично позивачем послуги по ремонту судна не надавались, акт про їх приймання не складений, за домовленістю сторін замовник послуг мав викупити вартість матеріалів, призначених для ремонту судна. Оплата за експортовані матеріали за цими операціями надійшла позивачеві у сумі 6923,4 дол. США згідно з меморіальним ордером від 05.04.2011р. №U1744-12.

Відповідно до Закону України №185/94-ВР строк повернення виручки по цим операціям минув 08.02.2011р. Позивач стверджує, що висновки відповідача про невиконання ремонтних робіт на користь компанії «Sea Breeze Shipping LTD» (Kingstown) не відповідають дійсності, акт про фактичне їх здійснення складено між сторонами 05.01.2011р. за №5. Тому позивач вважає, що виручка по цим операціям на валютний рахунок надійшла в межах строку, визначеного Законом №185/94-ВР та у нього не було підстав для декларування валютних цінностей за межами України.

Таким чином спірною є дата фактичного здійснення експорту послуг (робіт) та супутніх їм матеріалів. Позивач стверджує, що датою завершення експортної операції є дата складення акту приймання-передачі після урегулювання всіх питань виконання експортного контракту. Відповідач стверджує , що датою завершення операції щодо експорту матеріалів та послуг (робіт) є дата складання вантажно-митної декларації, яка засвідчує перетин матеріалами митного кордону України та вивезення з території України відремонтованих суден.

Суд зазначає, що відповідно до ст.1 Закону України №185/94-ВР виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності.

Отже обчислення строків для надходження валютної виручки до України за результатами експорту робіт (послуг) розпочинається з дня підписання акту або іншого документу що засвідчує їх фактичне виконання. Надаючи послуги по ремонту суден позивач тимчасово ввозив судна на митну територію України та після закінчення строків ремонту здійснював їх вивіз за межі митних кордонів України. Разом з вивезенням суден позивачем складались вантажно-митні декларації на експорт матеріалів, використаних для ремонту суден. На думку суду, ці обставини надання послуг позивачем з ремонту суден свідчать, що ці послуги могли бути фактично надані позивачем виключно на території України оскільки для їх виконання залучались українські трудові та матеріальні ресурси. Отже факт здійснення чи не здійснення послуг з ремонту суден обмежується вивезенням цих суден за межі митних кордонів України. Завершення господарської операції визначається датою складення первинного бухгалтерського документу - акту іншого документа, що засвідчує виконання робіт.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином первинний документ - акт виконання робіт позивачем мав бути складним до вивезення судна за межі митних кордонів України. Отже відповідач правомірно визначає дату фактичного експорту матеріалів та послуг датою складання вантажно-митної декларації і тому правомірно обчислює пеню за несвоєчасне надходження валютної виручки позивача та визначає порушення обов'язків позивачем щодо декларування валютних цінностей за межами митних кордонів України за податковими повідомленнями - рішеннями № 0002682200, № 0002692200. З цих підстав суд відмовляє позивачеві у задоволені його позовних вимог щодо скасування зазначених податкових повідомлень - рішень.

Таким чином за результатами розгляду справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме скасовує повністю ППР від 18.04.2012р. № 0002722200, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток, № 00027002200, яким позивачу збільшено грошові зобов'язання з податку на прибуток, скасовує ППР № 00027122000, в частині збільшення грошових зобов'язань з податку на додану вартість за основним платежем на 61354,0 грн. та штрафними санкціями на 4664,0 грн. та відмовляє у скасуванні ППР № 0002682200, № 0002692200, якими позивачу нарахована пеня та застосовані штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Керуючись ст.ст.158-163, 167 КАС України, суд, -

постановив:

Задовольнити частково позовні вимоги приватного акціонерного товариства "Дельта-Сервіс" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Визнати протиправними та скасувати повністю податкові повідомлення - рішення від 18.04.2012р. № 0002722200, № 00027002200, податкове повідомлення - рішення № 00027122000 визнати протиправним та скасувати в частині збільшення грошових зобов'язань з податку на додану вартість за основним платежем на 61354,0 грн. та штрафними санкціями на 4664,0 грн.

Відмовити повністю у задоволення решти позовних вимог щодо скасування податкових повідомлень - рішень від 18.04.2012р. № 0002682200, № 0002692200.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Морська Г.М.

кат. 8.2.1