Постанова № 31900008, 06.06.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2013 року Справа № 75511/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Олендера І.Я.,

суддів - Кузьмича С.М., Матковської З.М.,

при секретарі - Нефедовій А.О.,

розглянувши у відкритому судому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Сі-Сі-Ай-Любеля» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 05 липня 2011 року у справі за позовом Дочірнього підприємства «Сі-Сі-Ай-Любеля» до Державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області про скасування податкового повідомлення рішення,-

в с т а н о в и в :

Позивач ДП «Сі-Сі-Ай-Любеля» звернувся в суд з позовом до відповідача ДПІ у Жовківському районі Львівської області в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 654/23-4/10236/223433338 від 20.07.2010 року, яким позивачу зменшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2010 року в розмірі 357 544 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 05 липня 2011 року в задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції позивач ДП «Сі-Сі-Ай-Любеля» оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, за неповного з'ясування обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Як на доводи апеляційної скарги вказує на те, що згідно вимог Закону України «Про податок на додану вартість» суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням (спорудженням) основних фондів, включаються до складу податкового кредиту такого звітного періоду, незалежно від строків введення в експлуатацію основних фондів, а також від того, чи мав платник податку оподатковані обороти протягом такого звітного періоду. Закон не передбачає фактичне віднесення у конкретному податковому періоді об'єкта незакінченого будівництва до основних фондів, а допускає можливість віднесення такого об'єкта до основних фондів у майбутньому. Крім того, згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Поняття «господарська діяльність» визначено у пункті 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» як будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Позивач доводить, що будівництво шахти безпосередньо пов'язане з господарською діяльністю ДП «Сі-сі-Ай-Любеля». Витрати, здійснені підприємством на проведення проектно-вишукувальних робіт, проектування, будівництво спрямовані на отримання прибутку. Тому витрати, понесені у зв'язку з придбанням робіт та послуг, правомірно віднесені платником до складу вартості валових витрат. Положення Закону України «Про податок на додану вартість» підтверджують, що не введення в експлуатацію об'єкта будівництва (шахти) не впливає на можливість віднесення сплачених сум ПДВ до податкового кредиту. Крім того, факт сплати позивачем сум ПДВ за отриманими роботами та послугами відповідач не заперечує. Таким чином, підтверджується правомірність формування позивачем податкового кредиту.

З огляду на викладене, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник позивача ДП «Сі-Сі-Ай-Любеля» в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просить їх задовольнити.

Представник відповідача ДПІ у Жовківському районі Львівської області в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги та просить таку відхилити.

Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, з наступних підстав.

Позивач - Дочірнє підприємство «Сі-Сі-Ай-Любеля», зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності Жовківською райдержадміністрацією Львівської області 31.10.1996 року (код ЄДРПОУ 22343338) та взятий на податковий облік у ДПІ у Жовківському районі Львівської області 12.11.2002 року за № 370.

Як вбачається зі Статуту ДП «Сі-Сі-Ай-Любеля» підприємство виконує, зокрема, проектування, будівництво і експлуатацію шахти №1 «Любельська» у Львівсько-Волинському вугільному басейні.

ДПІ у Жовківському районі Львівської області провела позапланову виїзну перевірку Дочірнього підприємства «Сі-Сі-Ай-Любеля» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за квітень 2010 року, яке виникло за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.03.2010 по 31.03.2010 року.

Результати перевірки оформлені актом 1247/23-4/22343338 від 20.07.2010 року, де зазначено, що у зв'язку з порушенням пп. 7.7.11, п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. ДП ««Сі-Сі-Ай-Любеля» не має права на отримання бюджетного відшкодування за квітень 2010 року на суму 357 544,00 грн.

На підставі вказаного акту ДПІ у Жовківському районі Львівської області прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.07.2010 року № 654/23-4/10236/22343338, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 357 544,00,00 грн.

Висновок податкового органу про порушення пп. 7.7.11 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та завищення ДП «Сі-Сі-Ай-Любеля» суми бюджетного відшкодування ПДВ 357 544,00 грн., з яким погодився суд першої інстанції, зроблений на підставі того, що за останні 12 календарних місяців підприємство мало обсяги оподатковуваних операцій в розмірі 143 465,00 грн. та не придбавало основні фонди.

Згідно з п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», в редакції на час правовідносин та дії договорів укладених з ДВАТ «Луганськдіпрошахт», Рятівна археологічна служба та ТзОВ Будівельна компанія «Комфортбуд-1», бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Пунктом 1.7 Закону України «Про податок на додану вартість» обумовлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України від 03.04.97 року N 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» сума податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При цьому, не має права на отримання бюджетного відшкодування відповідно до абзацу третього п.п. «а» п.п. 7.7.11 п. 7.7 ст. 7 вказаного Закону особа, яка мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Наведена норма містить умову відсутності права платника податків на бюджетне відшкодування суми ПДВ, а саме перевищення суми бюджетного відшкодування обсягів оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців. Однак, така умова не поширюється у випадку нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів.

Як вбачається з матеріалів справи, сума бюджетного відшкодування сформована позивачем у квітні 2010 р. із сум від'ємного значення, що виникли у березні 2010 р.

Понесені позивачем у вказаному періоді витрати на придбання робіт, послуг, в зв'язку з будівництвом шахти «Любельська» № 1-2 Львівсько-Волинського кам'яновугільного басейну України (на підставі договору підряду №061109 від 25.12.2010 року, укладеного між ДП «Сі-Сі-Ай-Любеля» та ТзОВ «Будівельна компанія «КОМФОРТБУД-1» додаткової угоди №2 від 05.03.2010 р. про внесення змін до Договору підряду №061109 від 25.12.2010 року; договору № 6742 від 19.03.2009 року, укладеного ДП «Сі-Сі-Ай-Любеля» з ДВАТ «Луганськдіпрошахт»; додаткової угоди №1 до договору № 6742 від 19.03.2009 року; договору №68-09-АД від 28.12.2009 р. з Науково-дослідним центром «Рятівна археологічна служба» Інституту археології HAH України), яку позивач має використовувати у власній господарській діяльності відповідно до видів діяльності, що визначені в установчих документах, в повному розмірі підтверджені первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, зокрема податковими накладними, виписками банку, про що не заперечується ДПІ у Рівненському районі.

Отже, позивач на підставі абзацу третього п.п. «а» п.п.7.7.11 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не позбавляється права на отримання бюджетного відшкодування.

Посилання відповідача на те, що право на отримання бюджетного відшкодування, яке виникло під час спорудження або придбання основних фондів, виникає лише тоді, коли такі основні фонди відображаються на рахунку 10 «Основні засоби», є неправомірним.

Так, згідно з п. 1.17 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» терміни «основні фонди» та «нематеріальні активи» розуміються у значенні, визначеному, відповідно до п.п. 8.2.1 п. п. 8.2 ст. 8 зазначеного Закону. Під терміном «основні фонди» слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Інструкцією про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999р. №291, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21.12.1999р. за №893/4186, передбачено, що для обліку витрат на придбання або створення, матеріальних і нематеріальних необоротних активів призначений рахунок 15 «Капітальні інвестиції».

Облік витрат на придбання робіт та послуг по будівництву основних фондів, в даному випадку шахти «Любельська» № 1-2 Львівсько-Волинського кам'яновугільного басейну України, як встановлено під час апеляційного розгляду, і не спростовується податковим органом, здійснюється позивачем по рахунку 15 «Капітальні інвестиції» й зарахування на баланс основних засобів може бути відображеним по рахунку 10 «Основні засоби» у разі введення основних фондів в експлуатацію.

Таким чином, позивачем дотримано вимоги Закону України «Про податок на додану вартість» для отримання бюджетного відшкодування, а саме, встановлене п.п.7.7.11 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» обмеження щодо отримання бюджетного відшкодування для осіб, які мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування, в даному випадку не слід брати до уваги, оскільки законом не береться до уваги обсяг оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців, якщо нарахування податкового кредиту здійснене внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів.

Отже, судом першої інстанції, не виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно не перевірено обставини справи, та не вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам матеріального права.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції, вважає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про правомірність винесення відповідачем податкового повідомлення-рішення в зв'язку з завищенням позивачем суми бюджетного відшкодування з податку на додану за квітень 2010 року.

Оскільки суд першої інстанції при винесенні постанови допустився помилки, постанова підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, п. 3 ч. 1 ст.198, ст. ст. 202, 205, 207, 254 КАС України, суд ,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Сі-Сі-Ай-Любеля» задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду 05 липня 2011 року в справі № 2а-2548/11/1370 скасувати та прийняти нову якою позов Дочірнього підприємства «Сі-Сі-Ай-Любеля» задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області № 654/23-4/10236/223433338 від 20 липня 2010 року.

Зобов'язати Державну казначейську службу України в Жовківському районі Львівської області стягнути на користь Дочірнього підприємства «Сі-Сі-Ай-Любеля» 05 грн. 10 коп. судового збору із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку Державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області.

Постанова набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів після набрання нею законної сили, а уразі складення такої в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України, протягом того ж строку з часу складення в повному обсязі.

Головуючий : Олендер І.Я.

Судді : Кузьмич С.М.

Матковська З.М.

Постанова в повному обсязі складена 11.06.2013 року.