Рішення № 31899886, 13.06.2013, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" червня 2013 р. Справа № 915/349/13-г

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Давченко Т.М. при секретарі судового засідання Бурлаченко А.Д.,

за участю представників:

від позивача - Бойченко В.Г. (довіреність № 5 від 17.10.2011р.);

від відповідача - представник не з'явився;

від третьої особи - ліквідатор Черепенко В.Г.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос 2011»

(57546, Миколаївська область, Очаківський район, с.Матросівка).

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Кон»

(57543, Миколаївська область, Очаківський район, с.Солончаки, вул.Очаківська, 36).

до третьої особи на стороні позивача: Сільськогосподарського закритого

акціонерного товариства «Родіна» в особі ліквідатора Черепенко Вікторії Григорівни

(57543, Миколаївська область, Очаківський район, с.Солончаки)

про: визнання права власності та усунення перешкод в користуванні майном

Відповідно до приписів ст. 77 ГПК України у судовому засіданні 03.06.2013р. було оголошено перерву до 13.06.2013р.

Представник позивача в судовому засіданні 13.06.2013р. позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених у позовній заяві, та просив суд позов задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з'явився, проте від нього до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти позовних вимог заперечує, оскільки позивачем не надано доказів набуття права власності на огорожу із бетонних плит.

З письмових пояснень третьої особи вбачається, що визначене у договорі купівлі - продажу майно, а саме «площадка літнього табору для тварин» було реалізоване позивачеві для демонтажу та отримання будівельних матеріалів. Вказане майно було у напівзруйнованому стані, про що членами інвентаризаційної комісії було зазначено у акті інвентаризації (оприбуткування) від 13.05.2011р. Ліквідатором зроблено висновок, що реалізувати «площадку літнього табору для тварин» як об'єкт нерухомого майна неможливо. На замовлення ліквідатора незалежними оцінювачами було проведено оцінку матеріалів, що будуть реалізовані після розбирання «площадку літнього табору для тварин». Крім того, представник третьої особи у судовому засіданні пояснила, що вказане майно (бетонні плити) було придбане відповідачем у керуючого санацією Сільськогосподарського закритого акціонерного товариства «Родіна» ще у 2010р., проте, при передачі документації товариства ліквідатор не отримував відповідного договору, тобто, він не міг знати про реалізацію спірного майна Товариству з обмеженою відповідальністю «Агро Кон».

Суд вважає за можливе розглянути справу по суті за наявними в ній матеріалами та у відсутності представника відповідача згідно з положеннями статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та третьої особи, дослідивши та оцінивши усі подані у справі докази у їх сукупності та за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд,-

встановив:

04.10.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Колос 2011", як покупцем (стороною-2) та Сільськогосподарським закритим акціонерним товариством «Родіна» в особі ліквідатора Черепенко Вікторії Григорівни, як продавцем (стороною-1), було укладено договір купівлі - продажу, відповідно до умов якого, продавець (сторона-1) зобов'язався передати у власність покупця (сторони-2) майно, що знаходиться у с.Солончаки Очаківського району Миколаївської області та складається з: незавершеного будівництва корівнику (2 од.) та площадки літнього табору для тварин (1 од.) загальною вартістю 160000,00 грн., а останній - зобов'язався прийняти це майно та сплатити його вартість (п.п.1.1, 2.1 договору).

Пунктом 3.1 договору його учасники встановили, що передача об'єкту продажу проводиться протягом 3 днів після повного розрахунку за цим договором, з оформленням Акту приймання-передачі.

Моментом переходу права власності від сторони-1 до сторони-2 є дата підписання Акту приймання-передачі (п.3.2 договору).

Товариство з обмеженою відповідальністю «Колос-2011» належним чином виконало умови договору, сплативши обумовлену продавцем ціну за майно, що підтверджується копіями платіжних доручень №836 від 05.10.2011р. та №837 від 05.10.2011р.

Факт передачі покупцю придбаного майна підтверджується копією Акту приймання - передачі б/н від 04.10.2011р.

При цьому, згідно з твердженням ТОВ «Колос-2011», фактично йому було передано лише незавершені будівництва корівників, а при передачі літнього табору для тварин виникли перешкоди у виконанні умов договору з боку товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Кон», керівництво якого заявляє, що спірне майно було придбане ним у СЗАТ «Родіна» в особі керуючого санацією Соколова В.В. та належить йому на праві власності.

Позивач звертався до ТОВ «Агро Кон» та до СЗАТ «Родіна» з претензіями (а.с.13, 15) в яких вимагав передати йому спірне майно. Однак, ліквідатором СЗАТ «Родіна» - арбітражний керуючий Черепенко В.Г. була надана позивачу відповідь, відповідно до якої підтверджено факт придбання у товариства «Родіна» спірного майна та зазначено, що все майно, яке було предметом договору від 04.10.2011р. було передано представнику ТОВ «Колос-2011».

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро Кон» відповіді на претензію позивача не надало.

Все вищевикладене стало підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос 2011» до господарського суду з позовом про визнання права власності на спірне нерухоме майно на підставі приписів ст. 392 Цивільного кодексу України, оскільки відповідач не визнає право власності позивача на спірне нерухоме майно.

Відповідач у відзиві проти позовних вимог заперечує, мотивуючи це тим, що позивачем не надано доказів набуття права власності саме на огорожу із залізобетонних плит.

Суд не вбачає підстав для задоволення позову ТОВ «Колос-2011» виходячи з наступного.

Статтею 392 Цивільного кодексу України визначено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Позивач просить суд визнати право власності на придбані за договором купівлі-продажу від 04.10.2011р. бетонні плити огорожі незавершеного будівництва літного табору для тварин СЗАТ «Родіна» та зобов'язати відповідача - ТОВ «Агро Кон» не чинити перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження спірним майном.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було придбано за договором купівлі-продажу б/н від 04.10.2011р. дві одиниці незавершеного будівництва корівників та площадку літнього табору для тварин.

При цьому в договорі від 04.10.2011р. не зазначено стан вказаної площадки (завершене будівництво, незавершене будівництво, процент готовності об'єкту тощо), а також не вказано, що до складу придбаного майна входять плити огорожі. Будь-яких інших договорів купівлі-продажу рухомого або нерухомого майна з СЗАТ «Родіна» позивач не укладав.

Крім того, ліквідатор Черепенко В.Г. зазначила у листі (вих.№ 1285 від 21.12.2012р.), що об'єкти, придбані позивачем, передані його представнику 04.10.2011р.

В судових засіданнях представник позивача пояснив суду, що за договором купівлі-продажу б/н від 04.10.2011р. було придбано саме плити огорожі незавершеного будівництва літнього табору для тварин, а в договорі помилково було зазначено найменування майна «площадка літнього табору для тварин». Однак жодних належних та допустимих доказів на обґрунтування своїх пояснень (додаткову угоду до договору, якою були внесені зміни, звернення до керівництва СЗАТ «Родіна» з проханням внести відповідні зміни тощо) представник позивача суду не надав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро Кон» придбало у СЗАТ «Родіна» в особі керуючого санацією Соколова В.В. за договором купівлі-продажу б/н від 10.07.2010р. майно, до складу якого увійшла і спірна огорожа із залізобетонних плит. Вартість вказаного майна була повністю сплачена покупцем, та майно було передано останньому за актом приймання-передачі (а.с.39).

Вказаний договір купівлі-продажу є діючим та не визнаний у встановленому законом порядку недійсним повністю або частково. Розгляд вказаного договору та вирішення питання щодо його відповідності положенням ст. 203 Цивільного кодексу України не є предметом дослідження у даній справі.

Стаття 328 Цивільного кодексу України передбачає, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Підтвердженням наявності права власності є, насамперед, правовстановлюючі документи.

В ході розгляду справи, позивачем не надано суду жодних правовстановлюючих документів, які б свідчили про перехід до нього права власності на бетонні плити огорожі незавершеного будівництва літнього табору для тварин Сільськогосподарського закритого акціонерного товариства «Родіна».

Беручи до уваги вищенаведені факти та норми, у суду відсутні правові підстави для визнання права власності позивача на майно яке ним зазначено, оскільки ним не доведено набуття права власності на це майно.

Відповідно до положень ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Приписами ч.2 ст. 386 Цивільного кодексу України передбачено, що власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Виходячи з положень статті 391 Цивільного кодексу України у випадку порушення права власності без безпосереднього вилучення майна у власника, останній має право вимагати захисту свого права від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню.

При цьому відповідачем в даному випадку має бути лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

Вимога щодо зобов'язання відповідача не чинити перешкоди у здійсненні позивачем права користування та розпорядження бетонними плитами огорожі незавершеного будівництва літнього табору для тварин має похідний характер та залежить від визнання за позивачем права власності на вказане спірне майно.

Вирішуючи даний спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулась з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов.

Відсутність права на позов у матеріальному розумінні тягне за особою ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Враховуючи недоведеність товариством «Колос-2011» свого права на володіння, користування та розпорядження спірним майном, вказана вимога також не підлягає задоволенню.

За таких обставин, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги є безпідставними, недоведеними належними та допустимими доказами та не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 36, 44, 49, 82, 821, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 17.06.13 року

Суддя Т.М. Давченко