Рішення № 31899849, 28.05.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28.05.2013р. Справа № 34/74

Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., при секретарі судового засідання Гречух В.М., розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду

заяву Комунального підприємства «Служба єдиного замовника Ворошиловського району м.Донецька», м.Донецьк,

про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Донецької області від 18.10.2010року у справі №34/74

за позовом: Комунального підприємства «Служба єдиного замовника Ворошиловського району м.Донецька», м.Донецьк,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТС Обжора», м.Донецьк

про стягнення 1630грн.71коп.

за участю представників сторін:

від позивача(заявника): не з’явився,

від відповідача: не з’явився,

СУТЬ СПРАВИ:

Комунальне підприємство «Служба єдиного замовника Ворошиловського району м.Донецька», м.Донецьк звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТС Обжора», м.Донецьк про стягнення заборгованості за договором № 311 від 01.03.2009р. в сумі 1630грн.71коп.

18.10.2010р. позивач звернувся до суду з заявою про уточнення позовних вимог, відповідно до якої вказує на те, що за час розгляду справи заборгованість відповідача збільшилася, у зв’язку із чим збільшує розмір позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 3559,58грн. Про отримання вказаної заяви представником відповідача свідчить відмітка у лівому нижньому куті заяви. Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України дана заява про збільшення розміру позовних вимог прийнята судом до розгляду.

Рішенням господарського суду Донецької області від 18.10.2010р. (суддя Кододова О.В.) у задоволені позовних вимог Комунального підприємства «Служба єдиного замовника Ворошиловського району м.Донецька» відмовлено повністю.

03.02.2011р. Комунальне підприємство «Служба єдиного замовника Ворошиловського району м.Донецька», м.Донецьк звернулось з клопотанням про перегляд рішення господарського суду Донецької області від 18.10.2010року у справі №34/74 за нововиявленими обставинами. Ухвалою суду від 04.02.2011р. вказана заява повернута заявнику без розгляду.

17.02.2011р. Комунальне підприємство «Служба єдиного замовника Ворошиловського району м.Донецька», м.Донецьк повторно звернулось з заявою про перегляд рішення господарського суду Донецької області від 18.10.2010року у справі №34/74 за нововиявленими обставинами та клопотанням про поновлення строку для звернення з вказаною заявою.

В обґрунтування вказаної заяви позивач посилається на те, що постановою Донецького апеляційного господарського суду від 13.12.2010р. рішення по справі №35/115пд від 12.08.2010р., яким встановлені факти, які мали істотне значення для результату розгляду справи №34/74, скасовано. А саме як вказує заявник, судовим рішенням від 12.08.2010р. у справі №35/115пд був встановлений факт того, що сторони договору № 311 від 01.03.2009р. не дійшли згоди з усіх істотних умов цього договору через що він є неукладеним. Таким чином, Комунальне підприємство «Служба єдиного замовника Ворошиловського району м.Донецька» вважає, що рішення господарського суду Донецької області від 28.02.2012р. у справі №34/74, яким відмовлено у стягненні з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТС Обжора» заборгованості за договором № 311 від 01.03.2009р., підлягає скасуванню, оскільки наявні підстави для задоволення позовних вимог.

У підтвердження викладених у заяві обставин відповідач надав суду засвідчену копію постанови Донецького апеляційного господарського суду від 13.12.2010р. по справі №35/115пд.

За змістом ухвали господарського суду від 18.02.2011р. клопотання Комунального підприємства «Служба єдиного замовника Ворошиловського району м.Донецька» про поновлення строку для звернення з заявою про перегляд рішення господарського суду Донецької області від 18.10.2010року у справі №34/74 задоволено, вказана заява прийнята до розгляду.

Розгляд заяви неодноразово зупинявся та поновлювався у зв’язку з надходженням апеляційних скарг та касаційних скарг від ТОВ «ТС Обжора» на ухвали господарського суду від 22.06.2010р., від 28.03.2011р. про зупинення провадження по справі.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 03.06.2011р. у зв’язку із знаходженням судді Кододової О.В. на лікарняному, справу №34/74 передано для розгляду судді Макаровій Ю.В.

Після повернення справи із касаційної інстанції ухвалою господарського суду Донецької області від 17.05.2013р. було поновлено провадження у справі №34/74 та призначено розгляд заяви на 28.05.2013р.

Представники сторін у судове засідання 28.05.2013р. не з’явились, про час і місце розгляду заяви повідомлені належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про отримання ухвали суду, вимог ухвали суду не виконали, про поважність відсутності представників суд не повідомлений.

Відповідно до частини четвертої статті 114 Господарського процесуального кодексу України неявка заявника та інших осіб, які беруть участь у справі, не є перешкодою для розгляду заяви.

Розглянувши заяву Комунального підприємства «Служба єдиного замовника Ворошиловського району м.Донецька», м.Донецьк про перегляд рішення господарського суду Донецької області від 18.10.2010року у справі №34/74 за нововиявленими обставинами, дослідивши матеріали справи, господарський суд, оцінюючи подані сторонами докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов до наступних висновків.

Як вбачається з тексту позовної заяви, підставою для звернення до суду за захистом порушеного права у справі №34/74 є неналежне виконання з боку Товариства з обмеженою відповідальністю «ТС Обжора», м.Донецьк умов договору про спільне користування будинком та прибудинковою територією № 311 від 01.03.2009р. в частині своєчасної оплати понесених позивачем витрат з технічного обслуговування житлового фонду та утримання прибудинкової території.

Рішенням господарського суду Донецької області від 18.10.2010р. (суддя Кододова О.В.) у задоволені позовних вимог Комунального підприємства «Служба єдиного замовника Ворошиловського району м.Донецька» відмовлено повністю, рішення сторонами не оскаржувалося.

Відповідно до ст. 112 Господарського процесуального кодексу України, в контексті змісту заяви, що розглядається судом, господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами, що мають істотне значення для справи і не могли бути відомі заявнику та у разі скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду.

Згідно частини першої статті 113 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення господарського суду може бути переглянуто за нововиявленими обставинами за заявою сторони, прокурора, третіх осіб, поданою протягом одного місяця з дня встановлення обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення. При цьому заява про перегляд судового рішення господарського суду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 112 цього Кодексу, може бути подана не пізніше трьох років з дня набрання судовим рішенням господарського суду законної сили.

За приписами пункту 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 17 «Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами» до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте). Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.

Як роз'яснено в п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.1981 р. N 1 "Про практику перегляду судами у зв'язку з нововиявленими обставинами рішень, ухвал і постанов у цивільних справах, що набрали законної сили", при розгляді заяви або подання про перегляд судового рішення у зв'язку із скасуванням рішення, вироку, ухвали, постанови суду по іншій справі або постанови іншого органу необхідно мати на увазі, що скасування такого акта може бути визнано нововиявленою обставиною лише у тому випадку, коли суд обґрунтовував дане судове рішення цим актом чи виходив із вказаного акта, не посилаючись прямо на нього, і якщо вже прийнято новий акт, протилежний за змістом скасованому, або коли саме скасування акта означає протилежне вирішення питання.

Такими нововиявленими обставинами Комунальне підприємство «Служба єдиного замовника Ворошиловського району м.Донецька» вважає той факт, що постановою Донецького апеляційного господарського суду від 13.12.2010 року було скасоване рішення господарського суду Донецької області по справі № 35/115пд, на якому ґрунтувалося рішення господарського суду Донецької області від 18.10.2010р. по справі №34/74.

Так, правовою підставою позову про стягнення грошових коштів в межах справи №34/74 був саме договір № 311 від 01.03.2009р.

Як вбачається зі змісту рішення господарського суду Донецької області від 18.10.2010р. у справі № 34/74 суд відмовив КП „СЄЗ Ворошиловського району м. Донецька” у задоволенні позовних вимог про стягнення з ТОВ „ТС „Обжора” суми боргу у розмірі 3559грн. 58коп., обґрунтовуючи свою позицію тим, що рішенням по справі №35/115пд від 12.08.2010р. за позовом ТОВ „ТС „Обжора” до КП „СЄЗ Ворошиловського району м. Донецька” було встановлено, що договір №311 від 01.03.2009р. на сумісне користування будинком та прибудинковою територією є неукладеним, через що суд по справі № 34/74 дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення боргу з відповідача.

За змістом рішення суду першої інстанції у справі №35/115пд суд дійшов до висновку, що договір №311 від 01.03.2009р. про спільне користування будинком та прибудинковою територією є неукладеним, оскільки сторонами при укладанні договору не узгоджені істотні умови договору, що передбачені ст.26 Закону України „Про житлово-комунальні послуги”.

Не погоджуючись з рішенням по справі №35/115пд, Комунальне підприємство «Служба єдиного замовника Ворошиловського району м.Донецька» звернулось з апеляційної скаргою до Донецького апеляційного господарського суду.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 13.12.2010року у справі №35/115пд апеляційну скаргу Комунального підприємства «Служба єдиного замовника Ворошиловського району м.Донецька» на рішення суду від 12.08.2010р. у справі №35/115пд задоволено частково, рішення суду – скасовано, у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „ТС Обжора”, м.Донецьк до Комунального підприємства „Служба єдиного замовника Ворошиловського району м. Донецька”, м. Донецьк про визнання договору на спільне користування будинком та прибудинковою територією №311 від 01.03.2009р. недійсним відмовлено.

Згідно зі статтею 105 Господарського процесуального кодексу України постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Доказів скасування постанови Донецького апеляційного господарського суду від 13.12.2010року у справі №35/115пд матеріали справи не містять.

Водночас, вказаною постановою встановлені наступні факти.

01.03.2009року між Товариством з обмеженою відповідальністю „ТС Обжора”, м.Донецьк (Замовник) та Комунальним підприємством „Служба єдиного замовника Ворошиловського району м. Донецька”, м. Донецьк (виконавець) підписаний договір №311 про спільне користування будинком та прибудинковою територією.

Вказаний договір підписано з протоколом розбіжностей, що складено з боку Товариства з обмеженою відповідальністю „ТС Обжора”, м.Донецьк та протоколом узгодження розбіжностей.

Предмет позовних вимог - визнання договору на спільне користування будинком та прибудинковою територією №311 від 01.03.2009р.недійсним на підставі ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, оскільки вважає, що договір є фіктивним, він не направлений на настання правових наслідків, обумовлених ним.

Суд першої інстанції дійшов до висновку, що договір №311 від 01.03.2009р. про спільне користування будинком та прибудинковою територією є неукладеним, оскільки сторонами при укладанні договору не узгоджені істотні умови договору, що передбачені ст.26 Закону України „Про житлово-комунальні послуги”.

Судова колегія вважає вказаний висновок суду першої інстанції таким, що суперечить фактичним обставинам справи виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 627 Цивільного кодексу України передбачає, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договору даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини 2 статті 180 Господарського кодексу України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Як вбачається з тексту договору, у п.п. 1.1, 1.2, 4.2,7.1 договору сторони узгодили предмет, ціну та строк дії договору.

Ствердження суду першої інстанції, що сторонами спірного договору не узгоджено всі істотні умови договору на надання житлово-комунальних послуг, що передбачені ст.26 Закону України „Про житлово-комунальні послуги”, внаслідок чого договір є неукладеним, є невірним, оскільки сторонами узгоджені всі істотні умови договору, обов’язковість узгодження яких передбачена ст. 180 Господарського кодексу України.

Частиною 8 статті 181 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю „ТС Обжора”, м.Донецьк 12.06.2009року сплатило грошові кошти на виконання умов договору на спільне користування будинком та прибудинковою територією №311 від 01.03.2009р. в сумі 698,87грн. за період березень - травень 2009року.

Представник позивача у судовому засіданні суду апеляційної інстанції не заперечував факту часткового виконання позивачем умов договору.

Таким чином, правові наслідки дій позивача з виконання умов спірного договору визначаються нормами Цивільного кодексу України, зокрема, ст. 629 Цивільного кодексу України, яка передбачає обов’язковість виконання умов договору.

За викладеними у постанові Донецького апеляційного господарського суду від 13.12.2010року висновками, договір про спільне користування будинком та прибудинковою територією №311 від 01.03.2009р. є укладеним та повинен сторонами виконуватись.

Стосовно позовних вимог щодо визнання договору недійсним судова колегія не знайшла підстав для визнання оспорюваного договору недійсним.

Згідно з ч.2 ст.35 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно ст.4-5 Господарського процесуального кодексу України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов.

За змістом ст.17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику суду як джерело права.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 25.07.2002р. по справі “Совтрансавто-Холдинг” проти України” (заява №48553/99) визначено, що одним із елементів верховенства права є принцип правової впевненості, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Таким чином, враховуючи загальнообов’язковий статус судових актів, визначений ст.ст.124, 129 Конституції України, факт укладеності та чинності договору на спільне користування будинком та прибудинковою територією №311 від 01.03.2009р. не може бути спростований за умови чинності постанови Донецького апеляційного господарського суду від 13.12.2010року у справі №35/115пд.

Як вбачається з матеріалів справи №34/74, у позовній заяві позивачем в якості підстави позову визначено саме неналежне виконання умов договору про спільне користування будинком та прибудинковою територією №311 від 01.03.2009р. в частині своєчасної оплати понесених позивачем з березня 2009року по вересень 2010року включно витрат з технічного обслуговування житлового фонду та утримання прибудинкової території у розмірі 3559грн. 58коп.

Питання наявності або відсутності істотних умов у спірному договорі не досліджувалось судом при прийнятті рішення господарського суду Донецької області від 18.10.2010р. у справі № 34/74, тому про цей факт не могло бути відомо заявникові, одночасно факт укладеності та чинності договору №311 від 01.03.2009р. встановлено постановою Донецького апеляційного господарського суду від 13.12.2010року у справі №35/115пд, яка набрала законної сили.

Відповідно до ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Суд вважає, що викладені у постанові Донецького апеляційного господарського суду від 13.12.2010року у справі №35/115пд висновки за своєю правовою суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення від 18.10.2010р. по справі № 34/74. Наразі висновки суду апеляційної інстанції про те, що договір про спільне користування будинком та прибудинковою територією №311 від 01.03.2009р. є укладеним між сторонами та повинен ними виконуватися є істотною обставиною, що впливає на юридичну оцінку обставин у справі № 34/74, оскільки саме невиконання умов вказаного договору було підставою для стягнення з відповідача заборгованості по справі № 34/74.

Відповідно, виходячи з викладеного, згідно ст.112 ГПК України вказана вище обставина є нововиявленою, тому господарський суд переглядає прийняте господарським судом Донецької області рішення від 18.10.2010р. у справі № 34/74, яке набрало законної сили, внаслідок наявності вказаної нововиявленої обставини в межах, в яких ця обставина впливає на суть прийнятого рішення.

За приписами ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Підставою заявлених позовних вимог є неналежне виконання умов договору №311 від 01.03.2009р. з боку ТОВ «ТС Обжора» в частині своєчасної оплати виконаних позивачем (КП «Служба єдиного замовника Ворошиловського райну м.Донецька») житлово-комунальних послуг.

Як вже зазначалося, 18.10.2010р. позивач звернувся до суду з заявою якою збільшив розмір позовних вимог, а саме просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 3559,58грн. Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України суд прийняв до розгляду вказану заяву.

18.10.2010р. відповідач надав відзив на позовну заяву, яким не визнає позовні вимоги через те, що рішенням суду по справі № 35/115пд встановлений факт неукладеності договору №311 від 01.03.2009р.

Як вбачається матеріалів справи, 01 березня 2009року між Комунальним підприємством “Служба єдиного замовника Ворошиловського району м. Донецька (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ТС Обжора” (Замовник) укладено договір №311 про спільне користуванням будинком та прибудинковою територією.

Згідно п.1.1. договору предметом договору є забезпечення виконавцем (відповідачем) технічного обслуговування житлових будинків та утримання прибудинкових територій, а замовником своєчасної оплати видатків, відповідно до умов договору.

Пункт 1.2 вказаного договору передбачає, що Замовник володіє на підставі договору суборенди вбудованим нежитловим приміщенням площею 155,3кв.м., що розташоване у житловому будинку за адресою: м.Донецьк, вул.Університетська, 14, балансоутримувачем якого є Виконавець, призначенням якого є магазин, 1-й поверх, вхід окремий.

Згідно п.2.1. договору Виконавець зобов’язується забезпечувати технічне обслуговування конструктивних елементів та технічного обладнання житлового будинку, проведення ремонтів внутрішньо будинкових комунікацій та конструктивів будинку, санітарне обслуговування допоміжних приміщень та прибудинкової території, відповідно до „Правил користування приміщеннями житлових будинків та прибудиковими територіями”, затверджених Постановою КМУ №572 від 08.10.1992р.

Розділом 4 договору встановлено, що оплату на відшкодування частини спільних витрат Виконавця по експлуатації житлового фонду Замовник зобов’язується здійснювати щомісячно до 1-го числа наступного місяця. Сума участі в спільних витратах Виконавця визначається розрахунковим тарифом по фактичним витратам за попередній обліковий рік. Розрахунковий тариф діє протягом року. На дату укладання договору сума оплати витрат в місяць складає 232,96грн. При зміні розміру витрат на утримання житлових домів та при будинкових територій Виконавець має право змінити тариф без погодження із Замовником.

Договір набирає законної сили з 01.03.2009р. та діє до 01.02.2012р. (п. 7.1. Договору).

Договір підписано обома сторонами та скріплено печатками підприємств.

16 квітня 2009року між сторонами було підписано протокол розбіжностей, яким сторони прийняли узгоджену редакцію протоколу розбіжностей до договору №311 на сумісне використання будинків та прибудинкової території від 01.03.2009р.

Відповідно до укладеного протоколу сторони внесли зміни до п 3.2, 5.2., 5.4. та 7.1. договору, зокрема, змінили дату до якої діє договір, а саме до 23.02.2011року.

Договір №311 від 01.03.2009р. є підставою для виникнення у його сторін прав і обов’язків, визначених ним та за своїм змістом та правовою природою є договором про надання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до ст.1 Закону України „Про житлово-комунальні послуги”, житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Одним із видів житлово-комунальних послуг - є послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо) (п.2 ч.1 ст.13 Закону України „Про житлово-комунальні послуги”).

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України „Про житлово-комунальні послуги” порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Згідно із ст. 19 цього ж Закону відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Як вбачається зі змісту договору №311 від 01.03.2009р. відповідач взяв на себе зобов’язання щомісячно здійснювати оплату з відшкодування частини спільних витрат позивача по експлуатації житлового фонду, щомісячний розмір якої на дату укладання договору складає 232грн. 96коп.

Як вбачається із наявного в матеріалах справи розрахунку експлуатаційних витрат, відповідно до договору № 311 від 01.03.2009р. відповідач має заборгованість перед позивачем в розмірі 3559,58грн. за період з березня 2009 року по вересень 2010року включно.

В матеріалах справи відсутні докази незгоди відповідача щодо виконання позивачем прийнятих на себе зобов'язань за вказаним договором, наразі як свідчать матеріали справи відповідач здійснив фактичні дії щодо його виконання, а саме сплатив грошові кошти на виконання умов договору №311 від 01.03.2009р. у розмірі 698грн. 87коп.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов’язковості договору для виконання сторонами.

Згідно з ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої зобов‘язання по договору №311 від 01.03.2009р. щодо відшкодування частини спільних витрат позивача з експлуатації житлового фонду за період березня 2009 року по вересень 2010року виконав частково, через що виникла заборгованість у розмірі 3559грн. 58коп.

Відповідачем не на дано жодних доказів в підтвердження здійснення ним оплати заявленої до стягнення заборгованості по договору, розмір заборгованості не спростований.

За таких обставин, суд приходить до висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог Комунального підприємства «Служба єдиного замовника Ворошиловського району м.Донецька», м.Донецьк про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТС Обжора» основного боргу у сумі 3559грн. 58коп.

Відповідно до статті 114 Господарського процесуального кодексу України за результатами перегляду судового рішення приймаються: 1) рішення - у разі зміни або скасування рішення; 2) постанова - у разі зміни або скасування постанови; 3) ухвала - у разі зміни чи скасування ухвали або залишення рішення, ухвали, постанови без змін.

Через викладене суд вбачає законні підстави для скасування рішення господарського суду Донецької області від 18.10.2010р. у справі № 34/74, з прийняттям нового рішення.

З огляду на те, що суд дійшов висновку, що позовні Комунального підприємства «Служба єдиного замовника Ворошиловського району м.Донецька», м.Донецьк підлягають задоволенню, понесені позивачем судові витрати на звернення з позовом та пов’язані із поданням заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. ст. ст. 11, 509, 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 35, 49, 82-85, 105, 112, 113, 114 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Заяву Комунального підприємства «Служба єдиного замовника Ворошиловського району м.Донецька», м.Донецьк про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Донецької області від 18.10.2010р. у справі № 34/74 задовольнити.

Скасувати рішення господарського суду Донецької області від 18.10.2010р. у справі №34/74.

Прийняти нове рішення у справі 34/74, яким позовні вимоги Комунального підприємства «Служба єдиного замовника Ворошиловського району м.Донецька», м.Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТС Обжора», м.Донецьк про стягнення заборгованості у сумі 3559грн.58коп. - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТС Обжора» (юридична адреса: 83008, м. Донецьк, вул. Югославська, 30; поштова адреса: 83045, м. Донецьк, вул. Професорів Богославських, 7-Б, ЄДРПОУ 33967456) на користь Комунального підприємства «Служба єдиного замовника Ворошиловського району м.Донецька» (83000, м.Донецьк, вул.Постишева, Будинок 70, код ЄДРПОУ 05478812) основний борг в розмірі 3559грн.58коп., витрати на оплату державного мита в сумі 102грн.00коп. та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 236грн.00коп., витрати на оплату державного мита за подачу заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами в сумі 51грн.00коп.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

У судовому засіданні 28.05.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення суду складено 01.06.2013р.

Суддя Ю.В. Макарова