Рішення № 31899774, 10.06.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9566/13 10.06.13За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група"

до Приватного акціонерного товариства "Страхова Компанія "ПРОВІДНА"

про відшкодування шкоди в порядку регресу 109 387,47 грн.

Суддя Грєхова О.А.

Представники сторін:

від позивача: не з'явились

від відповідача: не з'явились

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся з позовом про стягнення з Приватне акціонерне товариство "Страхова Компанія "ПРОВІДНА" в порядку регресу 109 387,47 грн. (109064,76 грн. - страхове відшкодування, 268,93 грн. - пеня, 53,78 грн. - 3% річних).

Позов обґрунтований тим, що позивачем на підставі Договору добровільного страхування № 28-1301-12-00143 від 25.04.2012 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди виплачено страхове відшкодування на ремонт пошкодженого автомобіля марки Ніссан д/н НОМЕР_6, а тому позивачем відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки цивільна відповідальність власника транспортного засобу ВАЗ-2102 д/н НОМЕР_2, водій якого визнаний винним у скоєнні ДТП, була застрахована у відповідача, позивачем було направлено останньому регресну вимогу про сплату страхового відшкодування. Враховуючи, що відповідачем не відшкодовано заявлену суму, позивач просить стягнути вказану суму в судовому порядку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.05.2013 порушено провадження по справі № 910/9566/13, розгляд справи призначено на 10.06.2013 та направлено запит до Моторного (транспортного) страхового бюро України.

04.06.2013 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позов в якому відповідач визнав позовні вимоги в межах ліміту відповідальності за мінусом франшизи, що становить суму в розмірі 49500,00 грн. Також представник відповідача просив проводити розгляд справи без участі представника відповідача.

Представник позивача в судове засідання 10.06.2013 не з'явився, проте через відділ діловодства надав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі та заяву про розгляд справи без участі представника позивача.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 10.06.2013 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

25.04.2013 між ПАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" та ОСОБА_1 було укладено договір добровільного страхування № 28-1301-12-00143, яким було застраховано автомобіль Ніссан д/н НОМЕР_6.

ОСОБА_2 17.11.2012 року приблизно о 14 год. 45 хв. в м. Жовкві по вул. Б. Хмельницького, 8, Жовківського району Львівської області, керуючи автомобілем марки ВАЗ-2102 д/н НОМЕР_2, не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожньої обстановки внаслідок чого здійснив наїзд на стоячий транспортний засіб автомобіль марки Ніссан д/н НОМЕР_6, під керуванням водія ОСОБА_3, завдавши транспортним засобам технічних пошкоджень.

Відповідно до Постанови Жовківського районного суду Львівської області № 1308/3924/2012 від 07.12.2012, дорожньо-транспортна пригода сталася в результаті порушення ОСОБА_2 Правил дорожнього руху України.

Згідно з умовами договору, на підставі звіту № 856/12 про оцінку автомобіля Ніссан д/н НОМЕР_6, рахунку № А100000289 від 22.11.2012 ТОВ «Алекс со» (вартість ремонтних робіт - 14148,31 грн.) та рахунку № 0000008925 від 27.11.2012 ТОВ «Галавтосвіт» (вартість матеріалів - 105365,98 грн.) позивачем було розраховано та виплачено страхове відшкодування у розмірі 109 064,76 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 8063 від 13.07.2012 та платіжним дорученням № 16622 від 17.12.2012.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 109 064,76 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина особи, яка керувала автомобілем ВАЗ-2102 д/н НОМЕР_2, встановлена у судовому порядку.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність особи, яка експлуатує автомобіль ВАЗ-2102 д/н НОМЕР_2, була застрахована у відповідача на підставі договору (полісу) № АВ/7092800 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Вказаним договором (полісом № АВ/7092800) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 50000,00 грн., франшиза - 500,00 грн.

Отже, відповідач є особою на яку полісом № АВ/7092800 покладено обов'язок з відшкодування шкоди завданої під час експлуатації автомобіля на час спірної ДТП.

Відповідно до п. 35.1 ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Відповідно до п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» 36.2. Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування або прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до відповідача із заявою на виплату страхового відшкодування в порядку регресу № 11/4638 від 28.01.2013. На доказ отримання вказаної заяви відповідачем позивач надав суду копію повідомлення про вручення поштового відправлення.

Проте, відповідач відповіді на заяву не надав, суму страхового відшкодування не виплатив.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про правомірність задоволення позовних вимог в сумі 49500,00 грн. (50000,00 грн. (ліміт відповідальності за Полісом № АВ/7092800 - 500,00 грн. франшизи за Полісом № АВ/7092800).

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 268,93 грн. за прострочення виконання зобов'язання зі сплати страхового відшкодування в порядку регресу.

Як вбачається з матеріалів справи, даний господарський спір виник з правовідносин відшкодування шкоди в порядку регресу, а не з договірних зобов'язань.

Слід зазначити, що Законами України "Про страхування" та "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (спеціальними законами), які застосовуються до спірних правовідносин не передбачено розмір неустойки (пені) у разі звернення страхової компанії з регресним позовом до іншої страхової компанії, відповідальної за шкоду, заподіяну винуватцем ДТП, а договірні відносини між сторонами відсутні, відтак, відсутні і правові підстави для стягнення пені.

Наведене випливає з вимог ст. 547 та п. 1 ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, відповідно до яких правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання (в тому числі щодо неустойки) вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

З матеріалів справи не вбачається укладення між сторонами у справі письмового правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання у вигляді неустойки (пені), а розмір пені договором або актом цивільного законодавства у спірних регресних правовідносинах сторін також не встановлено, що виключає правові підстави для стягнення 268,93 грн. пені.

Згідно з п. 37.2 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції, чинній на момент виплати страхового відшкодування) за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

Таким чином положення п. 37.2 ст. 37 вказаного Закону не розповсюджуються на правовідносини між сторонами у даній справі, оскільки останні (сторони) є страховиками, а у зазначеній нормі чітко йдеться про обов'язок страховика сплатити саме на користь страхувальника (потерпілої особи) або ж вигодонабувача пеню вразі прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика.

Відповідно до ст. 992 Цивільного кодексу України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Відтак, виходячи зі змісту норм ст. 992 Цивільного кодексу України та п. 37.2 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції, чинній на момент виплати страхового відшкодування) право на стягнення пені у розмірі, встановленому законом або договором, належить лише страхувальнику або вигодонабувачу.

За таких обставин, для позадоговірних (регресних) зобов'язань у сфері страхування чинне цивільне законодавство не передбачає можливість забезпечення виконання таких зобов'язань шляхом встановлення неустойки, а договірні відносини між сторонами з цього приводу відсутні.

З огляду на вказані обставини, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, нарахованої на суму страхового відшкодування задоволенню не підлягають.

Аналогічну правову думку містить постанова Вищого господарського суду України від 27.03.2012 р. у справі №4/17-3520-2011.

Позивач також заявив про стягнення з відповідача 53,47 грн. 3% річних нарахованих на суму страхового відшкодування в розмірі 109064,76 грн. за період з 11.05.2013 по 17.05.2013.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При дослідженні наданого позивачем розрахунку 3% річних судом встановлено, що позивач нарахував 3% річних на суму страхового відшкодування в розмірі 109064,76 грн., замість суми страхового відшкодування в розмірі 49500,00 грн., розмір якої відповідач, у відповідності до вимог законодавства, зобов'язаний відшкодувати в порядку регресу позивачу.

Таким чином, здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми 3% річних, суд задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 28,48 грн., за обґрунтованим розрахунком суду.

Судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова Компанія "ПРОВІДНА" (01032, м. Київ, бул. Т. Шевченка, 37/122, ідентифікаційний код 23510137, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" (03038, м. Київ, вул. Федорова Івана, 32 літ. А, ідентифікаційний код 30859524) 49500,00 грн. (сорок дев'ять тисяч п'ятсот гривень 00 коп.) страхового відшкодування, 28,48 грн. (двадцять вісім гривень 48 коп.) 3% річних, 990,57 грн. (дев'ятсот дев'яносто гривень 57 коп.) судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили - видати наказ.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 14.06.2013

Суддя Грєхова О.А.