Ухвала суду № 31899745, 04.06.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 2а-2327/12/2770

04.06.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Мунтян О.І.,

суддів Дугаренко О.В. ,

Шереніна Ю.Л.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гераклея-сервіс" на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя (суддя Прохорчук О.В. ) від 12.12.12 у справі № 2а-2327/12/2770

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гераклея-сервіс" (вул. Отрадна буд.16 оф.1, м. Севастополь, 99053; пр. Героїв Сталінграду, буд. 39, кв. 70, м. Севастополь, 99059)

до Державної податкової інспекції в Ленінському районі м.Севастополя Державної податкової служби (вул. Кулакова 37, м. Севастополь, 99011)

про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 12.12.2012 року, у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Гераклея-сервіс" до Державної податкової інспекції в Ленінському районі м.Севастополя Державної податкової служби - відмовлено.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 12.12.2012 року, та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання 04.06.2013 року сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи сповіщені належно.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, матеріалами справи підтверджено, що у період з 21.05.2012 по 25.05.2012 працівниками Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя Державної податкової служби було проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Гераклея-сервіс»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 по 31.03.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 по 31.03.2012.

За результатами перевірки складено акт від 01.06.2012 № 39/22-1/32611119, у якому зафіксовані порушення платником податків податкового законодавства України, у тому числі з податку на додану вартість. У висновках акту перевірки зазначено, що у порушення пункту 189.1 статті 189, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України Товариством з обмеженою відповідальністю «Гераклея-Сервіс» занижені податкові зобов'язання з податку на додану вартість за грудень 2011 року у сумі 97825 грн. у зв'язку зі списанням товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 489123,38 грн., тобто використанням товару з метою, не пов'язаною з господарською діяльністю платника податків, за якими при придбанні сформовано податковий кредит.

На підставі акту перевірки від 01.06.2012 № 39/22-1/32611119 керівництвом Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя Державної податкової служби прийняте податкове повідомлення-рішення від 15.06.2012 № 0000170221 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 122281,25 грн., у тому числі зі штрафних санкцій у сумі 24456,25 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржено платником податків в адміністративному порядку.

Рішенням Державної податкової служби у місті Севастополі про результати розгляду скарги від 30.07.2012 № 1680/10/10-225 скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гераклея-сервіс»було залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення -без змін.

Рішенням Державної податкової служби України від 12.09.2012 № 1795/0/61-12/10-2115 податкове повідомлення-рішення та рішення Державної податкової служби у місті Севастополі, прийняте за результатом розгляду первинної скарги, залишені без змін, а скарга платника податків - без задоволення.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, відповідність висновків суду першої інстанції матеріалам справи, судовою колегією встановлено наступне.

Спірні правовідносини між позивачем та відповідачем, які виникли у зв'язку з відображенням платником податків податкових зобов'язань з податку на додану вартість, регулюються підпунктом 14.1.191 пункту 14.1 статті 14, пунктом 189.1 статті 189, пунктами 198.3, 198.5 статті 198 Податкового кодексу України.

Останнім абзацом підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що не є постачанням товарів випадки, коли основні виробничі засоби або невиробничі засоби ліквідуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, а також в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення необоротних активів, або коли платник податку надає органу державної податкової служби відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення необоротних активів в інший спосіб, внаслідок чого необоротний актив не може використовуватися за первісним призначенням.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто право платника податків є непорушним, правомірність його використання передбачає лише необхідність зв'язку придбання товару/послуги з господарської діяльністю суб'єкта у майбутньому.

Щодо обчислення податкових зобов'язань, у статті 203 Податкового кодексу України зазначено, що податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Відповідно до пункту 189.1 статті 189 Податкового кодексу України у редакції, яка діяла до 01.07.2012, у разі постачання товарів/послуг без оплати, з частковою оплатою їх вартості коштами, у межах бартерних операцій, натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах із платником податку, постачання товарів/послуг у межах балансу платника податку для невиробничого використання, а також у разі постачання товарів/послуг пов'язаній з постачальником особі, суб'єкту господарювання, який не зареєстрований як платник податку, чи фізичній особі база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу.

Згідно з редакцією пункту 189.1 статті 189 Податкового кодексу України, яка набула чинності 01.07.2012, у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції ( у разі відсутності обліку необоротних активів -виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами -виходячи з вартості їх придбання.

Пунктом 198.5 статті 198 Податкового кодексу України законодавець передбачив, що платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу);

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

З аналізу вказаних норм вбачається, що постачання товарів/послуг у межах балансу платника податку для невиробничого використання є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Пунктом 189.11 статті 189 Податкового кодексу України (у редакції до 01.07.2012) передбачено, що у разі умовного постачання товарів базою оподаткування є звичайна ціна відповідних товарів чи необоротних активів.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гераклея-сервіс» у періодах, в яких встановлені порушення податкового законодавства з податку на додану вартість, здійснювало придбання молочної продукції у Товариства з обмеженою відповідальністю «Тульчинка-Юг». Товар у наступних податкових періодах не було реалізовано контрагентам чи іншим чином використано у господарській діяльності, було списано у зв'язку з порчею на суму 489,1 тисяч грн.

Обсяг придбання молочної продукції з метою подальшого використання у господарській діяльності платника податків у 3 кварталі 2011 року склав 819,6 тисяч грн., сума реалізації у цьому періоді - 77,8 тисяч грн., у 4 кварталі 2011 року придбання -1405,1 тисяч грн., обсяг реалізованого - 0 грн., у 1 кварталі 2012 року 198,8 тисяч грн. та 0 грн. відповідно.

Отже, позивачем регулярно здійснювалося придбання молочної продукції -товару з обмеженим терміном придатності з метою його подальшого продажу, а суми, сплачені у зв'язку з таким придбанням було віднесено до складу податкового кредиту.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Гераклея-сервіс» було задекларировано податковий кредит у 3 кварталі 2011 року суму 241562 грн., з якої від операції з Товариством з обмеженою відповідальністю «Тульчинка-Юг» 163,92 тисяч грн. або 68 %; у 4 кварталі 2011 року - 628669 грн. та 281,02 тисяч грн. або 45 %; у 1 кварталі 2012 року - 53621 грн. та 39,76 тисяч грн. або 74 %. Тобто за рахунок користування правом на податковий кредит від операцій з придбання молочної продукції позивачем при обчисленні податкових зобов'язань за відповідні періоди були зменшені суми податку на додану вартість до сплати у бюджет.

Після здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю «Гераклея-сервіс» списання товарно-матеріальних цінностей, ці товари стали непридатними до використання у якості виробничих у межах господарської діяльності платника податків, яка направлена на отримання доходу, тобто були переведені до невиробничих. Вказане свідчить про здійснення умовного постачання товарів та про необхідність застосування відповідних правових наслідків у податковому обліку позивачем.

До того ж, знищення молочної продукції було викликано не форс-мажорними обставинами, доказів їх існування не надано. Підприємством на власний розсуд здійснювалося придбання молочної продукції, яка є товаром з обмеженим терміном зберігання, з метою подальшого продажу контрагенту. В подальшому товар було списано з огляду на відмову останнього його придбати. Вказані обставини свідчать про неможливість застосування до спірної ситуації норм останнього абзацу підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України та оцінювати списання не як умовне постачання.

Статтею 69 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному процесі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показів свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 цієї статті в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, спірне податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем у відповідності до норм діючого законодавства, а тому скасуванню не підлягає.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів погоджується з правильним висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись частиною третьою статті 24, частиною першою статті 195, статтями 196,197, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гераклея-сервіс" на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя (суддя Прохорчук О.В.) від 12.12.12 у справі № 2а-2327/12/2770 - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя (суддя Прохорчук О.В.) від 12.12.12 у справі № 2а-2327/12/2770 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис О.І. Мунтян

Судді підпис О.В.Дугаренко

підпис Ю.Л.Шеренін

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.І. Мунтян