Рішення № 31899706, 11.06.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" червня 2013 р. Справа № 911/1899/13

Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Провіта" про стягнення в порядку регресу,

представники:

позивача : Січкаренко Р.Г. (дов. № ГО-12/270 від 19.12.2012);

відповідача: Бондаренко С.В. (дов. № 107-13/1 від 13.03.2013).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До господарського суду Київської області звернулося Приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС" з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Провіта" про стягнення в порядку регресу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач у зв'язку із здійсненням страхової виплати за страховим випадком отримав право, яке страхувальник має до особи, відповідальної за завдані збитки - в даному випадку до відповідача як особи, що застрахувала цивільну відповідальність.

Ухвалою від 22.05.2013 порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 11.06.2013.

11.06.2013 через канцелярію господарського суду Київської області надійшла заява відповідача, в якій він визнав суму позову за вирахуванням суми франшизи.

В судовому засіданні суд заслухав пояснення представників сторін.

Враховуючи, що реалізація норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом у сторін документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб'єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права подавати та витребовувати через суд докази, а також враховуючи пункт 4 частини третьої 3 статті 129 Конституції України, який визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом в межах наданих повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

Встановив:

06.04.2011 між Приватним акціонерним товариством "Страхова група "ТАС" (страховик) та Корнута Оленою Сергіївною (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 112614. За яким Приватним акціонерним товариством "Страхова група "ТАС" було застраховано майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу марки Audi A5, держаний номер АЕ0003ЕС. Пунктом 3.1. договору встановлено перелік страхових ризиків: дорожньо-транспортна пригода, протиправні дії третіх осіб, стихійне лихо, пожежа, незаконне заволодіння. незаконне заволодіння.

Як вбачається з довідки ВДАІ, 23.03.2012 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Mercedes-Benz, державний номер АЕ7907АА, під керуванням Фоміна Олександра Вікторовича (власник Брожик Ірина Костянтинівна, страховий поліс АВ2751445, виданий Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Провіта") та автомобіля Audi A5, держаний номер АЕ0003ЕС, під керуванням Корнути Василя Степановича (власник Корнута Олена Сергіївна, страховий поліс АА3314662, виданий Приватним акціонерним товариством "Страхова група "ТАС". Внаслідок чого автомобілю Audi A5, держаний номер АЕ0003ЕС було завдано механічних пошкоджень.

Постановою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 05.06.2012 у справі № 415/4422/12 Фоміна Олександра Вікторовича було визнано винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 23.03.2012, та піддано адміністративному стягненню у розмірі 340 грн.

У п. 4 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 01.04.1994 року № 02-5/215 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди" зазначається, що преюдиціальне значення для господарського суду мають вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, щодо певних подій та ким вони вчинені або рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, щодо фактів, які встановлені судом. В інших випадках питання щодо вини конкретних осіб вирішується господарським судом самостійно за результатами дослідження всіх обставин та матеріалів справ, у тому числі матеріалів слідчих органів.

Відтак, проаналізувавши обставини, за яких було заподіяно шкоду автомобілю Audi A5, держаний номер АЕ0003ЕС, та наявні матеріали справи, господарський суд дійшов висновку, що саме дії водія Фоміна Олександра Вікторовича, що керував автомобілем Mercedes-Benz, державний номер АЕ7907АА, знаходяться у причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди, а відтак і в спричиненні матеріальної шкоди Брожик Ірині Костянтинівні, що підтверджується наявними матеріалами справи, зокрема Постановою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 05.06.2012 у справі № 415/4422/12.

Відповідно до рахунку на оплату № 1103 від 27.03.2012, наданого Приватним підприємством «Аеліта», вартість збитків становить 7552,50 грн.

06.04.2011 Корнута Олена Сергіївна звернулася до Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" з заявою про виплату страхового відшкодування за договором страхування у зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою.

Згідно ч. 2 ст. 8 Закону України "Про страхування" страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і, з настанням якої, виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Таким чином, у результаті дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 23.03.2012 за вини Фоміна Олександра Вікторовича, настав страховий випадок у страхувальника позивача.

Господарським судом встановлено, що на виконання своїх договірних зобов'язань позивач сплатив Корнуті Олені Сергіївні суму страхового відшкодування у розмірі 7552,50 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення № 27858 від 09.04.2012.

Отже, загальний розмір підтверджених фактичних витрат позивача з виплати страхового відшкодування складає 7552,50 грн.

Підставою позову, як зазначає позивач, є те, що виплативши страхове відшкодування, Приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС" набуло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки.

При цьому, позивач вважає, що відповідальною особою за заподіяні збитки є Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Провіта", оскільки цивільно-правова відповідальність Брожик Ірини Костянтинівни була застрахована у відповідача за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ2751445, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією зазначеного полісу.

Згідно ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Частинами 1, 2 ст. 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Згідно із ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Під джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки на підставі права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо) (Аналогічна правова позиція викладена в п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" від 27.03.1992 року № 6).

Одночасно, згідно ст. 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 наведеного вище Закону при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Як визначено абз. 1 п. 36.1 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином, до Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС", як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача, як особи, відповідальної за завдані збитки, відповідно до положень Закону України „Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів".

Так, на виконання вимог ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" позивач звернувся з регресною вимогою до відповідача про перерахування на рахунок першого коштів у розмірі 7552,50 грн понесених страховиком витрат, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.. Вказана вимога була залишена відповідачем без задоволення.

Згідно ч. 1 ст. 12.1. Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Статтею 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Отже, страхове відшкодування повинно бути зменшено на суму франшизи 1000 грн.

В позовній заяві позивач зазначає ціну позову 7552,50 грн, проте у прохальній частині просить стягнути з відповідача 6552,50 грн. За таких обставин, суд вважає зазначену як ціну позову суму опискою, що підтвердив і представник позивача у судовому засіданні, та приймає до уваги суму зазначену у прохальній частині позову.

Статтею 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

З огляду на викладене, до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа - Корнута Олена Сергіївна мала до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Провіта" як особи, на яку законом покладено обов'язок відшкодувати завдані збитки в межах, передбачених полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Як вбачається з заяви відповідача, що надійшла 11.06.2013 через канцелярію господарського суду Київської області, він визнає позов у сумі 6552,50 грн.

За таких обставин, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Провіта" витрат, понесених за страховим відшкодуванням в розмірі 6552,50 грн - у межах відповідальності страхової компанії за завдані збитки, є доведеними та обґрунтованими, відповідачем не спростованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Провіта" (код ЄДРПОУ 31704186) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" (код ЄДРПОУ 30115243) 6552,50 грн та 1720, 50 грн судового збору.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя А.Ф. Черногуз