Постанова № 31899576, 13.06.2013, Луганський окружний адміністративний суд

5.3

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 червня 2013 року Справа № 812/4495/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Ірметової О.В.,

при секретарі судового засідання: Семціві О.В.

за участю сторін:

позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: Гонтар О.М

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання незаконною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

В травні 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернувся ОСОБА_1 до Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, яким позивач просив визнати незаконною бездіяльність відповідача щодо відкриття провадження у справі про анти конкурентні дії суб'єкта господарювання - ПАТ «Луганськгаз» та винесення рішення за наслідками розгляду заяви від 29.12.2012 ФОП ОСОБА_1 та доповнень до заяви від 03.01.2013; зобов'язати відповідача прийняти рішення про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, притягнення ПАТ «Луганськгаз» до відповідальності за анти конкурентні дії та припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції шляхом зобов'язання суб'єкта господарювання - ПАТ «Луганськгаз» в особі Алчевського МРУЕГГ укласти договір на транспортування купленого та оплаченого за договорами на постачання природного газу.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що неодноразово звертався до ПАТ «Луганськгаз» з заявою про надання проекту договору про постачання та транспортування природного газу. 26 жовтня 2012 року замість проекту договору отримав лист з черговими вимогами приймання в експлуатацію магазину «Белоснежка», реєстрації в органах держгірпромнагляду та експертизи проектної документації об'єкта системи газопостачання магазину. Протягом грудня 2012 року між ТОВ «Газова компанія «Енергоресурс» та позивачем було укладено договори на постачання природного газу у 2012 році та 2013 році. За даними договорами було здійснено передплату. 24 грудня 2012 року позивач звернувся з заявою про укладання договору на транспортування природного газу до монополіста з транспортування природного газу у м. Алчевську - Алчевського МРУЕГГ. Однак монополіст з транспортування природного газу Алчевський МРУЕГГ ПАТ «Луганськгаз» в порушення ліцензійних умов умисно, на думку позивача, не надав проекту договору на транспортування природного газу та відмовив зафіксувати показники лічильника, що підтверджується листом. На думку позивача, з метою монополізації ринку природного газу ПАТ «Луганськгаз» вчинило анти конкурентні узгоджені дії, які призвели до усунення позивача, як споживача, з ринку природного газу, шляхом змови або погроз ПАТ «Луганськгаз» домоглось від МПП «ГАЗ» відмови виправити допущені ним помилки в робочому проекті та реконструкції газопостачання РП 114/2006, незаконного обмеження доступу на ринок, а саме фактично усовує з ринку природного газу м.Алчевська, позивача як споживача природного газу та ТОВ «Газова компанія «Енергоресурс» оскільки у наслідок висунення незаконних вимог, як умови постачання природного газу, позивач фактично позбавлений можливості доступу до ринку природного газу, а саме можливості отриманий куплений природний газ для потреб опалення магазину. 29 грудня 2012 року позивач звернувся до Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України із заявою про антиконкурентні дії суб'єкта господарювання ПАТ «Луганськгаз» в особі Алчевського МРУЕГГ, щодо усунення з ринку природного газу, підставою для якого стала відмова монополіста з транспортування природного газу укласти договір та постачати вже куплений за виділеними лімітами та оплаченого природного газу, та 03 січня 2013 року подав доповнення до раніш поданої заяви. 04 березня 2013 року було отримано за підписом голови Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України Захарова С.Ю., яким було відмовлено у відкритті провадження у справі про антиконкурентні дії суб'єкта господарювання - ПАТ «Луганськгаз» та винесення рішення за наслідками розгляду заяви. Позивач вважає, що такі дії відповідача є незаконною бездіяльністю щодо відкриття провадження у справі про антиконкурентні дії суб'єкта господарювання - ПАТ «Луганськгаз» та винесення рішення за наслідками розгляду заяви від 29.12.2012 та доповнень від 03.01.2013.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги у повному та надав пояснення аналогічні позовним вимогам.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог та зазначив, що питання, які порушуються позивачем у позовній заяві, були предметом розгляду різними судами. Крім того зазначив, що та теперішній час позивачем не виконано припис територіального управління Держгірпромнагляду по Луганській області. За таких обставин, на думку представника відповідача, постачання та транспортування газу на об'єкт позивача є неможливим, оскільки газові прилади у вказаному об'єкті встановлені з порушенням нормативно-технічних документів у сфері газопостачання, що може призвести до аварійної ситуації. І цим обставинам дана належна оцінка з боку судової влади. Також представник відповідача зазначив, що позивачем не вірно було обрано матеріально-правовий спосіб захисту свого права.

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи та надавши оцінку доказам, адміністративний позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд, насамперед, вважає доречним визначити термін - «бездіяльність». Бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод та інтересів фізичної чи юридичної особи.

Правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності і забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин визначає Закон України від 11 січня 2001 року № 2210-III «Про захист економічної конкуренції».

Згідно із частиною 4 статті 4 Закону України від 11 січня 2001 року № 2210-III «Про захист економічної конкуренції» державний контроль за додержанням законодавства про захист економічної конкуренції, захист інтересів суб'єктів господарювання та споживачів від його порушень здійснюються органами Антимонопольного комітету України.

Статтею 50 Закону України від 11 січня 2001 року № 2210-III «Про захист економічної конкуренції» визначений виключний перелік порушень законодавства про захист економічної конкуренції, до яких відносяться: 1) антиконкурентні узгоджені дії; 2) зловживання монопольним (домінуючим) становищем; 3) антиконкурентні дії органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю; 4) невиконання рішення, попереднього рішення органів Антимонопольного комітету України або їх виконання не в повному обсязі; 5) здійснення учасниками узгоджених дій - суб'єктами господарювання дій, заборонених згідно з частиною п'ятою статті 10 цього Закону; 6) делегування повноважень органів влади чи органів місцевого самоврядування у випадках, заборонених згідно із статтею 16 цього Закону; 7) вчинення дій, заборонених згідно із статтею 17 цього Закону; 8) обмежувальна та дискримінаційна діяльність, заборонена згідно із частиною другою статті 18, статтями 19 і 20 цього Закону; 9) обмежувальна діяльність, заборонена згідно із частиною першою статті 18 цього Закону; 10) недотримання умов, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 22 цього Закону; 11) порушення положень погоджених з органами Антимонопольного комітету України установчих документів суб'єкта господарювання, створеного в результаті концентрації, якщо це призводить до обмеження конкуренції; 12) концентрація без отримання відповідного дозволу органів Антимонопольного комітету України, у разі якщо наявність такого дозволу необхідна; 13) неподання інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки; 14) подання інформації в неповному обсязі Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки; 15) подання недостовірної інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню; 16) створення перешкод працівникам Антимонопольного комітету України, його територіального відділення у проведенні перевірок, огляду, вилученні чи накладенні арешту на майно, документи, предмети чи інші носії інформації; 17) надання рекомендацій суб'єктами господарювання, об'єднаннями, органами влади, органами місцевого самоврядування, органами адміністративно-господарського управління та контролю, що схиляють до вчинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції чи сприяють вчиненню таких порушень; 18) обмеження в господарській діяльності суб'єкта господарювання у відповідь на те, що він звернувся до Антимонопольного комітету України, його територіального відділення із заявою про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; 19) невиконання учасниками узгоджених дій, концентрації вимог і зобов'язань, якими було обумовлене рішення про надання дозволу на узгоджені дії, концентрацію; 20) обмежувальна діяльність об'єднань, заборонена згідно зі статтею 21 цього Закону.

Згідно із статтею 35 Закону України від 11 січня 2001 року № 2210-III «Про захист економічної конкуренції» розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняття розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі.

Однією із підстав для початку розгляду справи частиною 1 статті 36 Закону України від 11 січня 2001 року № 2210-III «Про захист економічної конкуренції» визначені заяви суб'єктів господарювання, громадян, об'єднань, установ, організацій про порушення їх прав внаслідок дій чи бездіяльності, визначених цим Законом як порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

У разі виявлення ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі наслідків такого порушення, органи Антимонопольного комітету України приймають розпорядження про початок розгляду справи (частина 1 статті 37 Закону України від 11 січня 2001 року № 2210-III «Про захист економічної конкуренції»).

Аналогічні за змістом положення закріплені і в Правилах розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19 квітня 1994 року № 5 (в редакції розпорядження Антимонопольного комітету України від 29 червня 1998 року № 169-р) та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 6 травня 1994 року за № 90/299.

Правила розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджені розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19 квітня 1994 року № 5 (в редакції розпорядження Антимонопольного комітету України від 29 червня 1998 року № 169-р) та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 6 травня 1994 року за № 90/299, є нормативно-правовим актом у розумінні статті 117 Конституції України та підлягає застосуванню відповідно до пункту 2 частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України.

Абзацом 1 пункту 20 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19 квітня 1994 року № 5 (в редакції розпорядження Антимонопольного комітету України від 29 червня 1998 року № 169-р) та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 6 травня 1994 року за № 90/299, регламентовано, що у разі не виявлення ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції державний уповноважений, голова відділення відмовляють у розгляді справи, про що письмово повідомляється заявнику.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом під час розгляду справи, 29 грудня 2012 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, яким просив відкрити справу про порушення ПАТ «Лугнаськгаз» законодавства про захист економічної конкуренції, визнати анти конкурентними та такими, що порушують законодавства про захист економічної конкуренції, дії ПАТ «Луганськгаз» щодо фактичного розподілу ринку постачання природного газу за територіальним принципом у м. Алчевськ, незаконного усунення з ринку природного газу м. Алчевська постачальника - ТОВ «Газова компанія «Енергоресурс», а також усунення ФОП ОСОБА_1, як споживача природного газу шляхом позбавлення можливості доступу на ринок природного газу, притягнути ПАТ «Луганськгаз» до відповідальності за антиконкурентні дії, зобов'язати ПАТ «Луганськгаз» видати проект договору на транспортування природного газу на підставі договорів №ЕР01-0167ЛО від 11.12.2012 та 12.12.2012 (а.с.22-24).

03 січня 2013 року позивачем було подано доповнення до заяви від 29.12.2012 (а.с.25).

Листом від 28.01.2013 №04-06/232 Луганське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України повідомило позивача про продовження строку розгляду заяви у зв'язку з необхідністю одержання додаткової інформації (а.с.26).

Листом від 11.02.2013 №01-251/395 ПАТ «Луганськгаз» на запит Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України надало копії рішень Господарського суду Луганської області та постанову Донецького апеляційного господарського суду для розгляду заяви ФОП ОСОБА_1 (а.с.45).

Спір, що виник між ФОП ОСОБА_1 та ПАТ «Луганськгаз» в особі Алчевського МРУЕГГ, згідно з пунктом 1 частини 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України підвідомчий господарським судам та не відноситься до компетенції відповідача, оскільки не підпадає під виключний перелік порушень законодавства про захист економічної конкуренції, визначений статтею 50 Закону України від 11 січня 2001 року № 2210-III «Про захист економічної конкуренції».

Листом від 26 лютого 2013 року №04-06/564 відповідач повідомив ОСОБА_1 про відсутність ознак порушення конкуренційного законодавства в діях ПАТ «Луганськгаз» (а.с.27).

Фактично лист Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 26 лютого 2013 року за № 04-06/564 у розумінні абзацу 1 пункту 20 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19 квітня 1994 року № 5 (в редакції розпорядження Антимонопольного комітету України від 29 червня 1998 року № 169-р) та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 6 травня 1994 року за № 90/299, є письмовим повідомленням позивачу про відмову у розгляді справи у зв'язку не виявленням ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Оскільки Луганське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України за зверненням фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 від 29.12.2012 року та доповнень від 03.01.2013 стосовно порушення, на його думку, антимонопольного законодавства України неправомірними діями та бездіяльністю монополістом в Луганській області - ПАТ «Луганськгаз» в особі Алчевського МРУЕГГ, здійснило проведення дослідження на підставі наданих позивачем та витребуваних від ПАТ «Луганськгаз» документів і інформації та надало заявнику відповідь від 26 лютого 2013року за № 04-06/564 про результати розгляду його звернення, суд вважає, що до таких дій відповідача не можна застосовувати термін «бездіяльність».

Посилання позивача на те, що відповідач за його зверненням повинен був винести розпорядження, спростовуються положеннями Закону України від 11 січня 2001 року № 2210-III «Про захист економічної конкуренції» та Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19 квітня 1994 року № 5 (в редакції розпорядження Антимонопольного комітету України від 29 червня 1998 року № 169-р) та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 6 травня 1994 року за № 90/299, відповідно до яких органи Антимонопольного комітету України приймають розпорядження лише про початок розгляду справи у разі виявлення ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі наслідків такого порушення. Про відмову у розгляді справи у разі не виявлення ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції державний уповноважений, голова відділення не приймають розпорядження, а письмово повідомляють про це заявнику.

Позивач наполягав на наявності антиконкурентних узгоджених дій ПАТ «Луганськгаз», МПП «Газ» та Луганської державної інспекції Держгірпромнагляду, що призвели до обмеження до ринку природного газу позивача як споживача. Однак така думка позивача спростовується наступним.

Координація (узгоджені дії) суб'єктів господарювання може здійснюватися в будь-якій узгодженій поведінці (дія, бездіяльність) суб'єктів ринку, зокрема при укладенні ними угод в якій-небудь формі; прийнятті об'єднанням рішень в якій-небудь формі; створенні суб'єкта господарювання, ціллю або наслідком якого є координація конкурентної поведінки між суб'єктами господарювання, які створили вказаний суб'єкт, або між ними і новоствореним суб'єктом господарювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону про захист економічної конкуренції антиконкурентними узгодженими діями визнаються узгоджені дії, які призвели або можуть призвести до недопущення, усунення або обмеження конкуренції. Ця частина є генеральною забороною на всі узгоджені дії, які мали або можуть мати негативний вплив на конкуренцію.

Оскільки узгоджені дії визнаються антиконкурентними за умови, що вони можуть призвести до недопущення, усунення або обмеження конкуренції, тобто за умови можливого настання цих наслідків, для визначення цих дій не має значення, чи відбулося недопущення, усунення або обмеження конкуренції фактично.

Недопущення конкуренції передбачає створення такої ситуації, коли підвищуються бар'єри входження на ринок потенційних конкурентів або створюються умови, відповідно до яких суб'єкти господарювання, що працюють на одному ринку з об'єктивних причин, не конкурують. У цьому випадку недопущення конкуренції може мати місце на тому ринку, на якому конкуренції не було.

Під усуненням конкуренції необхідно розуміти повне або суттєве припинення змагальності між конкурентами, внаслідок чого покупці (продавці) позбавляються можливості вибирати між продавцями (покупцями).

Обмеження конкуренції відбувається у разі зменшення впливу визначених для конкуренції чинників, внаслідок виникнення або посилення у відповідних суб'єктів господарювання ринкової влади, яке характеризується у кожному конкретному випадку відповідними якісними і кількісними показниками.

Частиною 2 ст. 6 Закону про захист економічної конкуренції визначено конкретний перелік заборонених видів антиконкурентних узгоджених дій між суб'єктами господарювання, які стосуються:

-встановлення цін або інших умов придбання або реа лізації товарів;

-обмеження виробництва, ринків товарів, техніко-технологічного розвитку, інвестицій або встановлення контро лю над ними;

-розподіл ринків або джерел постачання за територіальним принципом, асортиментом товарів, обсягом їх реалізації або придбання, за колом продавців, покупців або спо живачів або за іншими ознаками;

-спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів;

-усунення з ринку або обмеження доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, покупців, продавців;

-застосування різних умов до рівнозначних угод з іншими суб'єктами господарювання, що ставить останніх в невигідне становище в конкуренції;

-укладення угод за умови прийняття іншими суб'єктами господарювання додаткових зобов'язань, які за своїм змістом або згідно з торговими та іншим чесними традиціями в підприє мницькій діяльності не стосуються предмета цих угод;

-суттєвого обмеження конкурентоспроможності інших суб'єктів господарювання на ринку без об'єктивно виправданих на те причин.

Необхідно відзначити, що цей перелік не є вичерпним, оскільки загальна заборонна норма, що міститься в ч. 1 ст. 6, стосується будь-яких узгоджених дій, які можуть призвести або призвели до недопущення, усунення або обмеження конкуренції.

В судовому засіданні встановлено, що позивач неодноразово звертався до ПАТ «Луганськгаз» в особі Алчевського МРУЕГГ в проханням надати для розгляду та підписання проекту договору на постачання та транспортування природного газу (а.с.6, 7, 8, 10).

На дані листи ПАТ «Луганськгаз» повідомляло про необхідність приведення у відповідність виконавчо-технічну документацію на об'єкті магазин «Білосніжка» (а.с.9, 11).

10 лютого 2010 року Луганською державною інспекцією Дергірпромнагляд було винесено ФОП ОСОБА_1 припис №09.10.18-П (а.с.58-59), який не було оскаржено позивачем.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 08.08.2012 по справі №11пд/5014/1496/2012 встановлені обставини, які не підлягають доказуванню, що між позивачем та ПАТ «Луганськгаз» в особі Алчевського МРУЕГГ договір на постачання та транспортування природного газу №2П-10ПР від 01.08.2010 було розірвано з 01.01.2011 (а.с.46-48).

Рішенням Господарського суду Луганської області від 13.11.2012 по справі №3пн/5014/2464/2012 встановлені обставини, які не потребують доказуванню, а саме, з проектної документації з реконструкції газопостачання за адресою: АДРЕСА_1 вбачається, що вона була розроблена та прийнято закінчений будівництвом об'єкт системи газопостачання -квартира, тобто прийомка в експлуатацію об'єкта комунально-побутового призначення - магазину «Білосніжка» за зазначеною адресою, як передбачено ДБН В.2.5-20-2001 «Газопостачання», не проведена та відсутні акти форми «Ю» та «Я» в виконавчо-технічній документації на об'єкт. Факт наявності зазначених порушень зафіксовано також у приписі Луганської державної інспекції промислової безпеки та охорони праці № 09.10.18-П від 10.02.2010, який на теперішній час є чинним та підлягає виконанню. (а.с.49-53).

Таким чином, на день розгляду справи є припис Луганської державної інспекції промислової безпеки та охорони праці № 09.10.18-П від 10.02.2010, який є чинним, та який позивачем не був виконаний у повному обсязі, що унеможливлює використання газової системи.

Посилання позивача на наявність підпису заступника начальника територіального управління Держгірпромнагляду в Луганській області на акті державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту від 27.11.2008 (а.с.60-61), як на згоду Держгірпромнагляду на експлуатацію газової системи є незмістовним, оскільки даний підпис лише підтверджує прийняття до експлуатації нежитлового приміщення №12 магазин після реконструкції квартири АДРЕСА_1, що є відмінним від реєстрації об'єктів систем газопостачання відповідно до вимог п.3.13,п.3.14 Правил безпеки систем газопостачання України, затверджених наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 01.10.1997 №254 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.05.1998 за № 318/2758.

Посилання позивача, як на узгодженість дій ПАТ «Луганськгаз» та МПП «ГАЗ», на лист МПП «ГАЗ» без номера та дати (а.с.65), є незмістовним, оскільки в даному листі МПП «ГАЗ» повідомляє позивача про те, що за діючими правилами будь-яке відключення від робочого проекту монтажниками потребує термінового корегування проекту з обов'язковим погодженням з Алчевським МРУЕГГ, та необхідністю здійснення проекту у відповідності з іншими розділами ДБН В.2.5-20-2001 «Газоснабжение».

Оскільки у судовому засіданні було встановлено та підтверджено матеріалами справи та належними доказами, що позивачем не був виконаний припис Луганської державної інспекції промислової безпеки та охорони праці № 09.10.18-П від 10.02.2010 у повному обсязі, що в свою чергу унеможливлює використання газової системи та постачання та транспортування природного газу ПАТ «Луганськгаз», та необхідність здійснення проекту у відповідності з іншими розділами ДБН В.2.5-20-2001 «Газоснабжение», про що зазначено у листі МПП «ГАЗ», суд погоджується с висновком Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України щодо відсутності ознак порушення конкурентного законодавства України та підстав для відкриття провадження у справі про антиконкурентні дії ПАТ «Луганськгаз» за заявою ФОП ОСОБА_1 від 29.12.2012 та доповнень до заяви від 03.02.2013.

Вимога про зобов'язання відповідача прийняти рішення про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, притягнення ПАТ «Луганськгаз» до відповідальності за анти конкурентні дії та припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції шляхом зобов'язання суб'єкта господарювання - ПАТ «Луганськгаз» в особі Алчевського МРУЕГГ укласти договір на транспортування купленого та оплаченого за договорами на постачання природного газу є похідної від першої вимоги. Крім того, прийняття рішення про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, відноситься до компетенції відповідача та є завершальною стадією відповідного розслідування у ході якого встановлюється наявність або відсутність порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

З огляду на вищевикладене, у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії суд відмовляє повністю.

Судові витрати по справі покладаються на позивача відповідно до ч.2 ст.94 КАС України.

Керуючись статтею 2, 11, 17, 18, 71, 87, 90, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання незаконною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Постанову складено та підписано у повному обсязі 18 червня 2013 року.

Суддя О.В. Ірметова