Рішення № 31899488, 18.04.2013, Заводський районний суд міста Луганська (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Луганська)

Справа № 437/2748/13ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2013 року Ленінський районний суд міста Луганська

в складі: головуючого судді: Вінтоняк Н.Д.

при секретарі: Середа Г.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Луганська цивільну справу за позовом Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості за надання послуг з теплопостачання та гарячого водопостачання, -

ВСТАНОВИВ:

19 лютого 2013 року ЛМКП «Теплокомуненерго» звернулося до Ленінського районного суду м. Луганська із позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості за надання послуг з теплопостачання та гарячого водопостачання.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач постачає теплову енергію в квартиру відповідачів за адресою: АДРЕСА_1. Між сторонами склалися фактичні договірні відносини з приводу надання житлово-комунальних послуг на підставі відкритого особового рахунку НОМЕР_1. З оборотної відомості даного рахунку вбачається, що відповідачі, які зареєстровані у квартирі за вказаною адресою, своєчасно розрахунки за надану теплову енергію не здійснювали, у зв'язку з чим виникла заборгованість по сплаті за послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання за період 01 жовтня 2003 року по 01 листопада 2012 року у сумі 6816,07 грн.

Відповідачі зобов'язані сплатити за спожиті послуги, а позивач має право вимагати від відповідачів виконання обов'язку щодо оплати наданих послуг. Відповідачі за прострочення виконання повинні сплатити позивачу нараховану суму заборгованості з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Таким чином, загальний розмір заборгованості відповідачів перед позивачем складає: суму основної заборгованості, розмір інфляційних нарахувань та 3% річних, що становить 9117,16 грн. (6816,07 грн. + 1664,76 грн. + 636,33 грн.). Ухвалою Ленінського районного суду від 18 січня 2013 року позивачу було відмовлено у прийнятті заяви про видачу судового наказу у зв'язку з наявністю між сторонами спору про право, який повинен вирішуватися в судовому порядку.

Враховуючи викладене, позивач просив суд стягнути з відповідачів заборгованість за послуги з теплопостачання та гарячого водопостачання в сумі 6816,07 грн. основного боргу, 1664,76 грн. - втрати від інфляційних процесів; 636,33 грн. - 3% річних, а всього стягнути - 9117,16 грн., а також витрати по сплаті судового збору.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_1 позов не визнала, просила у задоволенні позовних вимог відмовити, оскільки її квартиру постійно заливало водою через порив трубопроводу, в квартирі було холодно, а тому відповідач не має обов'язку оплачувати за послуги позивачеві. Відповідач по справі ОСОБА_2 в квартирі зареєстрований, але не мешкає, тому не є належним відповідачем по справі. У судовому засіданні ОСОБА_1 заявила клопотання щодо застосування при розгляді справи трирічного строку звернення до суду,

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Правовідносини у сфері житлово-комунальних послуг регулюються Конституцією України, Житловим Кодексом, Законом України „Про житлово-комунальні послуги", Законом України „Про теплопостачання", іншими нормативно-правовими актами.

Згідно преамбули Закону України „Про житлово-комунальні послуги" №1875-ІV від 24.06.2004 року цей Закон визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.

Відповідно до ст. 13 Закону від 24 червня 2004 р. N 1875-IV "Про житлово-комунальні послуги" залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо - та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та при будинкових територій (прибирання внутрішньо будинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо будинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо). Примірні переліки житлово-комунальних послуг та їх склад залежно від функціонального призначення визначаються центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Статтями 20, 21 зазначеного Закону визначені права та обов'язки споживача й виконавця житлово-комунальних послуг. При цьому, правом споживача є одержання вчасно та відповідної якості житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, а обов'язком - оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом, зокрема не пізніше 20 числа кожного місяця вносити плату за користування жилим приміщенням (квартплату) та за комунальні послуги. Обов'язком виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення із споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Такі ж права та обов'язки встановлені і вищевказаними Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, Правилами користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків.

Судом встановлено, що позивач здійснює свою господарську діяльність з метою теплопостачання житлового фонду.

Відповідач ОСОБА_1 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1, на ім'я ОСОБА_1 відкрито особовий рахунок НОМЕР_1, отже вона є споживачем послуг, які надає позивач, та на неї покладається обов'язок щодо оплати наданих послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, оплата послуг з теплопостачання та гарячого водопостачання ОСОБА_1 проводилася нерегулярно, внаслідок чого по особовому рахунку НОМЕР_1 утворилася заборгованість за період з 01.10.2003 року по 01.11.2012 року у розмірі 6816,07 грн. (а.с. 6).

Рішенням Ленінського районного суду м. Луганська від 20 грудня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ЛМКП «Теплокомуненерго», КП «Стандарт Луганськ» про стягнення моральної шкоди було встановлено, що внаслідок несправності системи опалення (подача водо забезпечення, опалення) ОСОБА_1 не було протягом 2005-2006 років отримано послуги центрального опалення належної якості, про що свідчать акти від 20.12.2005 року та 25.02.2006 року, в яких зазначено, що середня температура в квартирі складала +13 градусів С, у зв'язку з чим ЛМКП «Теплокомуненерго» було проведено відповідний перерахунок суми до сплати за послуги з централізованого опалення.

Відповідачем ОСОБА_1 не надано доказів на підтвердження того, що позивачем неправильно розрахована належна до сплати за послуги з теплопостачання та гарячого водопостачання сума. ОСОБА_1 у судовому засіданні визнала, що оплату за надані послуги за спірний період не здійснювала, у зв'язку з чим має заборгованість.

Правовідносини, які виникли у сфері надання комунальних послуг, регулюються спеціальним законодавством, а саме: Законом України «Про житлово-комунальні послуги». Разом з тим, відповідно до загальних умов виконання зобов'язання, установлених ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов'язань.

За таких обставин, на ОСОБА_1 як власника квартири покладається обов'язок погасити заборгованість за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання.

З цих підстав суд вважає у задоволенні позовних вимог ЛМКП «Теплокомуненерго» до ОСОБА_2 слід відмовити.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання та гарячого водопостачання за період з 01.10.2003 року по 01.11.2012 року.

Згідно ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідач ОСОБА_1 просила застосувати строк позовної давності до вимог про стягнення суми заборгованості.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у січні 2013 року звертався до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості з ОСОБА_1, ОСОБА_2 Ухвалою Ленінського районного суду м. Луганська від 18 січня 2013 року позивачу відмовлено у прийнятті заяви про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання та гарячого водопостачання за період з 01 жовтня 2003 року по 01 листопада 2012 року, оскільки судом було встановлено наявність між сторонами спору про право (а.с. 4).

Згідно вимог ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Отже, саме з дати звернення позивача до суду з заявою про видачу судового наказу за вимогою про стягнення заборгованості починається перебіг трирічного строку звернення до суду за захистом порушених прав позивача.

Зважаючи на те, що відповідач ОСОБА_1 наполягала на застосуванні строку позовної давності, то у позовних вимогах ЛМКП «Теплокомуненерго» до ОСОБА_1, про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання та гарячого водопостачання за період з 01.10.2003 року по 17.01.2010 року позивачу слід відмовити у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.

Згідно ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Виходячи з наведеного, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача суму заборгованості за послуги теплопостачання та гарячого водопостачання за період з 18 січня 2010 року по 01 листопада 2012 року у розмірі 3 544,46 грн.

Що стосується вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 3 відсотків річних і інфляційних нарахувань, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржники, які прострочили виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язані сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим, ст. 22 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачає виключне право надавача послуг - пред'явлення вимоги про оплату наданої послуги від виконавця, право заявника на стягнення заборгованості із урахуванням трьох відсотків річних та індексу інфляції не передбачено.

Таким чином, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог ЛМКП «Теплокомуненерго» про стягнення інфляційних витрат та 3% річних від простроченої суми.

Враховуючи вимоги ч.1 ст. 88 ЦПК України, яка встановлює, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, а якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено, суд присуджує стягнення судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, у сумі 89,18 грн. з ОСОБА_1

Керуючись ст. ст. 256, 257, 267, 526, 541-543, 625 ЦК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», ст. ст. 10, 11, 15, 57, 60, 61, 88, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго» (Код 24047779, р/р 2600337912501, МФО 300272, відділення № 1 ПАТ «Енергобанк» в м. Луганську) суму заборгованості за надані послуги з теплопостачання та гарячого водопостачання у сумі - 3 544 (три тисячі п'ятсот сорок чотири ) гривень 46 (сорок шість) копійок.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго» ( Код 24047779, р/р 260383016130, МФО 304665, філія ЛОУ ПАТ «Ощадбанк») витрати по сплаті судового збору в сумі 89 (вісімдесят дев'ять ) гривень 18 (вісімнадцять) копійок.

У задоволенні позовних вимог Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго» до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за надання послуг з теплопостачання та гарячого водопостачання за період з 01 жовтня 2003 року по 17 січня 2010 року - відмовити у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.

У задоволенні позовних вимог Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго» до ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості за надання послуг з теплопостачання та гарячого водопостачання - відмовити за необгрунтованістю.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Луганської області через Ленінський районний суд міста Луганська шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий суддя: Н.Д. Вінтоняк