Рішення № 31899484, 11.06.2013, Кагарлицький районний суд Київської області

Провадження № 2\368\263\13

Справа № 368/644/13-ц

Рішення

іменем України

"11" червня 2013 р. м. Кагарлик Київської області

Кагарлицький районний суд Київської області в складі:

Головуючого: судді Закаблук О.В.

При секретарі: Галабурда В.О.

З участю учасників процесу:

Представника позивача: ОСОБА_1

Представника відповідача: ОСОБА_2

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Кагарлицького районного суду Київської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Мирівської сільської ради Кагарлицького району Київської області, третя особа, - управління держкомагенства у Кагарлицькому районі Київської області, державної реєстраційної служби Кагарлицького районного управління юстиції Київської області про визнання недійсним акту на право власності на земельну ділянку, скасування його державної реєстрації та скасування рішення, суд, -

В С Т А Н О В И В :

08.04.2013 року на адресу Кагарлицького районного суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Мирівської сільської ради Кагарлицького району Київської області, третя особа, - управління держкомагенства у Кагарлицькому районі Київської області, державної реєстраційної служби Кагарлицького районного управління юстиції Київської області про визнання недійсним акту на право власності на земельну ділянку, скасування його державної реєстрації та скасування рішення, в якій позивачка просила суд винести рішення, яким:

- визнати незаконним та скасувати рішення сесії Мирівської сільської ради про передачу у власність ОСОБА_4 земельної ділянки, що розташована в АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд та ведення особистого селянського господарства;

- визнати недійсними державні акти, видані Мирівською сільською радою ОСОБА_4, на право власності на земельні ділянки, що розташовані в АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд та ведення особистого селянського господарства;

- скасувати державну реєстрацію державних актів, виданих Мирівською сільською радою ОСОБА_4, на право власності на земельні ділянки, що розташовані в АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд та ведення особистого селянського господарства;

- витребувати у ОСОБА_4 копії державних актів, виданих Мирівською сільською радою ОСОБА_4, на право власності на земельні ділянки, що розташовані в АДРЕСА_1;

- витребувати у Мирівської сільської ради рішення сесії ради про передачу у власність ОСОБА_4 земельної ділянки, що розташована в АДРЕСА_1;

- стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 10000 гривень.

- судові витрати стягнути з відповідача, - ОСОБА_4.

В судове засідання позивачка ОСОБА_3 не з»явилася, з»явився її представник, - ОСОБА_1

В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав.

В судове засідання відповідач ОСОБА_5 не з»явився, з»явився його представник, - ОСОБА_2

В судовому засіданні представник відповідача, - ОСОБА_2 проти позову заперечував.

Представник відповідача, - Мирівської сільської ради Кагарлицького району Київської області не з»явився, проте на адресу Кагарлицького районного суду надійшла письмова заява від відповідача, в якій він просить сліхати справу без участі представника, вирішення питання щодо спору покладає на розсуд суду.

Представник третьої особи, - Управління Держкомагенства у Кагарлицькому районі Київської області в судове засідання не з»явився, хоча був повідомлений судом належним чином про день, час та місце слухання справи, про що маються відповідні відмітки в матеріалах справи.

Представник третьої особи, - державної реєстраційної служби Кагарлицького районного управління юстиції Київської області в судове засідання не з»явився, хоча був повідомлений судом належним чином про день, час та місце слухання справи, про що маються відповідні відмітки в матеріалах справи.

Суд, вислухавши представника позивача, - ОСОБА_1, який позов підтримав, вислухавши представника відповідача, - ОСОБА_2, який проти позову заперечував в повному обсязі, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку щодо часткового задоволення позову, зокрема, відмови в задоволенні стягнення моральної шкоди,, обґрунтовуючи своє рішення наступним.

Підсудність.

Згідно ст. 107 ЦПК України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються районними, районними у містах, міськими та міськрайонними судами.

Згідно ч. 1 ст. 114 ЦПК України позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред»являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Так як нерухоме майно, - земельні ділянки розташовані на території Кагарлицького району, то дана справа підсудна Кагарлицькому районному суду Київської області як суду загальної юрисдикції першої інстанції.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

ІНФОРМАЦІЯ_4. помер ОСОБА_6.

Після смерті ОСОБА_6 залишилася спадкова маса, - житловий будинок, що розташований в АДРЕСА_1.

Вищевказаний житловий будинок за життя належав ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності, виданого Мирівською сільською радою 17 листопада 2004 року та зареєстрованого в Комунальному підприємстві Київської обласної ради «Кагарлицьке бюро технічної інвентаризації» за № 449, кн.. 1, реєстраційний номер 8471536.

Із спадкоємців першої черги ОСОБА_6 залишилась його дочка, - ОСОБА_3, яка є позивачем по справі.

Той факт, що позивачка ОСОБА_3 є рідною дочкою спадкодавця ОСОБА_6, підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4, яке видано 18 лютого 1961 року Горінською сільською радою Києво - Святошинського району Київської області, з якого видною, що ОСОБА_7 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Горінка Києво - Святошинського району Київської області, про що в Книзі записів актів громадянського стану 18 лютого 1961 року зроблено відповідний запис за № 11.

В графі «батько» зазначений спадкодавець по даній справі, - «ОСОБА_6».

В подальшому ОСОБА_7 в зв»язку з укладенням шлюбу змінила прізвище з ОСОБА_7 на ОСОБА_7.

Даний факт підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_5, яке видано 06 вересня 1980 року Ленінградським відділом РАЦСу м. Києва, з якого видно, що ОСОБА_11 та ОСОБА_7 уклали шлюб 06 вересня 1980 року, про що в Книзі реєстрації актів про укладення шлюбу зроблено запис за № 1184.

Після укладення шлюбу присвоєні прізвища, дружині, - «ОСОБА_7».

Позивачка ОСОБА_3 належним чином прийняла спадщину батька, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 05.03.2013 р., спадкова справа № 373\2006, зареєстровано в реєстрі за № 1 - 317.

Згідно вищевказаного свідоцтва, посвідченого державним нотаріусом Кагарлицької районної державної нотаріальної контори, спадкоємцем зазначеного у заповіті майна гр.. ОСОБА_6, 1934 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 є його дочка, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, позивачка по даній справі.

Спадщина, на яке видано свідоцтво, складається з жилого будинку з відповідними будівлями і спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1, що належав померлому, на підставі свідоцтва про право власності, виданого Мирівською сільською радою 17 листопада 2004 року та зареєстрованого в Комінальному підприємстві Київської обласної ради «Кагарлицьке бюро технічної інвентаризації» за № 449, кн.. 1, реєстраційний номер 8471536.

Після смерті свого батька, спадкодавця по справі, - ОСОБА_6 позивачка ОСОБА_3 дізналась, що перед смертю, а саме 10.03.2006 р. її батьком ОСОБА_6 було складено договір дарування, відповідно до якого він подарував свій житловий будинок відповідачу, -ОСОБА_4.

При цьому, на час складання договору дарування батько Позивача ОСОБА_6 перебував у хворобливому стані, зловживав алкогольними напоями, а тому склав договір під впливом тяжких обставин та на вкрай невигідних для себе умовах.

У зв'язку з чим, позивачка ОСОБА_3 звернулась до Кагарлицького районного суду з позовом до відповідача ОСОБА_4 про визнання договору дарування недійсним.

Рішенням Кагарлицького районного суду від 12.05.2008 р. (набрало законної сили 22.09.2008 р.) позов Позивача було задоволено, визнано недійсним договір дарування житлового будинку, що розташований в АДРЕСА_1 укладений 10.03.2006 р. між померлим ОСОБА_6 та відповідачем ОСОБА_4.

Після визнання договору дарування житлового будинку недійсним позивачка ОСОБА_3 з'ясувала, що ще за життя батька 24.06.2002 р. був зареєстрований шлюб між її батьком ОСОБА_6 та ОСОБА_10.

Через три дні після укладання шлюбу, а саме 27.06.2002 р. ОСОБА_6 було складено заповіт, посвідчений секретарем Мирівської сільської ради, яким він все своє майно заповів ОСОБА_10

Оскільки укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_10 шлюб був фіктивним, а заповіт посвідчений незаконно, позивачка ОСОБА_3 звернулась до Кагарлицького районного суду з позовом до ОСОБА_10 про визнання недійсними шлюбу та заповіту.

Рішенням Кагарлицького районного суду від 03.11.2011 р. (набрало законної сили 24.09.2012 р.) позов позивачки ОСОБА_3 було задоволено, визнано недійсним шлюб укладений 24.06.2002 р. між ОСОБА_6 та ОСОБА_10, визнано недійсним заповіт від 27.06.2002 р. посвідчений секретарем Мирівської сільської ради.

Після того, як рішеннями суду договір дарування житлового будинку було визнано недійсним, а також визнано недійсним шлюб та заповіт, позивачка ОСОБА_3 05.03.2013 р. отримала свідоцтво про право на спадщину за законом, відповідно до якого позивачка ОСОБА_3 успадкувала після смерті свого батька житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1.

Однак, отримавши свідоцтво про право на спадщину позивачка ОСОБА_3 дізналась, що відповідач ОСОБА_4 після дарування йому житлового будинку, протягом розгляду у суді справ за позовом позивачки ОСОБА_3, приватизував земельну ділянку біля житлового будинку та отримав державні акти на право власності на земельні ділянки.

Норми матеріального права, використані судом при вирішенні даного спору.

Згідно ст. 1261 Цивільного кодексу України у першу чергу право па спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережме, та батьки.

Із спадкоємців першої черги ОСОБА_6 залишилась його дочка, - позивачка ОСОБА_3, яка належним чином прийняла спадщину батька, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 05.03.2013 р.

Згідно ч. ст. 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Згідно ч. 1 ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти.

Оскільки договір дарування житлового будинку, за яким відповідач ОСОБА_4 набув право власності на будинок, було визнано недійсним на підставі його незаконності, відповідно відповідач ОСОБА_4 також не мав права та незаконно приватизував земельну ділянку, що знаходиться біля житлового будинку.

Отже, державні акти видані відповідачу ОСОБА_4, за якими він набув право власності на земельні ділянки, були видані відповідачу ОСОБА_4 незаконно.

Оскаржувані державні акти були видані на підставі рішення Мирівської сільської ради про передачу Відповідачу у власність земельної ділянки.

Згідно п. 7 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 16.04.2004 р. «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» судам слід мати на увазі, що спори, пов'язані із земельними відносинами, розглядаються в позовному провадженні.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 ЗК шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (стаття 16 ЦК).

Згідно п. 7 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 16.04.2004 р. розглядаючи позови про захист прав власників земельних ділянок і землекористувачів (про усунення перешкод у користуванні ними тощо), суд має перевіряти законність рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки іншій особі без вилучення (викупу) її в позивача в установленому порядку і за наявності для нього підстав ухвалювати рішення про його недійсність.

Згідно ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Враховуючи те, що державні акти були видані відповідачу ОСОБА_4 з порушенням закону та порушенням прав Позивача, відповідно до вищезазначених норм ст. 152 Земельного кодексу України, ст. 21 Цивільного кодексу України, роз'яснень Верховного суду України викладених в Постанові Пленуму Верховного суду України №7 від 16.04.2004 р., з метою захисту порушених прав позивачки ОСОБА_3, необхідно також визнати незаконними та скасувати рішення сесії Мирівської сільської ради про передачу відповідачу ОСОБА_4 у власність земельної ділянки.

Згідно ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно п. б та п. г) ч. З ст. 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Згідно ч. 1 ст. 158 Земельного кодексу України земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Згідно ч. 2 ст. 158 Земельного кодексу України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також; спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

Обґрунтування відмови в позові в частині стягнення моральної шкоди.

Суд зазначає, що підстави, за наявності яких особа - позивач має право на відшкодування моральної шкоди, чітко та ясно зазначені в ст. 23 ЦК України.

Так, згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок пору шення її прав.

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліц твом або іншим ушкодженням здоров'я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршен ня здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а та кож з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні роз міру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено дого вором або законом.

Суд зазначає, що Конституція України, зокрема, статті 32, 56, 62 закріплюють важливу гарантію захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб, зокрема право особи на від шкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до п. З Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)» від 31.03.95 р. (зі змінами та доповненнями) під моральною шкодою потрібно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізи чній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб.

Згідно з ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом чи або іншим ушкодженням здоров'я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною пове дінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пош кодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.95 р. (зі змінами та доповненнями) при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди з'ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наяв ність причинового зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, вини остан нього в її заподіянні.

Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіян ня позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій ма теріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

За загальним правилом моральну шкоду відшкодовує особа, яка її завдала, за наявності її вини.

Отже, суд зазначає, що ні в позовній заяві позивачкою ОСОБА_3, ні під час обґрунтування позову в судовому засіданні представником позивачки ОСОБА_1 не доведена наявність моральної шкоди, не доведено протиправність дії заподіювача, не доведено причинного зв»язку між шкодою і протиправними діями заподіювача, вини відповідача ОСОБА_4 в її заподіянні.

Судові витрати.

В порядку та на підставі ч. 1 ст. 88 ЦПК України, де, зокрема, зазначено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, суд приходить до висновку щодо стягнення з відповідача по справі, - ОСОБА_4 на користь позивачки ОСОБА_3 судові витрати в розмірі 114 грн. ( сто чотирнадцять) грн.. 70 коп.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 96, 120, 152, 158 Земельного кодексу України, Постановою Пленуму Верховного суду України №7 від 16.04.2004 р. «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», ст. ст. 21, 377 Цивільного кодексу України, ст. ст. З, 15, 118, 119, 120, 215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Мирівської сільської ради Кагарлицького району Київської області, третя особа, - управління держкомагенства у Кагарлицькому районі Київської області, державної реєстраційної служби Кагарлицького районного управління юстиції Київської області про визнання недійсним акту на право власності на земельну ділянку, скасування його державної реєстрації та скасування рішення - задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати рішення сесії Мирівської сільської ради Кагарлицького району Київської області від 07 вересня 2006 року про передачу у власність ОСОБА_4 земельної ділянки, що розташована в АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлових будівель та господарських будівель і споруд та ведення особистого селянського господарства.

Визнати недійсним державний акт серії ЯД №935647, який виданий 03 жовтня 2007 року Мирівською сільською радою Кагарлицького району Київської області ОСОБА_4 на право власності на земельну ділянку площею 0,0535 га, яка розташована по АДРЕСА_1, цільове призначення земельної ділянки, - ведення особистого селянського господарства та зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010701401028, кадастровий номер земельної ділянки № 3222285601: 01: 305: 0010.

Скасувати державну реєстрацію державного акту, серії ЯД №935647, який виданий 03 жовтня 2007 року Мирівською сільською радою Кагарлицького району Київської області ОСОБА_4 на право власності на земельну ділянку площею 0,0535 га, яка розташована по АДРЕСА_1, цільове призначення земельної ділянки, - ведення особистого селянського господарства та зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010701401028, кадастровий номер земельної ділянки № 3222285601: 01: 305: 0010,

Визнати недійсним державний акт серії ЯД №935646, який виданий 03 жовтня 2007 року Мирівською сільською радою Кагарлицького району Київської області ОСОБА_4 на право власності на земельну ділянку площею 0,2499 га, яка розташована по АДРЕСА_1, цільове призначення земельної ділянки, - будівництво та обслуговування житлового будинку та зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010701401027, кадастровий номер земельної ділянки № 3222285601: 01: 305: 0009.

Скасувати державну реєстрацію державного акту, серії ЯД №935646, який виданий 03 жовтня 2007 року Мирівською сільською радою Кагарлицького району Київської області ОСОБА_4 на право власності на земельну ділянку площею 0,2499 га, яка розташована по АДРЕСА_1, цільове призначення земельної ділянки, - будівництво та обслуговування житлового будинку та зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010701401027, кадастровий номер земельної ділянки № 3222285601: 01: 305: 0009.

В решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, , паспорт НОМЕР_6, виданий 27 листопада 1996 року Обухівським РВ ГУ МВС України в Київській області, податковий номер НОМЕР_3 на користь ОСОБА_3 114 ( сто чотирнадцять ) грн.. 70 коп. сплачених судових витрат.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ч. 1 ст.223 ЦПК України.

Суддя: О. В. Закаблук