Рішення № 31898260, 11.06.2013, Олександрівський районний суд Донецької області

Справа № 240/467/13-ц р.

Номер провадження № 2/240/154/13 р.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2013 року Олександрівський районний суд Донецької області

у складі : головуючого - судді Щербак Ю.В.,

при секретарі - Осадчій Л.В.

за участю позивача - ОСОБА_1,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Олександрівка

цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Олександрівської районної санітарно-епідеміологічної станції про стягнення заборгованості по заробітній платі,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду, з позовом, зазначивши, що з 29 січня 2002 року він працював в Олександрівській районній СЕС водієм.

29 грудня 2012 року, відповідно до наказу № 55-н від 28 грудня 2012 року позивача було звільнено в зв'язку з ліквідацією організації за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпПУ.

Позивач зазначив, що під час звільнення йому не була виплачена заробітна плата за грудень 2012 року і вихідна допомога при звільненні.

На підставі викладеного позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі та вихідну допомогу в розмірі 3166,66 грн., середній заробіток за весь час затримки розрахунку в розмірі 2592,91 грн. з урахуванням отриманої допомоги в центрі зайнятості, де він перебуває на обліку.

Крім того, позивач зазначає, що невиплатою розрахунку йому була завдана моральна шкода порушенням нормального життєвого укладу, яку він оцінює у 3000 грн.

В судовому засіданні позивач підтримав вимоги позовної заяви, пояснивши, що до цього часу він не отримав розрахунок при звільненні, бо керівництво СЕС не квапиться з вирішенням цього питання. Позивач посилається, що будучи матеріально обмеженим, він нервував, вимушений докладати значних зусиль для організації свого життя, бо потребує лікування, тому просить задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Про причини неявки суд не повідомлений.

Суд прийняв рішення про заочний розгляд справи.

Заслухавши пояснення позивача, вивчивши письмові докази, суд встановив наступне.

Відповідно до наданої трудової книжки позивач ОСОБА_2 працював в Олександрівській районній санітарно-епідеміологічної станції з 29 січня 2002 року водієм.

29 грудня 2012 року, відповідно до наказу № 55-н від 28 грудня 2012 року позивача було звільнено у зв'язку з ліквідацією організації за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпПУ.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, Олександрівська районна санітарно-епідеміологічна станція з 17 жовтня 2012 року перебуває в стані припинення підприємницької діяльності за рішенням засновників.

Відповідно до ст. 44 КЗпПУ при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у п.1 ст. 40 КЗпПУ, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

Розмір заборгованості по заробітній платі за грудень 2012 року та вихідній допомозі підтверджується довідкою Олександрівської СЕС від 14 березня 2013 року і складає 3166,66 грн.

Таким чином, спір з питання розміру заборгованості відсутній.

Згідно ст. 116 КЗпП України, виплата всіх сум, належних робітнику провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення працівником вимоги про розрахунок.

В судовому засіданні встановлено, що у день звільнення - 29 грудня 2012 року ОСОБА_2 не працював, але звернувся до відповідача з приводу отримання трудової книжки, яку йому видали в день звільнення. Відповідач видав позивачу трудову книжку, але розрахунок не провів, посилаючись на тимчасову відсутність грошей.

Відповідно ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство повинне виплатити працівникові його середній заробіток за час затримки по день фактичного розрахунку.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.25 постанови № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», суди мають враховувати, що у справах про оплату праці діє трьохмісячний строк звернення із заявою до суду.

Непроведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звільнення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності,передбаченої ст. 117 КЗпП . У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.

Пропуск без поважних причин тримісячного строку звернення до суду є самостійною підставою для відмові в позові, однак, якщо суд встановить,що останній є необґрунтованим, він відмовляє в його задоволенні саме з цих підстав.

Таким чином, вирішуючи питання щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку, суд повинен врахувати строк звернення позивача до суду , який почав перебіг з наступного дня після звільнення позивача - тобто з 30 грудня 2012 року .

Приймаючи до уваги, що позивач звернувся до суду 17 травня 2013 року, трьохмісячний строк звернення до суду сплив, що є підставою для відмови позивачу в задоволенні позову в цій частині .

Відповідно ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Розглядаючи вимоги позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди, суд приймає до уваги наслідки порушення відповідачем трудового законодавства - розмір заборгованості та час затримки виплати розрахунку. Суд також приймає до уваги, що позивач, своєчасно отримавши трудову книжку, зміг стати на облік в центр зайнятості та отримувати допомогу по безробіттю.

Разом з тим, не отримання ним коштів, належних при звільненні до цього часу дійсно вимагало від позивача додаткових зусиль для організації свого життя, тому вимога відшкодування моральної шкоди підлягає задоволенню , хоча і частково.

Керуючись ст.116, 117, 237-1 КЗпП України, ст. ст. 10, 212, 214-215, 225,226 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_2 до Олександрівської районної санітарно-епідеміологічної станції про стягнення заборгованості по заробітній платі задовольнити частково.

Стягнути з Олександрівської районної санітарно-епідеміологічної станції, що розташована в с.м.т. Олександрівка Олександрівського району Донецької області, вул. Ювілейна, 19 на користь ОСОБА_2 заборгованість з виплати розрахунку при звільненні - 3166,66 грн., у відшкодування моральної шкоди - 1000 грн, а всього стягнути - 4166,66 ( чотири тисячі сто шістдесят шість ) грн. 66 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Олександрівської районної санітарно-епідеміологічної станції судовий збір в сумі 229(двісті двадцять дев'ять) гривень 40 копійок на рахунок 31219206700098 отримувач - Олександрів.УК/Олексан.р-н/22030001, ЄДРПОУ 37980376 , ККД 22030001, назва ККД -судовий збір (Державна судова адміністрація України,050),назва суду - Олександрівський районний суд Донецької області .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано до Олександрівського районного суду Донецької області протягом 10 днів з дня отримання копії.

Рішення суду набирає чинності після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано.

Апеляційна скарга може бути подана позивачем до апеляційного суду Донецької області через Олександрівський районний суд Донецької області протягом десяти днів з дня отримання копії рішення суду.

Суддя Щербак Ю.В.