Рішення № 31896687, 14.06.2013, Старовижівський районний суд Волинської області

Справа № 168/265/13-ц

Провадження № 2/168/93/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.06.2013 р. Старовижівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого-судді Хаврони О.Й.,

при секретарі - Ковальчуку А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Стара Вижівка справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

ПАТ комерційний банк "Приватбанк" (далі - Банк) звернувся з позовом про стягнення заборгованості з відповідача, мотивуючи позов тим, що 05 листопада 2007 року між сторонами було укладено договір про надання строкового споживчого кредиту, згідно з умовами якого Банк надав відповідачу кредит в розмірі 3558 грн. зі сплатою 12 % на рік на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення 5 листопада 2008 р. У позові покликається на те, що у зв'язку з невиконанням відповідачем належним чином зобов'язань щодо повернення кредиту та нарахованих відсотків за вказаним договором, у нього станом на 05.03.2013 року виникла заборгованість у розмірі 24674,07 грн., просить стягнути із відповідача зазначену суму заборгованості та судові витрати.

Згідно з отриманими даними від Старовижівського районного сектору державної міграційної служби України у Волинській області прізвище відповідача змінено на ОСОБА_1.

Заява представника позивача про розгляд за його відсутності, позов підтримує, проти проведення заочного розгляду не заперечує.

Враховуючи заяву представника позивача про згоду на заочний розгляд справи, суд ухвалив справу розглядати у порядку, встановленому ст. 224 ЦПК України, без участі відповідача, яка, будучи належно повідомленою про час і місце розгляду справи, до суду не прибула і заяви про розгляд справи за її відсутності не надійшло.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково з таких підстав.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За змістом ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, розмір яких визначається сторонами у кредитному договорі з урахуванням вимог ст. 1056-1 ЦК України.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання.

Відповідно до ст.612 ЦК України божник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

З матеріалів справи вбачається, що між Банком та відповідачем на підставі заяви 05 листопада 2007 року було укладено кредитний договір, згідно з умовами якого Банк надав відповідачу кредит в розмірі 3558 грн. зі сплатою 12 % на рік (а.с. 5).

Строк дії договору закінчився 05.11.2008 року.

У результаті неналежного виконання відповідачем умов кредитного договору виникла заборгованість по сплаті кредиту в розмірі 24674,07 грн. (а.с. 4).

Відповідно до п.п. 2.1, 3.2.2, 3.2.3, 3.2.7, 3.3.3, 4.6, кредитного договору Банк має право вимагати погашення заборгованості за кредитом і нарахованими відсотками за користування ним та стягувати штрафні санкції, а позичальник у випадку невиконання або неналежного виконання ним умов цього договору зобов'язаний повернути кредит та сплатити штрафні санкції.

За таких обставин справи та відповідно до зазначених норм матеріального права і умов укладеного між сторонами договору, суд приходить до висновку, що кредитор (Банк) має право вимагати виконання зобов'язання за кредитним договором від боржника, оскільки строк дії кредитного договору закінчився і боржник порушив його умови, що виразилося в неналежному виконанні договірних зобов'язань, а саме - в простроченні платежів згідно з умовами договору та неповерненні кредитних коштів у визначений договором строк, внаслідок чого виникла заборгованість.

Разом з тим не підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача неустойки одночасно у виді штрафу і пені.

Згідно з ч.1 ст.61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Відповідно до положень ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Одним із правових наслідків порушення зобов'язання, встановлених договором або законом, є сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Поняття та види неустойки визначено у ст. 549 ЦК України, за змістом якої неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Аналіз наведених норм закону дає підстави для висновку, що штраф і пеня є видами неустойки як міри цивільно-правової відповідальності боржника, що наступає у разі порушення останнім взятих на себе зобов'язань, а не окремими видами штрафних санкцій, які можуть застосовуватися одночасно та незалежно один від другого.

Штраф і пеня як різновиди неустойки обчислюються у відсотках від суми невиконаного, неналежно виконаного або несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання.

Відповідно до п.п. 5.1, 5.3 кредитного договору у випадку несвоєчасного погашення заборгованості по кредиту позичальник сплачує Банку пеню у розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу але не менше однієї гривні за кожний день прострочки, але не менше 1 гривні; при порушенні позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених договором більш ніж на 30 днів позичальник зобов'язаний сплатити Банку штраф у розмірі 500 грн. + 5 % від суми заборгованості.

Згідно із доданим до позовної заяви позивачем розрахунком заборгованість відповідача за кредитним договором складається із боргу по сплаті кредиту в розмірі 3558 грн., заборгованості за процентами за користування коштами - 240,86 грн., заборгованість за комісією за користування кредитом - 106,8 грн., пені - 19117,26 грн., штрафів - 500 грн. та 1151,15 грн., що разом становить 24674,07 грн. (а.с. 4).

Із наведеного розрахунку вбачається, що позивач нарахував неустойку у виді штрафу на суму заборгованості по кредиту, до якої було включено і суму нарахованої пені, тобто застосував до боржника подвійну цивільно-правову відповідальність, а саме: два різновиди (штраф і пеню) одного й того ж самого виду відповідальності (сплата неустойки) за одне й те ж порушення договірного зобов'язання (прострочення виконання грошового зобов'язання за кредитним договором), що є неприпустимим.

В порушення ст. 549 ЦК України вимоги позивача про стягнення одночасно штрафу і пені за порушення відповідачем зобов'язання є безпідставними, оскільки з урахуванням встановленої Конституцією України неприпустимості подвійного притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення ці поняття є взаємовиключними і не можуть застосовуватися одночасно.

Крім того, умови договору про стягнення з відповідача передбаченої договором неустойки у виді фіксованого штрафу в розмірі 500 грн. не відповідають визначеному законом змісту цього поняття та його правовій природі як грошової суми, що обчислюється відповідно до ч. 2 ст. 549 ЦК України, що носить імперативний характер, у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а тому підстав для її стягнення немає, оскільки встановлення розміру штрафу як неустойки у фіксованій твердій грошовій сумі законом не передбачено і відступлення від таких положень закону відповідно до ч. 3 ст. 6 ЦК України не допускається.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача нарахованої Банком суми штрафів задоволенню не підлягають.

Згідно з ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) позовна давність застосовується в один рік.

Відповідно до вимог п.7 ч.11 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув.

Наведені положення закону про сплив строку позовної давності стосуються і додаткових вимог, зокрема стягнення неустойки, і застосовуються судом незалежно від наявності заяви сторони у спорі.

Відповідно до ч.1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Відповідно до п.п. 5.5. Договору термін позовної давності по вимогам по стягненню кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за даним Договором встановлюється сторонами тривалістю 5 років.

Банк із даним позовом звернувся до суду 05.03.2013 року та просить стягнути пеню за період з 01.01.2008р., а тому немає підстав для застосування позовної давності до вимог про стягнення пені.

За змістом ч. 3 ст. 509, ст. 627 ЦК України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а договір повинен укладатися сторонами із врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до п.27 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30 березня 2012 р. № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішення спорів, що виникають із кредитних правовідносин» положення ч.3 ст.551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача, однак отримати таку заяву суд позбавлений можливості, оскільки проводиться заочний розгляд справи.

Враховуючи вищевказане, із відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором у розмірі 23022,92 грн., з яких: заборгованість по сплаті кредиту - 3558 грн., заборгованість за відсотками - 240,86 грн., заборгованість з комісії - 106,08 грн., заборгованість з пені - 19117,26 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог; слід стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, понесені ним при подачі позову пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме: 230 грн. 21 коп.

Керуючись ст.ст. 526, 530, 631, 1054 ЦК України, ст. ст. 10, 60, 88, 174, 212-215, 224 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ПАТ комерційний банк "Приватбанк" (р.р. № 29092829003111, ідентифікаційний код 14360570, МФО № 305299)заборгованість за кредитним у розмірі 23022 (двадцять три тисячі двадцять дві) грн. 92 коп., з яких: заборгованість по сплаті кредиту - 3558 грн., заборгованість за відсотками - 240,86 грн., заборгованість з комісії - 106,08 грн., заборгованість з пені - 19117,26 грн.

У решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ПАТ комерційний банк "Приватбанк" (р.р. №64993919400001) 230 (двісті тридцять) грн. 21 коп. судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте Старовижівським районним судом Волинської області за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Старовижівський районний суд Волинської області шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя О. Й. Хаврона