Постанова № 31895823, 17.06.2013, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/3035/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2013 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Самойлюк Г.П.

за участю секретаря: Казарян С.Б.

сторін:

позивач: Гончарова І.О. - представник по довіреності

відповідач: Павлова В.О. - представник по довіреності

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом малого підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Колійник» до державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000612210 від 13.03.2013р.,-

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшов адміністративний позов малого підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Колійник» до державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби, в якому позивач просив визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000612210 від 13.03.2013р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення складено на підставі необґрунтованих висновків та не відповідає достовірності поданих до перевірки документів, акт перевірки №1002/22-1/13919207 від 28.02.2013р., на підставі якого винесено оскаржуване податкове повідомленя-рішення не містить жодного посилання на конкретні первинні документи, які були укладені між сторонами, натомість позивачем надано до перевірки всі первинні та бухгалтерські документи, які підтверджують законність дій та правомірність здійснення господарських операцій щодо контрагента МП у формі ТОВ «Гамалс», а саме: податкову накладну, платіжні доручення, акт приймання підкранного шляху причалу №9 в експлуатацію ДП «Іллічівським морським торговельним портом» від 19.10.2011р. В зв'язку з вищенаведеним позивач вважає недоцільним та необґрунтованим посилання ДПІ на порушення з боку позивача п.14.1.178,п.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.201.1, п.201.4 п.201.6 ст. 201 ПК України, а тому податкове повідомлення-рішення №0000612210 від 13.03.2013р. підлягає скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову заперечував, зазначивши, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято на законних підставах та відповідає чинному законодавству, у зв'язку з чим просив у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Мале підприємство у формі ТОВ «Колійник» зареєстровано 13.04.1999 року районною адміністрацією Одеського міськвиконкому.

Позивач перебуває на обліку в ДПІ в Приморському районі міста Одеси з 01.08.1992 року за №Ч-1580.

На підставі направлення на перевірку №000824/570 від 26.02.2013р. та наказу №600 від 26.02.2013р. згідно п. 20.1.4 п.20.1 ст. 20, п. 78.1.1 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України посадовою особою ДПІ у Приморському районі міста Одеси Одеської області ДПС проведено позапланову виїзну перевірку МП у формі ТОВ «Колійник» щодо підтвердження господарських відносин із платником податків МП у вигляді ТОВ «Гамалс» у вересні 2011 року.

За результатами перевірки складено акт № 1002/22-1/13919207 від 28.02.2013р. «Про результати позапланової виїзної перевірки МП у формі ТОВ «Колійник» щодо підтвердження господарських відносин з платником податків МП у формі ТОВ «Гамалс» у вересні 2011 року», відповідно до висновків якого встановлено порушення: п.п.14.1.178, п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.201.1, п.201.4 п.201.6 ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 27506, 27 грн., у т.ч. за вересень 2011 року у сумі 27506, 27 грн. (а.с.41-54).

У зв'язку з неявкою посадових осіб Позивача до підписання акту перевірки, ДПІ у Приморському районі міста Одеси складено акт неможливості вручення та підписання акту від 28.02.2013р. за №1002/22-1/13919207 «Про результати позапланової виїзної перевірки МП у формі ТОВ «Колійник» щодо підтвердження господарських відносин з платником податків МП у формі ТОВ «Гамалс» у вересні 2011 року(а.с.121).

Позивачем надано заперечення на акт перевірки від 07.03.2013р., які залишені без задоволення (лист №10659/10-13/22-147/23 від 13.03.2013р.) (119-120).

На підставі зазначеного акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0000612210 від 13.03.2013р., яким МП у формі ТОВ «Колійник» збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 41 259 грн. (а.с.125).

Позивач, не погоджуючись з зазначеним рішенням податкового органу, звернувся з позовом до суду, в якому просить визнати його недійсним та скасувати.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків (п.п.75.1.2 п.75.1 ст. 75 ПК України).

Згідно пп.78.1.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється, серед іншого, коли за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно п. 78.4 -78.5 ст. 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки. Допуск посадових осіб органів податкової служби до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.

Судом встановлено, що копію наказу від 26.02.2013р. №600 про проведення перевірки вручено 27.02.2013р. під розписку головному бухгалтеру МП у формі ТОВ «Колійник» Проценко Л.Ф.

Як вбачається з оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0000612210 від 13.03.2013р. підставою для його прийняття є порушення п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.201.1, п.201.4 п.201.6 ст. 201 ПК України.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням

послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (п.п 14.1.36. п. 14. 1 ст. 14 ПКУ).

Згідно п.п. 14.1.181 п.14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктами 200.1-200.4,200.7 ст.200 ПК України передбачається, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (п.200.1). При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п.200.2). При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.3). Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду (п.200.4). Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації (п.200.7).

Пукнтами 201.1 та 201.10 ст.201 ПК України передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору (п.200.1), податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до Державної податкової адміністрації України є дата та час, зафіксовані у квитанції (п.201.10).

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг чи дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198. 6 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Зі змісту вказаних приписів вбачається, що право на податковий кредит виникає при наявності одночасно двох обов'язкових умов: за умови придбання товарів (послуг) чи основних фондів з метою їх подальшого використання у власній господарській діяльності та при наявності податкової накладної, оформленої відповідно до вимог Кодексу. При цьому право на податковий кредит залежить від того, чи відбувся факт придбання товару або оплати за нього.

В акті перевірки зазначено, що згідно бази даних податкового органу АІС «Бест Звіт» МП у формі ТОВ «Колійник» декларації з ПДВ та додатку №5 до податкових декларацій з ПДВ за вересень 2011 року встановлено включення сум ПДВ (27 506, 27 грн.), які входять до вартості придбання від постачальника МП у формі ТОВ «Гамалс».

Перевіряючи законність віднесення ПДВ за податковою накладною, отриманою від МП у формі ТОВ «Гамалс» до складу податкового кредиту за вересень 2011 року, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно ч1 ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Судом встановлено, що 23.06.2011 року між ДП «Іллічівський морський торговельний порт» (Замовник) та МП у формі ТОВ «Колійник» (Підрядник) укладено договір підряду №521-ОТ, згідно умов якого Замовник доручає, а Підрядник зобов'язується на власний ризик, своїми механізмами та робітниками згідно з технічним завданням виконати комплекс ремонтно-відновлювальних робіт підкранних шляхів на причалах №1(20-тилова лінія) - 235,0м.п.; №1 (3- тилова лінія)-234, 1м.п. №2 (2-тилова лінія)-210,0м.п.; №2 (3-тилова лінія)-210,0 м.п.; №9 (2 тилова лінія)-200,0 м.п. (а.с.76-81).

Частиною 1 ст. 838 ЦК України встановлено, що підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

01.09.2011 року між МП у формі ТОВ «Колійник» (Підрядник) та МП у формі ТОВ «Гамалс» (Субпідрядник) укладено договір субпідряду №11, згідно умов якого Підрядник доручає, а Субпідрядник зобов'язується своїми силами, на власний ризик виконати роботи по ремонту підкраного шляху причалу №9 (2 нитка) в Іллічівському морському торговельному порту згідно та на підставі затвердженої сметної документації, а Підрядник зобов'язується прийняти та сплатити виконані роботи.

Відповідно п. 5.1 зазначеного Договору здача-прийняття робіт відбувається на підставі акту форми КБ-2 в та Довідки форми КБ-3. Здача предмету договору в цілому відбувається на підставі акту здачі прийняття об'єкта в експлуатацію (а.с.6-10).

На виконання умов договору МП у формі ТОВ «Колійник» отримало податкову накладну №16 від 09.09.2011р.

Вищезазначена сума ПДВ включена позивачем до податкового кредиту у вересні 2011 року та відображена в реєстрі отриманих податкових накладних.

Статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, суд зазначає, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Факт виконання робіт за зазначеним договором підтверджується наявними в матеріалах справи та дослідженими судом первинним документами, а саме: податковою накладною №16 від 09.09.2011р., Довідкою вартості виконаних робіт за вересень 2011 року за формою КБ-3, актом прийняття виконаних будівельних робіт за вересень 2011 року за формою КБ-2в (а.с.11-18).

Окрім того, на виконання договору підряду №521-ОТ від 23.06.2011 року, позивачем надано технічну документацію до акту виконаних робіт №1 за жовтень 2011 року «Ремонт підкранного шляху причалу №9 (друга лінія) з ДП «Іллічівський морський торговельний порт», акт приймання виконаних будівельних робіт №1 за жовтень 2011 року, довідку про вартість виконаних будівельних робіт за жовтень 2011 року за формою КБ-3, підсумкову відомість за жовтень 2011 року (а.с.26-40, 82-95).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору субпідряду позивач здійснив оплату та перерахував на банківський рахунок МП у формі ТОВ «Гамалс» грошові кошти за платіжними дорученнями від 31.10.2011 року, 02.11.2011 року, 14.11.2011 року (а.с.19-21).

При прийнятті рішення суд також враховує, що 19.10.2011 року прийнято об'єкт в експлуатацію, про що свідчить наявний в матеріалах справи акт (а.с.27-28).

Частинами 1,2 статті 9 Закону України №996-XIV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином судом встановлено, що позивачем було виконано всі зобов'язання за договором субпідряду, а саме: прийнято роботи та сплачено грошові кошти, про що свідчать належним чином оформлені первинні документи, отже договір укладений позивачем з метою використання зазначених робіт у власній господарській діяльності, а саме на виконання договору підряду №526-ОТ від 23.06.2011 року, а податкові накладні, виписані МП у формі ТОВ «Гамалс» містять всі необхідні реквізити, передбачені п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підписані директорами підприємств, які на той час мали всі повноваження, підписи завірені відповідними печатками підприємств, тобто відповідають вимогам п. 201.1 та 201.7 ст. 201 Кодексу. Вищевикладене свідчить про реальність господарських операцій по виконанню зазначених договорів.

Відповідно до вимог ст. 526 та ст. 545 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За встановлених обставин у судовому засіданні не знайшли підтвердження висновки відповідача щодо порушення п.п.14.1.178 п.14.1 ст. 14, п.201.1, 201.4, п. 201.6 ст. 201 ПК Українии, тому податок на додану вартість за вищевказаною податковою накладною в сумі 27506, 27 грн. правомірно віднесений до складу податкового кредиту за вересень 2011 року.

Порядок обчислення і сплати податку на додану вартість платниками податку визначений Податковим кодексом України. Згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, виконання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Відтак, доказуванню підлягають обставини щодо здійснення конкретної господарської операції з постачання послуг чи її відсутності.

Стосовно відсутності фактичного виконання робіт за договором, укладеним з МП у формі ТОВ «Гамалс», судом встановлено, що відповідач посилався на довідку ДПІ у Київському районі м. Одеси Одеської області від 26.01.2012 року за № 76/23-34/13918998/2 «Про результати проведення зустрічної звірки МП у вигляді ТОВ «Гамалс» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.09.2011 року по 30.09.2011 року», згідно висновків якої не підтверджено реальність здійснення господарських відносин у вересні 2011 року з покупцями, у т.ч з МП у формі ТОВ «Колійник».

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено доказами, по взаємовідносинах позивача з МП у формі ТОВ «Гамалс» (Субпідрядник) здійснення господарських операцій достовірно підтверджено наданою податковою накладною, яка не мала будь-яких недоліків та порядок заповнення якої відповідав встановленим чинним законодавством вимогам, у зв'язку з прийняттям робіт з метою подальшого використання таких робіт в оподатковуваних операціях у межах своєї господарської діяльності на виконання договору підряду з ДП «Іллічівський морський торговельний порт».

Суд критично ставиться до тверджень представника відповідача, що операції з виконання робіт по ремонту підкранного шляху причалу №9 (друга лінія) по договору субпідряду № 11 від 01.09.2011 року мали нетоварний характер, оскільки позивачем на надано належних доказів перебування працівників МП у формі ТОВ «Гамалс» на території ДП «Іллічівський морський торговельний порт», з огляду на наступне.

Як вбачається з листа позивача на адресу начальника терміналу Сліпець В.Л. від 05.09.2011 року за №153/09, позивач просив оформити перепустки на робітників та на техніку МП у формі ТОВ «Гамалс» для виконання робіт по ремонту підкранного шляху причалу №9 (друга лінія) (а.с.102).

Окрім того, ухвалою суду від 16 травня 2013 року зобов'язано ДП «ІМТП» надати інформацію щодо осіб, які працювали в Іллічівському морському торговельному порту в період вересень 2011 року згідно договору підряду №521-ОТ від 23.06.2011 року, укладеного між ДП «Іллічівський морський торговельний порт» та МП у формі ТОВ «Колійник» та договору субпідряду №11 від 01.09.2011 року, укладеного між МП ТОВ «Колійник» та МП ТОВ «Гамалс» та чи були виписані пропуски на техніку МП у формі ТОВ «Гамалс»: бульдозер рег. номер 201-02 ОК, екскаватор рег. номер 027-17 ВН, автогрейдер гос. Номер 079-43 ОК, автокран КС 3575.

Згідно листа ДП «ІМТП» від 07.06.2013 року за №260/20.3-7-3444, для входу на територію порту існує 3 типа перепусток: постійна, тимчасова, разова. При цьому, в системі контролю та управління фіксуються лише постійні перепустки. Якщо особа перетинає контрольно-пропускний пункт на техніці або транспорті, в системі фіксується лише факт проходження через КПП людини на авто без врахування його типу чи виду. Враховуючи те, що договір підряду № 521-ОТ від 23.06.2011 року було укладено між «ІМТП» та МП у формі TOB «Колійник» (генпідрядник), працівникам зазначеного підприємства видавалися постійні перепустки, що вбачається з витягу СКУ. Оскільки умовами договору № 521-ОТ передбачено залучення субпідрядних організацій, між МП TOB «Колійник» та МП у формі TOB «Гамалс» було укладено договір субпідряду № 11 від 01.09.2011 року. При цьому, працівникам МП TOB «Гамалс» могли видаватись тимчасові або разові перепустки, які не фіксуються системою при проходженні КПП, окільних зазначене підприємство не перебуває у договірних відносинах з ДП «ІМТП».

Частиною другою ст.71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, що працівникам МП у формі TOB «Гамалс» було видано тимчасові та разові перепустки, які не пілягають фіксуванню в системі контролю та управління. Протилежного відповідачем не доведено та не надно відповідних доказів.

Відповідно до ст.ст.46-49 Податкового кодексу України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Окрім того, суд звертає увагу, що згідно із п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №984 від 22.12.2010 р. "Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства" факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Доказів, які б підтверджували викладені в довідці ДПІ у Київському районі м. Одеси Одеської області від 26.01.2012 року за № 76/23-34/13918998/2 «Про результати проведення зустрічної звірки МП у вигляді ТОВ «Гамалс» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.09.2011 року по 30.09.2011 року» висновки, відповідачем не надано.

При цьому, суд зауважує, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в котрих викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або висновки про відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, так як ані акт податкової перевірки, ані довідка зустрічної звірки не мають преюдиціального значення та не є документами, що достовірно та безсумнівно засвідчують обставини фактичної дійсності.

Не було також надано копій податкових повідомлень-рішень, винесених відносно контрагента позивача із доказами узгодження вміщених у них податкових зобов'язань. Посилання відповідача на те, що порушення, вчинені контрагентом позивача тягнуть за собою як наслідок порушення з боку позивача, не відповідають нормам чинного законодавства.

Враховуючи викладене, суд вважає, що висновки відповідача, викладені в акті перевірки № 1002/22-1/13919207 від 28.02.2013р, в основу якого покладено довідку ДПІ у Київському районі м. Одеси Одеської області від 26.01.2012 року за № 76/23-34/13918998/2 «Про результати проведення зустрічної звірки МП у вигляді ТОВ «Гамалс» щодо документального підтвердження господарських відносин із платникми податків реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.09.2011 року по 30.09.2011 року» безпідставні та спростовуються документально.

Суд звертає увагу, що жодна норма податкового законодавства не вимагає від платника податків контролювати законність державної реєстрації, видачі свідоцтва платника ПДВ, сплату до бюджету податків та ведення бухгалтерського та податкового обліку своїх контрагентів. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба. Таким чином, сама по собі несплата податку продавцем (у томі числі і ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.

При цьому суд враховує, що позивач та його контрагенти на час спірних правовідносин були зареєстровані в ЄДР, знаходились на податковому обліку в ДПІ.

З огляду на зазначене суд вважає, ДПІ у Приморському районі міста Одеси Одеської області ДПС не надано доказів правомірності оскаржуваного податкового повідомлення - рішення №0000612210 від 13.03.2013р, не доведено суду фіктивність господарських операцій позивача з його контрагентом, наявність порушень порядку формування податкового кредиту, у зв'язку з чим суд дійшов висновку щодо обґрунтованості позовних вимог.

Як вбачається з позовної заяви, позивач просить визнати недійсним податкове повідомлення - рішення, яке є актом індивідуальної дії. Водночас, такий спосіб захисту (вимога про визнання акта недійсним), як випливає з системного аналізу ст.ст.105, 162, 171 КАС України, може стосуватися лише випадків оскарження нормативно-правових актів. У тих випадках, коли предметом спору є індивідуальний акт, дія або бездіяльність, позовною вимогою за правилами КАС України має бути визнання такого акту протиправним (незаконним, неправомірним, скасування). Тому суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправними та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Частиною 2 ст. 11 КАС України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючі наявні матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги малого підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Колійник» підлягають задоволенню.

Розподілити судові витрати відповідно ст. 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 69,70, 71,94,122,158-163 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов малого підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Колійник» до державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000612210 від 13.03.2013р.,- задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби №0000612210 від 13.03.2013р.

Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції в порядку та строки, встановлені ст. 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 17 червня 2013 року.

Cуддя: Г.П.Самойлюк

.