Рішення № 31895627, 18.06.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9812/13 18.06.13

За позовомПублічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» в особі Центральної філії ДоПриватного акціонерного товариства «Українська страхова компані «Княжа Вієнна Іншуранс Груп»Провідшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 12 205,67 грн.Суддя Домнічева І.О.

Представники:

Від позивача Костенко А.О.

Від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» в особі Центральної філії до Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компані «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 12 205,67 грн.

Ухвалою від 28.05.2013р. Господарським судом міста Києва за вищевказаним позовом порушено провадження у справі.

Від відповідача 13.06.2013р. через відділ діловодства суду надійшов відзив на позов, відповідно до якого відповідачем позовні вимоги визнано в повному обсязі; представники відповідача в призначене судове засідання не з`явились, про поважні причини їх неявки в судове засідання суд не повідомлений, клопотань про відкладення розгляду справи від них не надходило.

Від МТСБУ 14.06.2013р. через відділ діловодства суду надійшла відповідь на судовий запит.

Від представника позивача 18.06.2013р. в судовому засіданні надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі ГПК України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались сторонам за адресами, зазначеними в заяві та документах, доданих до матеріалів справи (в тому числі згідно відомостей з ЄДР).

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

В судовому засіданні 18.06.2013р. судом було оголошено вступну і резолютивну частини рішення у справі.

Дослідивши матеріали справи та письмові пояснення, оглянувши надані оригінали документів, копії яких долучені до матеріалів справи, суд -

ВСТАНОВИВ:

21.05.2010р. між Представництвом «Ферросан Інтернешенал» (Страхувальник та Вигодонабувач) та ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» (черговими Загальними Зборами Акціонерів ВАТ «УСК «Дженералі Гарант» 20.04.2011 року було вирішено змінити найменування з «Відкрите акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» на «Публічне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО», надалі - Позивач, Страховик) було укладено договір добровільного страхування автотранспорту, оформлений полісом №19G-0355501 (Договір страхування), відповідно до якого було застраховано автомобіль «КІА», д.р.н. АА7334СО (Застрахований автомобіль). Страхування проводилось згідно з Правилами добровільного страхування транспортних засобів /КАСКО/ №119.

07.06.2010 року на Південному шляхопроводі в м. Києві сталася ДТП за участю Застрахованого автомобіля «Кіа» та автомобіля «Хонда», д.р.н. АМ8088АІ, під керуванням водія Наумчука М.І.

Внаслідок вищевказаної ДТП Застрахований автомобіль отримав механічні пошкодження, що підтверджується відповідною довідкою ДАІ від 07.06.2010р.

Відповідно до Постанови Дарницького районного суду міста Києва від 21.09.2010 р. № 3-6337/10, вказана ДТП сталася з вини водія транспортного засобу - автомобіля «Хонда», д.р.н. АМ8088АІ, Наумчук М.І.

Для визначення вартості матеріального збитку, нанесеного власнику Застрахованого автомобіля, Позивачем було замовлено у ТОВ «Легіон» проведення автотоварознавчого дослідження, і згідно Висновку спеціаліста № 954 від 30.06.2010року розмір матеріального збитку, нанесеного власнику Застрахованого автомобіля в результаті його пошкодження в ДТП, становить 15 763,93 грн.

На підставі наведених вище документів, заяви Страхувальника та рахунку-фактури №А33 від 06.07.2010р. Позивачем було складено Страховий акт № 107275 від 20.07.2010р., відповідно до якого страхове відшкодування склало 12 205,67 грн., та за заявою Страхувальника було виплачено на ремонтне СТО Застрахованого автомобіля (п/д № 4887 від 06.08.2010р.).

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно зі ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Як вбачається з Постанови Дарницького районного суду міста Києва від 21.09.2010 р. № 3-6337/10, вказана ДТП сталася з вини водія транспортного засобу - автомобіля «Хонда», д.р.н. АМ8088АІ, Наумчук М.І.

Відповідно до залученого до матеріалів справи витягу з М(Т)СБУ, та що не заперечується у відзиві Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компані «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» (Відповідача), цивільно-правова відповідальність водія Наумчук М.І., який є винним в ДТП, на момент ДТП була застрахована Відповідачем на підставі полісу (договору страхування) № ВВ/7972953; при цьому ліміт відповідальності за полісом по майну - 25 500 грн., франшиза - 0 грн.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

Як зазначалось вище, вина Наумчук М.І. у скоєнні ДТП встановлена постановою суду.

Пунктом 3 частини другої статті 11 ЦК України передбачено, що завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків.

Пунктом 37.4 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» (у редакції, чинній на момент виплати страхового відшкодування, яка діяла до 19.09.2011р.) (далі - Закон) передбачено право страховика у разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим із ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином, особою, відповідальною за завдані у цьому випадку збитки, відповідно до положень Закону, у межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, є саме Відповідач.

Статтею 38 Закону (у редакції, чинній на момент виплати страхового відшкодування, яка діяла до 19.09.2011р.) передбачено право страховика після виплати страхового відшкодування подати регресний позов.

Зазначена норма передбачає наявність у страховика права на пред'явлення регресного позову, а не вимоги до особи, відповідальної за завданий збиток.

Крім того, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 кожна особа має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

З огляду на викладене Позивач отримує право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, тобто до Відповідача, з вимогою виплати матеріального відшкодування. Відповідно до зазначених вище норм Позивач може реалізувати своє право шляхом подачі позову до суду (аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного суду України №23/279 від 28.08.2012р.).

Згідно ст. 9 Закону України «Про страхування», франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком.

При виплаті страхового відшкодування Позивачем було вирахувано франшизу, передбачену Договором страхування, а франшиза за полісом № ВВ/7972953 становить 0 грн., отже до відшкодування вірно заявлено 12 205,67 грн.

В матеріалах справи відсутні докази відшкодування шкоди в порядку регресу Відповідачем Позивачу в сумі 12 205,67 грн. в добровільному порядку.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи все вищенаведене, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені Позивачем позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Сплачена Позивачем сума судового збору за звернення до суду з даним позовом відповідно до статті 49 ГПК України покладається на Відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 16, 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компані «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» (м. Київ, вул. Глибочицька, 44; ідентифікаційний код 24175269) на користь Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» (м. Київ, провулок Новопечерський, 19/3; ідентифікаційний код 16467237) 12 205 (дванадцять тисяч двісті п'ять) грн. 67 коп. виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу та 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 19.06.2013р.

Суддя І.О.Домнічева