Рішення № 31895593, 13.06.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

13.06.2013р. Справа № 5006/43/90/2012

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Колесника Р.М., суддів Сич Ю.В., Осадчої А.М. розглянувши заяву малого підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Лія», м. Донецьк про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Донецької області від 19.09.2012р.

по справі №5006/43/90/2012

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг», м. Київ

до відповідача: малого підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Лія», м. Донецьк

про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу №647/6 від 24.07.2008р. в сумі 20762,87грн., з яких 17 924,83 грн. - сума заборгованості за лізинговими платежами, 785,47грн.- інфляційні втрати позивача, 724,17грн. - 3% річних, 1 328,40грн. - сума неустойки за прострочення виконання зобов'язання

представники сторін:

від заявника (відповідача): Бойко М.Ю.

від позивача по справі: не прибув

В судовому засіданні 30.05.2013р. оголошувалась перерва до 13.06.2013р.

Товариство з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг» звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до малого підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Лія» про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу №647/6 від 24.07.2008р. в сумі 20 762,87грн., з яких 17 924,83 грн.- сума заборгованості за лізинговими платежами, 785,47 грн.- інфляційні втрати позивача, 724,17грн. - 3% річних, 1328,40грн. - сума неустойки за прострочення виконання зобов'язання.

Рішенням господарського суду Донецької області від 19.09.2012р. позовні вимоги задоволені частково, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 20762,87грн., з яких 17924,83 грн. - сума заборгованості за лізинговими платежами за договором фінансового лізингу №647/6 від 24.07.2008р., 785,47грн.- інфляційні втрати позивача, 724,17грн. - 3% річних, 1139,36 грн. - сума неустойки за прострочення виконання зобов'язання.

Постановами Донецького апеляційного суду від 22.01.2013р. та Вищого господарського суду України від 27.03.2013р. рішення по даній справі залишено без змін.

17.04.2013р. від малого підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Лія», надійшла заява про перегляд рішення господарського суду Донецької області від 19.09.2012р. по справі №5006/43/90/2012 за нововиявленими обставинами.

Автоматизованою системою документообігу господарського суду Донецької області 17.04.2013р. вказана заява передана для розгляду судді Колеснику Р.М., у зв'язку з чим розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області справу №5006/43/90/2012 передано на розгляд судді Колеснику Р.М.

В обґрунтування поданої заяви заявник посилається на те, що нововиявлена обставина, що має істотне значення для справи, була встановлена рішенням господарського суду Донецької області по справі №5006/12/194пн/2012 від 23.10.2012р., яке залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 18.03.2013р. по цій справі, та на підставі чого, просить суд переглянути за нововиявленими обставинами рішення по даній справі та відмовити позивачу у задоволені позову.

В своїх запереченнях на заяву про перегляд рішення по цій справі за ново виявленими обставинами позивач зазначив, що обставини, на які посилається заявник як на нововиявлені, були відомі йому станом на час розгляду цієї справи, а тому вважає, що заявник не надав доказів існування обставин, які мають ознаки нововиявлених та які б могли б стати підставою для скасування рішення по даній справі. Вважає необґрунтованим посилання відповідача на те, що Вищим господарським судом України при розгляді справи №5006/12/194пн/2012 про тлумачення правочину, встановлені обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема факти, що мають преюдиціальне значення. Також останній вважає, що заявником не доведено, що викладений в резолютивній частині порядок тлумачення умов п.6.2.2 загальних умов фінансового лізингу №647-LD від 03.07.2008р. спростовує висновки суду по цій справі про розмір грошового зобов'язання відповідача за договором фінансового лізингу, про розмір сплачених ним грошових коштів на виконання цього договору та відповідно про розмір боргу відповідача, про стягнення якого заявлено та задоволено позов в цій справі.

Заявник в судовому засіданні підтримав вимоги викладені у заяві.

Позивач по справі в судовому засіданні проти задоволенні заяви заперечував з підстав, викладених у запереченнях на заяву.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, надавши належну правову оцінку правовідносинам між сторонами, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням суду по справі №5006/43/90/2012 встановлено, що товариством з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг» (Лізингодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «ЛІЯ» (Лізингоодержувач) 03 липня 2008 року були укладені та підписані Загальні умови фінансового лізингу № 647-LD.

В подальшому між цими ж сторонами був укладений договір фінансового лізингу № 647/6 від 24.07.2008р.

Відповідно до умов договору фінансового лізингу сторони встановили, що в іншому, що не врегульовано цим договором, сторони керуються загальними умовами договору фінансового лізингу №647-LD від 03.07.2008р. та іншими двосторонніми документами, що додаються.

За час розгляду даної справи заявник наполягав на тому, що сторони по різному тлумачать умови договору фінансового лізингу №647-LD від 03.07.2008р. а саме п.6.2.2., щодо порядку перерахунку еквівалента долара США у гривню, однак судом було відхилене таке посилання відповідача на невірне застосування позивачем методу розрахунку лізингових платежів, в зв'язку з чим суд дійшов висновку, що арифметичний розрахунок лізингових платежів відповідає умовам договору.

Рішенням суду по даній справі були частково задоволені позовні вимоги позивача а саме стягнуто з малого підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Лія», м. Донецьк на користь товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг» м. Київ заборгованість 20762,87грн., з яких 17924,83 грн. - сума заборгованості за лізинговими платежами за договором фінансового лізингу №647/6 від 24.07.2008р., 785,47грн.- інфляційні втрати позивача, 724,17грн. - 3% річних, 1139,36 грн. - сума неустойки за прострочення виконання зобов'язання.

Постановами Донецького апеляційного суду від 22.01.2013р. та Вищого господарського суду України від 27.03.2013р. рішення по даній справі залишено без змін.

Заявник у своїй заяві посилається на те, що рішенням господарського суду Донецької області від 23.10.2012р. по справі №5006/12/194пн/2012, що набрало законної сили встановлено, що здійснюючи розрахунки сум згідно Загальних умов фінансового лізингу № 647 - LD від 03.07.2008р. усіх періодичних відшкодувань визначених у Графіку платежів у еквіваленті долара США та викупної вартості предмету лізингу у еквіваленті долара США суми усіх складених періодичних відшкодувань, визначених у графіку платежів у еквіваленті долар США та викупної вартості предмету лізингу у еквіваленті долара США складає повну ціну предмету лізингу, яка відшкодовується згідно з графіком платежів у еквіваленті долара США та сплачена відповідачем. Фіксована ціна предмету лізингу зазначена у договорі та визначається, здійснивши множення ціни предмету лізингу на курс передачі. Таким чином вбачається, що ТОВ «Фірма «Лія» компенсовано ТОВ «УніКредит Лізинг» в гривневому еквіваленті повну ціну предмету лізингу, тобто ТОВ «Фірма «Лія» повністю і завчасно здійснював лізингові платежі згідно умов, передбачених п.6.6. Загальних умов фінансового лізингу № 647 - LD від 03.07.2008р.. Судом було розтлумачено умови п.6.2.2. загальних умов фінансового лізингу №647-LD від 03.07.2008р. договорів фінансового лізингу №647/1 від 24.07.2008р., №647/2 від 24.07.2008р; № 647/3 від 24.07.2008р.; № 647/4 від 24.07.2008р.; № 647/5 від 24.07.2008р.; № 647/6 від 24.07.2008р.; № 647/7 від 24.07.2008р.; № 647/8 від 24.07.2008р.; № 647/9 від 24.07.2008р.; №647/10 від 24.07.2008р.; №647/11 від 11.08.2008р.; №647/12 від 11.08.2008р. наступним чином:

а) відшкодування, яке є гривневим еквівалентом суми, визначеної в графіку, помноженої на курс передачі, що є незмінною впродовж дії всього строку Договору фінансового лізингу, при цьому курс передачі є офіційний курс гривні до долара США, встановлений Національним Банком України на дату підписання Акту приймання - передачі предмету лізингу та є незмінним впродовж дії всього строку Договору;

b)комісія лізингодавця, яка розраховується як різниця суми Лізингового платежу у еквіваленті долару США та Відшкодування у еквіваленті долару США, яка не може бути меншою за 1(одну) гривню. У будь - якому випадку розмір Лізингового Платежу не може бути меншим ніж розмір Відшкодування, при цьому комісія визначається сумою яка зазначена як комісія за організацію, у т.ч. ПДВ у графіку платежів ( додаток №2 до договору фінансового лізингу) по офіційному курсу обміну Національного Банку України на Дату Повідомлення.

Та наступних змінних складових:

c) ПДВ на суму нарахованих до сплати Відсотків, згідно з підпунктом b) пункту 6.2.2., що перевищує подвійну облікову ставку Національного Банку України, встановлену на день нарахування таких Відсотків за відповідний проміжок часу, розраховану від Ціни предмета Лізингу. ПДВ згідно з цим підпунктом розраховується та сплачується згідно зі статтею 3.2.2. Закону України «Про податок на додану вартість» або іншою нормою законодавства, що змінить або замінить зазначену.

У зв'язку з тим, що комісія та відшкодування перераховуються з еквіваленту долару США у гривню по різним курсам, то відшкодування повинно перераховуватися з еквіваленту долару США у гривню окремо, від комісії, а комісія повинна перераховуватися з еквіваленту долар США у гривню окремо від відшкодування.

Тобто заявник посилається на те, що наведені та встановлені факти в рішенні суду по справі № 5006/12/194пн/2012 є нововиявленою обставиною, що мають істотне значення для вирішення справи №5006/43/90/2012.

Відповідно до ст. 112 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), в контексті змісту заяви, що розглядається судом, господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами, що мають істотне значення для справи і не могли бути відомі заявнику та у разі скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду.

Згідно ч. 1 ст. 113 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення господарського суду може бути переглянуто за нововиявленими обставинами за заявою сторони, прокурора, третіх осіб, поданою протягом одного місяця з дня встановлення обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення.

Відповідно до п.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 17 «Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами» до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте). Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.

Відповідно до п.8.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 17 «Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами» законом не передбачено здійснення перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами у повному обсязі. Отже, господарський суд переглядає судове рішення за нововиявленими обставинами лише в тих межах, в яких ці обставини впливають на суть рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що на момент розгляду справи №5006/43/90/2012 заявник посилався на невірне застосування позивачем методу підрахунку щомісячних лізингових платежів, проте встановлені в рішенні суду по справі №5006/12/194пн/2012 факти, стосовного того, що суми усіх складених періодичних відшкодувань, визначених у графіку платежів у еквіваленті долара США та викупної вартості предмету лізингу у еквіваленті долара США, складають повну ціну предмета лізингу, яка відшкодовується згідно з графіком платежів у еквіваленті долара США та є сплаченою ТОВ «Фірма «Лія», не могли бути відомі заявникові на час розгляду даної справи, оскільки рішення по справі 5006/12/194пн/2012 було прийняте судом вже після прийняття рішення по справі №5006/43/90/2012.

Судом по справі 5006/12/194пн/2012 зазначено, що під тлумаченням необхідно розуміти не зміну самих Загальних умов фінансового лізингу № 647 - LD від 03.07.2008 р., за якими сторони виконували свої зобов'язання, а саме те, яким чином ТОВ «Фірма «Лія» мала здійснювати сплату лізингових платежів з урахуванням різниці валютного курсу.

При тлумаченні п.6.2.2. загальних умов фінансового лізингу №647-LD від 03.07.2008р. договорів фінансового лізингу №647/1 від 24.07.2008р., №647/2 від 24.07.2008р; № 647/3 від 24.07.2008р.; № 647/4 від 24.07.2008р.; № 647/5 від 24.07.2008р.; № 647/6 від 24.07.2008р.; № 647/7 від 24.07.2008р.; № 647/8 від 24.07.2008р.; № 647/9 від 24.07.2008р.; №647/10 від 24.07.2008р.; №647/11 від 11.08.2008р.; №647/12 від 11.08.2008р. встановлено, що ТОВ «Фірма «Лія» компенсовано ТОВ «УніКредит Лізинг» в гривневому еквіваленті повну ціну предмету лізингу, тобто ТОВ «Фірма «Лія» повністю і завчасно здійснювала лізингові платежі згідно умов передбачених п.6.6. Загальних умов фінансового лізингу № 647 - LD від 03.07.2008р.

Частиною 2 ст.35 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Тобто преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх вже встановлено у рішенні чи вироку (в тому числі в їх мотивувальних частинах), і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву обов'язковість судового акту, який набрав законної сили.

Наведене дає підстави суду дійти висновку що наведені обставини є фактичними даними, що спростовують факти, які було покладено в основу прийнятого по справі рішення про задоволення позовних вимог, є нововиявленими обставинами, які не були відомі заявникові на час розгляду справи, мають істотне значення для розгляду справи, тобто врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте, а саме про відмову у задоволені позову, коли як судом позов було задоволено, що зумовлює висновки суду про необхідність задоволення заяви позивача, скасування прийнятого судом рішення та прийняття нового, яким у задоволенні позову має бути відмовлено повністю.

Доводи позивача викладені у запереченнях на заяву про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами судом до уваги не приймаються, як такі що позбавлені належного правового обґрунтування та такі, що висновків суду про підставність звернення відповідача із заявою про перегляд справи за нововиявленими обставинами, не спростовують.

Враховуючи викладене суд задовольняє заяву малого підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Лія» про перегляд рішення господарського суду Донецької області від 19.09.2012р. по справі №5006/43/90/2012 за нововиявленими обставинами та з огляду на встановлені судом обставини, скасовує прийняте по справі рішення, приймає нове, яким у задоволені позову товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг» до малого підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Лія» про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу №647/6 від 24.07.2008р. в сумі 20 762,87грн., з яких 17 924,83 грн.- сума заборгованості за лізинговими платежами, 785,47 грн.- інфляційні втрати позивача, 724,17грн. - 3% річних, 1328,40грн. - сума неустойки за прострочення виконання зобов'язання, відмовляє.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на позивача та підлягають стягненню на користь відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 86, 112 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Заяву малого підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Лія» про перегляд рішення господарського суду Донецької області від 19.09.2012р. по справі №5006/43/90/2012 за нововиявленими обставинами - задовольнити.

Рішення господарського суду Донецької області від 19.09.2012 року скасувати.

У задоволені позову товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг» до малого підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Лія» про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу №647/6 від 24.07.2008р. в сумі 20762,87грн., з яких 17924,83 грн.- сума заборгованості за лізинговими платежами, 785,47 грн.- інфляційні втрати позивача, 724,17грн. - 3% річних, 1328,40грн. - сума неустойки за прострочення виконання зобов'язання відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг» (04070, м. Київ, вул. Сагайдачного, б.22/1, код ЄДРПОУ 33942232) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Лія» (83086, м. Донецьк, вул. Артема, б.13, код ЄДРПОУ 20336647) витраті по сплаті судового збору у розмірі 860,25 гривень.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Головуючий суддя Р.М. Колесник

Суддя А.М. Осадча

Суддя Ю.В. Сич