Ухвала суду № 31895110, 06.06.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" червня 2013 р. м. Київ К/9991/78033/12

Вищий адміністративний суд України у складі:

суддівОстровича С.Е., Степашка О.І. Федорова М.О.секретаря судового засідання Волошина В.М.,

представник позивача Стогов В. С.

представник відповідача Безручко В. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 жовтня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2012 року за позовом Приватного акціонерного товариства "Україна-Аероальянс" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Приватне акціонерне товариство "Україна-Аероальянс" (далі - ПАТ "Україна-Аероальянс") звернулось до суду з позовом до Державної податкової служби у Дніпровському районі м. Києва (далі - ДПІ у Дніпровському районі м. Києва) в якому просить визнати протиправним податкове повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 жовтня 2012 року позов ПАТ "Україна-Аероальянс" задоволено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2012 року апеляційну скаргу ДПІ у Дніпровському районі м. Києва залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 жовтня 2012 року - без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції ДПІ у Дніпровському районі м. Києва подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 жовтня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2012 року та прийняти нове рішення, яким відмовити ПАТ "Україна-Аероальянс" у задоволенні позову.

ПАТ "Україна-Аероальянс" подало до суду письмові заперечення на касаційну скаргу ДПІ у Дніпровському районі м. Києва.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

ДПІ у Дніпровському районі м. Києва проведена планова документальна перевірка з питань дотримання позивачем податкового та валютного законодавства позивача за період з 01.01.2003 року по 01.10.2004 року. За результатами перевірки складений акт від 28.03.2005 року №1196/23-16400658.

Актом перевірки встановлено порушення ст. 7 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», оскільки між резидентом, ЗАТ «Авіакомпанія «Україна -Аероальянс», та нерезидентом, фізичною особою ОСОБА_6, були здійснені розрахунки за надані послуги по здійсненню чартерних рейсів у національній валюті - гривні, шляхом їх внесення в касу замовника.

ДПІ у Дніпровському районі м. Києва 30.03.2005 року на підставі акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення №0000272201/0, яким позивачу визначено зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1589601,34 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення позивачем було оскаржено в адміністративному порядку до ДПА України; за наслідками розгляду скарги позивача відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 25.10.2005 року №0000272201/3 аналогічного змісту.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем як перевізником укладено ряд договорів про виконання чартерних рейсів з фізичною особою ОСОБА_6 як замовником. Згідно актів виконаних робіт послуги надані на певну суму коштів, вираженій у гривнях. Розрахунки проведені шляхом внесення грошових коштів в касу підприємства фізичною особою.

Відповідно до п. 1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань, якщо інше не передбачено цим Декретом, іншими актами валютного законодавства України.

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», здійснення розрахунків між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту у валюті України допускається за умови одержання індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Відповідно до п. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Зазначеною частиною визначено виключний перелік операцій, що потребують індивідуальних ліцензій. До вказаного переліку не включено операції з розрахунків у валюті України між резидентом та нерезидентом.

Відповідно до п. 2 ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», за порушення резидентами порядку розрахунків, установленого статтею 7 цього Декрету, застосовується штраф у розмірі, еквівалентному валюті України за обмінним курсом Національного банку України на день здійснення таких розрахунків.

У відповідності спільного інструктивного листа Національного банку України і Кабінету Міністрів України від 26 квітня 1993 за №19029/730 положення абз. 1 ст. 7 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» щодо використання у розрахунках між резидентами і нерезидентами іноземної валюти не розповсюджується на розрахунки з резидентами країн зони функціонування рубля, які можуть здійснюватися і в українських карбованцях, якщо це передбачено контрактами.

Листом Національного банку України від 24.10.2005 року №28-313/3895-10465, надано роз'яснення позивачу про те, що спірні розрахунки можуть здійснюватися без індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що встановлений порядок розрахунків у іноземній валюті і вимоги про проведення розрахунків між резидентом і нерезидентом через уповноважений банк стосуються саме таких розрахунків, що прямо передбачено в даній нормі. Основним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань, є валюта України. В разі наявності у нерезидента коштів в грошовій одиниці України здійснення платежів готівкою на території України проводиться у гривнях.

Щодо висновку суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення може бути прийнято лише щодо податкових зобов'язань зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), перелік яких, станом на момент винесення оскаржуваних рішень, був визначений Законом України «Про систему оподаткування», а також зі сплати штрафних санкцій за порушення податкового законодавства, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п. 3 ст. 13 Декрету державна податкова інспекція України здійснює фінансовий контроль за валютними операціями, що провадяться резидентами і нерезидентами на території України.

Згідно додатку 2 до Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21 червня 2001 року №253 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 6 липня 2001 року за №567/5758), відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р».

Відповідно до пп. ґ) п. 3.1 зазначеного Порядку податковий орган здійснює розрахунок суми податкового зобов'язання та складає податкове повідомлення в інших випадках, коли здійснення такого розрахунку передбачено чинним законодавством.

Відповідно до абз. 3 п. 3.2 Порядку у випадках, що зазначені в пункті 3.1 даного Порядку, структурний підрозділ, що здійснює розрахунок суми (донараховує суму) податкового зобов'язання, складає податкове повідомлення за формою згідно з додатком 2 за наслідками документальних або камеральних перевірок (форма «Р»).

Суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що органом державної податкової служби були прийняті податкові повідомлення-рішення належної форми відповідно до діючого на час їх винесення Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків.

Відповідно до ч. 1 ст. 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що адміністративно-господарські санкції застосовані у встановлений законодавством строк (по договорам від 17.03.2004 року №24/03-04, від 30.06.2004 року №34/06-04, від 19.07.2004 року №36А/07-04, від 18 серпня 2004 року №48А/08-04, від 27.09.2004 року №59/09-04).

Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку про неправомірність податкових повідомлень-рішень від 28 березня 2005 року №0000272201/0, від 30 березня 2005 року №0000272201/3.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог ПАТ "Україна-Аероальянс".

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанції постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 жовтня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2012 року - без змін.

Ухвала є остаточною, проте може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О. І. Степашко М. О. Федоров