Ухвала суду № 31895081, 06.06.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" червня 2013 р. м. Київ К/800/17569/13

Вищий адміністративний суд України у складі:

суддівОстровича С.Е., Степашка О.І. Федорова М.О.секретаря судового засідання Волошина В.М.,

представник позивача Сорока А. В.

представники третьої особи Бакаєв О. В, Петришин О. І.

(Фірма "ROSEN Europe B.V.")

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18 січня 2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 березня 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Агентство економічної безпеки" до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова, треті особи - Фірма "ROSEN Europe B.V.", Дочірнє підприємство "ПрикарпатЗахідтранс" про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство "Агентство економічної безпеки" (далі - ПАТ "Агентство економічної безпеки") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова (далі - ДПІ у Залізничному районі м. Львова), треті особи - Фірма "ROSEN Europe B.V.", Дочірнє підприємство "ПрикарпатЗахідтранс" в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 18 січня 2012 року позов ПАТ "Агентство економічної безпеки" задоволено.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 березня 2013 року апеляційну скаргу ДПІ у Залізничному районі м. Львова залишено без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18 січня 2012 року - без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції ДПІ у Залізничному районі м. Львова подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18 січня 2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 березня 2013 року та прийняти нове рішення, яким відмовити ПАТ "Агентство економічної безпеки" у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

ДПІ у Залізничному районі м. Львова в період з 18.05.2011 року по 31.05.2011 року проведено позапланову виїзну перевірку ПАТ «Агентство економічної безпеки» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 року по 31.03.2010 року. За результатами перевірки складено акт №1386/23-2/20852449 від 07.06.2011 року.

В акті перевірки зазначено про порушення підприємством вимог п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України від 28.12.1994 року за №334/94-ВР, а саме завищено валові витрати на суму 1423192,25 грн. , в тому числі за ІУ кв.2008 року на суму 1423192,25 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на 355798,06 грн., в тому числі за ІУ кв. 2008 року на суму 355798,06 грн.; п.7.4.1. п. 7.4. п.7.4.5 ст.7 Закону України від 03.04.1997 року 168/97-ВР, а саме підприємством безпідставно включено до податкового кредиту суму 284638, 00 грн., в тому числі за січень 2009 року - 284638, 00 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість в сумі 60831, 00 грн. та зменшення від'ємного значення в сумі 223807, 00 грн.; ст. 2 Закону України від 23.09.1994 року №185/94-ВР, в результаті чого відповідно до ст.4 цього Закону нараховано пеню в сумі 977799,77 грн.; ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України №15-93 від 19.02.1993 року «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», в результаті чого нарахована фінансова санкція в сумі 510, 00 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ у Залізничному районі м. Львова винесені податкові повідомлення-рішення за №0001772302/21356 (форма «Р») про збільшення підприємству грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 355798,06 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію (штраф) в сумі 88949,52 грн.; №0001782302/21355 (форма «Р») про збільшення підприємству грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 284638, 00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію (штраф) в сумі 71159,50 грн.; №0000312200/21274 (форма «У») про нарахування підприємству грошового зобов'язання за платежем «пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД» в сумі 977799,77 грн.; №0000322200/21275 (форма «У») про нарахування підприємству суми грошового зобов'язання за платежем «штрафна санкція за порушення вимог валютного законодавства» в сумі 510, 00 грн.

За наслідками адміністративного оскарження зазначених податкових повідомлень-рішень, останні ДПА у Львівській області та ДПА України залишено без змін, а скарги - без задоволення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем (виконавцем) укладено з ДП «ПрикарпатЗахідтранс» (замовником) угоди про надання послуг з охорони №303/22 від 25.08.2008 року, предметом якої є надання позивачем «Замовнику» послуг по забезпеченню охорони об'єктів, а також здійснення комплексу інших правових заходів та спеціальних досліджень в інтересах "Замовника". 31.10.2008 року між позивачем та ДП «ПрикарпатЗахідтранс» (замовником) укладено угоду №390/22 про надання додаткових послуг по охороні, предметом якої є надання позивачем «Замовнику» додаткових послуг, не передбачених Угодою №303/22 від 25 серпня 2008 року, по забезпеченню охорони МНПП протяжністю 515 км. Для виконання вищевказаної угоди №390/22 про надання додаткових послуг ДП «ПрикарпатЗахідтранс», позивач уклав 08.12.2008 року з Фірмою «ROZЕN Еигоре В.У.» (підрядник) контракт з обстеження трубопроводу №4-7002-10618, предметом якого є виконання робіт по внутрішньотрубній діагностиці продуктопроводу в обсягах визначених в Додатку. Виконання та реальність зазначених договорів підтверджено матеріалами справи.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що ст.ст.2,9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-ХІУ від 16.07.1999 року, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України №334/94-ВР від 08.12.1994 року, пп.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР від 03.04.1997 року передбачено, що підставою для формування валових витрат та податкового кредиту є наявність первинного документа та податкової накладної, що підтверджують понесені підприємством валові витрати та сформований податковий кредит. При цьому слід враховувати, що в податковому обліку відображаються виключно господарські операції вчиненні підприємством в рамках господарської діяльності та спрямовані на отримання в майбутньому прибутку.

Стаття 11 Закону України від 28.12.1994 року №334/94-ВР не встановлено вимог до форми чи виду документів, які були б належні для цілей податкового обліку, тобто були б обов'язковими для підтвердження віднесення певних витрат до складу валових витрат. Відтак, підлягають застосуванню загальні вимоги до первинного документа, встановлені ст.9 Закону України №996-ХІУ від 16.07.1999 року. Згідно з цими вимогами документи повинні мати такі обов'язкові реквізити, як назву документа (форму); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що витрати та податковий кредит сформовані ПАТ «Агентство економічної безпеки» по господарських операціях, вчинених з Фірмою «ROZЕN Еигоре В.У.», ДП «ПрикарпатЗахідтранс», підтверджуються накладними, податковими накладними, корінцями прибуткових касових ордерів та актами здачі-приймання виконаних робіт з додатками. Вищевказані документи є первинними документами у розумінні ст.9 Закону України №996-ХІУ від 16.07.1999 року та повністю підтверджують факт здійснення господарських операцій.

Щодо висновку відповідача про те, що Фірма «ROZЕN Еигоре В.У.» не ввозила на митну територію України обладнання для виконання укладеного позивачем з Фірмою «ROZЕN Еигоре В.У.» контракту, суди попередніх інстанцій зазначили наступне.

Для виконання передбачених Контрактом №4-7002-10618 від 08.12.2008 року робіт, Фірмою «ROZЕN Еигоре В.У.» використано обладнання, яке вже знаходилося на митній території України», оскільки було ввезено 17.11.2008 року Фірмою «ROZЕN Еигоре В.У.» на адресу ЗАТ - фірма «Нафтогазбуд». Факт ввезення обладнання на митну територію України Фірмою «ROZЕN Еигоре В.У.» для виконання робіт по обстеженню трубопроводів підтверджується листом Державної податкової інспекції у складі Податкової та митної Адміністрації Міністерства Фінансів Королівства Нідерланди від 19.07.2011 року. Перевезення обладнання від ЗАТ - фірма «Нафтогазбуд» здійснювалося Фірмою «ROZЕN Еигоре В.У.» власним транспортом.

Відповідно до п.1.32 ст.1 Закону України від 28.12.1994 року №334/94-ВР господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ПАТ «Агентство економічної безпеки» в 2008 та 2009 роках декларувало прибутковий результат від здійснення фінансово-господарської діяльності та сплачувало до бюджету відповідний податок на прибуток підприємств та податок на додану вартість.

Обов'язковою умовою включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплаченої (нарахованої) в складі ціни за товари (роботи, послуги), згідно до пп. 7.4.5. п. 7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР від 03.04.1997 року є наявність податкової накладної, виданої продавцем.

Положення п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України №168/97-ВР передбачено, що оформлені належним чином податкові накладні є підставою для формування податкового кредиту, а тому законом не заборонено включення до складу податкового кредиту податкових накладних минулих періодів в межах термінів позовної давності.

Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що необґрунтованим є твердження про порушення позивачем вимог ст. 2 Закону України від 23.09.1994 року №185/94-ВР та відповідно до ст. 4 даного Закону нарахування позивачу пені в розмірі 03% від суми несвоєчасно отриманих послуг, перерахованих у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості та безпідставним є висновок викладений у акті перевірки про порушення позивачем вимог щодо строку декларування валютних цінностей, за що до позивача застосовано фінансову санкцію в сумі 510, 00 грн.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог ПАТ "Агентство економічної безпеки".

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанції постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18 січня 2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 березня 2013 року - без змін.

Ухвала є остаточною, проте може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О. І. Степашко М. О. Федоров