Ухвала суду № 31894855, 05.06.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" червня 2013 р. м. Київ К/800/7020/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Ритова В.В.,

за участю:

представника позивача - Стадника В.В.,

представника відповідача-1 - Чорного О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ГОЛЬДАН»

на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2013 року

у справі № 2а/0570/15914/2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГОЛЬДАН»

до 1. Державної податкової інспекції у Київському районі міста Донецька Донецької області Державної податкової служби,

2. Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області,

3. Управління Державної казначейської служби України у Київському районі міста Донецька

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ГОЛЬДАН» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Донецька Донецької області Державної податкової служби (далі - відповідач-1), Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області (далі - відповідач-2), Управління Державної казначейської служби України у Київському районі міста Донецька (далі - відповідач-3) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 08 жовтня 2012 року № 0000501504, прийнятого на підставі акту перевірки від 03 жовтня 2012 року № 2755/15-4/36560655; стягнення з Державного бюджету України на користь ТОВ «ГОЛЬДАН» бюджетного відшкодування податку на додану вартість за серпень 2012 року в загальному розмірі 20000000,00 грн. (в редакції заяви про збільшення позовних вимог від 04 грудня 2012 року).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 13 грудня 2012 року позов задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Донецька Донецької області ДПС № 0000501504 від 08 жовтня 2012 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «ГОЛЬДАН» бюджетне відшкодування податку на додану вартість по декларації за серпень 2012 року в загальному розмірі 20000000,00 грн. шляхом перерахування на розрахунковий рахунок позивача. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «ГОЛЬДАН» судовий збір у розмірі 2146,00 грн.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2013 року постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 грудня 2012 року скасовано. У задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі ТОВ «ГОЛЬДАН», посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2013 року та залишити в силі постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 грудня 2012 року.

У запереченні на касаційну скаргу ДПІ у Київському районі м. Донецька Донецької області ДПС, посилаючись на те, що постанова Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2013 року є законною та обґрунтованою, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення суду апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників позивача та відповідача-1, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ТОВ «ГОЛЬДАН» подало до ДПІ у Київському районі м. Донецька Донецької області ДПС податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2012 року, у якій підприємство звітувало з наступними показниками: усього податкових зобов'язань - 0,00 грн. (рядок 9), усього податкового кредиту - 0,00 грн. (рядок 17), залишок від'ємного значення попереднього звітного періоду - 20100000,00 грн. (рядок 21). У рядку 23 податкової декларації позивач вказав суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню 20000000,00 грн., в тому числі на рахунок платника у банку - 20000000,00 грн. (рядок 23.1). Разом з декларацією позивачем був поданий розрахунок суми бюджетного відшкодування і заява про повернення суми бюджетного відшкодування.

Згідно довідки про залишок від'ємного значення попередніх періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, за серпень 2012 року звітним (податковим) періодом, у якому виникла сума 20100000,00 грн. є липень 2012 року, з яких сума, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) постачальникам товарів (послуг), складає 20000000,00 грн., а сума 100000,00 грн. включена до рядка 24 декларації звітного податкового періоду.

ДПІ у Київському районі м. Донецька Донецької області ДПС провела камеральну перевірку даних, задекларованих ТОВ «ГОЛЬДАН» у податковій декларації з податку на додану вартість за серпень 2012 року, за результатами якої був складений акт від 03 жовтня 2012 року № 2755/15-4/36560655.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені вимоги підпункту абзацу «а» пункту 185.1 статті 185, абзаців «а», «б» пункту 186.1 статті 186, абзацу «б»пункту 187.1 статті 187, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 193.1 статті 193, підпункту 194.1.1 пункту 194.1 статті 194, абзацу «а» пункту 198.1 статті 198, пунктів 198.2, 198.3 статті 198, пунктів 200.1, 200.3, 200.4, 200.5 статті 200, пункту 201.7 статті 201, пункту 10 підрозділу 2 Розділу ХХ Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «ГОЛЬДАН» завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість по декларації за серпень 2012 року у розмірі 20000000,00 грн. (рядок 23.1 декларації) та завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, по декларації за серпень 2012 року у сумі 100000,00 грн.

Зокрема, у акті перевірки було вказано, що ТОВ «ГОЛЬДАН» неправомірно визначено об'єкт та базу оподаткування податком на додану вартість по операціях з постачання відходів вуглезбагачення (порода) підприємству ТОВ «Євробуддонбас-8», внаслідок чого завищило податкові зобов'язання з податку на додану вартість за липень 2012 року на загальну суму 2311500,00 грн., а також неправомірно включило до складу податкового кредиту липня 2012 року суму податку на додану вартість, яка складає 22411500,00 грн., згідно податкових накладних, отриманих від ТОВ «Євробуддонбас-8», що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за липень 2012 року на суму 20100000,00 грн. та, як наслідок, до завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за серпень 2012 року на 20000000,00 грн. та завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, по декларації за серпень 2012 року у сумі 100000,00 грн., оскільки в ході проведення перевірки згідно інформаційних систем органів державної податкової служби було встановлено, що постачальником у липні 2012 року відходів вуглезбагачення (породи) на адресу ТОВ «Євробуддонбас-8» було ТОВ «Донтрейдпостач», яке, в свою чергу, отримало відходи вуглезбагачення (породу) від ТОВ «Буд Сервіс ЛТД», ТОВ «Індастрі Трейд», ТОВ «Термінал», ТОВ «Донметіндастрі», якими не були задекларовані взаємовідносини з ТОВ «Донтрейдпостач», що також підтверджено листами вказаних підприємств. Вказані обставини слугували підставою для висновку податкового органу, що первинні та податкові документи (угоди, видаткові накладні, акти виконаних робіт, податкові накладні та інші документи), отримані ТОВ «ГОЛЬДАН» від ТОВ «Євробуддонбас-8», не можуть підтверджувати факт здійснення господарських операцій по постачанню відходів вуглезбагачення (породи).

08 жовтня 2012 року ДПІ у Київському районі м. Донецька Донецької області ДПС на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000501504, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54,пунктом 57.3 статті 57, пунктом 58.1 статті 58, пунктом 200.10 статті 200 Податкового кодексу України зменшила ТОВ «ГОЛЬДАН» суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість за серпень 2012 року на 20000000,00 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що позивач правомірно сформував податкові зобов'язання з податку на додану вартість у липні 2012 року у сумі 2311500,00 грн. по операціях з продажу ТОВ «Євробуддонбас-8» відходів вуглезбагачення (породи), а також правомірно включив до складу податкового кредиту липня 2012 року суми податку на додану вартість по операціях з придбання у ТОВ «Євробуддонбас-8» відходів вуглезбагачення (породи), оскільки право на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту не залежить від сплати податку на додану вартість продавцем та його постачальниками. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит та бюджетне відшкодування у разі, якщо останній має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, з урахуванням того, що ТОВ «Євробуддонбас-8» у податковій декларації з податку на додану вартість за липень 2012 року були задекларовані взаємовідносини з ТОВ «ГОЛЬДАН» у відповідних сумах податкових зобов'язань та податкового кредиту.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що позивачем не надано документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій з придбання відходів вуглезбагачення (породи) від ТОВ «Євробуддонбас-8», зокрема, документів, які підтверджують перевезення та зберігання цього товару.

Однак, погодитись з такими висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів не може, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 16 липня 2012 року між ТОВ «Євробуддонбас-8» (продавець) та ТОВ «ГОЛЬДАН» (покупець) був укладений договір купівлі-продажу товару, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити відходи вуглезбагачення - породу в кількості 4000000,00 тон (далі - товар) (пункту 1.1 статті 1 договору); товар знаходиться на недіючому породному відвалі ВП ЦФЗ «Свердловська» ДП «Свердловантрацит» (пункт 1.2 статті 1 договору); прийом - передачі товару здійснюється за адресою, визначеною пунктом 1.2 договору. Одночасно із оформленням акту прийому-передачі товару сторони підписують накладну на передачу товару. Один екземпляр акту прийому - передачі товару та накладної на передачі товару залишається у продавця, другий екземпляр - у покупця (пункт 2.5 статті 2 договору).

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, факт передачі товару від ТОВ «Євробуддонбас-8» до ТОВ «ГОЛЬДАН» підтверджений актом прийому - передачі товару, видатковими та податковими накладними (т.1 арк. справи 40-80), оплата позивачем вартості товару (з урахуванням податку на додану вартість) підтверджена банківською випискою (т.1 арк. справи 81).

Відповідно до підпункту 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) продаж (реалізація) товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Згідно абзаців 1, 2 пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За визначеннями, наведеними у підпунктах 14.1.39, 14.1.181, 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу; грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності; бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Підпунктом «а» пункту 186.1 статті 186 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що місцем постачання товарів є фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах «б» і «в» цього пункту).

За приписами підпункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно положень абзацу 1 пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За приписами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до положень пунктів 200.1, 200.3 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з пунктами 200.7 - 200.9 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. До податкової декларації платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається органом державної митної служби органу державної податкової служби в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису відповідно до закону. Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються центральним органом державної податкової служби.

Пунктом 200.10 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

За визначенням, наведеним у підпункті 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

За приписами абзацу 1 пункту 200.11 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

При цьому, в силу положень підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Як вбачається з акту перевірки від 03 жовтня 2012 року № 2755/15-4/36560655, ДПІ у Київському районі м. Донецька Донецької області ДПС була проведена саме камеральна перевірка даних, задекларованих ТОВ «ГОЛЬДАН» у податковій декларації з податку на додану вартість за серпень 2012 року, у висновках до якої податковим органом було вказано, що при отриманні матеріалів, які не підтверджують дані обліку суб'єкта господарювання, що перевіряється, керівником податкового органу може бути вжито заходів щодо проведення позапланової виїзної перевірки відповідно до Кодексу.

Тобто в силу положень підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документи первинного бухгалтерського обліку та податкового обліку не являються предметом такої перевірки.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи повноваження податкового органу щодо вжиття заходів щодо проведення позапланової виїзної перевірки керівником податкового органу реалізовані не були. Не додано таких доказів і до касаційної скарги.

При цьому, матеріали справи містять постанову від 29 жовтня 2012 року про скасування постанови про порушення кримінальної справи стосовно директора ТОВ «ГОЛЬДАН», в мотивувальній частині якої вказано, що під час дослідчої перевірки не перевірена чинність акту від 03 жовтня 2012 року № 2755/15-4/36560655 (т.1 арк. справи 135).

Також матеріали справи містять податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2012 року та розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів ТОВ «Євробуддонбас-8» (т.1 арк. справи 136-141), у яких контрагент позивача задекларував відповідні показники податкового кредиту та податкових зобов'язань, які відповідають показникам, задекларованим позивачем.

Виходячи з аналізу вказаних вище правових норм, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про безпідставність висновків податкового органу щодо завищення позивачем від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту у липні 2012 року на 20100000,00 грн., та, як наслідок, неправомірність оспорюваного податкового повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування за серпень 2012 року на 20000000,00 грн.

Згідно з положеннями пунктів 200.12, 200.13 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. На підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.

Таким чином, висновки суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з Державного бюджету України на користь позивача бюджетного відшкодування податку на додану вартість за серпень 2012 року у сумі 20000000,00 грн. є правомірними.

З огляду на викладене, мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при прийнятті постанови, зокрема, щодо відсутності у ТОВ «ГОЛЬДАН» документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій з придбання відходів вуглезбагачення (породи) від ТОВ «Євробуддонбас-8», зокрема, документів, які підтверджують перевезення та зберігання цього товару, є неправомірними, з огляду на проведення ДПІ у Київському районі м. Донецька Донецької області ДПС саме камеральної перевірки та встановлених судом першої інстанції обставин.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Враховуючи вищевикладене, постанова Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2013 року підлягає скасуванню із залишенням в силі постанови Донецького окружного адміністративного суду від 13 грудня 2012 року.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 226, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ГОЛЬДАН» задовольнити.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2013 року скасувати, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 грудня 2012 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна