Ухвала суду № 31894847, 05.06.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" червня 2013 р. м. Київ К/9991/62842/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Еффіс»

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2012 року

у справі № 2а/1570/4816/2011

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Еффіс»

до Державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Еффіс» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0003122301/0 від 20 червня 2011 року.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2011 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Малиновському районі м. Одеси від 20 червня 2011 року № 0003122301/0 в частині визначення ТОВ «Еффіс» податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 477773,00 грн., у тому числі: за основним платежем - 382218,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 95555,00 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2012 року постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2011 року скасовано. Прийнято у справі нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі ТОВ «Еффіс», посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2012 року та залишити в силі постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2011 року.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Малиновському районі м. Одеси провела виїзну позапланову перевірку ТОВ «Еффіс» з дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01 січня 2009 року по 31 березня 2011 року та з питань дотримання податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ Компанія «УНА», яке має ознаки фіктивності за період з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2008 року», за результатами якої був складений акт № 167/23-213/32782993 від 08 червня 2011 року.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені: вимоги пункту 9.8 статті 9, підпунктів 7.2.1, 7.2.4, 7.2.6 пункту 7.2 статті 7, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 382218,00 грн., у тому числі: за травень 2008 року - 208225,00 грн., за червень 2008 року - 145976,00 грн., за липень 2008 року - 16195,00 грн., за жовтень 2008 року - 3838,00 грн., за листопад 2008 року - 7984,00 грн.; вимоги підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 8460,00 грн., у тому числі: за лютий 2009 року - 331,00 грн., за квітень 2010 року - 8129,00 грн.

Зокрема, підставою для збільшення позивачу грошових зобов'язань з податку на додану вартість за періоди: травень - липень 2008 року та жовтень - листопад 2008 року на загальну суму 382218,00 грн. слугував висновок податкового органу про те, що позивачем неправомірно включена вказана сума податку на додану вартість до податкового кредиту відповідного податкового періоду, оскільки згідно акту ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва № 193 від 23 липня 2009 року було анульовано реєстрацію платника податку на додану вартість - ТОВ Компанія «УНА» з дати реєстрації платником податку на додану вартість, а саме - з 19 вересня 2007 року. Підставою для збільшення позивачу грошових зобов'язань з податку на додану вартість за періоди: лютий 2009 року та квітень 2010 року на загальну суму 8460,00 грн. слугував висновок податкового органу про те, що позивачем неправомірно включена вказана сума податку на додану вартість за податковими накладними, отриманими від ПАТ «МТС Україна» та ТОВ «Лемпіра Групп», які зареєстровані в реєстрі, але до перевірки не надані.

20 червня 2011 року ДПІ у Малиновському районі м. Одеси на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0003122301/0, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України збільшила ТОВ «Еффіс» суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на 488348,00 грн., у тому числі: 390678,00 грн. - за основним платежем, 97670,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

В процесі розгляду справи судом першої інстанції було з'ясовано, що вказане податкове повідомлення-рішення оскаржується позивачем в частині збільшення грошового зобов'язання за основним платежем у сумі 382218,00 грн. та, відповідно, в частині нарахованих на таку суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що позивач правомірно включив до складу податкового кредиту за періоди: травень - липень 2008 року та жовтень - листопад 2008 року податок на додану вартість на загальну суму 382218,00 грн. за податковими накладними, отриманими від ТОВ Компанія «УНА», оскільки на момент виписування податкових накладних ТОВ Компанія «УНА» було належним чином зареєстрованим платником податку на додану вартість, з урахуванням того, що постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2011 року у справі № 2а-4129/11/1470 було визнано протиправним та скасовано рішення ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва, оформлене актом № 193 від 23 липня 2009 року, про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ Компанії «УНА», а також зважаючи на те, що законодавством України на покупця товарів (робіт, послуг) не покладено обов'язку здійснювати контроль за дотриманням його контрагентами вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) до бюджету, і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків за дії контрагентів.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що позивач не надано суду документів, які б підтверджували реальний характер придбання та реалізації товару.

Однак, погодитись з такими висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів не може, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Абзацом 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно положень підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як вбачається з матеріалів справи, 04 лютого 2008 року між ТОВ «Еффіс» (покупець) та ТОВ Компанія «УНА» (продавець) був укладений договір № 4-2, відповідно до умов якого (в редакції додаткової угоди № 1 від 16 квітня 2008 року) продавець продає, а покупець купує запорну арматуру (далі - товар) згідно специфікації № 1, яка є невід'ємною частиною цього договору (пункту 1.1 статті 1 договору); номенклатура товару узгоджується сторонами при кожній поставці окремо; товар, який відвантажується продавцем, супроводжується наступними документами: видаткова накладна, податкова накладні, рахунок; умови поставки - склад покупця (пункти 4.1-4.3 статті 4 договору).

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, факт придбання позивачем товарно-матеріальних цінностей у ТОВ Компанії «УНА» на підставі договору від 04 лютого 2008 року № 4-2 згідно специфікації № 1 підтверджується первинними бухгалтерськими документами, а саме: податковими накладними (т.1 арк. справи 106-139), видатковими накладними (т.1 арк. справи 146-148), на отримання яких позивачем були виписані довіреності № 242381, № 242382, № 242384, зареєстровані в журналі виданих довіреностей (т.1 арк. справи 149). Товарно-матеріальні цінності, отримані від ТОВ Компанії «УНА», були оприбутковані на склад позивача, розташований за адресою: м. Одеса, вул. Одеса, вул. Дальницька, 50/10, який належить йому на праві власності з 14 травня 2007 року (т.1 арк. справи 170-171).

Обставини щодо оплати позивачем вартості товарно-матеріальних цінностей (з урахуванням податку на додану вартість) податковим органом не заперечувались. Зокрема, у акті перевірки ДПІ у Малиновському районі м. Одеси вказала, що з урахуванням повернутих у січні 2009 року позивачу від ТОВ Компанії «УНА» грошових коштів у сумі 200671,08 грн. (у тому числі податок на додану вартість - 33445,00 грн.) сума податку на додану вартість, яка неправомірно включена позивачем до складу податкового кредиту вказаних вище податкових періодів, складає 382218,00 грн.

При цьому, матеріали справи містять договір № 15-4 від 04 лютого 2008 року, укладений між ТОВ «Еффіс» (продавець) та ТОВ «Акваспецстрой» (покупець), відповідно до умов якого продавець продає, а покупець купує запорну арматуру (т.1 арк. справи 174-176). Факт виконання сторонами умов договору підтверджується накладними та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей (т.1 арк. справи 189-194). При цьому, номенклатура товарів, визначена у специфікації, узгодженій сторонами згідно договору № 15-4 від 04 лютого 2008 року (т.1 арк. справи 177-179), відповідає номенклатурі товарів, визначеній у специфікації, узгодженій сторонами згідно договору № 4-2 від 04 лютого 2008 року (арк. справи 143-145).

Обставини щодо реалізації позивачем товарно-матеріальних цінностей ТОВ «Акваспецстрой» згідно договору № 15-4 від 04 лютого 2008 року знайшли своє відображення у довідці ДПІ у Малиновському районі м. Одеси від 07 жовтня 2009 року № 412 «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Еффіс» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Акваспецстрой» за період з липня 2008 року по травень 2009 року (т.1 арк. справи 184-188).

Так, факт придбання товарів чи послуг із дотриманням вимог пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є достатньою підставою для виникнення права платника податків на податковий кредит із податку на додану вартість.

Посилання податкового органу на те, що витрати позивача, пов'язані з оплатою вартості отриманих від ТОВ Компанії «УНА» товарно-матеріальних цінностей, а також суми податку на додану вартість, сплачені у складі вартості таких товарно-матеріальних цінностей у періоди: травень - липень 2008 року та жовтень - листопад 2008 року, не підтверджені відповідними первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачені правилами ведення податкового обліку, оскільки свідоцтво платника податку на додану вартість зазначеного товариства було анульовано 19 вересня 2007 року згідно акту ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва № 193 від 23 липня 2009 року, правомірно були відхилені судом першої інстанції як безпідставні, з огляду на наступне.

Згідно приписів абзацу 1 підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до пункту 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) реєстрація особи як платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Відповідно до пункту 25 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01 березня 2000 року № 79 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), реєстрація особи як платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання, яке відбувається у випадках, визначених пунктом 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість». Анулювання реєстрації здійснюється шляхом анулювання Свідоцтва та виключення платника податку на додану вартість з Реєстру

Згідно абзацу 2 підпункту 25.2.2 підпункту 25.2 пункту 25 вказаного вище Положення (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дата затвердження акта про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість уважається днем прийняття такого рішення.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, згідно акту № 193 від 23 липня 2009 року датою виключення платника податку на додану вартість з реєстру є 23 липня 2009 року (т.1 арк. справи 59), тоді як податкові накладні на загальну суму податку на додану вартість 382218,00 грн. були виписані позивачу ТОВ Компанії «УНА» періоди: травень - липень 2008 року та жовтень - листопад 2008 року, тобто у період, коли вказане товариство було належним чином зареєстрованим платником податку на додану вартість.

При цьому, постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2011 року у справі № 2а-4129/11/1470 було визнано протиправним та скасовано рішення ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва, оформлене актом № 193 від 23 липня 2009 року, про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ Компанії «УНА».

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Враховуючи вищевикладене, постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2012 року підлягає скасуванню із залишенням в силі постанови Одеського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2011 року.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 226, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Еффіс» задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2012 року скасувати, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2011 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна