Ухвала суду № 31891446, 12.06.2013, Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області

справа №138/643/13-ц

4-с/138/3/13

УХВАЛА

Іменем України

12 червня 2013 року м. Могилів-Подільський

Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого, судді: Цибульського О.Є.,

з участю секретаря: Корби В.І.,

представника відділу примусового

виконання рішень Державної виконавчої

служби України ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Могилів-Подільського міськрайонного суду скаргу ОСОБА_2 на постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ОСОБА_3 від 20.03.2013 року про повернення виконавчого документа стягувачеві, а також на протиправні дії та бездіяльність начальника відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ОСОБА_4, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до Могилів-Подільського міськрайонного суду зі скаргою на постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ОСОБА_3 від 20.03.2013 року про повернення виконавчого документа стягувачеві, а також на протиправні дії та бездіяльність начальника відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ОСОБА_4, мотивуючи тим, що 08.01.2013 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ОСОБА_3 в черговий раз була винесена постанова про відновлення виконавчого провадження на підставі ухвали Могилів-Подільського міськрайонного суду про визнання незаконною та скасування постанови державного виконавця Каращук К.Л. «Про повернення виконавчого документа стягувачу» від 17.07.2012 року, яка набрала чинності згідно ухвали апеляційного суду Вінницької області від 29.10.2012 року.

20.03.2013 року головним державним виконавцем Каращук К.Л., за погодженням начальника примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ОСОБА_4 в черговий раз винесена постанова про повернення ОСОБА_2 виконавчого листа №2-1043 від 15.11.2005 року про стягнення з Державної казначейської служби України заподіяної йому матеріальної та моральної шкоди в розмірі 25906,50 грн.

Зазначену постанову головного державного виконавця Каращук К.Л. про повернення виконавчого листа, ОСОБА_2 вважає незаконною, дії та бездіяльність начальника відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ОСОБА_4 протиправними і такими, що порушують його права та законні інтереси, оскільки зазначений виконавчий лист про стягнення заподіяної матеріальної та моральної шкоди з Державної казначейської служби України на користь заявника перебуває на примусовому виконанні у відділі примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України з 2004 року і не виконаний по теперішній час, незважаючи на рішення Європейського суду з прав людини від 18.12.2012 року, яким державу Україна зобовязано виконати постановлене на користь ОСОБА_2 рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 24.05.2004 року. Крім того, вважає, що положення наведені державним виконавцем в оскаржуваній постанові суперечать

вимогам Закону України «Про державну виконавчу службу» та Закону України «Про виконавче провадження», порушують його права та законні інтереси. Посилання державного виконавця на постанову Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року №845, якою затверджено «Порядок виконання рішень про стягнення коштів з державних та місцевих бюджетів або боржників», щодо виключного виконання органами Державної казначейської служби України рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, в звязку з чим заявник особисто повинен звернутися із заявою про виконання постановленого на його користь рішення суду саме до цих органів, оскільки державний виконавець позбавлений можливості здійснити списання коштів із рахунків боржника в примусовому порядку, суперечить вимогам Закону та правилам, що визначають дію нормативно-правових актів у часі. Тобто названа постанова Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року №845, якою затверджено «Порядок виконання рішень про стягнення коштів з державних та місцевих бюджетів або боржників», на яку посилається державний виконавець, не має зворотної дії в часі і не може поширюватися на правовідносини, які виникли до прийняття цієї постанови, а саме: на виконавче провадження, яке розпочато у 2004 році і триває по теперішній час. Вважає посилання державного виконавця на те, що останній позбавлений можливості здійснити списання коштів із рахунків боржника в примусовому порядку, намаганням в черговий раз протиправно ухилитися від виконання покладених на нього законом службових обовязків. Відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», органи Державного Казначейства України не є органами примусового виконання рішень, а отже, не можуть здійснювати примусове виконання постановленого на користь заявника рішення суду на підставі виконавчого листа №2-1043 від 15.11.2005 року, виконавче провадження з виконання якого було відкрито у 2004 році і триває по даний час.

Згідно Закону України «Про державну виконавчу службу» та «Про виконавче провадження», завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом, державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень постановлених Іменем України у порядку, передбаченому Законом; державний виконавець зобовязаний вживати передбачених Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, здійснювати заходи, необхідні для своєчасного і у повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і Законом України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобовязаний сумлінно виконувати службові обовязки, використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних та юридичних осіб, гарантованих Конституцією та законами України. Відповідно до ст.27,31 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець наділяється широкими повноваженнями на здійснення примусового виконання рішень суду.

ОСОБА_2 вважає безпідставним також посилання державного виконавця на п.9 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження», як на підставу повернення йому виконавчого листа, оскільки Закону який встановлює заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника не існує, а правовідносини з примусового виконання судових рішень про стягнення коштів з боржника регулюються саме Законом України «Про виконавче провадження».

Крім того, незаконність оскаржуваної постанови, яка погоджена начальником відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ОСОБА_4, підтверджується ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду від 10.09.2012 року, якою визнана незаконною та скасована аналогічна постанова старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ОСОБА_3 про повернення заявнику як стягувачу того ж виконавчого документа, з тих же підстав. Однак, ігноруючи ці судові рішення державний виконавець Каращук К.Л., повторно повертає скаржнику виконавчий лист вказуючи ті самі підстави, що були визнані незаконними названою вище ухвалою суду, за погодженням з начальником відділу примусового виконання рішень ОСОБА_4, який повинен здійснювати контроль за своєчасністю, правильністю і повнотою виконання рішень підпорядкованим йому державним виконавцем, проте який не скасував незаконної постанови від 20.03.2013 року.

А тому, ОСОБА_2 в своїй скарзі, просить суд визнати постанову головного державного

виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ОСОБА_3 від 20.03.2013 року «Про повернення виконавчого документа стягувачеві» незаконною та скасувати. Визнати незаконними дії та бездіяльність начальника відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ОСОБА_4 Зобовязати державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України відновити виконавче провадження по виконанню рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області про стягнення на користь ОСОБА_2 завданої йому матеріальної та моральної шкоди з Державної казначейської служби України в розмірі 25906 грн. 50 коп. на підставі виконавчого листа №2-1043, виданого судом 15.11.2005 року. Винести окрему ухвалу на незаконні рішення, дії та бездіяльність посадових і службових осіб відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ОСОБА_3 та ОСОБА_4 і направити її відповідним державним органам і посадовим особам для вжиття заходів для притягнення цих осіб до дисциплінарної відповідальності. Стягнути на його користь понесені витрати зі сплати судового збору в розмірі 114,70 грн.

Заявник ОСОБА_2 в судове засідання не зявився, надіслав до суду письмову заяву, де просив розглянути скаргу у його відсутність, вимоги викладені в скарзі підтримує.

Представник відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ОСОБА_1 вимоги викладені в скарзі не визнав, просив відмовити в її задоволенні, оскільки головний державний виконавець при винесенні зазначеної вимоги діяв в межах своїх повноважень та згідно діючого законодавства.

Заслухавши представника відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, розглянувши скаргу, додані до неї документи, суд приходить до висновку, що вимоги викладені в скарзі, підлягають частковому задоволенню з наступних підстав:

відповідно до статей 1, 5 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів. Державний виконавець зобов'язаний вжити заходів до примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

На підставі ст. 3, 5, 6 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають виконанню: рішення, ухвали і постанови судів у цивільних, адміністративних справах. Державний виконавець зобовязаний вживати заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. Зобовязаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Дії державного виконавця, його відмова від вчинення певної виконавчої дії, зволікання з вчиненням виконавчих дій, можуть бути оскаржені особами, які беруть участь у виконавчому провадженні.

Відповідно до ч. 2 ст. 387 ЦПК України в разі встановлення обґрунтованості скарги на бездіяльність чи рішення державного виконавця суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Як встановлено судом, виконавчий лист №2-1043, виданий 15.11.2005 року Могилів-Подільським міськрайонним судом Вінницької області, про стягнення на користь ОСОБА_2 з Державної казначейської служби України матеріальної та моральної шкоди в розмірі 25906,50 грн., знаходиться на виконанні в Державній виконавчій службі України тривалий час, дії та бездіяльність державної виконавчої служби неодноразово оскаржувались ОСОБА_2, проте рішення суду не було виконано по даний час, що призвело до подання чергової скарги ОСОБА_2 на дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ОСОБА_3, а також на протиправні дії та бездіяльність начальника відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ОСОБА_4

20.03.2013 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ОСОБА_3 було винесено постанову «Про повернення виконавчого документа стягувачеві» на підставі п.9 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження».

Статтею 47 Закону України "Про виконавче провадження", передбачено вичерпний перелік підстав для повернення виконавчого документа стягувачу.

Відповідно до п.9 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження», на який посилається державний виконавець в оскаржуваній постанові, виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалось або здійснювалось частково, повертається стягувачу у разі, якщо наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Обставини, які були зазначені головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ОСОБА_3 в постанові від 20.03.2013 року «Про повернення виконавчого документа стягувачеві», як підстави для повернення виконавчого листа №2-1043, виданого 15.11.2005 року Могилів-Подільським міськрайонним судом Вінницької області, про стягнення на користь ОСОБА_2 з Державної казначейської служби України матеріальної та моральної шкоди в розмірі 25906,50 грн., не відповідають п.9 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження», на яку посилався державний виконавець як на підставу для повернення виконавчого листа. Крім того, постанова Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року №845, якою затверджено «Порядок виконання рішень про стягнення коштів з державних та місцевих бюджетів або боржників», на яку посилається головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ОСОБА_3, не має зворотної дії в часі і не може поширюватися на правовідносини, які виникли до прийняття цієї постанови.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини в справі «Алпатов та інші проти України», на користь ОСОБА_2, держава Україна має сплатити протягом трьох місяців 3000 євро, що є відшкодуванням матеріальної та моральної шкоди, а також компенсацію судових витрат, разом з будь-якими податками, що можуть нараховуватись на ці суми; ці суми мають бути конвертовані в національну валюту держави відповідача за курсом на день здійснення платежу та виконати рішення національних судів, ухвалені на користь заявників, що залишаються невиконаними. На підставі даного рішення державним виконавцем було направлено вимогу №238/11 від 27.02.2013 року Департаменту планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності Міністерства юстиції України негайно провести дії спрямовані на виконання рішення Європейського суду та сплатити ОСОБА_2 заборгованість по виконанню рішення національного суду, яка досі є непогашеною. Однак, не враховуючи наявність зазначеної вимоги державного виконавця, головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ОСОБА_3 виносить 20.03.2013 року постанову «Про повернення виконавчого документа стягувачеві».

Згідно листа в.о. Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини №7366-0-30-12-12.01/184 направленого на імя ОСОБА_5, який представляв інтереси ОСОБА_2 в Європейському суді, заявнику необхідно звернутися саме до Державної виконавчої служби України для отримання зазначених вище коштів. При цьому в листі в.о. Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини в зазначеному листі посилається на ст.7 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Аналізуючи зібрані в судовому засіданні докази, суд вважає, що оскаржувана постанова порушує права та обовязки стягувача передбачені Законом України «Про виконавче провадження», а тому скаргу ОСОБА_2 слід задовольнити частково, визнавши незаконною постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ОСОБА_3 від 20.03.2013 року «Про повернення виконавчого документа стягувачеві». Крім того, визнати протиправними дії та бездіяльність начальника відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ОСОБА_4 з приводу допущення зазначеним державним виконавцем порушень законодавства та відповідних нормативно-правових актів, якими передбачено порядок виконання рішень суду. При цьому слід зобовязати головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ОСОБА_3 відновити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа.

Згідно ст.211 ЦПК України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону і

встановивши причини та умови, що сприяли вчиненню порушення, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним особам чи органам для вжиття заходів щодо усунення цих причин та умов.

Враховуючи обставини справи, а також те, що задоволення скарги про незаконність дій посадової особи є забезпеченням захисту прав сторін виконавчого провадження, в даному випадку стягувача ОСОБА_2 та впливає на порядок вчинення виконавчих дій, оскільки суд у разі встановлення обґрунтованості скарги зобов'язує державного виконавця задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи, суд не вбачає підстав для постановлення окремої ухвали. Крім того, тривале невиконання рішення суду повязані в основному з частою зміною законодавства щодо примусового стягнення коштів за рішенням суду, зміни установ, які проводять стягнення коштів на виконання рішення суду та відсутністю коштів для його виконання.

Також слід повернути сплачений заявником судовий збір, оскільки у відповідності до п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» не передбачено сплату судового збору за розгляд скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця.

Керуючись ст. 1,3,5,6 Закону України «Про виконавче провадження», ст.4 Закону України «Про судовий збір», ст. 383-387 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Скаргу задовольнити частково.

Визнати незаконною постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ОСОБА_3 від 20.03.2013 року «Про повернення виконавчого документа стягувачеві».

Визнати незаконними дії та бездіяльність начальника відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ОСОБА_4 з приводу допущення порушень законодавства та відповідних нормативно-правових актів, якими передбачено порядок виконання рішень суду, головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ОСОБА_3

Зобовязати відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України поновити виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого листа № 2-1043, виданого 15.11.2005 року Могилів-Подільським міськрайонним судом Вінницької області про стягнення на користь ОСОБА_2 у відшкодування завданої йому матеріальної шкоди 9800 грн., моральної шкоди 16000 грн., судових витрат 106,50 грн., а всього 25906,50 грн. з Державної казначейської служби України.

В решті вимог відмовити.

Зобовязати управління Державної казначейської служби України у Могилів-Подільському районі та м. Могилів-Подільському Вінницької області повернути ОСОБА_2 судовий збір в сумі 115 (сто пятнадцять) гривень, сплачений за реквізитами: отримувач держбюджет м. Могилева-Подільського; банк отримувача ГУ ДКСУ у Вінницькій області, номер рахунку 31218206700009, код отримувача 38031302, МФО 802015, згідно квитанції №5 від 02 квітня 2013 року.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до апеляційного суду Вінницької області через Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя: