Рішення № 31890917, 29.05.2013, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 1512/2-1274/11

Провадження № 2/520/137/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.05.2013 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

судді Пучкової І.М.

за участю секретаря: Чугуникової М.В., Бродецької Т.В., Мельничуковської К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою КРЕДИТНОЇ СПІЛКИ «ІСТОК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 до КС «ІСТОК» про розірвання кредитного й іпотечного договорів, звільнення від відповідальності за порушення зобовязання,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовними вимогами, які надалі змінив і неодноразово уточнював, про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором за №KDK-1264 від 19.06.2008 року, та судових витрат, які складаються з суми судового збору та вартості експертного дослідження в розмірі 6002 грн. 50 коп., посилаючись на невиконання відповідачем умов кредитного договору.

Відповідач позовні вимоги визнав частково у частині заборгованості за кредитом в сумі 489871 грн. 90 коп., у частині відсотків за кредитом та суми інфляції ОСОБА_1 позов не визнав, посилаючись на те, що кредитна спілка, скориставшись незначним з його боку простроченням зі сплати кредиту, повязаним із світовою фінансовою кризою, грубо порушила істотні умови договору, прийняла в односторонньому порядку рішення про підвищення відсоткової ставки.

Крім того, ОСОБА_1 звернувся з зустрічною позовною заявою до КС «ІСТОК» про розірвання кредитного договору за №KDK-1264 від 19.06.2008 року та додаткових договорів до нього від 19.09.2008 р., від 10.03.2009 р., про розірвання іпотечного договору від 20.06.2008 р. (реєстровий номер 4167) і договорів про внесення змін до цього іпотечного договору від 19.09.2008 р. (реєстровий номер 6172), 10.03.2009 р. (реєстровий номер 689), та про звільнення від відповідальності за порушення зобовязання, посилаючись на те, що дії кредитної спілки є незаконними, навмисними, дискримінаційними, направленими на те, щоб створити виконання договору з боку ОСОБА_1 неможливим, з метою одержання незаконних надприбутків.

Представник КС «ІСТОК» зустрічний позов не визнав, посилаючись на те, що, згідно з чинним законодавством, сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Спірні договори між спілкою та ОСОБА_1 укладені в належній формі, скріплені особистим підписом позичальника, що свідчить про його згоду з умовами отримання та повернення кредиту, умовами зміни відсоткової ставки та

реалізації права позикодавця на звернення стягнення на предмет іпотеки, тому підстави для розірвання договорів кредиту й іпотеки відсутні. До того ж, під час розгляду справи кредитна спілка відмовилась від стягнення підвищених відсотків, на цей час заборгованість позичальника за кредитом та відсотками визначена з урахуванням висновку експертизи, клопотання про проведення якої заявляв ОСОБА_1, однак, за для скорішого розгляду справи, сплачувати вартість висновку судового експерта довелось КС «ІСТОК», оскільки ОСОБА_1 цього не зробив.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши надані докази, суд вважає, що позовні вимоги КС «ІСТОК» до ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Судом встановлено, що 19 червня 2008 року між КС «ІСТОК» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір за №KDK-1264 про надання кредиту в сумі 180000 грн., зі сплатою 19% річних за користування кредитом, строком до 20 червня 2012 року.

З метою забезпечення виконання кредитного договору, 20 червня 2008 року між кредитною спілкою та позичальником був укладений іпотечний договір, реєстровий номер 4167, згідно з яким відповідач надав в іпотеку належне йому на праві приватної власності майно ізольовану квартиру АДРЕСА_1. До державного реєстру іпотек внесено реєстраційний запис щодо обтяження цієї квартири, розмір основного зобовязання складає 180000 грн.

19 вересня 2008 року між сторонами був укладений додатковий договір до кредитного договору за №KDK-1264, відповідно до якого змінився розмір основного зобовязання на суму 390000 грн., та розмір відсоткової ставки на 18% річних.

19.09.2008 року нотаріусом Одеського міського нотаріального округу було посвідчено договір про внесення змін до іпотечного договору від 20.06.2008 р. - змінено п. 2., згідно з яким іпотекою забезпечується виконання кредитного договору за №KDK-1264 від 19.06.2008 року та додаткового договору до нього від 19.09.2008 року. До державного реєстру іпотек внесено реєстраційний запис щодо обтяження іпотечної квартири, у якому розмір основного зобовязання складає 390000 грн.

10 березня 2009 року між КС «ІСТОК» та ОСОБА_1 був укладений додатковий договір №2 до кредитного договору за №KDK-1264 від 19.06.2008 року, згідно з яким сторони домовились внести зміни наступного змісту: «Кредитор на положеннях та умовах цього договору надає позичальнику грошові кошти в сумі 570000 грн., зі сплатою 21,5% річних, на строк користування кредитом до 20.06.2012 року, а позичальник зобовязується повернути наданий кредит і сплатити відсотки та платежі за кредитом у встановлений даним договором строк і виконати свої обовязки за цим договором у повному обсязі».

10.03.2009 року нотаріусом Одеського міського нотаріального округу посвідчено договір про внесення змін до іпотечного договору від 20.06.2008 р. знов змінено п.2 іпотекою забезпечується виконання зобовязань іпотекодавця за кредитним договором за №KDK-1264 від 19.06.2008 року та додаткових договорів до нього від 19.09.2008 р. і від 10.03.2009 р. До державного реєстру іпотек внесено реєстраційний запис щодо обтяження вищезазначеної квартири, у якому розмір основного зобовязання складає 570000 грн.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

КС «ІСТОК» виконала свої зобовязання щодо надання відповідачеві кредитних коштів.

Однак відповідач ОСОБА_1 свої зобовязання з повернення кредиту в обумовлені кредитним договором строки не виконує з липня 2009 року.

Листом від 20.10.2009 року кредитна спілка повідомила ОСОБА_1 про зміну розміру відсоткової ставки за кредитним договором у чотири рази в бік збільшення, починаючи з 31.07.2009 р., посилаючись на положення п. 3.4. спірного договору, згідно з яким кредитор мав право на таке збільшення у разі недотримання позичальником договірних умов.

Згідно з п. 5.5. кредитного договору, у разі зміни відсоткових ставок на кредитному ринку України, в тому числі, у разі прийняття компетентними державними органами України, що прямо або опосередковано впливають на стан кредитного ринку України, а також за рішенням спостережної ради кредитора, кредитор має право ініціювати зміну розміру відсоткової ставки в п. 1.1. цього договору. Сторони встановили наступну процедуру зміни відсоткової ставки: кредитор повідомляє позичальника про новий розмір відсоткової ставки та дату її введення шляхом письмового повідомлення на адресу позичальника. У випадку отримання кредитором письмового заперечення від позичальника проти нового розміру відсоткової ставки протягом 20 календарних днів з моменту відправлення кредитором позичальнику повідомлення, кредитор набуває права вимагати дострокового погашення кредиту та інших нарахувань за ним з дати отримання такого заперечення, а позичальник повинен погасити кредит та інші нарахування за цим договором протягом 20 календарних днів з моменту відправлення кредитором позичальнику повідомлення. У випадку неотримання кредитором письмового заперечення від позичальника щодо нового розміру відсоткової ставки протягом 20 календарних днів з моменту відправлення повідомлення, відсоткова ставка вважається погодженою з дати і в розмірі, вказаних в повідомленні, і автоматично змінюється графік, який складається кредитором з урахуванням нового розміру відсоткової ставки у двох примірниках, по одному для кожної сторони, та не потребує додаткового підписання сторонами.

Як вбачається з розяснень, що містяться у постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», при вирішенні спорів щодо правомірності підвищення процентної ставки, згідно зі статтею 1056-1 ЦК, у звязку з прийняттям Закону України від 12 грудня 2008 року № 661-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку», яким передбачено, що встановлений кредитним договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшений банком в односторонньому порядку, а також, що умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною, суди мають виходити з того, що цей закон набрав чинності з 10 січня 2009 року.

Виходячи із зазначеного Конституцією України принципу незворотності дії у часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58), всі рішення банку в будь-якій формі (постанова, рішення, інформаційний лист) щодо підвищення процентної ставки в односторонньому порядку є неправомірними лише з 10 січня 2009 року (Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 у справі про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів).

При вирішенні питання щодо правомірності підвищення банком чи іншою фінансовою установою процентної ставки, суди також повинні розрізняти умови кредитного договору, які встановлюють односторонню зміну умов договору, від умов договору, що встановлюють погоджену сторонами процедуру зміни договору шляхом прийняття позичальником пропозиції кредитора про зміну умов договору відповідно до вимог статей 641 642 ЦК або в порядку, визначеному частиною шостою статті 1056-1 ЦК.

Відповідно до ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Проаналізувавши положення пунктів 3.4. та 5.5. кредитного договору, суд дійшов висновку, що відсотки, вказані у п. 3.4. кредитного договору, за своєю суттю є відповідальністю за порушення зобовязання, що передбачена п. 2. ч. 1 ст. 611 ЦК України (зміна умов зобовязання), а у п. 5.5. йдеться про змінювану процентну ставку, передбачену ч. 4 ст. 1056-1 ЦК України. Отже, у даному випадку, з боку кредитної спілки мала місце зміна умов кредитного договору в односторонньому порядку, оскільки

ОСОБА_1 було повідомлено про таку зміну вже за фактом після сплину більш, ніж 2,5 місяців, як така зміна відбулась.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 та 2 ст. 652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони, за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Також, у п. 15 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» розяснюється, що при вирішенні спорів щодо розірвання кредитного договору з посиланням, зокрема, на світову фінансову кризу чи інші суттєві обставини, суд має враховувати положення частини другої статті 652 ЦК і виходити з того, що закон повязує можливість розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю одночасно чотирьох умов, визначених частиною другою цієї статті, при істотній зміні обставин.

Під час розгляду справи позивач - КС «ІСТОК» - відмовився від стягнення суми збільшених відсотків та надав до суду розрахунки за відсотковою ставкою 21,5% річних.

Згідно з висновком судово-економічної експертизи, за наданими документами бухгалтерського обліку КС «ІСТОК», станом на 29.11.2012 р. сума заборгованості позичальника ОСОБА_1 за кредитом у розмірі 489871 грн. 90 коп. визначена обґрунтовано, відповідно до умов кредитного договору за №КДК-1264 від 19.06.2008 р. та додаткових договорів до нього від 19.09.2008 р. та 10.03.2009 р.; за відсотками в сумі 359356 грн. 78 коп. визначена без врахування відсотків за період з 1.10.2012 р. по 29.11.2012 р. у розмірі 19809 грн. 46 коп., та з допущенням арифметичних помилок в сумі 32 грн. 38 коп. Проведеним дослідженням за наявними матеріалами, станом на 29.11.2012 р., відсотки за вказаним кредитним договором позичальникові мали бути нараховані у сумі 497989 грн. 76 коп., а не 478212 грн. 68 коп.

З урахуванням викладеного, суд не вбачає правових підстав для задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 щодо розірвання кредитного договору та додаткових договорів до нього, оскільки, на цей час, умови кредитного договору є такими, на які він погодився, згідно з п. 7.2. цього договору, не перебуваючи під впливом помилки, обману, насилля, загрози, зловмисної угоди. Отже, як наслідок, підстави для розірвання договору іпотеки та договорів про внесення змін до цього іпотечного договору, які є забезпеченням виконання зобовязання позичальника, відсутні.

Вимоги щодо звільнення від відповідальності за порушення зобовязання не підлягають задоволенню, оскільки на час звернення до суду ОСОБА_1 з зустрічним позовом, кредитною спілкою ще не були заявлені вимоги про стягнення суми інфляції, і під відповідальністю (пенею) позивач за зустрічним позовом мав на увазі збільшену відсоткову ставку, яка на цей час зменшена кредитодавцем відповідно до умов кредитного договору.

Суд також не приймає до уваги посилання відповідача ОСОБА_1 на те, що саме кредитна спілка є винною у тому, що він досі не сплатив кредит, тому інфляційні втрати не можуть бути з нього стягнуті, оскільки виконувати умови кредитного договору він перестав

з липня 2009 р., повідомлення про підвищення процентної ставки відповідач отримав у жовтні 2009 р., з позовними вимогами про визнання дій кредитодавця незаконними до суду не звертався, доки КС «ІСТОК» не звернулась у березні 2010 р. до суду з позовом про стягнення заборгованості. Більш того, з жовтня 2012 р., коли КС «ІСТОК» було зменшено позовні вимоги - перераховані за відсотковою ставкою 21,5% річних, передбаченою умовами кредитного договору - по цей час - ОСОБА_1 не здійснив жодної виплати, хоча строк виконання зобовязання закінчився ще 20.06.2012 р. Вартість експертизи, клопотання про проведення якої заявляв ОСОБА_1, довелось сплачувати КС «ІСТОК», оскільки ОСОБА_1 цього не зробив.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Отже, як вбачається з розрахунку КС «ІСТОК», станом на 10.04.2013 р. у боржника ОСОБА_1 наявна заборгованість в загальній сумі 938689 грн. 40 коп., у тому числі: заборгованість за кредитом 489871 грн. 90 коп.; заборгованість за відсотками 423976 грн. 06 коп.; сума індексу інфляції 24841 грн. 44 коп.

Суд не погоджується з визначеною кредитодавцем сумою заборгованості за відсотками, оскільки, після ретельного перерахунку, з урахуванням висновку експерта, розмір цієї суми складає 423789 грн. 07 коп. (497989 грн. 76 коп.(загальна сума нарахованих відсотків станом на 29.11.12) + 671,5 (сума відсотків за 2 дні 29, 30 листопада) = 498661 грн. 26 коп., далі, за розрахунком КС «ІСТОК», + 10408,36 +10408,36+9401,10+10408,36+3357,53 = 542644, 97 (загальна сума нарахованих відсотків станом на 10.04.2013 р.) 118855 грн. 90 коп. (сплачені позичальником відсотки) = 423789 грн. 07 коп.).

З урахуванням викладеного, позовні вимоги про стягнення заборгованості підлягають частковому задоволенню, стягненню з ОСОБА_1 підлягає заборгованість у загальній сумі, визначеній станом на 10.04.2013 р., яка складає 938502 грн. 41 коп., у тому числі: заборгованість за кредитом 489871 грн. 90 коп.; заборгованість за відсотками 423789 грн. 07 коп.; сума індексу інфляції 24841 грн. 44 коп.

Згідно зі ст.79 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, також належать витрати, пов'язані з проведенням судових експертиз.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Стягненню з відповідача ОСОБА_1 підлягають судові витрати в загальній сумі 9443 грн. 50 коп., у тому числі: судовий збір в сумі 3441 грн.; витрати, повязані з проведенням судово-економічної експерти, в розмірі 6002 грн. 50 коп.

Керуючись ст. 10, 11, 60, 79, 88, 212 215 ЦПК України, ст. 526, 611, 625, 652, 1050, 1054, 1056-1 ЦК України, постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин»,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги КРЕДИТНОЇ СПІЛКИ «ІСТОК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за №KDK-1264 від 19.06.2008 року

задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь КРЕДИТНОЇ СПІЛКИ «ІСТОК», код за ЄДРПОУ 26364449, МФО328209, п/р №26504310757401 в АБ «Південний» , заборгованість за кредитним договором за №KDK-

1264 від 19.06.2008 року в загальній сумі 938502 грн. 41 коп., у тому числі: заборгованість

за кредитом 489871 грн. 90 коп.; заборгованість за відсотками 423789 грн. 07 коп.; індекс інфляції 24841 грн. 44 коп.

Стягнути з ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь КРЕДИТНОЇ СПІЛКИ «ІСТОК», код за ЄДРПОУ 26364449, МФО328209, п/р №26504310757401 в АБ «Південний», судові витрати у загальній сумі 9443 грн. 50 коп.

У задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до КРЕДИТНОЇ СПІЛКИ «ІСТОК» про розірвання кредитного договору за №KDK-1264 від 19.06.2008 року та додаткових договорів до нього від 19.09.2008 р., від 10.03.2009 р., про розірвання іпотечного договору від 20.06.2008 р. (реєстровий номер 4167) і договорів про внесення змін до цього іпотечного договору від 19.09.2008 р. (реєстровий номер 6172), 10.03.2009 р. (реєстровий номер 689), та про звільнення від відповідальності за порушення зобовязання - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя