Ухвала суду № 31890206, 05.06.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-7936/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кротюк О.В. Суддя-доповідач: Борисюк Л.П.

У Х В А Л А

Іменем України

05 червня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддів при секретарі за участю: представника позивачаБорисюк Л.П., Петрика І.Й., Собківа Я.М. Гусак О.О. Синчанського С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Демо ЛТД» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 8 грудня 2011 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Демо ЛТД» до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва про скасування рішення від 10.01.2011 № 0000022301, -

ВСТАНОВИВ:

В червні 2011 року ТОВ «Демо ЛТД» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до ДПІ у Деснянському районі м. Києва в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.01.2011 № 0000022301.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 8 грудня 2011 року в задоволенні позову відмовлено.

Позивач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, який з'явився в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, з 20.12.2010 по 23.12.2010 ДПІ у Деснянському районі м. Києва було проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «Демо ЛТД» з питання формування податкового кредиту з податку на додану вартість за березень 2010 року по взаємовідносинах з ТОВ «С.Дж.Р.Груп».

В ході проведеної перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем положень пп. 7.2.3, пп. 7.2.4 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 6 167 грн., в т.ч.: березень 2010 року в сумі 6 167 грн.

Так, під час проведення перевірки ТОВ «Демо ЛТД» податкова служба дійшла висновку про фіктивність правочинів позивача з контрагентом, оскільки в останнього не було трудових, матеріальних та інших ресурсів, які б дозволили реально виконати роботи. Зазначений висновок ґрунтується, зокрема, на свідченнях директора контрагента в рамках кримінальної справи № 69-107, згідно яких останній не мав на меті здійснювати реальну діяльність.

За результатами проведеної перевірки, ДПІ у Деснянському районі м. Києва складено акт № 8510/23-1/21591821 від 23.12.2010 на підставі якого 10.01.2011 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000022301, яким ТОВ «Демо ЛТД» визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 6 167 грн. за основним платежем та 1 542 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

За наслідками адміністративного оскарження зазначеного повідомлення-рішення, скарги позивача залишені без задоволення.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів виходить з наступного.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, визначаються Законом України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями).

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з наступних подій: або дату списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дату отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Приписами пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, податкові накладні, розрахунки-фактури, платіжні доручення, відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є первинними документами, оскільки містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Вивченням матеріалів справи, колегією суддів встановлено, що між ТОВ «Демо ЛТД» (Замовник), в особі директора Демченко В.Г. та ТОВ «С.Дж.Р.Груп» (Виконавець), в особі директора ОСОБА_7 було укладено договір за № 02-02-10 від 01.02.2010, відповідно до якого Виконавець здійснює технічне обслуговування обладнання котельні на базі 3-х водогрійних котлів фірми «Viessmann» типу Vitoplex SX1, потужністю 1 120 квт та газопроводу низького тиску по вул. Солом'янська, 2-а. На всіх первинних документах, наданих до перевірки, відповідальною особою зазначено ОСОБА_7

ТОВ «С.Дж.Р.Груп» були виписані наступні податкові накладні: № 2283 від 09.03.2010 на суму 22 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 3 667,00 грн.; № 2981 від 31.03.2010 на суму 15 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 2 500,00 грн.

Суми податку на додану вартість по зазначених податкових накладних включені до податкового кредиту за березень 2010 року, відображені у реєстрах отриманих податкових накладних та відповідають даним декларацій з податку на додану вартість за відповідні періоди.

Однак, колегією суддів не встановлено види, обсяги робіт, які виконувалися за договором з контрагентом з підстав фізичної можливості, оскільки вказана деталізація у первинних документах позивача з його контрагентом відсутня.

В ході аналізу інформаційної бази даних «АІС ОР» встановлено, що ТОВ «С.Дж.Р.Груп» зареєстроване ДПІ у Печерському районі м. Києва та відповідно до даних автоматизованої інформаційної системи обласного рівня має стан - 10 «запит на встановлення місцезнаходження». В результаті здійснених заходів встановлено, що за вказаною адресою ТОВ «С.Дж.Р.Груп» не знаходиться.

Крім цього, як вбачається з матеріалів справи, старшим слідчим управління податкової міліції ДПА України 27.09.2010 порушено кримінальну справу № 69-107 відносно ОСОБА_7 та невстановлених слідством осіб за фактом створення фіктивного підприємництва ТОВ «С.Дж.Р.Груп» за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України.

В ході провадження досудового слідства по вказаній кримінальній справі встановлено, що в період 2007-2008 рр. на території м. Києва невстановлені слідством особи з метою прикриття власної незаконної діяльності, тобто заняття видами діяльності від імені суб'єктів господарської діяльності без належних повноважень, організували створення підприємств на підставних осіб, призначення їх на посади керівників. При цьому, ці особи не мали ніякого відношення до ведення фінансово-господарської діяльності від імені створеного підприємства.

Так, допитаний у справі ОСОБА_7 надав пояснення, що він не має ніякого відношення до діяльності підприємства та документи, що стосуються фінансово-господарської діяльності він не підписував та не уповноважував на це будь-яких осіб.

Вказані обставини дають підстави стверджувати про відсутність у ТОВ «С.Дж.Р.Груп» адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладеному правочину з ТОВ «Демо ЛТД» та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, волевиявлення їх учасників не відповідало їх внутрішній волі, а самі правочини не спрямовані на реальне настання правових наслідків, тобто, відсутні обов'язкові умови чинності правочинів передбачені ст. 203 Цивільного кодексу України.

Згідно ч.ч. 1-2 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює жодних юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Тобто, в результаті недійсної угоди не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит з податку на додану вартість.

Таким чином, перевіркою не можуть бути прийняті до уваги податкові накладні, виписані від імені ТОВ «С.Дж.Р.Груп».

Згідно ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Враховуючи те, що контрагентом позивача є фіктивне підприємство ТОВ «С.Дж.Р.Груп», засноване ОСОБА_7, який водночас є його директором та надав пояснення, що не має жодного відношення до діяльності підприємства, а документи, що стосуються фінансово-господарської діяльності, він не підписував, колегія суддів приходить до висновку, що первинні документи, якими позивач підтверджує свій податковий кредит з ПДВ, підписані неуповноваженою та невстановленою особою, а відтак, не можуть підтверджувати належним чином господарські операції позивача з його контрагентом.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, на відповідача як суб'єкта владних повноважень, покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення, так як він заперечує проти задоволення позовних вимог.

Таким чином, висновки податкового органу щодо порушення ТОВ «Демо ЛТД» положень пп. 7.2.3, пп. 7.2.4 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є правомірними, а позовні вимоги ТОВ «Демо ЛТД» - безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Демо ЛТД» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 8 грудня 2011 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 8 грудня 2011 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Л.П. Борисюк І.Й. Петрик Я.М. Собків

Повний текст ухвали складено та підписано - 10.06.2013

Головуючий суддя Борисюк Л.П.

Судді: Петрик І.Й.

Собків Я.М.