Постанова № 31890147, 13.06.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 червня 2013 року 18:52 справа № 826/7607/13-а

Окружний адміністративний суд м.Києва у складі судді Клименчук Н.М., за участю секретаря судового засідання Павлюк В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Рідний Дім Буд»доДержавної податкової інспекції у Голосіївському рафоні м.Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасвавання податкового повідомлення-рішення №0008252230 від 25.12.2012за участю представників сторін:

від позивача: Петрощук А.В.,

від відповідача: Харитонова А.О.

На підставі ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

ТОВ «Рідний Дім Буд» звернулось до суду з позовною заявою до ДПІ у Голосіївському районі м.Києва ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0008252230 від 25.12.2012.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що за результатами проведеної перевірки податковий орган прийшов до помилкового висновку щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства та безпідставно винесено податкове повідомлення-рішення, оскільки встановлене порушення, як вважає позивач, не відповідає дійсним обставинам справи.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представником відповідача суду надано усні та письмові заперечення. В яких просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав викладених у письмових запереченнях.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, суд

В С Т А Н О В И В:

На підставі наказу №2053 від 15.10.2012, направлень від 24.10.2012 №2322/22-30, від 24.10.2012 №2339/17-50, від 24.10.2012 №2409/22-30, від 24.10.2012 №2333/22-50, від 24.10.2012 №2317/22-60 та ст.77 Податкового кодексу України проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Рідний Дім Буд» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 по 30.06.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 по 30.06.2012.

За результатами документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Рідний дім Буд» складено акт перевірки за від 11.12.2012 №55411-22-30-32553445 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення, які допусти позивач, а саме:

- п.138.2. ст.138 Податкового кодексу України" від 02.12.2010 р. №2755-VI із змінами та доповненнями занижено податок на прибуток на загальну суму 237 981 грн., в т.ч. за ІІ-ІV квартал 2011 року - 237 981 грн.;

- п.п.7.2.3, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України від 03.04.97 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість", із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 265 739 грн., в т.ч за грудень 2010 р. на суму 265 739 грн.

- пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163, пп. 164.1.2 п. 164.1, п.п.164.2.18 п.164.2 ст.164, п.167.1 ст.167, п.171.2 ст. 171, п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI, із змінами і доповненнями, не оподаткований дохід отриманий громадянином за послуги та в результаті чого не нараховано та не сплачено податок з доходів фізичних осіб та податку на доходи фізичних осіб на суму 2 856,45 грн. в т.ч. 2011 - 2532,30 грн. та 2012 - 324,15 грн.

Згідно п.119.2 ст.119 п.127.1 ст.127 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI, із змінами і доповненнями, нараховуються штрафні (фінансові) санкції.

На підставі вищезазначеного акту відповідачем винесено наступні податкові повідомлення - рішення: № 000825 2230 від 25.12.2012р; № 000826 2230 від 25.12.2012р.

Позивач у повному обсязі не погодився із висновками перевірки та оскаржив винесенні рішення-повідомлення у адміністративному порядку.

Відповідно до вимог Податкового кодексу України підприємство оскаржило дані податкові повідомлення-рішення у адміністративному порядку лист від 04.01.2013 № 2146. Державна податкова служба у м. Києві (вх. від 08.01.2013 № 141/10), повторна скарга в ДПС України (вх. від 21.03.2013 № 5488/6) за результатами розгляду адміністративної скарги ТОВ «Рідний дім Буд», частково задовольнила законні вимоги підприємства та скасоване податкове повідомлення-рішення № 000826 2230 від 25.12.2012. При цьому, податкове повідомлення-рішення № 000825 2230 від 25.12.2012, залишено в силі.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Як встановлено судом, відповідно до наказу начальника ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, ДПС від 15.10.2012 року №2053 прийнято рішення про проведення планової виїзної документальної перевірки позивача з питань вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.10.2009 року по 30.06.2012 року.

ТОВ «Рідний дім Буд» на підставі договорів від 28.09.2010 № С 22, 01.09.2010 № С 12, 21.12.2010 № С-33, 20.12.2010 № С-32, 13.12.2010 № С-29, 13.12.2010 № С-30, 13.12.2010 № С-31, 13.12.2010 № С-28, 13.12.2010 № С-27, 13.12.2010 № С-26, 13.12.2010 № С 25, 01.11.2010 № С 23, 21.12.2010 № С-34 із ПП «СКС Буд» (код ЄДРПОУ 35380415) придбано робіт із ремонту приміщень, обслуговування приміщень та будівельно монтажних робіт на загальну суму 1 673 095, 84 гривень відповідно

Відповідно, ПП «СКС Буд» виписано податкові накладні.

Водночас, з аналізу Акту перевірки видно, що підставою для висновку відповідача про порушення позивачем призвели до збільшення суми грошового зобов'язання. Це виникло у зв'язку з тим, що ТОВ «Рідний Дім Буд» в порушення п.п.7.2.3, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5. п. 7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в редакції, що діяла станом на грудень 2010р., включило до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), підтвердженими податковими накладними ПП «СКС-Буд» №№ 30121, 30122, 30123, 30124, 30125, 30126, 30127, 30128, 30129 від 30.12.2010р. та №№ 31121, 31122, 31123, 31125, 31127, 31128, 31129, 31124, 31126 від 31.12.2010р., які виписані з порушеннями, а саме, підписані невідомою особою.

Відповідно, податковим повідомленням-рішенням збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Рідний Дім Буд» за платежем податку на додану вартість на загальну суму 265 739,00 грн. за основним платежем за грудень 2010р. та 66 435,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Акт перевірки містить висновки про те, що податкові накладні, виписані ПП «СКС-Буд» за грудень 2010р. загальною сумою 1 594,432,68 грн., виписані з порушеннями, а отже не підтверджують суми сплаченого (нарахованого) податку у розмірі 265 379,00 грн. Із заявою про порушення ПП «СКС-Буд» порядку заповнення податкової накладної ТОВ «Рідний Дім Буд» до ДПІ Голосіївського району м. Києва не зверталось. Як наслідок, суму у розмірі 265 379,00 гривень. ТОВ «Рідний Дім Буд» безпідставно включив до складу податкового кредиту за грудень 2010р.

Підставою для визначення відповідачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість за період з 01.10.2009 року по 30.09.2012 року стало те, що згідно запису в ЄДР підприємство ПП «СКС-Буд» (код ЄДРПОУ 35380415) не знаходиться за місцем знаходження. Відповідно до цього за ініціативою податкової служби анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість, дата анулювання - 02.06.2011 року.

Згідно з ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним та Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

При цьому суд зауважує, що вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Тому, для встановлення факту вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, з метою ухилення від сплати податків, необхідно встановити необґрунтованість отриманої платником податків податкової вигоди, наприклад, внаслідок її виникнення не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання поставки товару входить до предмету доказування у справі. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31.03.2011 у справі №К-12509/08.

За змістом інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11, при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Як встановлено судом, зобов'язання за Договорами договорів від 28.09.2010 № С 22, 01.09.2010 № С 12, 21.12.2010 № С-33, 20.12.2010 № С-32, 13.12.2010 № С-29, 13.12.2010 № С-30, 13.12.2010 № С-31, 13.12.2010 № С-28, 13.12.2010 № С-27, 13.12.2010 № С-26, 13.12.2010 № С 25, 01.11.2010 № С 23, 21.12.2010 № С-34 між ТОВ «Рідний дім Буд » та ПП «СКС-буд» виконувались сторонами у повному обсязі, що підтверджується відповідними договірною ціною, локальним кошторисом, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт, актом приймання виконаних будівельних робіт, видатковою та податковими накладними.

Реальність спірних господарських операцій підтверджується також залученими до матеріалів справи документами, що складені у процесі фінансово-господарської діяльності підприємств.

Відповідач у свою чергу посилається на те, що Головним слідчим управління МВС України проводиться досудове слідство у кримінальній справі № 24-85, яку порушено за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2, ст 209, ч. 2 ст. 205, ч. 2.3. ст. 358 Кримінального кодексу України за фактом повторного вчинення фінансових операцій з коштами, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що перебувало легалізації доходів. Досудовим слідством у справі встановлено. Що невстановленими особами, з метою прикриття незаконної діяльності створено ряд юридичних осіб які мають ознаки фіктивності, з метою здійснення незаконних операцій з переводу безготівкових коштів у готівку.

Суд не бере до уваги дане посилання відповідача оскільки, по-перше, відповідно до ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб, по-друге, порушення контрагентами позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про безтоварність відповідних господарських операцій, по-третє, факти вчинення злочину, в тому числі у вигляді фіктивного підприємництва, ухилення від сплати податків та підробка документів, можуть встановлюватись виключно відповідним рішенням суду, по-четверте, поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань (аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.09.2012 у справі № К/9991/5398/12), по-п'яте, самі по собі акти не є беззаперечними, належними та допустимими доказами даних фактів, а інших доказів всупереч вимог ч. 2 ст. 71 КАС України відповідачем не надано.

При цьому, слід зазначити, що відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою, а тому матеріали досудового слідства не можуть мати преюдиційний характер під час розгляду даної справи. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 19.02.2013 у справі № К/9991/53981/12.

Водночас, зважаючи на те, що публічний порядок держави порушується у разі недотримання нормативних актів, у яких він закріплений, а ухилення від сплати податків, на факт якого відповідач посилається, є злочином, відповідальність за який встановлена Кримінальним кодексом України, суд вважає, що за обставин, які склалися у даній справі, визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинен передувати вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який би набрав законної сили. Всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 КАС України відповідачем таких доказів надано не було. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 03.04.2012 у справі № К-9574/08.

Поряд з цим, вказані в акті податкового органу недоліки, допущені суб'єктами господарювання при укладенні та виконанні правочинів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки, чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, податковим органом не надано документальних підтверджень відсутності фактичного виконання ТОВ «Рідний дім Буд» господарських операцій за спірними Договорами від 28.09.2010 № С 22, 01.09.2010 № С 12, 21.12.2010 № С-33, 20.12.2010 № С-32, 13.12.2010 № С-29, 13.12.2010 № С-30, 13.12.2010 № С-31, 13.12.2010 № С-28, 13.12.2010 № С-27, 13.12.2010 № С-26, 13.12.2010 № С 25, 01.11.2010 № С 23, 21.12.2010 № С-34, наявності факту узгодженості його дій з ПП «СКС-Буд» з метою незаконного отримання податкових вигод або обізнаності позивача з такими діями ПП «СКС-Буд».

Таким чином, твердження відповідача про нікчемність укладених позивачем з «СКС-Буд» правочинів є необґрунтованим належними засобами доказування припущеннями, оскільки, позиція податкового органу щодо суперечності спірних Договорів 28.09.2010 № С 22, 01.09.2010 № С 12, 21.12.2010 № С-33, 20.12.2010 № С-32, 13.12.2010 № С-29, 13.12.2010 № С-30, 13.12.2010 № С-31, 13.12.2010 № С-28, 13.12.2010 № С-27, 13.12.2010 № С-26, 13.12.2010 № С 25, 01.11.2010 № С 23, 21.12.2010 № С-34, інтересам держави не підкріплена належними доказами чи відповідними судовими рішеннями. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 08.01.2013 у справі № К/9991/34364/12.

Крім того, одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 14.11.2012 у справі № К/9991/50772/12.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Як видно з матеріалів справи, на момент укладення відповідних Договорів 28.09.2010 № С 22, 01.09.2010 № С 12, 21.12.2010 № С-33, 20.12.2010 № С-32, 13.12.2010 № С-29, 13.12.2010 № С-30, 13.12.2010 № С-31, 13.12.2010 № С-28, 13.12.2010 № С-27, 13.12.2010 № С-26, 13.12.2010 № С 25, 01.11.2010 № С 23, 21.12.2010 № С-34,, підписання договірної ціни, локального кошторису, довідки про вартість виконаних будівельних робіт, акту приймання виконаних будівельних робіт, видаткової та податкових накладних, юридичні особи ПП «СКС-Буд» не були припинені, доказів існування вироків суду у кримінальних справах, якими б встановлювався факт фіктивного підприємництва, відповідачем не надано.

Таким чином, судом встановлено, що Договори 28.09.2010 № С 22, 01.09.2010 № С 12, 21.12.2010 № С-33, 20.12.2010 № С-32, 13.12.2010 № С-29, 13.12.2010 № С-30, 13.12.2010 № С-31, 13.12.2010 № С-28, 13.12.2010 № С-27, 13.12.2010 № С-26, 13.12.2010 № С 25, 01.11.2010 № С 23, 21.12.2010 № С-34, між ТОВ «Рідний дім Буд» та ПП «СКС-Буд», укладені з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності, наявність у відповідача умислу на укладення вказаних вище договорів з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, відповідачем не доведено, натомість судом встановлено факт здійснення відповідних господарських операцій, а тому вказані правочини не можуть розглядатись як нікчемні з мотивів їх за відомої суперечності інтересам держави і суспільства відповідно до ст. 228 ЦК України.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в п. 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у ПК України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Відповідно до змісту п.п. 201.4. та 201.8 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у встановленому порядку.

Згідно з п. 184.1 ст. 184 ПК України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 № 969 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 за № 1401/18696 (далі - Порядок № 969), чинного на момент виникнення спірних правовідносин, податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Водночас, згідно з п. 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 01.11.2011 N 1379, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 за N 1333/20071 (далі - Порядок № 1379), податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Як встановлено судом, сума ПДВ у розмірі 265 739,00 гривень за грудень 2010 року. була віднесена позивачем до складу податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних ПП «СКС-Буд». На момент складання вказаних податкових накладних ПП ПП «СКС-Буд» був включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також зареєстровано платниками податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства, з урахуванням чого суд приходить до висновку про наявність у них права на складання податкових накладних. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 10.01.2012 у справі № К/9991/81953/11.

Відповідно до правової позиції Верховного суду України, викладеної в постанові від 29.10.2010 у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та Вищого адміністративного суду України, викладених в ухвалах від 29.03.2012 у справі № К/9991/1617/11 та від 09.04.2012 у справі № К-46073/09, несплата продавцем або його контрагентами ПДВ до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку.

Якщо контрагенти по ланцюгу постачання товарів (послуг) не виконали свого зобов'язання по сплаті податку на додану вартість до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 28.03.2012 у справі № К/9991/72712/11.

Таким чином, сума податку на додану вартість у розмірі 265 739,00 гривень, віднесена ТОВ «Рідний дім Буд» до податкового кредиту, підтверджується податковими накладними, оформленими відповідно до вимог ст. 201 ПК України та Порядку № 969 та № 1379.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірного податкового повідомлення-рішення.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

З огляду на викладене, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються на користь позивача з Державного бюджету України згідно з ч. 3 ст. 94 КАС України пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись статтями 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Рідний дім Буд (м. Київ, Саперно-Слобідський проїзд, 3 код ЄДРПОУ 32553445) задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від від 25.12.2012 № 0008252230, прийняте Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби.

3. Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 2294,00грн. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рідний дім Буд» за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 23) за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.М. Клименчук