Постанова № 31890124, 07.06.2013, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 822/2161/13-а

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 червня 2013 рокум. ХмельницькийХмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіКовальчук О.К. при секретарі Бесарабі І.А. за участі:представника позивача Столяр О.О. представників відповідача Чепурченко Л.Г., Камінської Т.М розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ліга Буд Центр" до державної податкової інспекції у м. Хмельницькому про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

В поданому до суду адміністративному позові позивач просить визнати протиправними та скасувати прийняті на підставі акту про результати документальної позапланової виїзної перевірки №7283/22-3/36897256 від 25.12.2012 року податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Хмельницькому від 21.01.2013 року №0000082304/100, яким збільшене податкове зобов»язання з податку на додану вартість на суму 164152,0 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 147887,0 грн. та штрафними санкціями в сумі 16265,0 грн., і №00001123304 /99, яким збільшене податкове зобов»язання з податку на прибуток за основним платежем на суму 170070, 0 грн.

На думку позивача, зазначені податкові повідомлення-рішення є неправомірними, оскільки базуються на безпідставних висновках відповідача про відсутність реальних наслідків договорів, укладених позивачем з ТОВ «Оріал» на поставку товару та з ПП «Симетрія» і ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» на виконання робіт.

Вважає, що має всі первинні документи, оформлення яких передбачене Податковим кодексом України (надалі - ПК України) та Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», необхідні для формування податкового кредиту та валових витрат за вказаними господарськими операціями.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та підтвердив обставини, на які посилається у позовній заяві, просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представники відповідача проти позову заперечили, вважають спірні податкові повідомлення-рішення законними, оскільки факт порушення позивачем вимог податкового законодавства та заниження податку на прибуток за 2-4 квартали 2011 року у сумі 170070,0 грн., і податку на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет за період квітень-листопад 2011 року на загальну суму 147887 грн., у зв»язку з безпідставним формуванням валових витрат та податкового кредиту по операціях з придбання товару від ТОВ «Оріал» та виконання робіт ПП «Симетрія» і ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», що фактично не здійснювались в межах господарської діяльності підприємства, встановлений документальною позаплановою виїзною перевіркою ТОВ «Ліга Буд Центр» з питань підтвердження відомостей, отриманих від ТОВ «Оріал» за січень-вересень 2011 року, ПП «Симетрія» за листопад 2011 року, ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» за травень, червень, липень 2011 року, результати якої оформлені актом від 25.12.2012 року №7283/22-3/36847256.

Вказує, що під час складання фінансової звітності у ТОВ «Ліга Буд Центр» були відсутні підтверджуючі документи щодо придбання товару від ТОВ «Оріал» в січні-вересні 2011 року та робіт від ПП «Симетрія» в листопаді 2011 року і ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» в травні, червні і липні 2011 року. За даними перевірки, ТОВ «Оріал», ПП «Симетрія» і ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» товар та роботи фактично не виконували та не поставляли. Перевіркою встановлено лише відображення операцій в податковому обліку з метою формування валових витрат та податкового кредиту, а тому надані на перевірку первинні документи (договори, податкова накладна, акт приймання-передачі послуг, банківські виписки і т.д.) не підтверджують даних податкового обліку, оскільки не відповідають вимогам вищевказаних нормативних актів.

Про відсутність реального здійснення зазначених операцій, на думку відповідача, свідчать також акти зустрічних перевірок контрагентів позивача.

Заслухавши представників сторін, дослідивши зібрані в матеріалах справи докази в їх взаємному зв'язку та сукупності, суд вважає, що позов слід задовольнити з урахуванням викладеного нижче.

Суд встановив, що позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Ліга Буд Центр» зареєстроване 24.12.2009 року виконавчим комітетом Хмельницької міської ради (Свідоцтво про державну реєстрацію №16731020000007088 від 24.12.2009 року); перебуває на податковому обліку в ДПІ м.Хмельницького.

Основними видами діяльності позивача є: будівельно-монтажні та штукатурні роботи, покриття підлоги та облаштування стін, будівництво житлових та нежитлових будівель, оптова та роздрібна торгівля будівельними матеріалами.

В період з 14.12.2012 року по 18.12.2012 року на підставі направлення від 14.12.2012 року №003310, відповідно до п.75.1 ст.75 і пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України та наказу ДПІ у м.Хмельницькому №4379 від 14.12.2012 року працівниками ДПІ м.Хмельницькому проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань підтвердження відомостей, отриманих від ТОВ «Оріал» за січень-вересень 2011 року, ПП «Симетрія» за листопад 2011 року, ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» за травень, червень, липень 2011 року, результати якої оформлені актом від 25.12.2012 року №7283/22-3/36847256.

На підставі акту перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення від 21.01.2013 року №0000082304/100, яким збільшене податкове зобов»язання з податку на додану вартість на суму 164152,0 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 147887,0 грн. та штрафними санкціями в сумі 16265,0 грн., і №00001123304 /99, яким збільшене податкове зобов»язання з податку на прибуток за основним платежем на суму 170070, 0 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення базуються на викладених в акті перевірки від 25.12.2012 року №7283/22-3/36847256 висновках відповідача щодо порушення позивачем п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.152.1 ст.152 ПК України і заниження податку на прибуток за 2-4 квартали 2011 року у сумі 170070,0 грн. та п. 198.1, п.198.3, п. 198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2, ст.200, п.201.1 ст.201 ПК України і заниження суми податку на додану вартість за квітень-листопад 2011 року на загальну суму 147887 грн., у у зв»язку з- включенням до валових витрат та податкового кредиту відповідно вартості придбаного товару та робіт і ПДВ сплаченого в їх ціні по оперціях з ТОВ «Оріал», ПП «Симетрія» і ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», що фактично не здійснювались.

Не погоджуючись із зазначеними повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

Суд встановив, що відповідно до договору №6-Т від 20.05.2011 року ТОВ «Оріал» зобов»язалось поставити позивачеві будівельні матеріали в погоджених додатково асортименті і кількості (п.1.1. договору), ціна, кількість та асортимент якого обумовлюються сторонами в додатках до договору, які погоджуються попередньо і є його невід»ємною частиною (п.1.2 договору). Відповідно до умов договору поставка товару здійснюється протягом двох днів з дня отримання попередньої оплати (п.6.1 договору); перехід права власності на товар відбувається в момент отримання товару (п.7.3 договору). В специфікації від 20.05.2011 року до договору поставки позивач та його контрагент узгодили асортимент, кількість та вартість будівельних матеріалів, що поставлятимуться відповідно до договору.

На виконання договору поставки №6-Т від 20.05.2011 року ТОВ Оріал» в травні і липні 2011 року поставило позивачеві будівельні матеріали загальною вартістю 233804,52 грн., в тому числі ПДВ в розмірі 38967 грн. Вказане підтверджується видатковими накладними №588 від 26.05.2011 року і №563 від 21.07.2011 року, актами приймання -передачі товару та податковими накладними №563 від 21.07.2011 року, №564 від 21.07.2011 року, №588 від 26.05.2011 року і №691 від 26.05.2011 року

Транспортування зазначеного товару здійснювалось транспортом та за рахунок ТОВ Оріал» відповідно до товарно-транспортних накладних №75 від 21.05.2011 року та №127 від 21.07.2011 року.

Придбані від ТОВ «Оріал» будівельні матеріали позивач використав у власній господарській діяльності для виконання будівельних робіт відповідно до укладених договорів підряду та частину продав, отримавши від цих операції прибуток. Вказане підтверджується дослідженими судом наявними в матеріалах справи первинними документами та іншими доказами, зокрема договорами підряду та купівлі-продажу, видатковими накладними, актами передачі будівельних матеріалів підряднику, актами про витрату давальницьких матеріалів замовника, податковими накладними, картками рахунку 201 «запаси».

Суд відхиляє, як необґрунтовані, доводи відповідача щодо відсутності реальних наслідків договору поставки товару від ТОВ «Оріал».

За змістом ч.1 ст.656 ЦК України предметом купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. Статтею 658 ЦК України визначено, що право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власнику товару.

Відповідно до ч.2 ст.317 ЦК України на зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Відтак, відсутність у власника майна складських приміщень для його зберігання не є перешкодою для здійснення ним повноважень власника щодо володіння, користування та розпорядження, які в сукупності складають зміст права власності.

Відсутність у ТОВ «Оріал» власних транспортних засобів, на якій наполягає відповідач, також не може слугувати доказом неспроможності зазначеного контрагента поставити прибданий позивачем товар дом.Хмельницького, оскільки законодавством не заборонене залучення до перевезень вантажів транспортних засоів інших господарюючих суб»єків. Суд враховує, що під час перевірик контрагента позивача (ТОВ «Оріал») перевіряючі не з»ясовували факт належності автомобілів, які здійснювали перевезення товару іншим особам. Та правомірності їх використання ТОВ «Оріал».

Суд вважає, що відсутність у постачальника товару складських приміщень для зберігання зазначеного товару та власних транспортних засобів, відсутність за місцезнаходженням на дату проведення перевірки може слугувати підтвердженням безтоварності договору поставки.

Приписами ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Досліджені судом докази свідчать проте, що господарські операції з придбання від ТОВ «Оріал» будівельних матеріалів спричинили зміни в структурі активів позивача та його зобов»язань. Зазначений товар оплачений позивачем та використаний позивачем у власній господарській діяльності.

Отримавши від постачальника будівельних матеріалів (ТОВ «Оріал») видаткові та податкові накладні, а також акти приймання-передачі товару, які засвідчують факт придбання товару, та оплативши його вартість, позивач відніс до валових витрат витрати на придбання зазначеного товару, а податок на додану вартість, сплачений в його ціні - до податкового кредиту звітного періоду.

Відповідно до укладеного з позивачем договору №5 П від 16.05.2011 року ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» зобов»язалось виконати роботи по влаштуванню фасадних систем з теплоізолюючим оздобленням і внутрішніх оздоблювальних робіт в торговому комплексі по проїзду Геологів,7/1 в м.Хмельницькому у відповідності до проектної документації і технічного завдання (п.1.1 договору). Відповідно до умов зазначеного договору приймання замовником виконаних підрядником робіт здійснюється відповідно до актів приймання-передачі виконаних будівельних робіт форми КБ-2. Роботи вважаються виконаними з моменту підписання замовником акта приймання-передачі (п.1.2 договору). Пунктом 1.5 договору передбачене право підрядника виконувати підрядні роботи як самостійно, так і з залученням інших виконавців.

На виконання договору № 5 П від 16.05.2011 року ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» в травні - липні 2011 року з метеріалів позивача виконало внутрішні штукатурні та оздоблювальні роботи і роботи з облаштування фасаду в торгівельному комплексі по проїзду Геологів, 7/1 у м.Хмельницькому. Вказане підтверджується актами передачі будівельних матеріалів підряднику, актами про витрату давальницьких матеріалів замовника, актами здачі-приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2 за травень- липень 2011 року, довідками про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-З за травень-липень 2011 року та податковими накладними №583 від 19.05.2011 року, №564 від 16.06.2011 рок, №565 від 16.06.2011 року, №566 від 23.06.2011 року, №567 від 30.06.2011 року, №26 від 18.07.2011 року, №27 від 18.07.2011 року, №28 від 18.07.2011 року, №29 від 21.07.2011 року і №30 від 21.07.2011 року. Оплата виконаних ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» будівельних робіт підтверджується виписками банку, карткою по рахунку 361 і не заперечується відповідачем.

Суд встановив, що генеральним замовником зовнішніх та внутрішніх робіт в торговому комплексі по проїзду Геологів,7/1 в м.Хмельницькому, які виконувались з залученням субпідрядника - ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» є ТОВ «Глоінвест» м.Вінниця. Договором №08/04-отд від 08.04.2011 року, укладеним між позивачем та ТОВ «Глоінвест», передбачено, що позивач бере на себе зобов»язання щодо виконаня внутрішніх оздоблювальних робіт в торгівельному комплексі по проїзду Геологів, 7/1 у м.Хмельницькому (п.1.1 договору) загальною вартістю 152758,97 грн. До вказаного договору позивач та ТОВ «Глоінвест» неодноразово укладали додаткові угоди, збільшуючи при цьому види, обсяги та вартість робіт, які необхідно виконати позивачеві в торгівельному комплексі. Зокрема, додатковою угодою №1 від 16.06.2011 року передбачене виконання додаткових робіт по влаштуванню підлоги сходових майданчиків вартістю 69177,60 грн., додатковою угодою №2 від 20.05.2011 року передбачене виконання додаткових робіт з влаштування фасадної системи з тепло ізолюючим оздобленням вартістю 13383118,0 грн., додатковою угодою №5 від 04.10.2011 року передбачене виконання додаткових робіт з оздоблення санвузлів загального користування вартістю 340444,80 грн. Відповідно до п. 1 4 договору №08/04-отд від 08.04.2011 року підрядник (позивач) має право залучати до виконання передбачених договором робіт субпідрядні організації, які мають відповідні ліцензії, але при цьому позивач в повному обсязі відповідає перед замовником за виконання ними робіт.

Враховуючи значні обсяги підрядних робіт, чітко визначені генеральним замовником оптимальні терміни їх виконання, а також незначну кількість працюючих на підприємстві (1 квартал 2011 року - 3 особи, 2 квартал - 17 осіб, 3 квартал 2011 року -19 осіб та 4 квартал - 11 осіб) позивач використав своє право на залучення субпідрядних організацій, передбачене п. 1 4 договору №08/04-отд від 08.04.2011 року з ТОВ «Глоінвест», та замовив виконання частини внутрішніх штукатурних та оздоблювальних робіт і частини робіт з облаштування фасаду в торгівельному комплексі по проїзду Геологів, 7/1 субпідряднику ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» відповідно до договору договору №5 П від 16.05.2011 року. Станом на день укладання договору та виконання робіт ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» мало відповідну Ліцензію від АВ №558208 17.08.2010 року на виконання будівельних та монтажних робіт строком дії з 30.07.2010 року по 04.04.2012 року, відповідно до якої має право на виконання будівельних та монтажних робіт, робіт з опорядження конструкцій та устаткування, монтаж внутрішніх інженерних систем, споруд, приладів; захист конструкцій, устаткування та мереж, тощо.

Виконання та оплата передбачених укладеним з ТОВ «Глоінвест» договором №08/04-отд від 08.04.2011 року будівельних робіт підтверджується підсумковими відомостями ресурсів, договірною ціною, довідками про вартість виконаних будівельних робіт, актами приймання виконаних будівельних робіт, карткою по рахунку 361 за період з 01.11.2011 року по 30.11.2011 року і виписками з банківського рахунку.

Той факт, що ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», як субпідрядник, виконав роботи, передбачені договором №5 П від 16.05.2011 року, в повному обсязі підтверджується актами приймання вмконих підрядних робіт та довідками про вартість виконаних підрядних робіт, відповідно до яких замовником робіт є ТОВ «Глоінвест», генеральним підрядником - ТОВ «Ліга Буд Ценкр», а субпідрядником - ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж».

При цьому суд не бере до уваги доводи відповідача про відсутність у ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» необхідних основних засобів, трудових ресурсів та ліцензії на виконання будівельних робіт, а також на відсутність товариства за місцезнаходженням, як на підставу для висновків про відсутність реального виконання передачених договором робіт, оскільки досліджені судом докази вказують та те, що роботи виконувались з матеріалів позивача, в тому числі придбаних від ПП «Оріон», ліцензія зазначеного товариства анульована 24.02.2012 року, після завершення робіт та відносин з позивачем, а договором №5 П від 16.05.2011 року передбачене право ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» виконувати підрядні роботи як самостійно, так і з залученням інших виконавців (зазначене не досліджувалось під час перевірки). Відсутність ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» за місцезнаходженням на дату проведення перевірки також не може слугувати доказом відсутності реального виконання договірних робіт у 2011 році і вказує лише на те, що в даний час зазначене товариство перебуває в стані припинення за рішенням засновників (Акт №129/227/35554567 від 17.05.2012 року Ленінської МДПІ у м. Луганську про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ "Лугпромстройсантехмонтаж» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 року по 30.09.2011 року). У зв»язку з прийняттям рішення про припинення ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» 02.11.2011 року анулювало Свідоцтво платника ПДВ (податкові накладні, на підставі яких позивач сформував податковий кредит виписані в травні-липні 2011 року).

Отримавши податкові накладні, а також акти приймання виконаних підрядних робіт, які засвідчують факт їх виконання, та оплативши їх , позивач відніс до валових витрат витрати на оплату виконаних ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» на суму 493592.50 гри. (в т.ч. за 2 квартал 2011 року в сумі 247500 грн., за 3 квартал 2011 року в сумі 246092.50 грн.), а податок на додану вартість в сумі 493592.50 грн., (в т.ч. за травень 2011 року - 8333 грн., за червень 2011 року - 41167 грн., за липень 2011 року - 49219 грн), сплачений в їх вартості,- до податкового кредиту відповідних звітних періодів.

Відповідно до укладеного з позивачем договору №9 П від 01.10.2011 року ПП «Симетрія» зобов»язалось виконати зовнішні та внутрішні роботи в торговому комплексі по проїзду Геологів,7/1 в м.Хмельницькому у відповідності до проектної документації і технічного завдання (п.1.1 договору) загальною вартістю 300000,0 грн (п.3.1 договору). До вказаного договору позивач та ПП «Симетрія» неодноразово укладали додаткові угоди, збільшуючи при цьому види, обсяги та вартість робіт. Так, відповідно до додаткової угоди №1 від 03.11.2011 року ПП «Симетрія» взяло на себе зоов»зання щодо виконання додаткових робіт по обслуговуванню колектора в цеху плитки та обстеженню трубопроводу ТОВ «Церсаніт Інвест» м.Новоград-Волинський вартістю 5400,0 грн., відповідно до додаткової угоди №2 від 05.11.2011 року ПП «Симетрія» взяло на себе зоов»зання щодо виконання додаткових робіт по улаштуванню фундаменту під устаткування ТОВ «Случ Авто» м.Старокостянтинов вартістю 9222,12 року.

Договором №9 П від 01.10.2011 року передбачено, що замовник забезпечує підрядника проектною документацією та матеріалами (п.2.2. договору); приймання замовником виконаних підрядником робіт здійснюється відповідно до актів приймання-передачі виконаних будівельних робіт форми КБ-2. Роботи вважаються виконаними з моменту підписання замовником акта приймання-передачі (п.1.2 договору).

На виконання договору №9 П від 01.10.2011 року ПП «Симетрія» в листопаді 2011 року з метеріалів позивача, в тому числі придбаних від ТОВ «Оріон», виконало роботи по улаштуванню фасадної системи з тепло ізолювальним оздобленням стін резервуара і насосної станції, облицювання цоколя котельні, улаштування гнізд на фасаді для кріплення МК і ремонт покрівлі для виведення труб в торговому комплексі по проїзду Геологів,7/1 в м.Хмельницькому та роботи по обслуговуванню колектора в цеху плитки та обстеженню трубопроводу ТОВ «Церсаніт Інвест». Вказане підтверджується актами передачі будівельних матеріалів підряднику, актами про витрату давальницьких матеріалів замовника, актами здачі-приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2 за листопад 2011 року, довідками про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-З за листопад 2011 року та податковими накладними № 77 від 18.11.2011 року і № 133 від 30.11.2011 року. Оплата позивачем виконаних ПП «Симетрія» будівельно-монтажних робіт підтверджується виписками банку, карткою по рахунку 361 і не заперечується відповідачем.

Суд встановив, що генеральним замовником зовнішніх та внутрішніх робіт в торговому комплексі по проїзду Геологів,7/1 в м.Хмельницькому, які виконувались з залученням субпідрядника - ПП «Симетрія», є ТОВ «Глоінвест» м.Вінниця. Договором №23/03-отд від 23.03.2011 року, укладеним між позивачем та ТОВ «Глоінвест», передбачено, що позивач бере на себе зобов»язання щодо влаштування фасадної системи з теплізолюючим оздобленням в торгівельному комплексі по проїзду Геологів, 7/1 у м.Хмельницькому (п.1.1 договору) загальною вартістю 336512,72 грн.

В силу ч.1 ст. 838 Цивільного кодексу України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

Враховуючи значні обсяги підрядних робіт, чітко визначені генеральним замовником оптимальні терміни їх виконання, а також незначну кількість працюючих на підприємстві позивач замовив виконання частини зовнішніх робіт з облаштування фасаду в торгівельному комплексі по проїзду Геологів, 7/1 субпідряднику ПП «Симертія» відповідно до договору договору №9 П від 01.10.2011 року, яке станом на день укладання договору та виконання робіт мало відповідну Ліцензію АВ №558670 від 02.08.2010 року на виконання будівельних та монтажних робіт строком дії з 02.08.2010 року по 02.08.2013 року, відповідно до якої товариство має право на виконаня будівельних та монтажних робіт, робіт з опорядження конструкцій та устаткування, монтаж внутрішніх інженерних систем, споруд, приладів; захист конструкцій, устаткування та мереж; види та умови будівництва.

Генеральним замовником робіт з монтажу колектора на висоті д 30 метрів на заводі по виробництву керамічної плитки та санітарної кераміки в с. Чижівка Новгород-Волинського району відповідн до укладеного з позивачем договору №11/01/11 від 01.11.2011 року є ТОВ «Церсаніт Інвест».

Виконання та оплата передбачених договором №11/01/11 від 01.11.2011 року, укладеним між позивачем та ТОВ «Церсаніт Інвест», будівельних робіт підтверджується підсумковими відомостями ресурсів, договірною ціною, довідками про вартість виконаних будівельних робіт, актами приймання виконаних будівельних робіт, карткою по рахунку 361 за період з 01.11.2011 року по 30.11.2011 року і виписками з банківського рахунку.

Той факт, що ПП «Симетрія», як субпідрядник, виконав роботи, передбачені укладним з ТОВ «Церсаніт Інвест» договором №11/01/11 від 01.11.2011 року, в повному обсязі підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт та довідками про вартість виконаних підрядних робіт, відповідно до яких замовником робіт є ТОВ «Церсаніт Інвест», генеральним підрядником - ТОВ «Ліга Буд Ценкр», а субпідрядником - ПП «Симетрія».

При цьому суд не бере до уваги доводи відповідача про відсутність у ПП «Симетрія» необхідних основних засобів, трудових ресурсів, кошторисної документації на виконання підрядних робіт та відсутність підприємства за місцезнаходженням, як на підставу для висновків про відсутність реального виконання передачених договором робіт, оскільки досліджені судом докази вказують та те, що роботи виконувались з матеріалів позивача, в тому числі придбаних від ПП «Оріон», підрядні роботи підприємство могло виконувати як самостійно, так і з залученням інших виконавців (зазначене не досліджувалось під час перевірки). Будівельні роботи виконувались ПП «Симетрія» відповідно до кошторисної документації, наданої генеральним замовником ТОВ «Глоінвест», яка зберігається у позивача, як генерального підрядника робіт, під час перевірик зазначене не з»ясовуване відповідачем. Відсутність ПП «Симетрія» за місцезнаходженням на дату проведення перевірки у 2012 році також не може слугувати доказом відсутності реального виконання договірних робіт у 2011 році. Суд враховує, що відображені в акті ДПІ у Франківському районі м. Львова № 12746 /7/22-10/3 від 19.09.2012 року про неможливість проведення виїзної позапланової перевірки ПП "Симетрія" щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.11.2011 року по 30.11.2011 року, висновки про завищення ПП «Симетрія» в листопаді 2011 року податкових зобов»язань з ПДВ сформовані без дослідження первинних докементів контрагента позивача у зв»язку з відсутністю ПП «Симетрія» за юридичною адресою.

Отримавши податкові накладні, підписавши акти приймання виконаних підрядних робіт, які засвідчують факт виконання ПП «Симетрія» передбачених договором №11/01/11 від 01.11.2011 року та оплативши їх вартість, позивач відніс до валових витрат витрати на оплату цих робіт в сумі 11731,0 грн. а ПДВ в сумі 10201,0 грн, сплачений в їх ціні - до податкового кредиту листопада 2011 року.

Досліджуючи правмірність пормування позивачем валових витрат та податкового кредиту по операціях з придбання товару від ТОВ «Оріон» та будівельних робіт від ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» та ПП «Симетрія», суд враховує наведено нижче.

В силу п.138.1 ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Пунктами 5 і 6 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року N 318, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 р. за N 27/4248, витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань. Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Відповідно до п.12 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

За змістом п.138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Як зазначено в п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. №996-XIV зі змінами та доповненнями, фінансова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий примірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Частиною 1 ст. 9 зазначеного Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

За змістом пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Суд встановив, що наявні у позивача накладні, акти приймання-передачі товару, акти прийманя виконаних підрядних робіт, якими оформлене придбання будівельних матеріалів від ТОВ «Оріал» та будівельних робіт від ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» і ПП «Симетрія» відповідно відповідають вимогам до первинних документів і є достатньою підставою віднесення вартості товару та робіт до валових витрат у 2 -4 кварталах 2011 року.

На підставі оформлених ТОВ «Оріал», «Лугпромстройсантехмонтаж» і ПП «Симетрія» податкових накладних по зазначених вище господарських операціях позивач відніс до податкового кредиту відповідних звітних періодів податок на додану вартість, сплачений в ціні товару та робіт.

В силу п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст.198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Всупереч ч.2 ст.71 відповідачем в судовому засіданні не спростований факт використання позивачем товару та результатів робіт, придбаних у ТОВ «Оріал», «Лугпромстройсантехмонтаж» і ПП «Симетрія» у власній господарській діяльності.

Суд встановив, що зазначені господарські операції спричинили зміни в структурі активів та зобов»язань позивача.

За змістом п.201.10 ст.201 ПК України підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, є податкова накладна, що видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до п.11 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить понад 1 мільйон гривень - з 1 січня 2011 року; понад 500 тисяч гривень - з 1 квітня 2011 року; понад 100 тисяч гривень - з 1 липня 2011 року; понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року. До платників податку, для яких на дату виписки накладної цим підрозділом не запроваджено обов'язковість реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, не застосовуються норми абзаців восьмого і дев'ятого пункту 201.10 статті 201 цього Кодексу.

З урахуванням викладених вище положень ПК України право на нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту звітного періоду у випадку придбання товарів та послуг виникає у їх покупця за умови отримання від їх постачальника належним чином оформленої податкової накладної, яка підтверджує факт поставки товару (послуг).

В силу п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

В судовому засіданні суд встановив, що податкові накладні на поставку товару та будівельних робіт, оформлені контрагентами позивача (ТОВ «Оріал», ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» і ПП «Симетрія»), відповідають вимогам ПК України.

Суд враховує, що факт поставки товару від ТОВ «Оріал» та будівельних робіт від ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» і ПП «Симетрія», їх оплати, факт сплати позивачем податку на додану вартість в ціні товару і робіт та факт використання позивачем зазначених товару та робіт в господарській діяльності підтверджені дослідженими в судовому засіданні первинними документами та не спростовані відповідачем.

Відтак, суд вважає, що наявність у позивача зазначених податкових накладних, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, постачальникам товару (робіт), які засвідчують факт придбання товару та робіт, є достатньою підставою для віднесення сплаченого в їх ціні ПДВ до податкового кредиту.

Відповідач не подав та суд не встановив будь-яких доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої ним податкової вигоди -як-от безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, завідоме придбання товарів у осіб, діяльність яких має ознаки фіктивного підприємництва, спрямування операцій на одержання прибутку виключно за рахунок податкової вигоди тощо. Суд не встановив також порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо формування валових витрат та податкового кредиту.

Досліджені судом докази свідчать про те, що сторони договору: позивач та його контрагент виконали укладені договори в повному обсязі. Зазначене підтверджується первинними документами, оформленими сторонами з дотриманням вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та звітність в Україні».

Безпідставними суд вважає доводи відповідача щодо розбіжностей в деклараціях з ПДВ позивача та його контрагентів між задекларованими податковими зобов»язаннями та полаковим кредитом відповідних звітних періодів, оскільки суд встановив, що зазначені розбіжності не існували на дату здійснення господарських операції, а виникли у зв»язку з коригуванням податкового кредиту контрагентам позивача за наслідками перевірок, проведених у 2012 році. Вказане підтверджується витягами з автоматизованої системи ДПС України та поясненями представникам відповідача в судовому засідані.

Суд не бере до уваги доводи відповідача щодо відсутності контрагентів позивача за місцезнаходженням на дату проведення перевірки, як підставу для висновків про відсутність реальних наслідків укладних з цими контрагентами договрів, оскільки задовго до проведення перевірки господарські відносини позивача з зазначеними контрагентами, в тому числі розрахунок за придбані товар і роботи, завершились. При цьому відповідачем не надано жодного доказу відсутності господарської діяльності цих контрагентів на дату поставки товару та робіт, факт яких підтверджений дослідженими судом первинними документами.

На час здійснення господарських операцій ТОВ «Оріал», ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» і ПП «Симетрія» перебували в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, мали свідоцтво про реєстрацію платником ПДВ та відповіді ліцензії на виконання будівельних робіт.

Статтею 18 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-ІV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" установлено нижченаведене. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, що підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Отже, укладаючи договори з ТОВ «Оріал», ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» і ПП «Симетрія», позивач мав всі документальні підтвердження господарської правосуб'єктності цих контрагентів (здійснювати господарську діяльність, реалізовувати господарську компетенцію, мати зобов'язання, нести за ними відповідальність, тощо).

За таких обставин позивач, як покупець товару та робіт, не може нести відповідальність можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі.

Відповідно до вимог ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарської відповідальності учасника господарських відносин є вчинене таким суб'єктом господарське правопорушення. У силу частини другої зазначеної статті учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним ужито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. При цьому слід ураховувати, що елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками. Вважається, що застосування принципу вини як умови відповідальності пов'язане з необхідністю доведення порушення зобов'язання.

Відповідачем не наведено та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість формування податкового кредиту -як-от безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, завідоме придбання товарів у осіб, діяльність яких має ознаки фіктивного підприємництва, спрямування операцій на одержання прибутку виключно за рахунок податкової вигоди тощо.

Суд також враховує, що всупереч вимогам гл.8 ПК України та Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року № 984, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за № 34/18772 акт перевірки від 05.01.2012 року, на підставі якого прийняті спірні податкові повідомлення-рішення, базується не на дослідженні первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку позивача, що підтверджують фактичне здійснення господарських операцій, а на актах перевірок контрагентів позивача (акт Алчевської ОДПІ № 251/7/22-1/36429084 від 26.09.2012 року про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Оріал», акт №129/227/35554567 від 17.05.2012 року Ленінської МДПІ у м. Луганську про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ "Лугпромстройсантехмонтаж» і акт ДПІ у Франківському районі м. Львова № 12746 /7/22-10/3 від 19.09.2012 року про неможливість проведення виїзної позапланової перевірки ПП "Симетрія"), в процесі яких не досліджувались первинні документи контрагента позивача.

Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків відмовлено у наданні податкових вигод, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

В свою чергу ПК України, не ставить право платника податку на віднесення до складу валових витрат або податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість при придбанні товару в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання усіма постачальниками у ланцюгу постачання своїх податкових зобов'язань зі сплати ними сум податку, дотримання правил ведення господарської діяльності тощо.

Чинним законодавством України на одну із сторін цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням усіма постачальниками по ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників або через відсутність висновків зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на відображення витрат та податкового кредиту.

Відповідно до ч.2 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у зв'язку з невиконанням своїх обов'язків його контрагентами (контрагентами контрагентів позивача), в тому числі не нарахування і несплата податкових зобов'язань останніми, порушує право особи мирно володіти своїм майном, що міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20.03.1952 р. (надалі - Протокол 1 до Конвенції), яка є частиною національного законодавства згідно із ст.9 Конституції України. Зокрема, ст.1 Протоколу до конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права".

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України", якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Таким чином, ЄСПЛ чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) на час здійснення господарської операції з придбання товару не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність будь-якого з контрагентів.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат та податкового кредиту у зв»язку з придбанням товарів та робіт у випадку, коли останній має необхідні документальні підтвердження розміру таких витрат і податкового кредиту (рішення Верховного Суду України від 31.01.2011 у справі № 21-47а10).

Відповідач не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи викладене відповідач не довів правомірність спірних податкових повідомлень-рішень. В той же час позовні вимоги позивача є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, відповідають вимогам чинного законодавства, а тому підлягають до задоволення.

З урахуванням положень ст.94 КАС України понесені позивачем судові витрати слід стягнути з Державного бюджету України.

Керуючись Конституцією України, Цивільним кодексом України, Податковим кодексом України та ст.ст. 11, 70, 71, 94, 99, 158 - 163, 186, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Хмельницькому від 21.01.2013 року №0000082304/100 і №00001123304 /99.

Присудити з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Ліга Буд Центр" судовий збір в сумі 2294.0 грн. шляхом безспірного списання з розрахункового рахунку державної податкової інспекції у м. Хмельницькому.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 12 червня 2013 року

Суддя/підпис/О.К. Ковальчук"Згідно з оригіналом" Суддя