Постанова № 31889963, 13.06.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

13 червня 2013 р. справа № 820/3917/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Біленського О.О.,

при секретарі судового засідання -Чевичалов О.І.,

за участі:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Федосєєнко В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Харківській області про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3) звернулась до суду з адміністративним позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Харківській області про визнання протиправною та скасування Постанови про накладення стягнень №23-126 від 15.04.2013 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 28 лютого 2013 року головними спеціалістами Інспекції з питань захисту прав споживачів у Харківській області Кочан Л.М. та Рулою В.Ю. була проведена перевірка магазину, що розташований за адресою: м. Харків, вул. Отакара Яроша, 28 в якому позивач здійснює свою господарську діяльність. В ході проведення перевірки, було виявлено факт відсутності необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію. За результатами перевірки було складено Акт перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів №00230 від 28.02.2013 року, на підставі якого начальником Інспекції з питань захисту прав споживачів в Харківській області Нетудухатою В.І. 15 квітня 2013 року була винесена постанова про накладення стягнення, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів» №23-126, якою на позивача накладено штраф у розмірі 31429,50 гривень. Позивач зазначив, що він є платником єдиного податку другої групи та згідно вимог Податкового кодексу України звільнений від обов'язку ведення книги обліку доходів та витрат, відповідно до неї могли бути застосовані штрафні санкції виключно у розмірі 85,00 грн. З огляду на викладене у адміністративному позові, позивач вважає, що постанова №23-126 від 15 квітня 2013 року в частині накладення на ФОП ОСОБА_3 штрафу є незаконною та прийнятою з порушенням норм чинного законодавства.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позовні вимоги задовольнити на підставі викладених у позові фактів.

Представник відповідача у запереченнях на адміністративний позов та у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що дії Інспекції з питань захисту прав споживачів у Харківській області під час проведення перевірки, складання акту перевірки та застосування у відношенні позивача штрафної санкції, в повній мірі відповідають вимогам діючого законодавства України.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, встановив наступне.

Відповідно до виписки та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ФОП ОСОБА_3 зареєстрована в якості фізичної особи - підприємця Виконавчим комітетом Харківської міської ради 22.02.2012 року.

Згідно свідоцтва платника єдиного податку НОМЕР_2, позивач з 01.04.2012 року перебуває на спрощеній системі оподаткування за 2 групою у Західній МДПІ м.Харкова Харківської області ДПС.

На підставі плану перевірок Держспоживінспекції у Харківській області на І квартал 2013 року, на виконання наказу №296 від 21.12.2012 року, згідно направлення №00334 від 25.02.2013 року, Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Харківській області 28.02.2013 року була проведена планова перевірка ФОП ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2.

З матеріалів справи вбачається, що повідомлення №00886230 від 11.01.2013 року на проведення перевірки отримано бухгалтером позивача ОСОБА_11 14.02.2013 року, про що свідчить розписка.

За результатами перевірки було складено акт №00230 від 28.02.2013 року, відповідно до якого встановлено порушення законодавства про захист прав споживачів, відповідальність за які передбачена п. 7 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію.

За наслідками акту перевірки №00230 від 28.02.2013 року, Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Харківській області, відповідно до п.7 ч.1 ст.23 Закону України «Про захист прав споживачів» була розглянута справа та прийнята постанова про накладення стягнень від 15.04.2013 року №23-126 на позивача за відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію у вигляді штрафу в розмірі 31429,50 грн.

Суд зазначає, що під час розгляду справи, представник позивача не заперечувала факт вчинення позивачем порушень ч.1 ст.15 Закону України «Про захист прав споживачів», доказів відсутності факту порушення позивачем вказаної норми права до суду надано не було.

Законом України "Про захист прав споживачів" (далі Закон) врегульовані відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлені права споживачів, а також визначені механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

На підставі статті 26 Закону спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право перевіряти у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якість продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг; безперешкодно відвідувати та обстежувати відповідно до законодавства будь-які виробничі, складські, торговельні та інші приміщення цих суб'єктів. Порядок проведення таких перевірок визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів. Результати перевірок суб'єктів господарювання службовими особами спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальних органів оформлюються відповідними актами.

Аналіз зазначених норм дає підстави вважати, що Законом на відповідача покладено обов'язок перевіряти суб'єктів господарювання на предмет дотримання законодавства про захист прав споживачів і визначених законодавством перешкод для проведення перевірки позивача у відповідача не було.

Статтею 15 Закону передбачено, що споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою.

Інформація про продукцію повинна містити: назву товару, найменування або відтворення знака для товарів і послуг, за якими вони реалізуються; найменування нормативних документів, вимогам яких повинна відповідати вітчизняна продукція; дані про основні властивості продукції, а щодо продуктів харчування - про склад (включаючи перелік використаної у процесі їх виготовлення сировини, в тому числі харчових добавок), номінальну кількість (масу, об'єм тощо), харчову та енергетичну цінність, умови використання та застереження щодо вживання їх окремими категоріями споживачів, а також іншу інформацію, що поширюється на конкретний продукт; відомості про вміст шкідливих для здоров'я речовин, які встановлені нормативно-правовими актами, та застереження щодо застосування окремої продукції, якщо такі застереження встановлені нормативно-правовими актами; позначку про наявність або відсутність у складі продуктів харчування генетично модифікованих компонентів; дані про ціну (тариф), умови та правила придбання продукції; виробник (продавець) у разі виявлення недостовірної інформації про продукцію (якщо вона не шкодить життю, здоров'ю або майну споживача) протягом тижня вилучає цю продукцію з продажу та приводить інформацію про неї до відповідності; дату виготовлення; відомості про умови зберігання; гарантійні зобов'язання виробника (виконавця); правила та умови ефективного і безпечного використання продукції; строк придатності (строк служби) товару (наслідків роботи), відомості про необхідні дії споживача після їх закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій; найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування.

Інформація про продукцію може бути розміщена у місцях, де вона реалізується, а також за згодою споживача доводитися до нього за допомогою засобів дистанційного зв'язку.

Правила торговельного обслуговування населення визначають загальні умови провадження торговельної діяльності, основні вимоги до торговельної мережі, мережі закладів ресторанного господарства і торговельного обслуговування громадян, які придбавають товари для власних побутових потреб у підприємств, установ, організацій незалежно від організаційно-правової форми і форм власності, фізичних осіб - підприємців та іноземних юридичних осіб, що провадять підприємницьку діяльність на території України (далі - суб'єкти господарювання).

Згідно з пунктом 17 Правил забороняється продаж товарів, що не мають відповідного маркування, належного товарного вигляду, на яких строк придатності не зазначено або зазначено з порушенням вимог нормативних документів, строк придатності яких минув, а також тих, що надійшли без документів, передбачених законодавством, зокрема які засвідчують їх якість та безпеку.

Підпунктом 1 пункту 21 цих Правил суб'єкт господарювання зобов'язаний, зокрема, надавати споживачеві у доступній формі необхідну, достовірну та своєчасну інформацію про товари.

Виявлені відповідачем факти порушення вищевказаних положень законодавства, зафіксовані в акті перевірки, а саме відсутність необхідної, доступної та своєчасної інформації на продукцію.

З огляду на викладене, суд вважає, що відповідачем обґрунтовано встановлено та зафіксовано в акті перевірки порушення позивачем вимог Закону України «Про захист прав споживачів».

При цьому, за порушення вимог Закону України «Про захист прав споживачів» суб'єкти господарювання несуть відповідальність, яка передбачена статтею 23 Закону.

У разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування, у тому числі ресторанного господарства, несуть відповідальність за: відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію - у розмірі тридцяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (пункт 7); реалізацію товару, строк придатності якого минув, - у розмірі двохсот відсотків вартості залишку одержаної для реалізації партії товару, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (пункт 10).

Як встановлено судом, позивач є платником єдиного податку другої групи, а відповідно до положень статті 296 Податкового кодексу України, яка регулює ведення обліку і складення звітності платниками єдиного податку, платники єдиного податку ведуть облік у порядку, визначеному підпунктами 296.1.1 - 296.1.3 цього пункту. Відповідно до п.п.296.1.1 п.296.1 ст.296 Податкового кодексу України, платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої та п'ятої групи, які не є платниками податку на додану вартість, ведуть книгу обліку доходів шляхом щоденного, за підсумками робочого дня, відображення отриманих доходів. Форма книги обліку доходів, порядок її ведення затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

З аналізу вищевикладеного, суд приходить до висновку, що у позивача наявний обов'язок щодо ведення книги обліку доходів, в той час як згідно п.п.296.1.2 п.296.1 ст.296 Податкового кодексу України, платники єдиного податку третьої та п'ятої групи, які є платниками податку на додану вартість, ведуть облік доходів та витрат за формою та в порядку, що встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Таким чином, при визначенні суми штрафної санкції, відповідач повинен був виходити з того, що, відповідно до закону позивач не веде обов'язковий облік доходів і витрат, та застосувати у відношенні ФОП ОСОБА_3 штрафну санкцію у розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Суд зазначає, що згідно п. 5 підрозділу 1 Перехідних положень Податкового кодексу України - «Якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації злочинів або правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року», отже на час винесення постанови штрафна санкція повинна була складати 85,00 грн.

Таким чином, з огляду на встановлені перевіркою факти порушення позивачем Закону України «Про захист прав споживачів» та фактичні обставини у справі, суд приходить до висновку про необхідність скасування Постанови Інспекції з питань захисту прав споживачів у Харківській області про накладення стягнень №23-126 від 15.04.2013 року в частині застосування штрафу у розмірі 31344,50 грн., а в частині 85,00 грн. залишення її без змін.

Стосовно посилання позивача на те, що відповідно до довіреності ВРП №993523 від 01.02.2011 року ОСОБА_10 не надано право представляти інтереси ОСОБА_3 перед Інспекцією з питань захисту прав споживачів, суд зазначає наступне. Інспекція з питань захисту прав споживачів є державним органом, а нотаріально посвідчена довіреність ВРП № 993523 від 01.02.2011 року видана від ОСОБА_3 уповноважує ОСОБА_10 бути представником у відповідних органах державної влади. З огляду на що ОСОБА_10 мав прво представляти інтереси ФОП ОСОБА_3 перед Інспекцією з питань захисту прав споживачів.

Згідно з ч.1, 2 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на встановлені судом факти, Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Харківській області було не доведено правомірність визначення суми штрафної санкції у відношенні ФОП ОСОБА_3.

Відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За викладених обставин, суд прийшов до висновку, що оскаржувана позивачем Постанова Інспекції з питань захисту прав споживачів у Харківській області про накладення стягнень №23-126 від 15.04.2013 року в частині застосування штрафу 85,00 грн., складена без порушення вимог чинного законодавства, у межах повноважень та у спосіб, що встановлені діючим законодавством України, з використанням повноважень, з метою, якою це повноваження надано та обґрунтовано, тобто з урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Таким чином, позовна вимога щодо скасування Постанови Інспекції з питань захисту прав споживачів у Харківській області про накладення стягнень №23-126 від 15.04.2013 року в частині застосування штрафу у розмірі 31344,50 грн. підлягає задоволенню, в частині 85,00 грн. оскаржувана постанова є обґрунтованою.

Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з державного бюджету України.

Отже, суд присуджує позивачу всі здійснені документально підтверджені судові витрати в розмірі 313,44 грн.

Керуючись ст.ст. 17, 50, 160-163, 167, 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Харківській області про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити частково.

Скасувати Постанову Інспекції з питань захисту прав споживачів у Харківській області про накладення стягнень №23-126 від 15.04.2013 року в частині застосування штрафу у розмірі 31344,50 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України (УДКСУ у Червонозаводському районі міста Харкова Харківської області, код 37999628, м. Харків, вул. Плеханівська, 29, 61001) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, Харків, 61039, код НОМЕР_1) витрати зі сплати судового збору у розмірі 313,44 грн. (триста тринадцять гривень 44 копійки).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова у повному обсязі виготовлена 18.06.2013 року.

Суддя Біленський О.О.