Постанова № 31889065, 14.06.2013, Луганський окружний адміністративний суд

8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 червня 2013 року Справа № 812/980/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого -судді Островської О.П.

при секретарі - Тельдековій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Луганська справу за адміністративним позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Автотранспортне підприємство 10911" до Державної податкової інспекції у м.Красному Лучі Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000032342 від 10 січня 2013 року, -

ВСТАНОВИВ:

24 січня 2013 року позивач - ТДВ "Автотранспортне підприємство 10911" звернувся з позовом до Державної податкової інспекції у м.Красному Лучі Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000032342 від 10 січня 2013 року, яким визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів в розмірі 564121 грн.00 коп., в тому числі 491867 гривень за основним платежем та 72254 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТДВ "Автотранспортне підприємство 10911" з питань дотримання вимог податкового, іншого законодавства за період з 1.04.2011 року по 30.06.2012 року та валютного законодавства за період з 1.04.2011 року по 30.06.2012 року, за результатами якої було складено акт від 21.12.2012 року № 598/22-03113207, яким встановлено згідно п.199.4 ст.199 Податкового кодексу в частині ненадання перерахунку розподілу частки між оподатковуваними операціями та неоподатковуваними для правильності формування податкового кредиту за період з 1.04.2011 року по 30.06.2012 року в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту на суму 571566 грн.

В акті перевірки Державна податкова інспекція у м.Красному Лучі Луганської області Державної податкової служби обгрунтовує порушення законодавства відповідно до п.199.4 статті 199 ПКУ тим, що у червні 2012 року позивач надав уточнюючий розрахунок, згідно якого зменшено суми звільнених операцій від оподаткування, задекларованих у Декларації ПДВ в рядку 5 на суму отриманих із бюджету дотацій по перевезенню пільгової категорії населення за період з 1.04.2011 року по 31.12.2012 року, та зняло суми отриманої дотації, що призвело до завищення податкового кредиту при його розрахунку на суму 491867 грн. На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.01.2013 року № 0000032342, яке позивачем було отримано 22.01.2013 року.

Позивач вважає, що податкове повідомлення-рішення від 10.01.2013 року № 0000032342 прийняте протиправно та є таким, що підлягає скасуванню, оскільки при отриманні підприємством коштів з бюджету у вигляді дотації (компенсації) за перевезення пільгової категорії пасажирів об'єкта оподаткування не виникає, підприємство не сплачує ПДВ, ці операції не є об'єктом оподаткування. Дана категорія податкових операцій зовсім інша і не відноситься до операцій, які відносяться до рядка 5 Декларації з ПДВ (операції які звільняються від оподаткування згідно статті 197 ПКУ, підрозділу 2 розділу 10 Кодексу, міжнародні договори (угоди). У цьому рядку наведено вичерпний перелік статей, за якими включаються ті чи інші операції. Тому позивач при складанні уточнюючого розрахунку вірно виключили операції, які не є об'єктом оподаткування - дотації з бюджету, з рядка 5 декларації з ПДВ та зменшило суму звільнених операцій від оподаткування. Крім того, позивач не погоджується з висновками відповідача стосовно того, що ТДВ "Автотранспортне підприємство 10911" на порушення вимог п. 197.1.28 ПКУ відносило до рядка 5 Декларації з ПДВ суми дотації фактично отримані, а слід було відносити нараховані дотації, як у 2011 році так і у 2012 році, у зв'язку з чим підприємство необґрунтовано зменшило рядок 5 Декларації з ПДВ на суму 2609734 грн., оскільки у пункт 197.1.28 ПКУ йде мова про різницю між фактичними витратами (собівартістю) робіт/послуг і регульованими тарифами на її продаж населенню. Позивач же отримує компенсацію (дотацію) з бюджету на покриття фактичних затрат по перевезенню пільгової категорії пасажирів, тобто операцій з постачання товарів/послуг на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) не здійснює та різниця затрат не компенсується. Однак відповідачем у акті перевірки зазначено, що позивач безпідставно не включив до рядка 5 кошти дотацій, що потягло неправильне визначення перерахунку розподілу частки між оподатковуваними операціями та неоподатковуваними для правильності формування податкового кредиту за період з 1.04.2011 року по 30.06.2012 року, що не відповідає дійсності.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі, надали суду пояснення аналогічні викладеним у позові, послалися, що протягом 2011 року позивачем здійснювався розрахунок коефіцієнта розподілу частки між оподаткованими та неоподаткованими операціями кожний місяць і відповідно до нього сплачувався податок, при цьому з боку відповідача зауважень з приводу неправильного розрахунку та заповнення рядка 5 Декларації при здачі декларацій не було. У 2012 році ними виведено середній коефіцієнт на підставі показників 2011 року у розмірі 79,09% без врахування суми дотацій з бюджету за перевозки пасажирів, як це передбачено законодавством, оскільки вони ними не були отримані про що було складено уточнюючий розрахунок. При перевірці відповідач у розрахунок безпідставно включив нараховані суми дотацій у 2011 році без врахування положень ст. 187.7 Податкового Кодексу України, згідно якому датою виникнення податкових зобов'язань у разі постачання товарів/послуг з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата зарахування таких коштів на банківський рахунок платника податку або дата отримання відповідної компенсації у будь-якій іншій формі, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов'язаннями перед бюджетом, і таким чином вивів коефіцієнт у розмірі 61,23%, крім того відповідач для розрахунку взяв показники періоду с квітня 2011 року по грудень 2011 року, у той час, як згідно ст.. 199.4 Податкового Кодексу України для такого розрахунку береться календарний рік, що на його думку підтверджується висновком експертизи, просив суд позов задовольнити.

Представники відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнали у повному обсязі, надали суду заперечення в яких вказали наступне. Позивач згідно статутних документів надає послуги по перевезенню пасажирів, в тому числі і перевезення пільгової категорії пасажирів міським автотранспортом У відповідності до цього - по перевезенням пасажирів міського та міжобласного маршрутів виникає податок на додану вартість з наданих послуг по ставці 20% згідно п.185.1 (б) ст. 185 ПКУ, перевезення пільгової категорії пасажирів звільняється від оподаткування згідно п. 197.1.8 ст.197 ПКУ, як операції «які звільнені від оподаткування», а також згідно п.197.1.28 ст. 197 ПКУ «постачання послуг у частині суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами у вигляді виробничої дотації з бюджету». Ними було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТДВ "Автотранспортне підприємство 10911" з питань дотримання вимог податкового, іншого законодавства за період з 1.04.2011 року по 30.06.2012 року та валютного законодавства за період з 1.04.2011 року по 30.06.2012 року, при цьому було встановлено, що позивачем неправильно було податкові зобов'язання для проведення розподілу оподатковуваних та неоподатковуваних операцій, які відносяться до складу податкового кредиту.

Згідно п. 199.4 Податкового Кодексу України підприємство зобов'язано надавати за календарний рік перерахунок частки використання товарів/послуг в оподатковуваних операціях, виходячи з фактичних обсягів проведених протягом року оподатковуваних та неоподатковуваних операцій. Формування податкових зобов'язань відображається у Декларації з ПДВ. До рядка 1 відносяться обсяги оподатковуваних операцій, а саме перевезення пасажирів автомобільним транспортом по Україні, до рядка 2.1 відносяться суми перевезень пасажирів до Росії-експортні операції, до рядка 5 включаються обсяги звільнених операцій від оподаткування, куди входять операції з постачання послуг з перевезення пасажирів міським пасажирським транспортом (крім таксі), тарифи на які регулюються в установленому законом порядку, та операції з постачання товарів/послуг у частині суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету.

Позивачем рядок 5 за період з 1.04.2011 року по 31.12.2012 року, у Деклараціях з ПДВ щодо операцій, які не підлягають оподаткуванню у вигляді дотацій з бюджету по перевезенню пасажирів, з урахуванням наданого у червні 2012 року уточнюючого розрахунку, формувався неправильно, зменшено суми звільнених операцій від оподаткування, задекларованих у Декларації ПДВ на суму отриманих із бюджету дотацій по перевезенню пільгової категорії населення та знято ці суми фактично отриманої дотації, чим порушено п.199.4 ст.199 Податкового кодексу в частині визначення коефіцієнту перерахунку розподілу частки між оподатковуваними операціями та неоподатковуваними для правильності формування податкового кредиту за період з 1.04.2011 року по 30.06.2012 року, в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту на суму 571566 грн., про що складено акт від 21.12.2012 року № 598/22-03113207.

Крім того, перевіркою встановлено також і порушення пп.197.1.28 ПКУ, а саме: підприємство відносило до рядка Декларації по ПДВ суми дотації фактично отримані, а слідувало - нараховані суми дотації, як в 2011 році, так і в 2012 році, чим на порушення вищевказаної статті ТДВ «АТП 10911» необґрунтовано зменшило рядок 5 Декларації по ПДВ на суми отриманих дотацій згідно наданих уточнюючих розрахунків за період з 1.06.11 року по 31.04.12 року на суму 2609734 грн.

Щодо віднесення до рядку 5 у раніше поданих Деклараціях з ПДВ сум отриманих нарахованих дотацій, а не нарахованих, то сам позивач до перевірки надав акти звіряння з УТЗН про нараховані суми дотацій, які і свідчать про їх реальний розмір.

Вказані порушення потягли неправильне визначення перерахунку розподілу частки між оподатковуваними операціями та неоподатковуваними для правильності формування податкового кредиту за період з 1.04.2011 року по 30.06.2012 року в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту на суму 571566 грн. у тому числі по періодах: за квітень 2011 року в сумі 38821 грн., за травень 2011 року в сумі 137336 грн., за червень 2011 року в сумі 26698 грн., за липень 2011 року в сумі 64167 грн., за серпень 2011 року в сумі 23107 грн., за вересень 2011 року в сумі 17773 грн., за жовтень 2011 року в сумі 39900 грн., за листопад 2011 року в сумі 23430 грн., за грудень 2011 року в сумі 15939 грн., за січень 2012 року 11899 грн., за лютий 2012 року в сумі 19171 грн., за квітень 2012 року в сумі 147642 грн., за травень 2012 року в сумі 2712 грн., за червень 2012 року в сумі 2971 грн., а також встановлено заниження податкового кредиту на суму 79699 грн. за березень 2012 року. На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем і було прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.01.2013 року № 0000032342, яке позивачем було отримано 22.01.2013 року.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд прийшов до такого.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотримання принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Статус державної податкової служби України, її функції та правові основи діяльності регулюються нормами Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та Податковим Кодексом України.

Державна податкова інспекція є органом державної влади і, відповідно, її діяльність має підпорядковуватись вимогам наведеної норми Конституції України та аналогічним вимогам Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Судом встановлено, що позивач є юридичною особою, зареєстрованою у встановленому порядку, перебуває на податковому обліку у відповідача (т.1 а.с.35-37).

Позивач згідно статутних документів надає послуги по перевезенню пасажирів міським автотранспортом, в тому числі і перевезення пільгової категорії пасажирів міським автотранспортом, є платником податку на додану вартість по перевезенням пасажирів міського та міжобласного маршрутів, при цьому має пільги в оподаткуванні у частині суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету.

Між позивачем ТДВ "Автотранспортне підприємство 10911" та Краснолуцьким виконавчим комітетом та Луганської обласною державною адміністрацією укладено договори на перевезення пасажирів автомобільним транспортом.

Також, між позивачем та УПСЗН Краснолуцької міської ради Луганської області укладено договори на компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян на міських маршрутах.

На виконання зазначених договорів для отримання щомісячних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян на міських маршрутах, позивач щомісячно надавав до УПСЗН Краснолуцької міської ради Луганської області, яке є головним розпорядником бюджетних коштів на здійснення заходів по виконанню державних програм соціального захисту населення, розрахунки послуг по перевезенню пільговою категорії громадян та акти звіряння розрахунків форми №3 -пільга.

При цьому УПСЗН Краснолуцької міської ради Луганської області позивачеві нараховуються суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету, однак компенсаційні виплати за пільговий перевіз пасажирів проводяться не у повному обсязі, а лише в межах виділених з Державного бюджету України лімітів (т.1 а.с.132).

Протягом 2011 року позивачем надавалися відповідачеві щомісячно Декларації з ПДВ, в яких заповнювався рядок 5 щодо неоподатковуваних операцій, відомості якого потім були використані для перерахунку розподілу частки між оподаткованими операціями та неоподатковуваними для формування податкового кредиту.

У період з 03.12.2012 року по 14.12.2012 року Державною податковою інспекцією у м.Красному Лучі Луганської області Державної податкової служби було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТДВ "Автотранспортне підприємство 10911" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1.04.2011 року по 30.06.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 1.04.2011 року по 30.06.2012 року, за результатами якої було складено акт від 21.12.2012 року № 598/22-03113207 (т.1 а.с.6-29).

В акті перевірки зазначено, що перевіркою встановлено в тому числі порушення п.199.4 ст. 199 ПКУ в частині неправильного перерахунку розподілу частки між оподаткованими операціями та неоподатковуваними для правильного формування податкового кредиту за період з 01.04.11-30.06.12 року, в результаті встановлено завищення податкового кредиту на суму 571566 грн., у тому числі по періодах: за квітень 2011 року в сумі 38821 грн., за травень 2011 року в сумі 137336 грн., за червень 2011 року в сумі 26698 грн., за липень 2011 року в сумі 64167 грн., за серпень 2011 року в сумі 23107 грн., за вересень 2011 року в сумі 17773 грн., за жовтень 2011 року в сумі 39900 грн., за листопад 2011 року в сумі 23430 грн., за грудень 2011 року в сумі 15939 грн., за січень 2012 року 11899 грн., за лютий 2012 року в сумі 19171 грн., за квітень 2012 року в сумі 147642 грн., за травень 2012 року в сумі 2712 грн., за червень 2012 року в сумі 2971 грн., а також встановлено заниження податкового кредиту на суму 79699 грн. за березень 2012 року.

В акті перевірки також зазначено, що до вказаного неправильного перерахунку призвело порушення пп.197.1.28 ПКУ, а саме: підприємство відносило до рядка 5 Декларації по ПДВ суми дотації фактично отримані, а слідувало - нараховані суми дотації як в 2011 році, так і в 2012 році, чим необґрунтовано зменшило рядок 5 Декларації по ПДВ на суми отриманих дотацій згідно наданих уточнюючих розрахунків за період з 1.06.11 року по 31.04.12 року на суму 2609734 грн.

На підставі акту цієї перевірки податковим органом 10.01.2013 року винесено податкове повідомлення-рішення №0000032342, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів на суму 564121 грн., з яких за основним платежем 491867 грн., за штрафними санкціями 72254 грн. (т.1 а.с33).

Суд вважає, що у відповідача були підстави для прийняття зазначеного податкового повідомлення - рішення.

Судом встановлено, що у даному випадку спірним є правильність заповнення позивачем у зазначений період рядка 5 Декларації по ПДВ в частині визначення операцій, які не оподатковуються, а саме: операції з постачання послуг з перевезення пасажирів міським пасажирським транспортом (крім таксі), тарифи на які регулюються в установленому законом порядку, та операції з постачання товарів/послуг у частині суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету.

Судом також встановлено, що позивачем протягом періоду - з 01.4.2011 року по 31.12.2011 року при декларуванні податкового кредиту до рядка 5 Декларації з ПДВ, як звільнені від оподаткування, спочатку включалися бюджетні дотації з перевезення пасажирів у розмірі фактично відшкодованих, а потім згідно уточнюючого розрахунку ці операції були взагалі виключені з рядка, та на підставі показників 2011 року було проведено розрахунок коефіцієнта розподілу частки між оподаткованими та неоподаткованими операціями, і без врахування суми дотацій з бюджету за перевозки пасажирів, що вплинуло на перерахунок частки використання товарів/послуг в оподатковуваних операціях, оскільки розмір об'єкту, що не підлягає оподаткуванню зменшився, внаслідок чого було неправильно визначено розмір частки віднесення сум до податкового кредиту та задекларовано середній коефіцієнт на 2012 рік у розмірі 79,07%, у той час, як з урахуванням включення суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету частка складає 61,23%.

Суд вважає, що у даному випадку висновок акту перевірки відповідача про неправильність заповнення рядка 5 Декларації з ПДВ щодо віднесення неоподатковуваних операцій є правильним.

П.п. 188.1. ст.188 Податкового кодексу України передбачає, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

У разі якщо постачання товарів/послуг здійснюється за регульованими цінами (тарифами), база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за такими цінами (тарифами).

До бази оподаткування враховується вартість товарів/послуг, які постачаються за будь-які кошти (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна та комунальних послуг і енергоносіїв), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платникові податку безпосередньо отримувачем товарів/послуг або будь-якою третьою особою як компенсація вартості товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Відповідно до п.п. 197.1.8. Податкового кодексу України звільняються від оподаткування операції з постачання послуг з перевезення пасажирів міським пасажирським транспортом (крім таксі), тарифи на які регулюються в установленому законом порядку.

Згідно п.п. 197.1. 28 ст.197 Податкового кодексу України звільняються від оподаткування операції з постачання товарів/послуг у частині суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 розділу V Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.5 статті 198 розділу V ПК України встановлено, що платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу);

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Платник податку може включити на підставі бухгалтерської довідки до податкового кредиту виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, суми податку, сплачені (нараховані) у вартості товарів/послуг, необоротних активів, що не були включені до складу податкового кредиту при придбанні або виготовленні таких товарів/послуг, необоротних активів, та/або з яких були визначені податкові зобов'язання відповідно до цього пункту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів.

З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання і податковий кредит визначаються на дату початку фактичного використання товарів/послуг, необоротних активів, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Згідно п.199.1. Податкового кодексу України у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг в оподатковуваних операціях.

Відповідно до п.199.2. Податкового кодексу України частка використання товарів/послуг в оподатковуваних операціях визначається у відсотках як відношення обсягів з постачання оподатковуваних операцій (без урахування сум податку) за попередній календарний рік до сукупних обсягів постачання оподатковуваних та неоподатковуваних операцій (без урахування сум податку) за цей же попередній календарний рік. Визначена у процентах величина застосовується протягом поточного календарного року.

Пункт 199.3. Податкового кодексу України передбачає, що платники податку, у яких протягом попереднього календарного року були відсутні неоподатковувані операції, а такі неоподатковувані операції почали здійснюватися у звітному періоді, а також новостворені платники податку проводять у поточному календарному році розрахунок частки використання товарів/послуг в оподатковуваних операціях на підставі розрахунку, визначеного за фактичними даними обсягів з постачання оподатковуваних та неоподатковуваних операцій першого звітного податкового періоду, в якому задекларовані такі операції.

Розрахунок частки використання товарів/послуг в оподатковуваних операціях подається до органу державної податкової служби одночасно з податковою декларацією звітного податкового періоду, в якому задекларовані такі оподатковувані та неоподатковувані операції.

Пунктом 199.4. Податкового кодексу України встановлено, що платник податку за підсумками календарного року здійснює перерахунок частки використання товарів/послуг в оподатковуваних операціях виходячи з фактичних обсягів проведених протягом року оподатковуваних та неоподатковуваних операцій.

У разі зняття з обліку платника податку, у тому числі за рішенням суду, перерахунок частки здійснюється виходячи з фактичних обсягів оподатковуваних та неоподатковуваних операцій, проведених з початку поточного року до дати зняття з обліку.

Перерахунок частки використання необоротних активів в оподатковуваних операціях здійснюється за підсумками одного, двох і трьох календарних років, що настають за роком, в якому вони почали використовуватися (введені в експлуатацію).

При цьому, як зазначено в пункті 3.6. розділу 1 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 25.01.2011 № 41 «Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.02.2011 за № 197/18935, у рядку 5 Декларації вказується обсяг операцій, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197 розділу V Кодексу (2755-17 ), тимчасово звільнених від оподаткування відповідно до підрозділу 2 розділу XX Кодексу та звільнених відповідно до міжнародних договорів (угод).

Пунктом 4.4. розділу 2 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 25.01.2011 № 41 «Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» встановлено, що у рядку 15 (колонка А) вказується обсяг придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, ввезення) з податком на додану вартість товарів/ послуг, які частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково в операціях, які не є об'єктом оподаткування (стаття 196 розділу V Кодексу) ( 2755-17 ), та/або звільнені від оподаткування (стаття 197 розділу V Кодексу, підрозділ 2 розділу XX Кодексу, міжнародні договори (угоди)),та/або не оподатковуються (постачання послуг за межами митної території України та послуг, місце постачання яких визначено відповідно до пунктів 186.2, 186.3 статті 186 розділу V Кодексу за межами митної території України).

Пунктом 4.5. розділу 2 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 25.01.2011 № 41 «Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» встановлено, що у рядку 16.4 відображається коригування податкового кредиту у зв'язку з перерахунком частки використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях виходячи з фактичних обсягів проведених протягом року оподатковуваних та неоподатковуваних операцій.

Такий перерахунок здійснюється платником податку за підсумками календарного року. У разі зняття з обліку платника податку, у тому числі за рішенням суду, перерахунок частки здійснюється виходячи з фактичних обсягів оподатковуваних та неоподатковуваних операцій, проведених з початку поточного року до дати зняття з обліку.

Перерахунок частки використання товарів /послуг в оподатковуваних операціях виходячи з фактичних обсягів проведених протягом року оподатковуваних та неоподатковуваних операцій здійснюється у порядку та за формою згідно з таблицею 2 "Перерахунок частки використання сплаченого (нарахованого) податку за придбаними (ввезеними) товарами/послугами між оподатковуваними та неоподатковуваними операціями" (Д7) (додаток 7).

Результати перерахунку сум податкового кредиту відображаються у податковій декларації (za197-11) за останній звітний (податковий) період року. У разі зняття з обліку платника податку, у тому числі за рішенням суду, коригування відображається платником податку у податковій декларації останнього податкового періоду, коли відбулося зняття з обліку.

Перерахунок частки використання необоротних активів в оподатковуваних операціях здійснюється за результатами 12, 24 і 36 місяців їх використання у порядку і за формою відповідно до таблиці 3 "Перерахунок частки використання сплаченого (нарахованого) податку за придбаними (ввезеними) необоротними активами між оподатковуваними та неоподатковуваними операціями" (додаток 7).

Результати перерахунку сум податкового кредиту відображаються у податковій декларації (za197-11) за звітний (податковий) період, на який припадає 12-й, 24-й чи 36-й місяць використання необоротних активів. Розрахунок частки використання товарів/послуг в оподатковуваних операціях здійснюється за попередній календарний рік. Для новоствореного платника та/або платника, у якого протягом попереднього календарного року були відсутні неоподатковувані операції, - перший звітний (податковий) період, у якому задекларовані такі операції.

Відповідний розподіл суми податку на додану вартість для визначення частини податкового кредиту здійснюється відповідно до визначеної у таблиці 1 (Д7) (додаток 7) частки використання товарів/послуг в оподатковуваних операціях.

Визначена частка використання товарів/послуг в оподатковуваних операціях застосовується протягом поточного календарного року при визначенні податкового кредиту і заповненні рядка 15.1 (колонка Б) декларації.

Отже, сума отриманої дотації з бюджету не оподатковується самостійно, а враховується до рядка 5 і використовується при визначенні відсотка розподілу віднесення неоподатковуваних операцій та оподатковуваних до податкового кредиту.

Таким чином, суд вважає, що у даному випадку висновок перевіряючи осіб відповідача у акті перевірки про вказані порушення відповідає вимогам закону та обставинам справи, а тому цей висновок обґрунтовано взято відповідачем до уваги при прийнятті оскаржуваного податкового рішення-повідомлення.

Доводи позивача про те, що відповідачем невірно тлумачаться положення ст. ст. 197.1.28 Податкового Кодексу України, що підтверджується листом ДПА України від 16.06.2011 р. N 7166/5/16-1516, на увагу не заслуговують, оскільки в цьому листі роз'яснюються положення п.п. 197.1. 28 ст.197 Податкового кодексу України, стосовно опрацій, які звільняються від оподаткування операції з постачання товарів/послуг у частині суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету, проти чого ніхто не спорить, а порядок перерахунку частки використання товарів/послуг в оподатковуваних операціях, виходячи з фактичних обсягів проведених протягом року оподатковуваних та неоподатковуваних операцій, встановлено ст. 199.4. Податкового кодексу України, про яку у цьому листі мова не йде, та з приводу якого між сторонами і виник спір.

Доводи позивача про те, що ними не у повному розмірі отримані дотації з бюджету за перевезення пасажирів у зазначений період, на увагу не заслуговують, ця обставина не дає підстав включати до перерахунку тільки фактично отримані суми, оскільки позивач не позбавлений права отримати спірні дотації у визначеному розмірі у майбутньому у встановленому законом порядку.

Крім того, як встановлено в судовому засіданні та не заперечується сторонами, відповідачем при визначенні в акті розміру частки віднесення сум до податкового кредиту були взяті суми, які до перевірки надав сам позивач згідно актів звіряння з УТЗН про нараховані суми дотацій, які і свідчать про їх реальний розмір.

Суд також враховує, що буквальне тлумачення п.199.4 ст. 199 ПКУ вимагає для її застосування встановити факти наявності протягом року у платника податку оподатковуваних операцій, не оподатковуваних операцій, а також часткове використання платником податку товарів/послуг частково в оподатковуваних операціях, а частково в неоподатковуваних.

Згідно ч.2 п.198.5 ст. 198 ПК України під датою використання товарів/послуг, основних виробничих засобів вважається дата визнання витрат відповідно до розділу III цього Кодексу.

Оскільки Розділ III ПК України набрав чинності з 01.04.2011р. норма п.199.4 ст. 199 ПК України застосовується з вказаного періоду, і саме з 1 квітня 2011 року відповідачем у акті зазначено про наявність порушень.

Доводи позивача про те, що вказані у акті перевірки операції, які не підлягають оподаткуванню, мають зазначатися не у 5 рядку, а в інших рядках Декларації, на увагу не заслуговують, оскільки саме рядок 5 існує для відображення операцій, які не оподатковуються.

Доводи позивача про те, що правильність заповнення ними рядка 5 та перерахунку коефіцієнту, підтверджена висновком експертизи, суд не приймає до уваги, оскільки висновок експертизи в цій частині, яка проводилася на підставі ухвали суду, не містить конкретних відповідей на поставлені питання, а надані відповіді містять у собі аналіз законодавства та порядок ведення позивачем бухгалтерського обліку.

За таких обставин, суд вважає, що висновок експертизи не спростовував висновків відповідача, зроблених під час перевірки та зафіксованих у акті перевірки.

Крім того, суд вважає, що позивачем хибно тлумачаться вказані вище положення законодавства в зазначеній частині, а тому його доводи не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного податкового рішення-повідомлення.

Відповідно до положень статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем у судовому засіданні доведено правомірність прийнятого рішення, а тому в задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, судові витрати, понесені позивачем, йому не відшкодовуються.

На підставі ч.3 ст.160 КАС України в судовому засіданні 14.06.2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 18.06.2013, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.4 ст.167 КАС України.

Керуючись ст.ст. 2, 11, 17, 71, 86, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з додатковою відповідальністю "Автотранспортне підприємство 10911" до Державної податкової інспекції у м.Красному Лучі Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000032342 від 10 січня 2013 року - відмовити в повному обсязі за необгрунтованістю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складено та підписано 18 червня 2013 року.

Суддя О.П. Островська