Постанова № 31889038, 11.06.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 червня 2013 року 810/2725/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Терлецької О.О., при секретарі судового засідання: Горбач М.І.,

за участю представників сторін:

від позивача - Марченко М.І.,

від відповідача - Савченко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліпласт»

до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Поліпласт» (надалі - позивач) з адміністративним позовом до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (надалі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.04.2013 № 0002071540.

Ухвалами суду від 30 травня 2013 було відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 11.06.2013.

11 червня 2013 року в судове засідання з'явились представник позивача та представник відповідача.

Представник позивача позов підтримав у повному обсязі, просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.04.2013 № 0002071540. Позовні вимоги представник позивача обґрунтував тим, що відповідач оскаржуваним рішенням безпідставно та всупереч нормам чинного законодавства донарахував позивачу орендну плату понад розмір орендної плати визначеної у відповідному договорі оренди та лише у зв'язку зі зміною в підзаконних актах України розміру нормативної грошової оцінки. Представник позивача вказав, що така зміна не є достатньою правовою підставою для збільшення розміру орендної плати позивачу за користування земельними ділянками і відповідно - для винесення оскаржуваного рішення.

Представник відповідача проти позову заперечив та просив суд відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову, посилаючись на висновки, викладені в акті камеральної перевірки позивача від 19.04.2013 № 463/15-4/24926794.

Дослідивши обставини справи, суд встановив наступне.

Відповідачем у квітні 2013 року було проведено камеральну перевірку податкової звітності позивача в результаті якої відповідачем було складено Акт «Про результати камеральної перевірки податкової звітності щодо виявлених помилок (порушень) в податковій звітності по орендній платі за землю з юридичних осіб» від 19.04.2013 № 463/15-4/24926794 (надалі - Акт перевірки).

В Акті перевірки, відповідач встановив, що позивачем як платником орендної плати за землі було подано податкову декларацію з плати за землю (орендної плати за землю) від 20.02.2013 № 9008442278 за січень - лютий 2013 року, у якій сума податкового зобов'язання з орендної плати за землю була визначена позивачем із допущенням арифметичної помилки при визначенні суми податкового зобов'язання по орендній платі за землю з юридичних осіб за звітний період січень-лютий 2013 року. Цим, на думку відповідача, позивач порушив пункт 286.2 статті 286 розділу ХІІІ Податкового кодексу України від 02.12.2010 за № 2755-УІ (зі змінами та доповненнями), у зв'язку з чим позивачем занижено суми податкового зобов'язання, заявленого у податковій декларації (розрахунку).

У зв'язку із зазначеним відповідач під час камеральної перевірки зробив самостійний перерахунок розміру орендної плати відносно до суми зазначеної позивачем в декларації з плати за землю за січень - лютий 2013 року, внаслідок чого встановив заниження позивачем орендної плати за землю в розмірі 31770,10 грн.

На підставі Акту камеральної перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 29.04.2013 № 0002071540 (надалі - оскаржуване рішення), яким донарахував позивачу орендну плату в розмірі 31770,10 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 7 942,53 грн.

Позивач не погоджуюсь із вказаним податковим повідомленням-рішенням, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Щодо правовідносин за яких було сформовано орендну плату за землі, які перебувають у користуванні позивача суд встановив наступне.

Між ТОВ «Поліпласт» та Ірпінською міською радою було укладено Договір оренди земельної ділянки від 27.06.2004 року (далі - Договір оренди). Даний договір було зареєстровано у Ірпінському міському відділі земельних ресурсів, про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 27.06.2004 № 230.

За умовами вказаного договору позивачу було надано в оренду земельну ділянку для обслуговування виробничої бази. Вказаний договір було укладено строком на 5 років.

Відповідно до пункту 2.3 вказаного договору орендна плата за землю складає 23664,91 грн., в тому числі ПДВ 3944,15 грн. за рік і вноситься рівними частками 1972,08 грн., в тому числі ПДВ 328,68 грн. Розмір орендної плати щорічно переглядається у випадках і з моменту:

- підвищення цін, тарифів, тощо, у тому числі внаслідок інфляційних процесів;

- у разі невиконання орендодавцем обов'язку повідомити орендарю про права третіх осіб на орендовану ділянку;

- збільшення розмірів ставки земельного податку;

- в інших випадках, передбачених законодавчими актами України.

При сталих соціально-економічних і політичних умовах господарювання необхідність і умови коригування розмірів орендної плати розглядаються один раз у два роки.

26 червня 2009 року між ТОВ «Поліпласт» та Ірпінською міською радою було укладено угоду про внесення змін до договору оренди земельної ділянки № 231.

8 липня 2009 року між ТОВ «Поліпласт» та Ірпінською міською радою було укладено договір про надання ТОВ «Поліпласт» в строкове платне користування земельну ділянку на підставі рішення шістдесят шостої сесії п'ятого скликання Ірпінської міської ради від 20.03.2009 № 2639-66-У для будівництва салону-магазину по продажу легкових автомобілів, яка знаходиться в м. Ірпінь, вул. Гостомельське шосе.

Відповідно до пункту 9 вказаного договору річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється в розмірі 8% від грошової оцінки землі; грошова оцінка земельної ділянки згідно з довідкою відділу земельних ресурсів у м. Ірпені за № 530 від 13.04.2009 складає 8 638, 65 грн. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в сумі 691, 09 грн. (при цьому вказана сума може змінюватись при умові проведення індексації) на рахунок Орендодавця.

Згідно з пунктом 10 вказаного договору, сума орендної плати за землю уточнюється щороку станом на 1 січня на коефіцієнт індексації грошової оцінки земельної ділянки без внесення змін та доповнень до цього договору. Розрахунок суми орендної плати з урахуванням коефіцієнту індексації проводиться фінансовим управлінням Ірпінської міської ради на підставі представленої довідки грошової оцінки земельної ділянки. Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється із врахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за формою, що заповнюється під час укладення або зміни умов договору оренди чи продовження його дії.

Пунктом 12 вказаного договору встановлено, що розмір орендної плати переглядається один раз на два роки та у разі:

- зміни умов господарювання, передбачених договором;

- зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством;

- погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами;

- у інших випадках, передбачених законом.

Разом з тим, у судовому засіданні представник позивача пояснив, що ним у добровільному порядку щорічно отримувалась грошова оцінка земельної ділянки та відповідно позивач при сплаті орендної плати враховував індексацію та загалом сплачував більшу суму орендної плати ніж встановлено договором.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, які складають предмет позову, а саме правовідносинам між сторонами з приводу визначення розміру та сплати позивачем орендної плати за землю, суд виходить з наступного.

Спеціальним нормативним актом, який регулює відносини щодо оренди землі і, зокрема, порядку встановлення розміру орендної плати, є Закон України «Про оренду землі» від 6 жовтня 1998 року №161-XIV.

Згідно з статтею 1 Закону України «Про оренду землі», оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про оренду землі», Істотними умовами договору оренди землі є об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відповідно до статті 21 Закону України «Про оренду землі», орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно до статті 9 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року

N 2755-VI в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин, плата за землю віднесена до загальнодержавних зборів.

Відповідно до статті 19-1 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби, до яких віднесений і відповідач, наділені функціями контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів, установлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 288 Податкового кодексу України, єдиною юридичною підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Цією статтею передбачено, що органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний орган державної податкової служби про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Системний аналіз вищезазначених норм привів суд до висновку, що відповідач наділений правом контролювати сплату позивачем орендної плати, однак не наділений правом самостійно, в обхід процедури погодження сторонами договору оренди землі, змінювати розмір орендної плати, визначеної сторонами договору оренди землі.

Контролюючі повноваження відповідача щодо сплати визначеного сторонами Договору оренди орендної плати є по суті державною гарантією виконання позивачем обов'язку по сплаті орендної плати, визначеної за погодженням обох сторін Договору оренди. Однак, такі контролюючі повноваження не можуть порушувати прав цих сторін, які виникають у зв'язку з виконанням Договору оренди. Відповідач не має ніяких повноважень сторони Договору оренди.

Відносини щодо контролювання відповідачем сплати позивачем орендної плати є управлінськими по суті і обмежуються вони лише тими повноваженнями, які надані відповідачу Податковим Кодексом, як спеціальним нормативним актом, який регулює діяльність відповідача як суб'єкта владних повноважень. Податковим кодексом не передбачено право відповідача встановлювати розмір орендної плати в договорах оренди землі.

Законом України «Про оренду землі» визначено, що відносини щодо оренди землі засновані на договорі та регулюються поряд з цим Законом і Цивільним кодексом України. Цивільним кодексом України визначені поняття та загальні засади договорів. Серед основних безумовних засад договорів є принцип свободи договору. Так, відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Право на погодження умов договору оренди, в тому числі і умов щодо орендної плати, є безумовним і слідує безпосередньо з принципу свободи укладення цивільних договорів.

Окрім того, відповідно до статті 30 Закону України «Про оренду землі», зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.

Таким чином, зміна умов договору щодо орендної плати, зокрема у зв'язку зі зміною розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки, можлива лише за умов взаємної згоди сторін договору оренди.

Однак, з матеріалів справи та пояснень представника відповідача слідує, що відповідач самостійно збільшив розмір орендної плати позивачу, керуючись отриману листом (від 18.04.2013 № 01-06/259) від Управління Держземагенства у місті Ірпені Київської області інформацію щодо розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а не умовами договору оренди щодо орендної плати, погодженими сторонами цього договору.

В судовому засіданні представник позивача також підтвердив, що позивач не давав згоди на збільшення розміру орендної плати в межах договірних відносин з Ірпінською міською радою, як розпорядником земельної ділянки.

Таким чином суд вважає, що відповідач, донараховуючи орендну плату позивачу понад розмір, визначений в договорі оренди та задекларований позивачем, діяв в порушення права позивача на погодження з орендодавцем за договором оренди розміру орендної плати та, відповідно, - в порушення принципу свободи договору. Окрім того, суд прийшов до висновку, що оскаржуваним рішенням відповідач порушив статтю 19 Конституції України, оскільки, визначаючи самостійно розмір орендної плати, діяв не в межах повноважень, передбачених для відповідача Конституцією та законами України.

Зважаючи на вищезазначене, суд вважає оскаржуване рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а позовні вимоги, відповідно, - підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.04.2013 № 0002071540, прийняте Ірпінською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області Державної податкової служби.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліпласт» судовий збір у розмірі 431 (чотириста тридцять одна) грн. 54 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні -протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя Терлецька О.О.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 14 червня 2013 р.