Рішення № 31888583, 05.06.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" червня 2013 р.Справа № 922/1474/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохорова С.А.

при секретарі судового засідання Рудяк Т.О.

розглянувши справу

за позовом ТОВ "Гал-Агропром", м. Івано-Франківськ до ТОВ "ВІР К", м. Харків про стягнення 76348,00грн. за участю представників сторін:

позивача - Горшкова Л.А., за дов.

відповідача - Блошко В.М., керівник.

ВСТАНОВИВ:

Розглядається вимога ТОВ "Гал-Агропром" про стягнення з ТОВ "ВІР К" 70 372,00 грн. суми основного боргу, 318,45 грн. інфляційних, 1223,93 грн. 3% річних, 4433,62 суми пені.

Ухвалою господарського суду Харківської області було прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі.

29.05.2013 року в судовому засіданні було оголошено перерву з 29.05.2013 року по 05.06.2013 року.

Представник позивача в судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просить суд їх задовольнити, надав витребувані ухвалою суду документи, які долучені до матеріалів справи.

Представник відповідача в судовому засіданні проти заявлених позовних вимог заперечує та просить суд відмовити у задоволенні позову, з підстав викладених у відзиві, який долучено до матеріалів справи.

Суд, розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне:

21 серпня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІР К" (Покупець, відповідач по справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гал-Агропром» (Постачальник, позивач по справі) було укладено договір постачання №М-10, згідно п. 1.1. договору постачальник зобов'язується постачати, а продавець приймати тa оплачувати у встановлені цим договором строки борошно пшеничне (хлібопекарське) за якісними показниками не нижче 1 ґатунку.

Відповідно до п. 1.3. договору, ціни на товар встановлюються з мішкотарою згідно додаткових угод.

Згідно п. 4.1. договору, платежі за цим договором здійснюються по безготівковому розрахунку у національній валюті України на підставі фактично поставленої кількості товару, яка визначається згідно накладних.

Пунктом 4.2. договору визначено, що оплата за цим договором здійснюється покупцем у порядку визначеному додатковими угодами до даного договору, які є його невід'ємними частинами.

Як зазначили сторони під час розгляду спору по суті відповідно до п. 1 додаткової угоди до договору постачання від 21.08.2012 року №М-10 від 21.08.2012 року, вартість борошна складає 2 920,00 грн. з урахуванням ПДВ за 1 тонну та доставки до установ ДПтС України в Тернопільській області.

Пунктом 3 вищевказаної додаткової угоди передбачено, що оплата за поставлений товар здійснюється покупцем по факту кожної поставки до установи виконання покарань і слідчих ізоляторів Державної пенітенціарної служби України в Тернопільській області.

Додаткову угоду до договору постачання від 21.08.2012 року №М-10 від 21.08.2012 року позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Гал-Агропром» не підписано, що унеможливлює висновок суду про укладеність та обов"язковість її виконання сторонами в частині порядку проведення оплати за поставлений товар.

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Строк виконання зобов"язання щодо оплати за посталену продукцію за договором постачання від 21.08.2012 року №М-10 від 21.08.2012 року сторонами встановлено не було.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч.2 ст.530 ЦК України).

Так, на виконання умов договору від 21.08.2012 року, позивач в період з 22 серпня 2012 року по 23 серпня 2012 року було поставив, а відповідач прийняв товар - зерно пшениці, загальною масою 24,1 т., загальною вартістю 70 372, 00 грн., що відповідно підтверджується видатковими накладними №17/08 від 22.08.2012 року та №18/08 від 23.08.2012 року, копії яких містяться в матеріалах справи.

Однак відповідачем після отримання товару не було здійснено оплату за отриману продукцію по видаткових накладних №17/08 від 22.08.2012 року та №18/08 від 23.08.2012 року, а тому з урахуванням викладеного, станом на 22.03.2013 року у відповідача перед позивачем виникла заборгованість за поставлений товар в сумі 70 372,00 грн.

07.02.2013 року на адресу відповідача було направлено письмову вимогу вих.№01/02 про сплату боргу, докази направлення додано до матеріалів справи. Вказана вимога залишена відповідачем без задоволення.

З урахуванням встановленого ч. 2 ст.530 ЦК України семиденного строку від дня пред'явлення вимоги термін виконання боржником обов"язку щодо оплати отриманого за договором товару настав 15.02.2013 року.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на момент розгляду справи, відповідач заборгованості за поставлений товар не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Враховуючи, що сума основного боргу відповідачем не оспорена, відповідач не надав суду доказів про погашення заборгованості, а також, враховуючи, що відповідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином та у встановлений строк, позовні вимоги позивача в сумі 70 372,00 грн., суд вважає обґрунтованими та такими, що підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6.1. договору, передбачено, що у випадку порушення строку оплати товару, вказаного в п.4.2 цього договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості поставленого товару за кожен день прострочення платежу.

Так, позивачем за порушення строків оплати товару, відповідачу була нарахована пеня за період з 22.08.2012 року по 11.01.2013 року в сумі 4 433,62 грн.

Однак, приймаючи до уваги, що обов"язок виконання зобов'язання у відповідача щодо оплати виник з 15.02.2013 року позовні вимоги в частині стягнення пені за період з 22.08.2012 року по 11.01.2013 року в сумі 4 433,62 грн. є необгрунтованими та безпідставними, а тому задоволенню не підлягають .

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми.

Так, позивачем за прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачу були нараховані 3% річних за період з 22.08.2012 року по 22.03.2013 року в сумі 1 223,93 грн. та інфляційні за період з 22.08.2012 року по 22.03.2013 року в сумі 318,45 грн., які підлягають задоволенню частково, а саме: за період з 15.02.2013 року по 22.03.2013 року в розмірі 202,44 грн. 3% річних та 0,00 грн. інфляційних витрат. В решті заявлених до стягнення сум 3% річних та інфляційних слід відмовити.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 526, 530, 625 ЦК України, ст.ст. 1, 12, 22, 33, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІР К" (місцезнаходження: 61003, м.Харків, вул.Квітки-Основ*яненка, 7, код ЄДРПОУ 38158897) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гал-Агропром" (76007, м. Івано-Франківськ, вул.Б.Хмельницького, б.78, кв.55, код ЄДРПОУ 25070059) суму основного боргу в сумі 70 372,00 грн., суму 3% річних за період з 15.02.2013 року по 22.03.2013 року у розмірі 202,44 грн., судовий збір в сумі 1 720,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення пені в сумі 4 433, 62 грн., 3% річних в сумі 1 021,49 грн. та інфляційних в сумі 318,45 грн. - відмовити.

Повне рішення складено 10.06.2013 р.

Суддя Прохоров С.А.

справа №922/1474/13-г