Рішення № 31888503, 27.02.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" лютого 2013 р.Справа № 922/170/13-г

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохорова С.А.

при секретарі судового засідання Рудяк Т.О.

розглянувши справу

за позовом ТОВ "Сонар", м. Миколаїв до ДП завод "Електроважмаш" м. Харків про стягнення коштів за участю представників сторін:

позивача - Лушко Т.А., за дов.

відповідача - Ковальов А.В., за дов.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сонар" звернувся до господарського суду із позовною заявою до Державного підприємства завод "Електроважмаш", в якій просить суд стягнути з відповідача 52 060,45 грн. інфляційних втрат, 3% річних в сумі 21 906,78 грн. за прострочку оплати товару за договором №238/07-117-Т, посилаючись на те, що позивач як постачальник добросовісно та своєчасно в узгоджені терміни на підставі виставлених рахунків - фактур, поставляв відповідачеві продукцію по видаткових накладних, про те відповідач постійно порушував терміни розрахунку за отриманий товар на підставі договору поставки продукції №238/07-117-Т від 07.05.2010 року, вищевказані обставини стали причиною звернення позивача до суду з відповідним позовом.

Представник позивача в судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги, через канцелярію господарського суду за вх. № 7051 від 22.02.2013р. надав заяву про уточнення та зменшення розміру позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 52 501,26 грн. інфляційних втрат, 3% річних в сумі 21 418,90 грн. за прострочку оплати товару за договором №238/07-117-Т

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, суд приймає заяву позивача про уточнення та зменшення розміру позовних вимог до розгляду.

Представник відповідача в судовому засіданні проти заявлених позовних вимог заперечує та просить суд відмовити у задоволенні позову, через канцелярію господарського суду за вх. № 5605 від 12.02.2013р. надав відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні заявлених позовних вимог, посилаючись на те, що поставка відповідно до умов договору проводиться лише після отримання замовлення на таку продукцію у формі листа або заявки, в якій зазначається найменування, кількість та строк поставки, але як зазначає відповідач, позивачем не надано доказів того, що поставка продукції по видатковим накладним здійснювалась на підставі заявочних листів відповідача. Відповідач зауважує, що видані позивачем видаткові накладні не є належними доказами, що підтверджують дату поставки та виступають лише підставою для відпуску матеріалів, в зв'язку з чим, вказує на те, що проводити відлік строку виконання зобов'язань від дати видаткової накладної у позивача не має підстав. Вважає, що первинним документом, що може підтверджувати дату поставки товару постачальником на адресу замовника є саме товарно-транспортна накладна.

Суд, розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне:

07.05.2010 року між ТОВ "Сонар" (позивач по справі; Постачальник) та ДП завод "Електроважмаш" (відповідач по справі; Замовник) за результатами конкурсних торгів укладено договір поставки продукції №238/07-117-Т.

Відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник зобов'язується поставити Замовнику ізоляційні матеріали окремими партіями у строк згідно п.1.3 цього договору, а Замовник прийняти і сплатити за неї в порядку і на умовах, передбачених цим Договором.

Згідно п.3.1. Договору розрахунки за Продукцію (окрему партію Продукції) проводяться Замовником шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника. Пунктом 3.2. передбачено, що Замовник здійснює оплату за фактично поставлену продукцію протягом 30 календарних днів з моменту поставки та прийняття її за якістю та кількістю.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач як постачальник добросовісно та своєчасно, в узгоджені терміни поставляв відповідачеві продукцію, але останній систематично порушував терміни розрахунків за отриманий Товар, несвоєчасно сплачував грошові кошти за поставлений Товар за видатковими накладними та рахунками-фактурами (копії містяться в матеріалах справ), що підтверджується копіями платіжних доручень з простроченням платежу (копії містяться в матеріалах справи).

Посилання відповідача на те, що поставка відповідно до умов договору проводиться лише після отримання замовлення на таку продукцію у формі листа або заявки, в якій зазначається найменування, кількість та строк поставки, а також те, що видані позивачем видаткові накладні не є належними доказами, що підтверджують дату поставки та виступають лише підставою для відпуску матеріалів, в зв'язку з чим, вказує на те, що проводити відлік строку виконання зобов'язань від дати видаткової накладної у позивача не має підстав. Вважає, що первинним документом, що може підтверджувати дату поставки товару постачальником на адресу замовника є саме товарно-транспортна накладна, суд зазначає наступне:

Відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник зобов'язується поставити Замовнику ізоляційні матеріали окремими партіями у строк згідно п.1.3 цього договору, а Замовник прийняти і сплатити за неї в порядку і на умовах, передбачених цим Договором.

Під час передачі кожної партії Товару уповноваженій особі відповідача позивачем складалися первинні документи, що підтверджували господарську операцію, а саме, видаткові накладні.

За приписами частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Порядок оформлення первинних документів встановлений в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995. № 88. Зокрема, у п. 2.1. вищезгаданого Положення зазначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Пунктом, 2.2. цього ж Положення передбачено, що первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

За приписами п. 2.4. Положення первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно Наказу Міністерства статистики України № 193 від 21.06.1996 року "Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів" первинним документом, що підтверджує факт здійснення господарської операції, є видаткова накладна.

Договором № 238/07-117-Т від 07.05.2010 року не передбачено іншого або особливого порядку складання та оформлення первинних документів, що підтверджують факт здійснення господарської операції, тому передача товару від позивача в адресу відповідача здійснювалась на підставі видаткових накладних, які складені відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку № 88 від 24.05.1995 та наказу Міністерства статистики України № 193 від 21.06.1996.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що видаткові накладні, за якими здійснювались поставки Товару в адресу відповідача, містять усі необхідні відомості та реквізити, що передбачені вищезгаданими нормативно-правовими актами, та підтверджують факт передачі товару саме у ті дні, в які вони складені.

Відповідно до ч.1 ст. 173, ч.1 ст. 193 ГК України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодекс) України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно п.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

У відповідності із ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України захист прав і інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, у тому числі, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, позивачем за прострочення виконання грошового зобов'язання за договором поставки продукції № 238/07-117-Т від 07.05.2010 року відповідачу були нараховані інфляційні в сумі 52 501,26 грн. та 3% річних в сумі 21 418,90 грн.

Відповідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивач наданими до матеріалів справи документами довів свої позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних в сумі 52 501,26 грн. та 3% річних в сумі 21 418,90 грн. за прострочку оплати Товару за договором поставки продукції № 238/07-117-Т від 07.05.2010 року, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню та стягненню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 526, 530, 625 ЦК України, ст.ст. 1, 12, 22, 33, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України,-

ВИРІШИВ:

Прийняти заяву позивача про уточнення та зменшення розміру позовних вимог до розгляду.

Стягнути з Державного підприємства завод "Електроважмаш" (пр-т Московський, 299, м. Харків, 61089, код ЄДРПОУ 00213121) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сонар" (вул. Лагерне поле, 5/12, м. Миколаїв, 54030, код ЄДРПОУ 24790030) інфляційні в сумі 52 501,26 грн. та 3% річних в сумі 21 418,90 грн. за прострочку оплати Товару за договором поставки продукції № 238/07-117-Т від 07.05.2010 року, судовий збір в сумі 1720,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 04.03.2013 р.

Суддя Прохоров С.А.

справа №922/170/13-г