ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
12.06.2013 Справа № 5006/40/62/2012
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аджиліті Логістікс», м. Київ
до Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь», м. Краматорськ
Ціна позову 142545,34 грн.
Колегія суддів у складі:
головуючого судді Говоруна О.В.
суддів Кучерявої О.О., Колесника Р.М.
Представники:
від позивача - Сорока Л.М., адвокат, договір від 14.08.2012;
від відповідача - Нощенко Л.Г., довіреність №17/984 від 08.07.2011.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Аджиліті Логістікс» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» (далі відповідач) про стягнення 142545,34 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між позивачем та відповідачем 22.11.2010 був укладений договір про надання транспортно - експедиційних послуг №42/1220. Позивачем відповідачу були надані транспортно - експедиційні послуги за вказаним договором, але відповідач з позивачем не розрахувався в повному обсязі, у зв'язку з чим утворилась заборгованість відповідача перед позивачем в розмірі 142545,34 грн., в т.ч. сума основного боргу в розмірі 128345,58грн., пеня - 14119,79 грн., яку позивач просить стягнути.
Ухвалою господарського суду від 11.09.2012 провадження у справі було зупинено, у зв'язку з направленням справи до Донецького апеляційного господарського суду. Провадження у справі було поновлено 12.11.2012.
Згідно ухвали господарського суду Донецької області від 12.12.2012, провадження у справі було зупинено до розгляду пов'язаної з цією іншої справи. 28.05.2013 провадження у справі поновлено.
Відповідач проти позову заперечував, надав відзив, у якому зазначив, що позивач не направляв рахунок на оплату послуг відповідачу, а також позивач не надав докази доставки вантажу у місце призначення.
Суд, заслухавши представників сторін, дослідивши письмові докази у судовому засіданні, встановив наступні факти та відповідні ним правовідносини.
22.11.2010 між сторонами був укладений договір про надання транспортно-експедиційних послуг №42/1220, яким врегульовано взаємовідносини сторін з організації та забезпечення позивачем від свого імені або від імені відповідача, але у будь-якому випадку за винагороду, за рахунок, за дорученням та в інтересах відповідача, комплексу робіт та послуг з метою доставки імпортних, експортних, транзитних безпечних та не потребуючих особливих режимів зберігання генеральних вантажів відповідача та вантажів відповідача у 20-ті, 40-ка та понад 40 - футових контейнерах стандартів ISO від місця, вказаного відповідачем, до місця призначення, різними видами транспорту по домовленому маршруту.
На виконання умов договору позивач надав відповідачу транспортно-експедиційні послуги, що підтверджується дорученням експедитору №42875 від 01.08.2011, актом наданих послуг, рахунком на оплату (а.с.18,19,22).
Згідно акту надання послуг, який підписаний обома сторонами, відповідач претензій по об'єму, якості та строкам надання послуг не має. Вартість наданих послуг становить 275724,39 грн.
05.09.2011 відповідачем сплачено 147378,81 грн. (а.с.17).
03.04.2012 позивач надіслав відповідачу претензію з вимогою сплати залишок заборгованості в розмірі 128345,58 (а.с.25).
Крім того, 13.06.2012 позивачем було надіслано відповідачу акт звіряння, лист, рахунок на сплату залишку заборгованості в розмірі 128345,58 грн. та рахунок на сплату пені за період з 12.12.2011 по 11.06.2012 в сумі 6578,15 грн. Зазначені вище документи отримані відповідачем 18.06.2012 (а.с.20-24).
На час прийняття рішення у справі залишок заборгованості у сумі 128345,58грн. відповідачем не оплачений.
Пунктом 1.1. Договору встановлено, що укладений договір регулює взаємовідносини сторін по організації та забезпеченню Експедитором, від свого імені або від імені Клієнта, але у будь-якому випадку за винагороду, за рахунок, за дорученням та в інтересах відповідача, комплексу робіт та послуг з метою доставки імпортних, експортних, транзитних безпечних та не потребуючих особливих режимів зберігання генеральних вантажів відповідача та вантажів відповідача у 20-ті, 40-ка та понад 40 - футових контейнерах стандартів ISO від місця, вказаного відповідачем, до місця призначення, різними видами транспорту по домовленому маршруту.
Відповідно до п. 5.7.1. Договору, Експедитор виставляє рахунок на передоплату, розмір якої (у відсотках) узгоджений Сторонами у заявці на перевезення об узгодженні послуг, зі вказівкою розміру планової винагороди Експедитора. Клієнт перераховує дану суму передоплати на розрахунковий рахунок Експедитора протягом 3 (трьох) банківських днів з дня отримання рахунку по факсимільному зв'язку. Оригінал рахунку направляється Клієнту поштовим відправленням. Експедитор після доставки вантажу до пункту призначення у відповідності з пунктом 5.8.2. цього Договору виставляє рахунок на суму що залишилась. Клієнт оплачує суму заборгованості, що залишилась, протягом 5 (п'яти) банківський днів з дати отримання рахунку по факсимільному зв'язку. Оригінал рахунку направляється Клієнту поштовим відправленням.
Згідно п. 6.1.1. Договору, у випадку прострочення платежу по строкам, домовленим в цьому Договорі, додаткових угодах до цього Договору, сторона яка прострочила, виплачує іншої стороні пеню у розмирі 0,1% від суми, яка підлягає оплаті, за кожен день прострочення, але не більше подвійної ставки Національного банку України, діючої у період, за який сплачується пеня, на підставі виставленого рахунку протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту його отримання.
Пунктом 29 Доручення Експедитору №42875 від 01.08.2011, встановлені умови оплати фрахти: 50% від вартості послуг - передоплата, решта 50% після доставки вантажу у місце призначення протягом 5 (п'яти) банківських днів з дати отримання рахунка по факсимільному зв'язку.
Згідно ч.1 ст. 929 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За приписами ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
В порушення зазначених вимог закону та договору, відповідач в строк не здійснив оплату послуг позивача, у зв'язку з чим утворилась заборгованість в загальному розмірі 128345,58 грн., яка підлягає стягненню.
За містом ч.1, 3 ст. 549ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Суд відмовляє в задоволенні вимог позивача про стягнення пені, заявлену позивачем виходячи з наступного.
Пунктом 5.7.1. Договору встановлено, що Клієнт оплачує суму яка залишилась протягом 5 (п'яти) банківських днів з дати отримання рахунку по факсимільному зв'язку. Оригінал рахунку направляється Клієнту поштовим відправленням.
Доказів одержання відповідачем рахунку по факсу позивачем не надано.
Відповідач отримав рахунок поштою 18.06.2012 (а.с.20), відтак свої зобов'язання відповідач повинен був виконати в строк до 25.06.2012.
Відповідно до п. 6.1.1. Договору, у випадку прострочення платежу по строкам, погодженими в Договорі, додаткових угодах до Договору, сторона яка прострочила, виплачує іншій стороні пеню у розмирі 0,1% від суми, яка підлягає оплаті, за кожен день прострочення, але не більше подвійної ставки Національного банку України, діючої у період, за який сплачується пеня, на підставі виставленого рахунку протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту його отримання.
Позивачем був виставлений відповідачу рахунок на сплату пені в розмірі 6578,15 грн. за період з 12.12.2011 по 11.06.2012, який отриманий відповідачем 18.06.2012 (а.с.20,23). Доказів виставлення рахунків на сплату пені за інший період позивачем не надано.
Позивач просить стягнути пеню з 11.10.2011 по 23.03.2012.
Оскільки строк виконання зобов'язання по сплаті основної заборгованості настав 26.06.2012 та позивачем з цієї дати рахунки на сплату пені не виставлялись (п.6.1.1. Договору), то суд не вбачає підстав для задоволення вимоги про стягнення пені.
Доводи відповідача, що ним не отримано рахунку на сплату заборгованості судом відхилені, оскільки, згідно опису вкладення до цінного листа 0216007734177 та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, відповідач отримав рахунок №285/42875 від 04.10.2011
За таких обставин, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково.
Також представник позивача просив стягнути з відповідача витрати на послуги адвоката в розмірі 15000грн. В підтвердження отримання зазначених послуг були надані копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, договір про надання правової допомоги, видаткові касові ордери (а.с.71-74).
Відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за послуги адвоката покладаються при задоволені позову - на відповідача.
Згідно п. 6.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013 №7, витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.
Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.
Відповідно до абзацу 2 п. 6.5 зазначеної постанови, вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги тривалість розгляду справи, складність справи, ціну позову а також часткове задоволення позовних вимог, суд вважає, що витрати позивача на оплату послуг адвоката слід покласти на відповідача в сумі 5000 гривень.
У зв'язку із невірним визначенням ціни позову, позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір не в повному обсязі, а саме не доплачено 1 грн. 61 коп. Отже, зазначена сума підлягає стягненню з позивача в доход Державного бюджету України.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК України), кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Водночас, судом зазначається, що на підставі ст. 38 ГПК України, господарський суд витребовує докази за наявності відповідного клопотання, у разі неможливості самостійно надати докази сторонами.
Відповідно до ч.1 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Господарські витрати розподілити відповідно до ст.49 ГПК України.
На підставі викладеного, керуючись, ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» (84306, м. Краматорськ, код ЄДРПОУ 00210602) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аджиліті Логістікс» (02002, м. Київ, вул. Марини Раскової, б. 11, оф. 611, код ЄДРПОУ 36516611) 128345 грн. 58 коп. боргу, 5000 витрат на оплату послуг адвоката та 2566 грн. 91 коп. витрат з оплати судового збору.
В задоволенні інших вимог відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аджиліті Логістікс» (02002, м. Київ, вул. Марини Раскової, б. 11, оф. 611, код ЄДРПОУ 36516611) в доход Державного бюджету України 1 грн. 61 коп.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, через господарський суд, який розглянув справу.
Повне рішення складено 17 червня 2013 року.
Головуючий суддя О.В. Говорун
Суддя Р.М. Колесник
Суддя О.О. Кучерява
Судове рішення № 31888454, Господарський суд Донецької області було прийнято 12.06.2013. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 5006/40/62/2012. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: