Постанова № 31887018, 10.06.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 827/363/13-а

10.06.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Цикуренка А.С.,

суддів Дудкіної Т.М. ,

Дадінської Т.В.

секретар судового засідання Бражникова Ю.В.

за участю сторін:

представник позивача, Приватного підприємства "Спецсервис"- Піманов Андрій Анатолійович, довіреність б/н від 06.06.13

представник відповідача, Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби- Харькова Олена Олексіївна, довіреність № 1836/9/10-0 від 26.06.12

представник позивача, Приватного підприємства "Спецсервис"- Бєлова Катерина Валентинівна, довіреність № 2 від 07.06.13

розглянувши матеріали справи №827/363/13-а за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Спецсервис" на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя Прохорчук О.В. ) від 12.03.13 року

за позовом Приватного підприємства "Спецсервис" (вул. Річна, 1, кв.1, м. Севастополь, 99026)

до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби (вул. Гер. Севастополя, 74, м. Севастополь, 99001)

про часткове скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 12.03.13 відмовлено у задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства "Спецсервис" до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби про часткове скасування податкового повідомлення-рішення.

Не погодившись з даною постановою суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 12.03.13 та прийняти нове рішення по справі.

Представник позивача у судовому засіданні наполягав на задоволенні апеляційної скарги, скасуванні постанови Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 12.03.13р. та прийнятті нового рішення.

Представник відповідача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував та просив залишити постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 12.03.13р. без змін.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, а також неповно з'ясовані обставини, що мають істотне значення для справи.

Приватне підприємство "Спецсервис" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з позовом до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя Державної податкової служби про:

визнання протиправним та скасування податкове повідомлення-рішення №0000390220 від 06.08.2013 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів у розмірі 4166,68 грн., з яких за основним платежем - 3333,34 грн., за штрафними санкціями - 833,34 грн.;

визнання протиправним та скасування акту Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби №1511/10/22-0103/32100731/25 від 25.07.2012 року.

Державною податковою інспекцією у Нахімовському районі міста Севастополя Державної податкової служби у період з 18.07.2012 по 24.07.2012 на підставі наказу Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя Державної податкової служби № 285 від 05.07.2012 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Приватного підприємства "Спецсервис" з питань правових взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "Сантехпром-Нова" за період - серпень 2011 року, з Колективним підприємством "Альянс" за період - вересень, листопад 2009 року, вересень 2010 року, Приватним підприємством "Базис торг" за період - квітень, травень 2009 року.

За результатами перевірки відповідачем складено акт №1511/10/22-0103/32100731/25 від 25.07.2012 року (а.с.9-24)

В акті перевірки зафіксовані наступні порушення: ч.3 ст.5 та ч.1 ст.7 Господарського кодексу України, п.54.1, п.п.54.3.2 ст.54, п.123.1 ст.123, ст.191, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.201.4 ст.201, п.203.2 ст.203 Податкового кодексу України, ч.1 ст.203, ч.1, 2 ст.215, ч.1 ст.216, ч.1, 2 ст.228 Цивільного кодексу України, а саме - заниження податкових зобов'язань у серпні 2011 року у сумі 1630,21 грн. по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Сантехпром-Нова", завищення податкового кредиту у травні, вересні, листопаді 2009 року у сумі 3333,34 грн., за листопад 2009 року у сумі 63433,37 грн., сформованого на підставі нікчемного правочину з Приватним підприємством "Базис торг" та Колективним підприємством "Альянс".

На підставі вказаного акту перевірки Державною податковою інспекцією у Нахімовському районі міста Севастополя Державної податкової служби прийнято податкове повідомлення-рішення №0000390220 від 06.08.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів у загальному розмірі 6204,47 грн., з яких за основним платежем - 4963,57 грн., за штрафними санкціями - 1240,90 грн.

Заявник апеляційної скарги не погоджується з податковим повідомленням-рішенням №0000390220 від 06.08.2012 року в частині завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 3333,34грн. за наслідками взаємовідносин з ПП «Базис торг» у період квітень, травень 2009р. та застосування штрафних санкцій в розмірі 833,34грн.

Судом встановлено, що у 2009 році між Приватним підприємством "Спецсервис" (Замовник) та Приватним підприємством "Базис торг" (Постачальник) укладено усну угоду поставки бронзи, меді та сталі на суму 20000,00 грн. Зокрема, у квітні 2009 року позивачем від Приватного підприємства "Базис торг" отримано бронзу ф 190 вагою 27 кг, бронзу ф 70 вагою 56 кг, бронзу ф 45 вагою 27 кг, мідь ф 60 вагою 29 кг, ХГВ ф 60 вагою 14,12 кг. У травні 2009 року позивачем отримано бронзові вироби вагою 35 кг, ХГВ ф 50 вагою 59 кг, ХГВ ф 45 вагою 50 кг, ХГВ ф 40 вагою 25 кг, ХГВ ф 30 вагою 50 кг, бронзу ф 60 вагою 10 кг, сталь 3 ф вагою 27 кг.

Висновок податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість заснований на тому, що правочини, укладений між позивачем та Приватним підприємством "Базис торг" має ознаки "нікчемності" та "безтоварності".

Що стосується нікчемності правочину. Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228).

Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Акт перевірки не містить посилань та не доводять умислу позивача на порушення публічного порядку, не містять посилання і на те, в чому таке порушення полягає. Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки саме позивача у спірних правовідносинах при здійсненні господарських операцій із контрагентом до суду не подано.

Виходячи з наведеного, зміст правочину з постачальниками не суперечить законодавству, моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Всупереч цьому, відповідачем не надано суду доказів, які б вказували на нікчемність правочинів, зокрема доказів умисного укладення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Не надано відповідачем також рішення суду у цивільній чи господарській справі про визнання правочину недійсним, не надано вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "безтоварності" здійснених позивачем господарських операцій.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України, який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Розділом V цього Кодексу визначений порядок оподаткування податком на додану вартість.

До набрання чинності ПК України порядок оподаткування податком на додану вартість було врегульовано нормами Законом України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) (далі Закон №168).

Законом №168 передбачалось право платника податку на отримання податкового кредиту, яким є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, що видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Згідно п.п.7.2.3 Закону №168 податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Згідно із підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону №168 визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону №168 податкова накладна повинна містити наступні реквізити: порядковий номер, дату виписування податкової накладної, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник ПДВ, податковий номер платника податку (продавця, покупця), місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник ПДВ, опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'їм), повну назву отримувача, ціну продажу без врахування податку, ставку податку та відповідну суму у цифровому значенні, загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Форма податкової накладної та порядок її заповнення на час виникнення спірних правовідносин були затверджені Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року №165, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за №233/2037.

Отже, зі змісту норм Закону України "Про податок на додану вартість" слідує, що необхідним первинним документом, який дає право платнику податків на формування податкового кредиту, є належним чином оформлена податкова накладна.

Однак, судова колегія зазначає, що наявність у покупця податкової накладної, є достатньою, але не безумовною підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Згідно з ч.2 ст.3 цього Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.ч.1-2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність").

Під час розгляду справи встановлено, що у позивача наявні необхідні первинні документи, що підтверджують здійснення господарських операцій на виконання усного договору з Приватним підприємством "Базис торг" зокрема: податкова накладна №283 від 30.04.2009 на суму 10000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість у розмірі 1666,67 грн.; видаткова накладна №283 від 30.04.2009 на вказану суму; податкова накладна №301 від 12.05.2009 на суму 10000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 1666,67 грн.; видаткова накладна №301 від 12.05.2009 на вказану суму.

На підтвердження використання в господарської діяльності позивача вказаних матеріальних цінностей представлено: накладну №91 від 12.05.2009 на відпущення Приватному підприємству "Сориус" бронзи ф 60 вагою 8,2 кг, бронзи ф 95 вагою 15,5 кг на загальну суму 1763,28 грн.; накладну № 246 від 27.11.2009 на відпущення Відкритому акціонерному товариству "Завод "Фіолент" кругу ф 70-75 вагою 410 кг, кругу ф 90 вагою 232 кг на загальну суму 333837,43 грн.; накладну № 98 від 12.05.2009 на відпущення Відкритому акціонерному товариству "Завод "Фіолент" кругу ХВГ ф 30-60 вагою 208 кг, кругу ф 30-60 вагою 204 кг, кругу мідного ф 60 вагою 29 кг на загальну суму 7698,00 грн.; накладну № 88 від 30.04.2009 про відпущення Приватному підприємству "Сориус" кругу бронзового ф 190 вагою 26 кг, кругу бронзового ф 70 вагою 56 кг, кругу бронзового ф 45 вагою 27 кг на загальну суму 8109,60 кг; накладну №98 від 05.05.2010 про відпущення Товариству з обмеженою відповідальністю "Кольорметпрокат" кругу мідного ф 30 вагою 53,76 кг, кругу мідного ф 35 вагою 90,08 кг, кругу мідного ф 50 вагою 170,46 кг, кругу мідного ф 61 вагою 48,11 кг, кругу мідного ф 60 вагою 51,00 кг, кругу мідного ф 70 вагою 69,24 кг, кругу мідного ф 80 вагою 69,73 кг на загальну суму 39771,36 грн." накладну №271 від 07.12.2009 на відпущення Відкритому акціонерному товариству "Завод "Фіолент" кругу ф 60-65 вагою 351,734 кг, кругу ф 70-75 вагою 31 кг, кругу мідного ф 90-95 вагою 491 кг на загальну суму 454336,10 грн. (а.с.27-32).

Рух коштів щодо купівлі-продажу товару, отриманого від ПП «Базис торг», підтверджується банківськими виписками з рахунку Приватного підприємства "Спецсервис" за період квітень-червень 2009 року(а.с.54-60).

Щодо відсутності товаро-транспортних документів, колегія суддів зазначає, що відсутність таких документів не є безперечною підставою безтоварності правочину та не впливає на формування податкового кредиту.

Таким чином, враховуючи зазначені обставини, колегія суддів вважає, що господарська операція щодо купівлі-продажу товару в період, що перевірявся, за усною угодою, укладеною між позивачем та приватним підприємством «Базис торг», фактично відбулась.

Зібрані по справі докази дають підстави для висновку, що формування податкового кредиту позивачем у квітні, травні 2009 року відбулось за товарними операціями на підставі належним чином оформлених документів, що надає підстави для включення сум ПДВ за отриманими податковими накладними до складу податкового кредиту та має всі необхідні документальні підтвердження розміру податкового кредиту.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов невірного висновку про те, що позивач неправомірно сформував податковий кредит з ПДВ за укладеним з приватним підприємством «Базис торг» усним договором.

Відповідач неправомірно нарахував штрафні (фінансові) санкції в розмірі 833,34 грн., які застосовані відповідачем на підставі п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, відповідно до якого у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми податкового кредиту.

Посилання відповідача на результати досудового слідства у кримінальній справі не є належним доказом у справі, оскільки у відповідності до положень ст.72 КАС України таким доказом може бути лише вирок суду, який набрав законної сили.

Крім того, суд також зазначає, що у відповідності до положень ст. 75 Податкового кодексу України документальна перевірка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку є первинні документи. Згідно із п.2 ст.3 цього Закону податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Позивач при проведені господарських операцій зі своїм постачальником оформив первинні документи, які і відобразив в своєму податковому обліку, що не заперечувалось податковими органами. Недостовірність жодного з цих документів не встановлена. Документи про стан розрахунків з бюджетом інших платників податків не відносяться до первинних документів позивача, в зв'язку з чим не підлягають врахуванню в його обліку.

Платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

Крім того, відповідачем перевірявся період квітень-травень 2009р. за наслідками взаємовідносин з ПП «Базис торг». Перевірка проводилась з 18.07.2012 року по 24.07.2012 року. Акт перевірки датований 25.07.2012року. Повідомлення-рішення №0000390220 ухвалено 06.08.2012 року. Тобто відповідачем самостійно визначено суму грошових зобов'язань з порушенням 1095 денного строку, що звільняє від відповідальності платника податків відповідно до ст.102.1 ПК України.

Стосовно скасування акту перевірки Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м.Севастополя Державної податкової служби №1511/10/22-0103/32100731/25 від 25.07.2012 року. Зазначену вимогу позивач взагалі не чим не мотивує, але судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

У ст.20 ПК України вказані права органів державної податкової служби. Згідно з п. 20.1.4 ст.20 цього Кодексу органи державної податкової служби мають право поводити перевірки платників податку (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

В главі 8 ПК України визначені види перевірок органів державної податкової служби, порядок їх проведення. Органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби (п.75.1 ст. 75 ПК України).

Відповідно до п.75.1.2. ст.75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з обставин зазначених у ст. 78.1 ПК України, як і зазначено у спірному акті перевірки.

Враховуючи, відсутність будь-яких доводів Приватного підприємства "Спецсервис", щодо неправомірності призначення або проведення акту перевірки Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м.Севастополя Державної податкової служби №1511/10/22-0103/32100731/25 від 25.07.2012 року судова колегія не вбачає підстав для задоволення зазначеної вимоги.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 198 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову. У ст. 202 КАС України наведені підстави для скасування постанови.

Колегія судів ухвалює нову постанову, у зв'язку з порушенням судом першої інстанції норм матеріально права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Спецсервис" задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 12.03.13 року по справі №827/363/13-а скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000390220 від 06.08.2012 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів у розмірі 4166,68 грн., з яких за основним платежем - 3333,34 грн., за штрафними санкціями - 833,34 грн.

В іншій частині про визнання протиправним та скасування акту перевірки Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м.Севастополя Державної податкової служби №1511/10/22-0103/32100731/25 від 25.07.2012 року - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення рішення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення рішення в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 17 червня 2013 р.

Головуючий суддя підпис А.С. Цикуренко

Судді підпис Т.М. Дудкіна

підпис Т.В. Дадінська

З оригіналом згідно

Головуючий суддя А.С. Цикуренко