Ухвала суду № 31886953, 10.06.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 801/837/13-а

10.06.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Цикуренка А.С.,

суддів Дадінської Т.В. ,

Дудкіної Т.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Тоскіна Г.Л.) від 14.03.13р. у справі № 801/837/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремонтно-механічний завод " Імпульс" (вул. Монтажна, 15, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95439)

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (вул. Мате Залки 1/9, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14.03.13р. задоволено адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремонтно-механічний завод " Імпульс" до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим №0008511501/0 від 17.12.2012р., №0013871502 від 17.12.2012р.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремонтно-механічний завод Імпульс» (ЄДРПОУ 03594632) 114,70 грн. судових витрат шляхом їх безспірного списання із рахунків суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Не погодившись з даною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14.03.13 та прийняти нове рішення по справі.

Сторони у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Крім того, згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що сторони викликалися в судове засідання, але в суд не з'явилися, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності їх представників.

Відповідно статті 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, а також неповно з'ясовані обставини, що мають істотне значення для справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ремонтно-механічний завод "Імпульс" звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0008511501/0 від 17.12.2012 року про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 10946 грн., та № 0013871502 від 17.12.2012 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 8756,25 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ремонтно-механічний завод «Імпульс» (ідентифікаційний код юридичної особи - 03594632) зареєстровано в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України 27.12.1996 року. (а.с.10)

Позивач зареєстрований в податковому органу платником податків та зборів, в тому числі є платником податку на прибуток та податку на додану вартість.

Посадовими особами податкового органу проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Ремонтно-механічний завод «Імпульс» з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Бред Строй» за період листопад-грудень 2010р., січень-лютий 2011р. - березень 2011р.

За результатами перевірки складений акт від 26.11.2012р. №9395/15-2/03594632 (далі акт перевірки).

На підставі висновків акту перевірки податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення: №0008511501 від 17.12.2012р. про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 10946,25 грн., у тому числі за основним платежем - 8757,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 2189,25 грн.; № 0013871502 від 17.12.2012р. про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 8756,25 грн., у тому числі за основним платежем - 7005,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1751,25 грн.

Сума донарахування зобов'язань з податку на прибуток підприємств 10946,25 грн., у тому числі за основним платежем - 8757,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 2189,25 грн. визначена податковим органом внаслідок порушення платником податків п. 5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України від 22.05.1997р. №283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (із змінами та доповненнями), а саме у зв'язку з завищенням валових витрат позивачем у сумі 35025 грн. внаслідок включення до їх складу витрат на придбання робіт у ТОВ «Бренд Строй» у 4 кварталі 2010 р. у сумі 18355,00 грн., у 1 кварталі 2011р. - 16670,00 грн., в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, всього у сумі 8757,00 грн., в т.ч. по періодах: 4 квартал 2010 - 4859,00 грн., 1 квартал 2011 р. - 4168,00 грн.

Сума донарахування зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 8756,25 грн., у тому числі за основним платежем - 7005,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1751,25 грн. визначена податковим органом внаслідок порушення платником податків п.185.1 ст.185, п.198.1., п.198.3., п.198.6. ст.198, п.200.1. ст.200 Податкового Кодексу України по операціям з придбання робіт у ТОВ «Бренд Строй», в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 7005,00 грн.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Судова колегія, дослідивши матеріали справи, погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Щодо правомірності прийняття податковим органом податкового повідомлення-рішення №0008511501 від 17.12.2012р. про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 10946,25грн., у тому числі за основним платежем - 8757,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 2189,25грн..

Як вбачається з матеріалів справи, витрати по операціях з ТОВ «Бренд Строй» понесені позивачем у 2010р., 2011р. отже до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", оскільки ІІІ розділ Податкового кодексу України «Податок на прибуток підприємств» набрав чинності з 01.04.2011 року.

Відповідно до пп. 2.1.1. п.2.1. ст. 2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 р. №334/94-ВР (надалі Закон №334 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платниками податку з числа резидентів є суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Згідно з п.5.1 ст. 5 Закону №334 валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону №334 передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Зазначений обов'язок платника податку - покупця встановлений законодавцем з врахуванням права платника податку на включення до валових витрат вартості придбаних товарів (робіт, послуг) в податковому періоді за датою оприбуткування цих товарів (робіт, послуг) незалежно від їх оплати, як це передбачено пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 вказаного Закону, зменшуючи при цьому об'єкт оподаткування без понесення реальних витрат у розмірі суми, на яку відбулося таке зменшення.

Відповідно до п.п.5.3.2. п.5.3. ст. 5 Закону №334 не включаються до складу валових витрат витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону.

Пунктом 8.4.2. п.8.4. ст.8 Закону №334 встановлено, що у разі здійснення витрат на самостійне виготовлення основних фондів платником податку для власних виробничих потреб балансова вартість відповідної групи основних фондів збільшується на суму всіх виробничих витрат, понесених платником податку, що пов'язані з їх виготовленням та введенням в експлуатацію, а також витрат на виготовлення таких основних фондів, що мають інші джерела фінансування, без урахування сплаченого податку на додану вартість, у разі коли платник податку на прибуток підприємств зареєстрований платником податку на додану вартість.

Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону №334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З урахуванням наведеного, обов'язковими умовами включення витрат платника податків до складу валових витрат є їх пов'язаність з веденням господарської діяльністю, а також підтвердження їх відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

Заборонено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені в цьому Законі. (п.5.11 ст.5 Закону №334)

Правила ведення податкового обліку визначено статтею 11 Закону №334, однак вказана стаття не містить переліку обов'язкових документів, якими повинні бути підтверджені валові витрати.

Згідно підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону №334 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі Закон №996).

Відповідно до п.п.1,2 ст.9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно акту перевірки ТОВ «Ремонтно-механічний завод «Імпульс» в порушення п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334 завищено валові витрати на суму 35025 грн., що призвело до заниження податку на прибуток підприємств у розмірі 8757,00 грн., в т.ч. по періодах: 4 квартал 2010 - 4859,00 грн., 1 квартал 2011 р. - 4168,00 грн., у зв'язку з чим, на підставі спірного податкового повідомлення-рішення податковим органом збільшено грошове зобов'язання з податку на прибутку.

На думку відповідача, завищення валових витрат пов'язане з тим, що ТОВ «Ремонтно-механічний завод «Імпульс» необґрунтовано включило до їх складу витрати на придбання робіт у ТОВ «Бренд Строй» за відсутністю об'єкту оподаткування, а саме операцій поставки робіт.

Сутність порушень, за висновками податкового органу, полягає в тому, що згідно актів ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС, в рамках Постанови слідчого групи слідчих, винесеної в рамках кримінальної справи №69-0146, направлені акти про неможливість проведення зустрічних звірок з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин.

За даними податкового органу у ТОВ «Бренд строй» відсутній об'єкт оподаткування податком на додану вартість операцій з підприємствами - постачальниками та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам -покупцям. У зв'язку з чим, податковий орган зробив висновок про нікчемність укладеної позивачем з ТОВ «Бренд строй» угоди, оскільки, на думку податкового органу, вказаний контрагент здійснював діяльність, спрямовану на вчинення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, у тому числі позивачу.

На думку податкового органу діяльність контрагентів позивача, а саме ТОВ «Бренд строй» була направлена на проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди своїм контрагентам без мети реального настання правових наслідків, що свідчить про відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань по укладених угодах.

З наведеного відповідач зробив висновок про нікчемність укладеної позивачем з ТОВ «Бренд Строй» угоди.

Також в акті перевірки зазначено, що контрагент позивача - ТОВ «Бренд Строй» зареєстровано з подальшою передачею в управління підставним особам, що не мали наміру провадити фінансову-господарську діяльність, здійснювали діяльність від імені ТОВ «Бренд Строй» з метою ухилення від сплати податків.

Встановлено, що між ТОВ «Ремонтно-механічний завод «Імпульс» та ТОВ «Бренд Строй» укладений договір №830 на створення (передачу) науково-технічної продукції від 29.11.2010р., предметом якого є створення Технічного висновку та Робочого проекту «Реконструкція виробничої будівлі на території ТОВ «Ремонтно-механічний завод «Імпульс» по вул. Монтажна, 15 в м. Сімферополі під склад метало заготовок і виробів». (а.с.11)

Згідно кошторису на виконання Технічного висновку вартість робіт складає 12024 грн., в т.ч. ПДВ - 2004,09грн., вартість робіт по складанню Робочого проекту згідно кошторису складає 30078,00грн., в т.ч. ПДВ 5013,00грн.

На виконання умов договору, згідно платіжного доручення №485 від 25.11.2010 позивачем на розрахунковий рахунок постачальника 25.11.2010 перераховано грошові кошти у сумі 12024,56 грн., в т.ч. ПДВ 2004,09 грн. (вартість без ПДВ 10020,47 грн.), 16.12.2010 згідно платіжного доручення №505 від 16.12.2010 - 10000,00 грн., в т.ч. ПДВ 1666,67 грн. (вартість без ПДВ - 8333,33 грн.), 25.01.2011 згідно платіжного доручення №26 від 24.01.2011 - 10000,00 грн., в т.ч. ПДВ 1666,67 грн. (вартість без ПДВ - 8333,33 грн.), 30.03.2011 згідно платіжного доручення №95 від 25.01.2012 - 10000,00 грн., в т.ч. ПДВ 1666,67 грн. (вартість без ПДВ - 8333,33 грн.). Загалом позивачем перераховано постачальнику робіт 42024,56 грн., в т.ч. ПДВ - 7004,09 грн. (вартість без ПДВ 35020,47 грн.). Заборгованість за даними бухгалтерського обліку складає 78,01 грн., про що свідчить журнал - ордер за 631 рахунком. (а.с.94-96)

На виконання умов вказаного договору ТОВ «Бренд Строй» виконало роботи - Технічний висновок та Робочий проект «Реконструкція виробничої будівлі на території ТОВ «Ремонтно-механічний завод «Імпульс» по вул. Монтажна, 15 в м. Сімферополі під склад металозаготовок і виробів», що підтверджується актом здачі-приймання продукції березень 2011 на суму 42102,56 грн., в т.ч. ПДВ 7017,09 грн. (вартість без ПДВ 35085,47 грн.) (а.с.86)

Пояснень щодо формування валових витрат за даними податкового органу (у сумі 35025 грн. за даними акту перевірки) та у зв'язку з цим виникнення розбіжностей згідно первинних бухгалтерських документів позивача (за даними первинних бухгалтерських документів витрати по операціям з ТОВ «Бренд Строй» складають 35085,47 грн.) податковим органом не надано.

Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно у власності ТОВ «Ремонтно-механічний завод «Імпульс» перебувають нежитлові будівлі з надвірними побудовами, які знаходяться за адресою: вул. Монтажна, 15, м. Сімферополь, та є основними засобами позивача. (а.с.98) Отриманий від ТОВ «Бренд Строй» технічний звіт та робочий проект замовлені позивачем для реконструкції виробничої будівлі на території ТОВ «Ремонтно-механічний завод «Імпульс» по вул. Монтажна, 15 в м.Сімферополі під склад металозаготовок і виробів», тобто основних засобів, а відтак, витрати, які були понесені позивачем не відносяться до складу валових витрат як це передбачено п.п.5.3.2. п.5.3. ст. 5 Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".

З письмових пояснень позивача вбачається, що виконуючи вимоги приписів Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", ТОВ «Ремонтно-механічний завод «Імпульс» не включало до складу валових витрат, витрати з придбання робіт (послуг) у ТОВ «Бренд Строй» на суму витрат 35085,47 грн.

Також зазначено, що дана господарська операція не була включена до валових витрат звітного періоду, а буде підставою для збільшення балансової вартості 1 групи основних засобів після здійснення реконструкції, введення в експлуатацію та державної реєстрації реконструйованого об'єкту.

На підтвердження чого надані розгорнуті відомості витрат на придбання робіт (послуг), з яких вбачається, що витрати у розмірі 35085,47 грн. на придбання робіт (послуг) у ТОВ «Бренд Строй» не були включені до складу валових витрат у перевіряємому періоді, а були віднесені позивачем на капітальні інвестиції (Дт бухгалтерського рахунку « 15»)

З урахуванням наведеного, висновок податкового органу щодо заниження позивачем грошових зобов'язань з податку на прибуток на загальну суму 8757,00грн., у зв'язку з включенням до їх складу витрат з придбання робіт (послуг) у розмірі 35085,47грн. у контрагента ТОВ «Бренд Строй» передчасний, не обґрунтований та не підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку позивача.

Сумуючи вище наведене судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення про збільшення податковим органом грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємств у розмірі 10946 грн., у тому числі за основним платежем - 8757,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 2189,25 грн. є протиправним.

Щодо правомірності прийняття податковим органом податкового повідомлення-рішення №0013871502 від 17.12.2012 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 8756,25 грн., у тому числі за основним платежем - 7005,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1751,25 грн..

Як вбачається з матеріалів справи, податковий кредит по операціям з ТОВ «Бренд Строй» сформований позивачем у 2010-2011рр., отже до спірних правовідносин підлягають застосуванню як норми Закону України "Про податок на додану вартість", так і норми Податкового кодексу України.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій під час формування позивачем податкового кредиту у 2010 року були визначені в Законі України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР (надалі Закон №168).

Згідно з підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону №168, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

У підпункті 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону №168 зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися у оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював такий платник податку оподатковані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону №168 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача. (п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №168)

Отже, отримання податкової накладної, яка засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Відповідно до п.п.7.2.3. п.7.2. ст.7 Закону №168 податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Вона складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках.

Згідно з п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п.3.4 ст. 3 наказу Державної податкової адміністрації України №166 від 30.05.1997р. «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання», зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 09.07.1997р. за №250/2054, із змінами, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника.

Відповідно до п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, оплата товарів, робіт (послуг) відповідно до умов договору або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною, є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Виходячи зі змісту наведених норм Податкового кодексу України, до податкового кредиту підлягає включенню частина податку, сплачена (нарахована) платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам з метою подальшого використання у господарської діяльності, а відтак отримання товару, що підтверджено податковою накладною, є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

З висновків акту перевірки вбачається, що податковим органом встановлено порушення платником податків п.185.1 ст.185, п.198.1., п.198.3., п.198.6. ст.198, п.200.1. ст.200 Податкового Кодексу України по операціям з придбання робіт у ТОВ «Бренд Строй», в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 7005,00грн., в т.ч. ПДВ у листопаді 2010р. - 2004грн., у грудні 2010р. - 1667грн., у січні 2011р. - 1667грн., у березні 1667грн., загалом на суму ПДВ - 7005грн.

На думку відповідача порушення полягає в тому, що згідно актів ДПІ у м.Сімферополі АРК ДПС, в рамках Постанови слідчого групи слідчих, винесеної в рамках кримінальної справи №69-0146, направлені акти про неможливість проведення зустрічних звірок з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин.

За даними податкового органу у ТОВ «Бренд строй» відсутній об'єкт оподаткування податком на додану вартість операцій з підприємствами - постачальниками та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам -покупцям. У зв'язку з чим, податковий орган зробив висновок про нікчемність укладеної позивачем з ТОВ «Бренд строй» угоди, оскільки, на думку податкового органу, вказаний контрагент здійснював діяльність, спрямовану на вчинення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, у тому числі позивачу.

На думку податкового органу діяльність контрагентів позивача, а саме ТОВ «Бренд строй» була направлена на проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди своїм контрагентам без мети реального настання правових наслідків, що свідчить про відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань по укладених угодах.

У зв'язку з чим, податковий орган зробив висновок про нікчемність укладеної позивачем з ТОВ «Бренд Строй» угоди.

Також, в акті перевірки зазначено, що контрагент позивача - ТОВ «Бренд Строй» зареєстровано з подальшою передачею в управління підставним особам, що не мали наміру провадити фінансову-господарську діяльність, здійснювали діяльність від імені ТОВ «Бренд Строй» з метою ухилення від сплати податків.

Щодо сум податкового кредиту сформованого, ТОВ «Ремонтно-механічний завод «Імпульс» по взаємовідносинах з ТОВ «Бренд Строй».

Між ТОВ «Ремонтно-механічний завод «Імпульс» та ТОВ «Бренд Строй» укладений договір №830 на створення (передачу) науково-технічної продукції від 29.11.2010, предметом якого є створення Технічного висновку та Робочого проекту «Реконструкція виробничої будівлі на території ТОВ «Ремонтно-механічний завод «Імпульс» по вул. Монтажна, 15 в м. Сімферополі під склад метало заготовок і виробів».

Згідно кошторису на виконання Технічного висновку вартість робіт складає 12024 грн., в т.ч. ПДВ - 2004,09 грн., вартість робіт по складанню Робочого проекту згідно кошторису складає 30078,00 грн., в т.ч. ПДВ 5013,00 грн.

На виконання умов вказаного договору ТОВ «Бренд Строй» виконало роботи - Технічний висновок та Робочий проект «Реконструкція виробничої будівлі на території ТОВ «Ремонтно-механічний завод «Імпульс» по вул. Монтажна, 15 в м. Сімферополі під склад метало заготовок і виробів», що підтверджується актом здачі-приймання продукції березень 2011 на суму 42102,56 грн., в т.ч. ПДВ 7017,09 грн. (вартість без ПДВ 35085,47 грн.)

ТОВ Бренд Строй» виписані податкові накладні: № 2286 від 25.11.2010 на суму 12024,56 грн., в т.ч. ПДВ 2004,09 грн., № 2680 від 16.12.2010 на суму 10000,00 грн., в т.ч. ПДВ 1666,67 грн., № 170 від 25.01.2011 на суму 10000,00 грн., в т.ч. ПДВ 1666,67 грн., № 158 від 30.03.2011 на суму 10000,00 грн., в т.ч. ПДВ 1666,67 грн. на загальну суму 42024,56 грн., в т.ч. ПДВ - 7004,09 грн.

Вказані податкові накладні включені до реєстру податкових накладних за відповідні податкові періоди 2010-2011р.

Позивачем суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому були отримані товари, що підтверджено податковими накладними, та проведена їх оплата, оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкових накладних було б безпідставним.

Податкові накладні, які стали підставою для нарахування податкового кредиту у звітних 2010-2011 рр. по взаємовідносинах з ТОВ «Бренд Строй» містять усі обов'язкові реквізити, передбачені п.п.7.2.1. п.7.2. ст.7 Закону №168 та п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

Таким чином, податкові накладні, які оформлені у відповідності до вимог податкового законодавства, є звітними податковими документами і одночасно розрахунковими документами, тобто документами, які згідно з вимогами ст. 138 ПК України повинні підтверджувати витрати позивача, та надають право на формування податкового кредиту по вказаним господарським операціям.

Постачальник - ТОВ «Бренд Строй» відповідно до п.п.7.2.4. п.7.2. ст.7 Закону №168 мав право виписки податкових накладних на час їх складання, так як був зареєстрований платником ПДВ за даними офіційного сайту ДПС України (http://www.sta.gov.ua).

ПДВ в сумі 7005,00 грн., включений платником податків до складу податкового кредиту у листопаді 2010 р., у грудні 2010 р., у січні 2011р. та у березні 2011р. відповідає вимогам п.п.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону №168 та Податкового кодексу України сплачений у складі витрат на придбання робіт (послуг).

Таким чином, сума податку на додану вартість - 7005,00 грн. сплачена позивачем, зазначена сума увійшла до складу ціни придбаних робіт.

Матеріалами справи підтверджується реальний рух активів в процесі здійснення господарської операції; податковий статус контрагентів позивача як платника ПДВ на час здійснення господарських операцій; наявність безпосереднього зв'язку між фактом придбання робіт та господарською діяльністю позивача; наявність господарської мети при укладенні угод з контрагентами - постачальниками.

Водночас ані в акті перевірки, ані у апеляційній скарзі відповідачем не спростований факт отримання робіт (послуг) від ТОВ «Бренд Строй».

З урахуванням наведеного, податковий кредит в сумі 7005,00 грн., нарахований ТОВ «Ремонтно-механічний завод «Імпульс», по операціях придбання робіт (послуг) у ТОВ «Бренд Строй» є обґрунтованим та відповідає нормам Закону №168 та Податкового кодексу України.

Що стосується нікчемності правочину. Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228).

Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Ні акт перевірки ні апеляційна скарга не містять таких посилань, не доводять умислу саме позивача на порушення публічного порядку, не містять посилання і на те, в чому таке порушення полягає. Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки саме позивача у спірних правовідносинах при здійсненні господарських операцій із контрагентом до суду не подано.

Таким чином, зміст правочину з постачальником не суперечить законодавству, моральним засадам суспільства. У зв'язку з чим, доводи апеляційної скарги в зазначеної частині не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з отримання робіт від ТОВ «Бренд Строй», на які платник податків посилається як на підставу виникнення у нього права на формування податкового кредиту, відповідачем не спростовані.

Стосовно посилання податкового органу в Акті перевірки на матеріали кримінальної справи.

Відповідно до ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Поняття доказів в адміністративному судочинстві визначено ст. 69 вказаного Кодексу, згідно якої ними є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частині 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною 4 ст. 72 встановлено, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Згідно з ст. 130 КПК України про рішення, прийняті слідчим або прокурором під час провадження досудового слідства у випадках, зазначених у цьому Кодексі, а також у випадках, коли це визнає за необхідне слідчий або прокурор, складається мотивована постанова.

Постанова слідчого відповідно до пп.78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України є підставою для проведення органом ДПС позапланової документальної перевірки платника податків.

При цьому відповідно до ст.114 КПК України постанови слідчого, винесені відповідно до закону в кримінальній справі, яка перебуває в його провадженні, є обов'язковими для виконання всіма підприємствами, установами і організаціями, посадовими особами і громадянами.

Законодавством України передбачено право слідчого у межах КПК України, відповідною постановою, призначати проведення перевірок суб'єктів господарювання.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що для прийняття законного та обґрунтованого рішення суд повинен перевірити всі обставини, на яких сторони ґрунтують свої вимоги і заперечення, та дослідити докази, якими ці обставини підтверджуються. Суд не вимагає доведення обставин, які встановлені у кримінальній справі, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно конкретною особою. Єдиним джерелом цієї обізнаності є вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили.

Отже, суд не має підстав врахувати матеріали кримінальної справи, якщо вони не підтверджені вироком, який набрав законної сили.

Таким чином, обставини, які слугували фактичною підставою для зменшення суми податкового кредиту у розмірі 7005,00 грн. та виключення валових витрат у сумі 35025 грн. по операціях з ТОВ «Бренд Строй» знаходяться поза межами вимог Закону №168, Закону №334 та Податкового кодексу України.

Сумуючи наведене судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим №0008511501/0 від 17.12.2012 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 10946 грн., у тому числі за основним платежем - 8757,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 2189,25 грн. та № 0013871502 від 17.12.2012 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 8756,25 грн., у тому числі за основним платежем - 7005,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1751,25 грн., прийняті з порушенням норм законодавства та є протиправними.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 198 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін. У ст. 200 КАС України наведені підстави для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

У зв'язку з чим колегія судів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови без змін.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14.03.13р. у справі № 801/837/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис А.С. Цикуренко

Судді підпис Т.В. Дадінська

підпис Т.М. Дудкіна

З оригіналом згідно

Головуючий суддя А.С. Цикуренко