Рішення № 31885724, 11.06.2013, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" червня 2013 р.Справа № 916/1139/13

За позовом Казенного підприємства "Морська пошуково-рятувальна служба"

до відповідача Державного підприємства "Ренійський морський торговельний порт"

про стягнення 63788,22грн.

Суддя Гут С.Ф.

В судовому засіданні приймали участь:

Від позивача: Мецгер О.І., довіреність №1/34/7014-12 від 03.12.12р.;

Від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Казенне підприємство "Морська пошуково-рятувальна служба", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача Державного підприємства "Ренійський морський торговельний порт" про стягнення заборгованості у розмірі 63788,22грн., а саме: основного боргу у розмірі 60000грн., пені у розмірі 3106,85грн., 3%річних у розмірі 621,37грн. та індексу інфляції у розмірі 60грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 29.04.13р. порушено провадження у справі №916/1139/13.

15.05.13р. від відповідача надійшла телеграма (вх.№15055/2012 від 15.05.13р.), згідно якої просить суд перенести розгляд справи на іншу дату в зв'язку неможливістю представника прийняти участь в судовому засіданні.

Відповідач згоден частково з позовними вимогами в частині заборгованості за позовним вимогам: по договору №38/19-12/р від 18.01.2012р. у розмірі 60000грн., а в часті нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ - 3106,85грн., 3% річних - 621,37грн., та інфляційного збільшення - 60грн. по договору не згоден, з підстав викладених у відзиві на позов(вх.№15267/2013 від 17.05.2013р.). Так в обґрунтування відзиву зазначає про те, що з літа 2011р. порт потерпав від стихійного лиха, у період з 29.08.11р. різко погіршилася навігаційна обстановка на нижній ділянці річки Дунай у зв'язку з мілководдям. У зв'язку з цим Наказом ПАТ «Українське Дунайське пароплавство» було припинено рух річкових транспортних суден на нижній ділянці р.Дунай. З цього періоду до порту не можливо було дістатися суднам, що призупинило діяльність порту . А у період з 01.02.12р. по 12.03.12р. порт пережив справжнє стихійне лихо - коли опинився у стані льодового полону, наслідки якого порт відчуває й сьогодні. В стані льодоставу порт фактично припинив свою основну діяльність з перевалки вантажів і навантажувально-розвантажувальних робіт і послуг суднам по заявках судновласників і взагалі всієї господарської діяльності. Скрутне фінансове становище призвело до того, що порт не може своєчасно виконувати грошові зобов'язання, оскільки повністю відсутні були грошові надходження. Портом отримано також, Наказ координатора Дунайського регіону №297 від 22.08.12р. про закриття навігації у портах Ізмаїл, Рені з 22.08.12р., та Повідомлення №КО-N-3/143 від 22.08.12р. Закриття навігації - це обставини форс-мажору. У цих умовах порт фактично припинив свою основну діяльність з перевалки вантажів і навантажувально-розвантажувальних робіт і послуг суднам по заявках судновласників і взагалі всієї господарської діяльності. Скрутне фінансове становище призвело до того, що порт не може своєчасно виконувати грошові зобов'язання, оскільки не поступають грошові надходження. Згідно Висновку головного диспетчера порту, вбачається, що у 2012, 2013р.р. стан вантажоперевалки знизився до такого рівня, який не забезпечує фінансову життєдіяльність підприємства. До сьогодні порт відчуває наслідки цих обставин та знаходиться у дуже скрутному фінансовому становищі. Таким чином, порт визнавши несвоєчасну сплату боргу з поважної причини - форс-мажорних обставин, просить суд звільнити від відповідальності, як це передбачено законом, та задовольнити позовні вимоги позивача частково у розмірі 60000грн., а в частині нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ - 3106,85грн., 3% річних - 621,37грн., та інфляційного збільшення - 60грн. - відмовити.

11.06.13р. від позивача надійшли додаткові пояснення (вх.№17979/13 від 11.06.2013р.), згідно яких зазначає, що відповідно до п. 3.1. Угоди КП "Морська пошуково-рятувальна служба" та ДП "Ренійський морський торговельний порт" визначено що саме розуміється під Форс-мажором, а також визначено, що Форс-мажорні обставини у розумінні цієї Угоди мають бути підтверджені відповідним документом компетентного органом України (Торгово-промисловою палатою України або Гідрометеослужбою), тому посилання відповідача на ст.ст. 614, 617 ЦК України та на надані до відзиву документи є безпідставними та необґрунтованими, та просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.

18.01.2012р. між Державним підприємством "Ренійський морський торговельний порт" (Порт) та Казенним підприємством "Морська пошуково-рятувальна служба" (Підприємство) було укладено угоду №38/19-12, згідно умов якої Підприємство, згідно з Постанови Кабінету Міністрів України від 20.10.2011р. №1069 доручає, а Порт приймає на себе функції уповноваженої особи стягувати з морських агентів(Агенти), що працюють в порту на підставі укладених договорів на агентське обслуговування суден, частини корабельного збору, що підлягає оплаті Підприємству, в розмірі, установленому вищенаведеною Постановою. Підприємство надає право Порту стягувати з Агентів частину корабельного збору Підприємства, починаючи з 28.10.2011р. по 08.12.2011р.

Згідно п. 1.2. угоди, Порт зобов'язався перерахувати частину сум корабельного збору, що належить Підприємству згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011р. №1069 та отриманих від агентуючих компаній(Агентів) чи судновласника починаючи з 28.10.2011р., а саме з дати набрання чинності змін в п.12 Положення про портові збори, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2000р. №1544, які внесені постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011р. №1069 до 08.12.2011р. включно.

Відповідно до п.2.2.2. угоди, Порт зобов'язався в повному обсязі перераховувати Підприємству належну суму частини корабельного збору на протязі 5-ти (п'яти) банківських днів з моменту отримання рахунку Підприємства.

Пунктом 2.2.3. угоди передбачено, що Порт проводить розрахунки з Підприємством після фактичного отримання від Агентів на свої рахунки сум корабельного збору. Перерахунок частини корабельного збору виконується на підставі рахунку Підприємства. Рахунок надається відповідно до Акту виконаних робіт підписаного обома Сторонами, в якому зазначається сума грошових коштів, що підлягають перерахунку Підприємству. Акти виконаних робіт формуються окремо в розрізі валют - в іноземній валюті та в національній валюті.

Відповідно до підписаного між сторонами 19.11.2012р. Акту наданих послуг, в період з 28.10.2011р. по 08.12.2011р. Порт отримав кошти від корабельного збору, з яких сума, що підлягає перерахуванню Казенному підприємству "Морська пошуково-рятувальна служба" складає 87819,70грн.

На виконання умов Угоди, платіжним дорученням №5545 від 19.06.2012р. Державним підприємством "Ренійський морський торговельний порт" перераховано лише суму в розмір 27819,70грн., залишок суми в розмірі 60000грн. перераховано не було.

Порт неодноразово надавав Казенному підприємству "Морська пошуково-рятувальна служба" гарантійні листи з графіком погашення несплаченої суми, які виконані не були.

Рахунок №19112012 від 19.11.2012р. на суму 60000грн. був отриманий відповідачем 13.12.2012р. про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, та мав бути оплачений Портом в строк до 20.12.2012р.

Однак відповідач всупереч вимогам угоди не виконав свої зобов'язання з оплати в зазначені терміни.

20.02.2013р. Казенне підприємство "Морська пошуково-рятувальна служба" звернувся до Державного підприємства "Ренійський морський торговельний порт" з претензією №4/13 від 20.02.2013р. вих.№1/34/1009-13 з вимогою про стягнення суми в розмірі 60000грн. У претензії Казенне підприємство "Морська пошуково-рятувальна служба" попередило Порт про те, що у разі невиконання заявлених у претензії вимог в повному обсязі, то буде змушене звернутись за захистом своїх прав та законних інтересів до Господарського суду Одеської області, з нарахуванням 3% річних та інфляційного збільшення за весь час прострочення виконання зобов'язання.

Відповідачем вимоги виставлені в претензії виконані не були.

13.03.2013р. надійшов відгук на претензію вих.№36/49, згідно якого Порт визнав вимоги Казенного підприємства "Морська пошуково-рятувальна служба" у повному обсязі, та просить відстрочити сплату боргу на період до червня 2013р.

Враховуючи невиконання відповідачем взятого на себе обов'язку щодо оплати, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою, згідно якої просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 63788,22грн., а саме: основний борг у розмірі 60000грн., пеню у розмірі 3106,85грн., 3%річних у розмірі 621,37грн. та індекс інфляції у розмірі 60грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов наступних висновків.

В частині 1 статті 901 Цивільного кодексу України зазначається, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, а саме: цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).

Ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що визначено в ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Так, судом встановлено наявність невиконання Державним підприємством "Ренійський морський торговельний порт" своїх зобов'язань за угодою №38/19-12 від 18.01.2012р. щодо проведення своєчасного розрахунку з Казенним підприємством "Морська пошуково-рятувальна служба", існування заборгованості Державного підприємства "Ренійський морський торговельний порт" по оплаті, проти якої останній не заперечує у відзиві, у зв'язку з чим позовна вимога позивача щодо стягнення з відповідача основного боргу у сумі 60000грн. є обґрунтованою та підлягає судом задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з Державного підприємства "Ренійський морський торговельний порт" пені в розмірі 3106,85грн. за період з 21.12.2012р. по 25.04.2013р., що обрахована із суми заборгованості у розмірі 60000грн.

Відповідно до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки -грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання.

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Відповідно до ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

В силу ст.216, ч.1 ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч.2 ст.217 цього кодексу є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. пеня (ч.1 ст.230 ГК України).

Нараз, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку, що наданий позивачем розрахунок пені, на думку суду, здійснений неналежним чином, з цих підстав судом було самостійно розраховано пеню та визначено її розмір, а тому пеня підлягає задоволенню в сумі 3106,18грн. за період з 21.12.2012р. по 25.04.2013р., що обрахована із суми заборгованості у розмірі 60000грн.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3%річних у розмірі 621,37грн. за період з 21.12.2012р. по 25.04.2013р., обрахованих із суми заборгованості у розмірі 60000грн. та індексу інфляції у розмірі 60грн. за період з 21.12.2012р. по 25.04.2013р., обрахованих із суми заборгованості у розмірі 60000грн.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи приписи законодавства, встановлення судом заборгованості Державного підприємства "Ренійський морський торговельний порт" та перевіривши правильність наданого позивачем розрахунку трьох процентів річних та індексу інфляції, суд дійшов висновку, що наданий позивачем розрахунок 3%річних та індексу інфляції, на думку суду, здійснений неналежним чином, з цих підстав судом було самостійно розраховано 3%річних, а тому 3%річних підлягають задоволенню у розмірі 621,24грн. за період з 21.12.2012р. по 25.04.2013р., обрахованих із суми заборгованості у розмірі 60000грн., та судом було самостійно розраховано індекс інфляції, а тому індекс інфляції підлягає задоволенню в сумі 59,88грн. за період з 21.12.2012р. по 25.04.2013р., обрахованих із суми заборгованості у розмірі 60000грн.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Враховуючи вищезазначені обставини справи та перевіривши правильність наданого позивачем розрахунку сум заявлених до стягнення, позовні вимоги Казенного підприємства "Морська пошуково-рятувальна служба" до відповідача Державного підприємства "Ренійський морський торговельний порт" підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 60000грн., пені у розмірі 3106,18грн., 3%річних у розмірі 621,24грн., індексу інфляції у розмірі 59,88грн.

Згідно статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог на суму 1720,48грн.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Ренійський морський торговельний порт" (68802, м.Рені, вул. Дунайська, 188, код ЄДРПОУ 01125809, р/р 260080153200/980, Ізмаїльська філія АТ «Укрексімбанк» м. Ізмаїл, МФО 328629, р/р 26002330388001,Одеська філія КБ «Приватбанк» м.Одеса, МФО 328704) на користь Казенного підприємства "Морська пошуково-рятувальна служба" (65026, м. Одеса, вул. Ланжеронівська, 1, код ЄДРПОУ 38017026, р/р 26001010120216 в філії ПАТ «Укрексімбанк» в м. Одеса, МФО 328618) основний борг у розмірі 60000(шістдесят тисяч)грн., пеню у розмірі 3106(три тисячі сто шість)грн.18коп., 3%річних у розмірі 621(шістсот двадцять одну)грн.24коп., індекс інфляції у розмірі 59(п'ятдесят дев'ять)грн.88коп., витрати по сплаті судового збору на суму 1720(одну тисячу сімсот двадцять)грн.48коп.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати у порядку ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 17.06.2013р.

Суддя Гут С.Ф.