Рішення № 31885713, 18.06.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" червня 2013 р. Справа № 911/2157/13

за позовом державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», м. Бориспіль,

до відповідача приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Аеросвіт», с. Гора

Бориспільського району,

про стягнення 4 460,08 грн.

Суддя О.В. Конюх;

представники сторін:

від позивача: Сінькевич В.А., уповноважений, довіреність від 06.03.2013р. №35-30-11;

від відповідача: не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

позивач - державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», м. Бориспіль Київської області, звернувся до господарського суду Київської області з позовом від 27.05.2013р. №35-28/7-69 до відповідача - приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Аеросвіт», с. Гора Бориспільського району Київської області, в якому просить суд стягнути з відповідача 4 460,08 грн. заборгованості за Договором від 01.09.2011р. №19-1221/3 (02.1.2-14/25-124) про надання послуг з прибирання, вивезення твердих побутових відходів та рідких нечистот, в редакції укладених до нього додаткових угод, з яких: 4 444,73 грн. основної заборгованості, пені в сумі 12,79 грн. та 3% річних в розмірі 2,56 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав своїх зобов'язань за Договором від 01.09.2011р. №19-1221/3 (02.1.2-14/25-124) про надання послуг з прибирання, вивезення твердих побутових відходів та рідких нечистот та не сплатив вартість наданих позивачем у квітні 2013р. послуги, у зв'язку з чим за відповідачем рахується заборгованість в сумі 4 444,73 грн. Крім того, як стверджує позивач, у зв'язку із простроченням грошового зобов'язання з відповідача належить до стягнення пеня в сумі 12,79 грн. та 3% річних в розмірі 2,56 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 04.06.2013р. заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, присвоєно справі №911/2157/13 та призначено справу до розгляду.

В судовому засіданні 18.06.2013р. представник позивача подав суду витребувані документи та докази, в усних поясненнях позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити у повному обсязі. Відповідач свого представника в судове засідання 18.06.2013р. не направив, вимоги суду, викладені в ухвалі від 04.06.2013р., не виконав, відзив на позов не подав, про причини нез'явлення в судове засідання суд належним чином не повідомив.

Відповідно до пункту 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду. Згідно даних залученого до матеріалів справи витягу з офіційного сайту УДППЗ «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, відповідач копію ухвали суду про порушення провадження у справі №911/2157/13 від 04.06.2013р. отримав 12.06.2013р., відповідно був належним чином завчасно повідомлений судом про дату, час і місце проведення судових засідань.

Враховуючи обмежений статтею 69 ГПК України строк розгляду справи, те, що всі особи, які беруть участь у справі, належним чином повідомлялися про дату, час та місце судового розгляду, та те, що матеріалів справи достатньо для вирішення спору по суті, відповідно до права суду, наданого йому ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши позов державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», м. Бориспіль (далі по тексту - ДП «МА «Бориспіль»), до відповідача - приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Аеросвіт», с. Гора Бориспільського району (далі по тексту - ПрАТ «Авіакомпанія «Аеросвіт»), вислухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно вивчивши зібрані у справі докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів.

Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (стаття 179 ЦК України) і сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору (стаття 627 ЦК України).

Підставою виникнення взаємних прав та обов'язків сторін у справі є укладений 01.09.2011р. між ДП «МА «Бориспіль» (аеропорт) та закритим акціонерним товариством «Авіакомпанія «Аеросвіт» (правонаступником якого є ПрАТ «Авіакомпанія «Аеросвіт») (клієнт) Договір №19-1221/3 (02.1.2-14/25-124) про надання послуг з прибирання, вивезення твердих побутових відходів та рідких нечистот (далі - Договір), згідно якого аеропорт надає, а клієнт отримує наступні послуги: з прибирання та вивезення твердих побутових відходів, з прийому та передачі для знешкодження на спеціалізованому заводі твердих побутових відходів з повітряних суден, з вивезення рідких нечистот (далі - послуги). Відповідно до умов Договору:

- аеропорт щомісячно, з врахуванням зміни цін, виставляє клієнту рахунок за фактичний обсяг наданих послуг за звітний місяць. Клієнт з 10 числа місяця, що слідує за звітним, самостійно одержує в бухгалтерії аеропорту рахунок. Відомості приймання твердих побутових відходів та акт про надання послуг. Сплата рахунку здійснюється клієнтом до 20 числа того ж місяця. Підписаний Акт про надання послуг клієнт зобов'язаний повернути в бухгалтерію Аеропорту протягом 5-ти днів з дати його отримання. Якщо протягом 5-ти днів Акт не буде повернутий Аеропорту, він вважається підписаний сторонами. Акт про надання послуг підписується керівниками сторін або призначеними керівниками повноважними особами за умови надання іншій стороні документів про надання таких повноважень (п. 3.3. Договору);

- клієнт зобов'язаний в разі несвоєчасної оплати отриманих послуг, сплачувати аеропорту пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати (п. 3.5 Договору).

В подальшому, 27.07.2012р. сторонами підписано Додаткову угоду №2 до Договору відповідно до умов якої назву сторони (клієнта) - Закрите акціонерне товариство «авіакомпанія «Аеросвіт» змінено на Приватне акціонерне товариство «Авіакомпанія «Аеросвіт».

Крім того, Додатковою угодою від 25.09.2012р. №3 до Договору, яка діє з 01.08.2012р., сторонами були внесені зміни до пунктів 1.1., 2.1.1, 3.1 та 3.2 Договору, відповідно до умов яких позивач надає, а відповідач отримує наступні послуги: з прибирання та вивезення твердих побутових відходів, з прийому та передачі для знешкодження на спеціалізованому заводі твердих побутових відходів з повітряних суден, з вивезення рідких нечистот, стічних вод (злиття та прийняття рідких нечистот в каналізаційні мережі аеропорту). Також, цією угодою були узгоджені ціни на послуги, що надавалися відповідачу.

Відповідно до частини першої ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною першою ст. 173 та пунктом 2 частини першої ст. 175 ГК України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно частини першої ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а з відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як стверджує позивач, у квітні 2013р. позивач свої зобов'язання щодо надання послуг за Договором виконав у повному обсязі, що підтверджується відповідним актом від 30.04.2013р. приймання - здачі виконаних послуг згідно Договору. На підставі зазначеного акту приймання - здачі виконаних послуг згідно Договору, позивачем виставлено відповідний рахунок - фактуру від 30.04.2013р. №762/683 на суму 4 444,73 грн. (належним чином засвідчені копії акту приймання - здачі виконаних послуг та рахунку-фактури наявні в матеріалах справи).

Згідно частини першої ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до умов пункту 3.3. Договору відповідач взяв на себе зобов'язання щомісячно, з 10 числа місяця, що слідує за звітним, самостійно одержувати в бухгалтерії аеропорту рахунок, відомості приймання твердих побутових відходів та акт про надання послуг. Сплата рахунка здійснюється клієнтом до 20 числа того ж місяця. Підписаний акт про надання послуг клієнт зобов'язаний повернути в бухгалтерію аеропорту протягом 5-ти днів з дати його отримання. Якщо протягом 5-ти днів Акт про надання послуг не буде повернутий аеропорту, він вважається підписаним сторонами.

В порушення зазначених умов Договору відповідач, отримавши акт приймання - здачі виконаних послуг у квітні 2013р. його не підписав та не відшкодував позивачу вартість наданих послуг, спожитих в процесі оренди приміщення, згідно виставленого рахунку - фактури за Договором. Доказів того, що відповідачем подавалися зауваження, заперечення та/або претензії щодо якості послуг або щодо їх вартості суду не подано. Отже, акт від 30.04.2013р. приймання - здачі виконаних послуг вважається підписаний відповідачем в розумінні п. 3.3 Договору.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною другою ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Ухвалою від 04.06.2013р., яку відповідач отримав 12.06.2013р., суд зобов'язував відповідача подати документи, що підтверджують сплату відповідачем коштів за Договором, а також пропонував подати відзив на позов з документальним та правовим обґрунтуванням заперечень. Відповідач відзив на позов не подав, доказів належного виконання своїх зобов'язань перед позивачем за Договором суду не представив та доводів позивача не спростував.

Таким чином, судом встановлено факт порушення відповідачем - ПрАТ «Авіакомпанія «Аеросвіт» своїх договірних зобов'язань перед ДП «МА «Бориспіль» в частині сплати позивачу вартості наданих за Договором послуг за квітень 2013р., відповідно вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 4 444,73 грн. є обґрунтованою, матеріалами справи підтверджується та підлягає задоволенню в заявленій сумі.

У зв'язку із наявністю вказаної простроченої заборгованості, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню, передбачену пунктом 3.5 Договору, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати, що в сумі складає 12,79 грн.

Відповідно до частини першої ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до частини третьої ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій - неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною четвертою ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступені його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів. Відповідно до частини шостої ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно частини другою статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до постанови правління Національного банку України від 21.03.2012р. №102 «Про регулювання грошово-кредитного ринку» розмір облікової ставки НБУ встановлений на рівні 7,5%.

Крім того, у зв'язку із простроченням відповідачем свого грошового зобов'язання, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних в сумі 2,56 грн.

Відповідно до положень частини другої ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних не є штрафними санкціями, а є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (виплати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Зазначену позицію також підтримує і Верховний Суд України (постанова від 23.01.2012р. у справі № 37/64).

Отже, враховуючи:

- наявність у відповідача простроченого боргового зобов'язання перед позивачем;

- строк та порядок відшкодування вартості послуг, встановлені Договором;

- відповідальність за порушення грошового зобов'язання, визначені пунктом 3.5 Договору та статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»;

- спосіб захисту майнового права, передбачений статтею 625 ЦК України;

- встановлений постановою правління НБУ від 21.03.2012р. №102 «Про регулювання грошово-кредитного ринку» розмір облікової ставки НБУ на рівні 7,5% та виходячи з наступного розрахунку, який враховує встановлені судом розмір простроченого грошового зобов'язання відповідача та належні строки його виконання, передбачені законом та Договором:

документнараховано, грн.строк оплати (п. 3.3 Договору)фактично сплачено, грн.основний борг, грн.період простроченняпеня, грн. 3% річних, грн.рахунок - фактура від 30.04.2013р. №762/6834 444,7320.05.2013р. 4444,7321.05.2013-27.05.201312,792,56всього 4 444,73 12,792,56судом встановлено, що з відповідача належить до стягнення на користь позивача пеня в сумі 12,79 грн. та 3% річних в сумі 2,56 грн.

За таких обставин, повно та обґрунтовано дослідивши наявні у справі докази, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи твердження позивача, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, законними та такими, що підлягають задоволенню повністю. Суд приймає рішення про стягнення з відповідача - приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Аеросвіт» на користь позивача - державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» заборгованості за Договором від 01.09.2011р. №19-1221/3 (02.1.2-14/25-124) про надання послуг з прибирання, вивезення твердих побутових відходів та рідких нечистот, в редакції укладених до нього додаткових угод, в розмірі 4 460,08 грн., з яких: 4 444,73 грн. основного боргу, пеня в сумі 12,79 грн., 3% річних в сумі 34,45 грн. та, відповідно до статті 49 ГПК України покладає на відповідача відшкодування витрат позивача на сплату судового збору.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ч. 1 ст. 11, ст. 16, ч. 1 ст. 509, ст. ст. 525, 526, ч. 1 ст. 530, ч. 2 ст. 536, ч. 1 ст. 546, ст. ст. 549, 610, ч. 2 ст. 614, ст. ст. 625, 629 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 173, пункт 2 ч. 1 ст. 175, ч. 1 ст. 193, ст. 230, ч. ч. 4, 6 ст. 231, ч. 6 ст. 232, ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» до приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Аеросвіт» задовольнити повністю.

2. Стягнути з приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Аеросвіт» (08324, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Гора, код ЄДРПОУ 20048090)

на користь державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (08307, Київська обл., м. Бориспіль, міжнародний аеропорт «Бориспіль, код ЄДРПОУ 20572069)

4 444,73 грн. (чотири тисячі чотириста сорок чотири гривні сімдесят три копійки) основної заборгованості,

12,79 грн. (дванадцять гривень сімдесят дев'ять копійок) пені,

2,56 грн. (дві гривні п'ятдесят шість копійок) 3% річних,

1 720,50 грн. (одну тисячу сімсот двадцять гривень п'ятдесят копійок) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Суддя Конюх О.В.

Повний текст рішення підписано 18.06.2013р.