Постанова № 31883856, 13.06.2013, Луганський окружний адміністративний суд

10.2.4

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 червня 2013 року Справа № 812/2854/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Кисельової Є.О.,

при секретарі судового засідання Гришиній О.Ю.,

в присутності сторін:

позивача: не прибув

представника відповідача: Гнутої Л.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Новопсковському районі Луганської області про визнання дій протиправними та скасування вимоги про сплату боргу в сумі 4402,42 грн. від 26.02.2013,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Новопсковському районі Луганської області про визнання дій протиправними та скасування вимоги про сплату боргу в сумі 4402,42 грн. від 26.02.2013.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив що, він є пенсіонером за віком з 10.09.2008 року і перебуває на обліку в УПФУ Новопсковському районі Луганської області. Окрім того, він є приватним підприємцем на спрощеній системі оподаткування. 01 березня 2013 року ним отримана вимога УПФУ в Новопсковському районі Луганської області № Ф-229 від 26.02.2013 року про сплату боргу з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 4402,42 грн. Вказану вимогу позивач вважає неправомірною, оскільки відповідно до приписів ч. 4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, надавши пояснення аналогічні тим, що викладені у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні адміністративний позов не визнав, надав пояснення аналогічні викладеному у запереченнях проти позову, та додатково пояснив, що позивачем було самостійно визначено суму єдиного внеску в розмірі 4572,42 грн. в звіті за 2013 рік та частково сплачено. Посилаючись на наведене в запереченнях, просив у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору та перевіривши їх доказами, наданими сторонами, визначившись із правовою нормою, яку слід застосувати до спірних відносин, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1, зареєстрований, як фізична особа - підприємець та знаходиться на спрощеній системі оподаткування (фіксований податок). У судовому засіданні з'ясовано, що ця обставина не є спірною і відповідачем не заперечується (а.с.16-17).

Відповідно до розпорядження 123445 від 22.05.2013 року та пенсійного посвідчення, позивач є пенсіонером за віком, який отримує пенсію на пільгових умовах призначену як особі, що була зайнята на підземних роботах (а.с. 10, 37).

26.02.2013 року УПФУ в Новопсковському районі Луганської області було сформовано вимогу про сплату боргу № Ф-229, згідно якої станом на 26 лютого 2013 року за ОСОБА_1 рахується заборгованість зі сплати єдиного внеску та підлягає сплаті в розмірі 4402,42 грн.

При прийнятті рішення по даній справі, суд виходить з наступних мотивів та керується такими положеннями законодавства.

Відповідач - управління Пенсійного фонду України в Новопсковському районі Луганської області є суб'єктом владних повноважень - органом виконавчої влади, який в цих правовідносинах здійснює повноваження, покладені на нього ст. 12 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 1 березня 2001 року № 121/2001 з наступними змінами та доповненнями.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464 - VІ єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до п. 4. ч. 1. ст. 4 Закону, платниками єдиного внеску є: фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» №3609-VI від 07.07.2011р., яким статтю 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» було доповнено частиною четвертою такого змісту: «Особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування».

З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що фізичні особи - підприємці, які є пенсіонерами за віком та які обрали спрощену систему оподаткування, до яких з урахуванням встановлених судом обставин відноситься і позивач ОСОБА_1, звільняються від сплати за себе єдиного внеску.

Статтею 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлені види державних пенсій, а саме за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення чоловіками 60 років, жінками - 55 років та наявності страхового стажу не менше п'яти років.

Види державних пенсій, які призначаються за Законом України «Про пенсійне забезпечення» № 1788, визначені ст.2 цього Закону.

Положення п. "а" ч.1 ст.2 Закону № 1788 свідчать про те, що трудові пенсії поділяються на такі види як пенсії за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника та за вислугу років.

Системний аналіз положень ст.ст.12-18 Закону № 1788 свідчить, що законодавець розрізнив пенсії за віком в залежності від умов їх призначення, визначивши загальні умови призначення пенсії за віком, (ст.12), пільгові умови призначення пенсії за віком, (ст.13), а також особливі умови призначення цього виду пенсії окремим категоріям громадян (працівникам, зайнятим на підземних і відкритих гірничих роботах та в металургії, громадянам, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, інвалідам, учасникам війни, сім'ям загиблих (померлих) військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, багатодітним матерям і матерям інвалідів з дитинства тощо (ст.ст.14-18).

Аналізуючи Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який встановлює загальні види пенсійних виплат, Закон України «Про пенсійне забезпечення», яким призначаються державні пенсії, суд приходить до висновку, що законодавство встановлює і пільги, як в обчисленні стажу, так і в досягненні конкретного віку для окремих категорій громадян. Таким чином, вік і стаж роботи - це характерні ознаки пенсії за віком, однак умови призначення пенсій є різними, тоді як такий вид пенсії, як пенсія за віком є єдиним.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 призначений такий вид пенсії як «пенсія за віком», незважаючи на пільговий характер умов її призначення, отже він є «пенсіонером за віком» і відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону № 2464 підлягає звільненню від слати єдиного внеску.

Щодо посилань відповідача на те, що позивач при поданні до УПФУ звіту за 2013 рік самостійно вказав до сплати суму єдиного внеску в розмірі 4572 грн. 42 коп., яка у зв'язку з відсутністю повної добровільної сплати була визначена в спірній вимозі, тобто, єдиний внесок задекларував позивач, а не примусово визначив УПФУ, судом вважаються безпідставними, з огляду на таке.

Основною умовою для сплати єдиного внеску пенсіонерами за віком, до яких відносяться в тому числі й особи, які отримують пільгову пенсію, є укладення договору добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

В судовому засіданні було встановлено, що договір добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування позивачем не укладався.

Вказаний факт представником відповідача не оскаржувався.

Наявність пільги у позивача свідчить про відсутність у нього за законом обов'язку сплачувати єдиний внесок, що виключає можливість виставлення йому УПФУ вимоги, яка є виконавчим документом та підлягає примусовому виконанню без врахування наявності у позивача пільг. В той же час, у разі якщо позивач не надасть до УПФУ уточнений звіт за 2013 року та не заявить письмово про пільги по сплаті єдиного внеску, відповідач буде мати право звернутися до суду з позовом для вирішення питання про стягнення задекларованого єдиного внеску.

У зв'язку з цим, дії Управління Пенсійного фонду України в Новопсковському районі Луганської області щодо нарахування фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 4402,42 гривні є неправомірними, оскільки позивач є пенсіонером за віком та добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування не приймає. Виходячи з наведеного, оскаржувана вимога про сплату боргу № Ф - 229 від 26 лютого 2013 року є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки покладає на позивача зобов'язання, від виконання яких останній звільнений на підставі ч. 4 ст. 4 Закону № 2464.

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги ОСОБА_1 щодо скасування вимоги відповідача про сплату боргу № Ф - 229 від 26 лютого 2013 року суд визнає обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дії відповідача, суд відмовляючи в їх задоволенні, виходить з наступного.

Відповідно до ухвали від 28 березня 2013 року адміністративний позов ОСОБА_1 було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, шляхом надання суду документу про сплату судового збору у розмірі, встановленому ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру та уточненого адміністративного позову, оскільки не можливо було встановити які саме дії відповідача - управління Пенсійного фонду України в Новопсковському районі Луганської області позивач просить визнати протиправними. 05 квітня 2013 року недоліки позовної заяви позивачем були усунені в строк, встановлений ухвалою суду від 28 березня 2013 року, але не в повному обсязі. Ухвалою від 15 квітня 2013 року позивачу було продовжено строку для усунення недоліків та запропоновано вдруге усунути недоліки позовної заяви, шляхом надіслання суду уточненого адміністративного позову. Однак, позивач даним правом не скористався.

В розумінні ст. 51 КАС України позивач мав право до початку судового розгляду справи змінити підстави для задоволення позову та не подав письмову заяву.

В данному випадку суд не має можливості застосувати ст.11 КАС України і вийти за межі позовних вимог, оскільки позивач не скористався правом подання письмової заяви про уточнення позовних вимог.

Оскільки зі змісту адміністративного позову ОСОБА_1 не має можливості встановити які саме дії відповідача - управління Пенсійного фонду України в Новопсковському районі Луганської області, на думку позивача, є протиправними, та позивач не скористався правом уточнити такі свої позовні вимоги, шляхом подання відповідної письмової заяви про уточнення позовних вимог, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправними дій відповідача - управління Пенсійного фонду України в Новопсковському районі Луганської області.

Згідно ч. 3 ст. 94 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору відповідно до задоволених вимог.

На підставі вищевикладеного, керуючись Законами України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», «;Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «;Про пенсійне забезпечення», Податковим кодексом України, ст. ст. 17, 71, 72, 94, 160-164, 167 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Новопсковському районі Луганської області про визнання дій протиправними та скасування вимоги про сплату боргу в сумі 4402,42 грн. від 26.02.2013, - задовольнити частково.

Скасувати вимогу управління Пенсійного фонду України в Новопсковському районі Луганської області від 26.02.2013 про сплату боргу у сумі 4402, 42 грн. зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору в розмірі 114, 70 грн. (сто чотирнадцять гривень 70 копійок).

В задоволенні решті позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено та підписано 18 червня 2013 року.

Суддя Є.О. Кисельова