Постанова № 31883849, 13.06.2013, Луганський окружний адміністративний суд

8.1.5

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 червня 2013 року Справа № 812/4580/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі

головуючого - судді: Гончарової І.А.

при секретарі: Майбороді С.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську адміністративну справу за позовом Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби до Державного підприємства «Антрацит» про стягнення податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 11216991,00 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

17 травня 2013 року позивач звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Антрацит» про стягнення податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 11216991,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач Державне підприємство «Антрацит» перебуває на податковому обліку в Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську та є платником податку на додану вартість.

Станом на 30.03.2013 відповідач має заборгованість перед бюджетом з податку на додану вартість у розмірі 11216,991,00 грн., який виник з нарахованих, але не сплачених податкових зобов'язань, згідно декларацій з податку на додану вартість від 20.02.2013 року №9008164832 у сумі 7139670,00 грн. та від 19.03.2013 року №9014275909 у сумі 4077321,00 грн., а також у зв'язку з порушенням ДП «Антрацит» норм Податкового кодексу України.

СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську з метою погашення податкового боргу платника податків вживалися заходи, передбачені Законом № 2181, а саме згідно п. 6.2 ст. 6 Закону № 2181 відповідачу вручено першу податкову вимогу від 05.10.2001 № 1/36; у звязку з невиконанням першої податкової вимоги платнику податків вручено другу податкову вимогу від 08.11.2001 № 2/194.

Також, відповідно до статті 8 Закону № 2181 активи боржника передано у податкову заставу, про що свідчить витяг про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 03.08.2012 № 37211077.

На підставі викладено позивач просить стягнути з Державного підприємства «Антрацит» суму податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 11216991,00 грн.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, надав суду пояснення, аналогічні викладеним в позові.

Представник Державного підприємства «Антрацит» у судовому засіданні наявність податкової заборгованості з податку на додану вартість у сумі 11216991,00 грн. визнав, пояснив, що борг виник через те, що ДП «Антрацит» є збитковим підприємством та отримує державну дотацію, має велику заборгованість перед бюджетом. Фінансове становище підприємства, яке склалося на сьогодні не дозволяє сплатити одночасно усю суму податкового боргу, а також суму нарахованих після його сплати штрафних санкцій. Незважаючи на те, що для придбання необхідного обладнання та матеріалів з метою забезпечення технологічного процесу, своєчасності виплати заробітної плати витрачаються значні фінансові ресурси ДП «Антрацит» забезпечує сплату податкових зобовязань на рівні, що перевищує розмір нарахованих податків, тобто постійно зменшує існуючу податкову заборгованість. Однак, одночасне стягнення всієї заборгованості з податку на додану вартість може привести до зупинки діяльності ДП «Антрацит» та подальшого його банкрутства. У звязку з цим представник ДП «Антрацит» просив суд встановити порядок виконання судового рішення шляхом встановлення розстрочення терміну виконання погашення заборгованості на 83 календарних місяці, виходячи з наступного: у червні 2013 року - 1000,00 грн., з 20.07.2013 року по 20.04.2015 року включно рівними частинами щомісячно в сумі 1000,00 грн., з 20.05.2015 року по 20.04.2016 року включно рівними частинами щомісячно в сумі 20000,00 грн., з 20.05.2016 року по 20.04.2017 року включно рівними частинами щомісячно в сумі 80000,00 грн., з 20.05.2017 року по 20.04.2018 року включно рівними частинами щомісячно в сумі 130000,00 грн., з 20.05.2018 року по 20.04.2019 року включно рівними частинами щомісячно в сумі 160000,00 грн., з 20.05.2019 року по 20.03.2020 року включно рівними частинами щомісячно в сумі 542749,00 грн., 20.04.2020 - 542752,00 грн.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 КАС України, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що Державне підприємство «Антрацит» (далі ДП «Антрацит») є юридичною особою, зареєстроване Виконавчим комітетом Антрацитівської міської ради Луганської області 30 квітня 2003 року за № 04051885Ю0010158, код 32226065 (а.с.7), перебуває на податковому обліку в Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську (далі СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську) за № 03/05-11 від 21.05.2003 (а.с.9), є платником податку на додану вартість, що підтверджено свідоцтвом № 100329566 від 23.05.2003 (а.с.22).

ДП «Антрацит» 20.02.2013, у відповідності до вимог чинного законодавства, подано до СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2013 року № 9008164832, у якій платником податків самостійно визначено суму ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету у розмірі 7139670,00 грн. зі строком сплати до 02.03.2013, 19.03.2013, у відповідності до вимог чинного законодавства, подано до СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2013 року № 9014275909, у якій платником податків самостійно визначено суму ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету у розмірі 4077321,00 грн. зі строком сплати до 02.03.2013 (а.с. 19)

Станом на час розгляду справи відповідач вказану заборгованість перед бюджетом з податку на додану вартість у розмірі 11216991,00 грн. не сплатив, що підтверджено даними облікової картки платника ДП «Антрацит» з податку на додану вартість.

01 січня 2011 року набув чинності Податковий Кодекс України, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Податкового кодексу України з 01.01.2011 року Закон України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" втративчинність.

Проте, у звязку з тим, що правовідносини, щодо нарахування та визначення податкового зобовязання із застосування штрафних санкцій та направлення відповідачу податкових вимог виникли до набрання чинності Податковим Кодексом України, суд приходить до висновку, що в даному випадку разом із нормами Податкового кодексу України слід застосовувати також норми раніше діючого законодавства.

Підпунктом 4.1.1. пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України № 2755-УІ від 02.12.2010р. (далі - ПКУ) зазначено, що кожна особа зобов'язана сплачувати встановлені цим Кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 6.2.1. п. 6.2 ст. 6 Закону № 2181 (який був чинним на дату виникнення спірних правовідносин), у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобовязання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

У відповідності до вимог ст. 6 Закону № 2181 уповноваженій особі Державного підприємства «Антрацит» 08.10.2001 вручено першу податкову вимогу від 05.10.2001 №1/36; у звязку з невиконанням першої податкової вимоги платнику податків вручено другу податкову вимогу від 08.11.2001 № 2/194, яку отримано уповноваженою особою відповідача 08.11.2001. Вказані податкові вимоги у встановленому законом порядку не оскаржено та не відкликано (а.с.18-19).

Також, відповідно до статті 8 Закону № 2181 активи боржника передано у податкову заставу, про що свідчить витяг про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 03.08.2012 № 37211077 (а.с.20).

Зазначені заходи не призвели до позитивних результатів, сума боргу в добровільному порядку відповідачем не сплачена.

Відповідно до п.п. 20.1.18 Податкового кодексу України, органи Державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючого такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 ПКУ платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації.

Факт наявності у відповідача несплаченого податкового боргу підтверджено матеріалами справи.

Пунктом 38.1 Податкового кодексу України встановлено, що виконаням податкового обовязку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобовязань у встановлений податковим законодавством строк.

Статтею 95 Податкового кодексу України передбачено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд дійшов до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які підтверджуються достатніми доказами, які свідчать про обґрунтованість позовних вимог. Докази, подані позивачем підтверджують обставини, на які позивач посилається та їх обґрунтування.

Відповідно до статті 136 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач може визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи.

З урахуванням приписів статті 112 КАС України у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник ДП «Антрацит» під час судового розгляду справи звернувся з заявою, у якій просив встановити порядок та строк виконання рішення у справі шляхом встановлення розстрочення терміну виконання погашення заборгованості на 83 календарних місяці, виходячи з наступного: у червні 2013 року - 1000,00 грн., з 20.07.2013 року по 20.04.2015 року включно рівними частинами щомісячно в сумі 1000,00 грн., з 20.05.2015 року по 20.04.2016 року включно рівними частинами щомісячно в сумі 20000,00 грн., з 20.05.2016 року по 20.04.2017 року включно рівними частинами щомісячно в сумі 80000,00 грн., з 20.05.2017 року по 20.04.2018 року включно рівними частинами щомісячно в сумі 130000,00 грн., з 20.05.2018 року по 20.04.2019 року включно рівними частинами щомісячно в сумі 160000,00 грн., з 20.05.2019 року по 20.03.2020 року включно рівними частинами щомісячно в сумі 542749,00 грн., 20.04.2020 - 542752,00 грн.

Представник позивача не заперечував проти задоволення заяви про встановлення порядку та строку виконання рішення у справі, погодився з графіком погашення заборгованості, надавши суду письмову заяву.

Матеріалами справи підтверджено, що ДП «Антрацит» є вугледобувним підприємством, отримує державну дотацію, має велику заборгованість перед бюджетом, яка станом на 31.03.2013 становить 551 млн. 910 тис. грн. Вказані обставини не дозволяють сплатити одночасно усю суму податкового боргу до бюджету, виплачувати заробітну плату працівникам підприємства, забезпечувати безпечні умови праці гірників та своєчасно сплачувати поточні податкові зобовязання.

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні.

Пунктом 100.4 статті 100 Податкового кодексу України передбачено, що підставою для розстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків є надання ним достатніх доказів існування обставин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу такого платника податків, а також економічного обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення грошових зобов'язань та податкового боргу та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму розстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків.

Тобто інститут розстрочення податкового боргу може бути застосовано лише у разі наявності доказів поліпшення економічного стану боржника у подальшому та наявності даних про погашення боргу в майбутньому.

На думку суду, наявність дебіторської заборгованості та здійснення підприємством заходів щодо її стягнення вказує на наявність внутрішніх резервів, які дозволяють погасити наявні борги. Зокрема, заборгованість ПП «Офра» вже стягнута на користь ДП «Антрацит» рішенням суду, у випадку виконання вказаного судового рішення повністю покриває заборгованість ДП «Антрацит» перед бюджетом зі сплати податків.

Враховуючи, що представником ДП «Антрацит» під час розгляду справи надано суду переконливі докази знаходження підприємства у скрутному фінансовому стані, а також того, що ДП «Антрацит» має можливість поліпшити свій фінансовий стан у звязку з надходженням коштів від ПП «Офра» у розмірі 27786000,00 грн., з урахуванням клопотання представника відповідача та відсутністю заперечень з боку позивача, суд вважає за необхідне відповідно до ч.1 ст.257 КАС України встановити спосіб та порядок виконання судового рішення шляхом розстрочення ДП «Антрацит» сплати в доход державного бюджету податкового боргу з податку на додану вартість у сумі 11216991,00,00 грн. починаючи з 20 червня 2013 року по 20 квітня 2020 року включно на 83 календарних місяці, виходячи з наступного графіку: у червні 2013 року - 1000,00 грн., з 20.07.2013 року по 20.04.2015 року включно рівними частинами щомісячно в сумі 1000,00 грн., з 20.05.2015 року по 20.04.2016 року включно рівними частинами щомісячно в сумі 20000,00 грн., з 20.05.2016 року по 20.04.2017 року включно рівними частинами щомісячно в сумі 80000,00 грн., з 20.05.2017 року по 20.04.2018 року включно рівними частинами щомісячно в сумі 130000,00 грн., з 20.05.2018 року по 20.04.2019 року включно рівними частинами щомісячно в сумі 160000,00 грн., з 20.05.2019 року по 20.03.2020 року включно рівними частинами щомісячно в сумі 542749,00 грн., 20.04.2020 - 542752,00 грн.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 6, 7, 17, 18, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з розрахункових рахунків Державного підприємства «Антрацит» (94613, Луганська область, м. Антрацит, вулиця Ростовська, будинок 38, код ЕДРПОУ 32226065) відкритих у банках, обслуговуючих Державне підприємство «Антрацит» до державного бюджету України (р/р31111029700002 у ГУ ДКСУ в Луганській області, МФО 804013, одержувач УДКСУ у м.Лугансьу, і.к. 37991503) податковий борг з податку на додану вартість у розмірі 11216991,00 грн. (одинадцять мільйонів двісті шістнадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто одну грн. 00 коп.).

Встановити спосіб та порядок виконання судового рішення шляхом розстрочення ДП «Антрацит» сплати в доход державного бюджету податкового боргу з податку на додану вартість у сумі 11216991,00,00 грн. починаючи з 20 червня 2013 року по 20 квітня 2020 року включно на 83 календарних місяці, виходячи з наступного графіку: у червні 2013 року - 1000,00 грн., з 20.07.2013 року по 20.04.2015 року включно рівними частинами щомісячно в сумі 1000,00 грн., з 20.05.2015 року по 20.04.2016 року включно рівними частинами щомісячно в сумі 20000,00 грн., з 20.05.2016 року по 20.04.2017 року включно рівними частинами щомісячно в сумі 80000,00 грн., з 20.05.2017 року по 20.04.2018 року включно рівними частинами щомісячно в сумі 130000,00 грн., з 20.05.2018 року по 20.04.2019 року включно рівними частинами щомісячно в сумі 160000,00 грн., з 20.05.2019 року по 20.03.2020 року включно рівними частинами щомісячно в сумі 542749,00 грн., 20.04.2020 - 542752,00 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови буде складено та підписано 18 червня 2013 року.

Суддя І.А. Гончарова