Постанова № 31883782, 11.06.2013, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Вінниця

11 червня 2013 р. Справа № 802/1837/13-а

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Жданкіної Наталії Володимирівни,

Суддів: Богоноса Михайла Богдановича

Томчука Андрія Валерійовича

за участю:

секретаря судового засідання: Ємельянова Родіона Ігоровича

позивача: Вітвіцької І.В.; Вітвіцької Н.В.

відповідача: Нестерук М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "ВІКМА"

до: Міністерства доходів і зборів України

про: визнання нечинним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулося товариство з обмеженою відповідальністю "ВІКМА" з адміністративним позовом до Державної податкової служби України про визнання нечинни та скасування рішення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Державною податковою службою України при прийнятті рішення №4871/6/10-2315 від 01.04.2013 року про результати розгляду повторної скарги не взято до уваги зміст вимог скарги №50 від 07.03.2013р. на податкове повідомлення-рішення №0000221701 від 19.02.2013 року, в результаті чого рішення відповідача прийняте всупереч нормам чинного законодавства.

Представники позивача заявлені позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили суд задовольнити адміністративний позов з підстав викладених в позовній заяві.

Представник відповідача щодо заявлених позовних вимог заперечував, посилаючись на подані до суду письмові заперечення, та просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову.

У судовому засіданні 26.04.2013 року суд своєю ухвалою задовільнив клопотання представника відповідача та замінив неналежного відповідача - Державну податкову службу України на його правонаступника - Міністерство доходів і зборів.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши представлені сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення податкового органу, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, Вінницькою ОДПІ проведено камеральну перевірку податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податків і сум утриманого з них податку (форма 1 - ДФ). За результатами проведеної перевірки, Вінницькою ОДПІ складено акт №58/1701/20083100 від 23.01.2013 року та винесено податкове повідомлення - рішення №0000221701 від 19.02.2013 року.

Позивач, не погоджуючись із винесеним податковим повідомленням-рішенням, оскаржив його у адміністративному порядку.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач 25.02.2013 р. подав до ДПС у Вінницькій області скаргу на податкове повідомлення - рішення №0000221701 від 19.02.2013 року(а.с. 8)

Однак, за результатами розгляду скарги, ДПС у Вінницькій області винесла рішення №3240/10/10-02-11 від 05.03.2013 року, яким податкове повідомлення - рішення №0000221701 від 19.02.2013 року залишено без змін, а скаргу - без задоволення. (а.с. 9)

Крім того, за результатами розгляду скарги ТОВ "Вікма" від 25.02.2013 року, Вінницька ОДПІ винесла податкове повідомлення - рішення (уточнююче) форми "Р" від 19.02.2013 року №0000221701. (а.с 11)

Проте, позивач не погоджуючись із рішенням ДПС у Вінницькій області, 07.03.2013 року оскаржив їх до Державної податкової служби України. (а.с. 6)

Як вбачається із зазначеної скарги №50 від 07.03.2013 року, ТОВ "Вікма" просить скасувати в повному обсязі:

- рішення про результати розгляду первинної скарги, прийнятих ДПС у Вінницькій області щодо скарги ТОВ "Вікма" на податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0000221701 від 19.02.2013 р., як таке що не відповідає змісту скарги та меті адміністративного оскарження;

- податкове повідомлення - рішення, що виписане та видане податковим органом із порушенням порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень - рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №1236 від 28.11.2012 року;

- податкове повідомлення - рішення (уточнююче) форми "Р" від 19.02.2013 року №0000221701, як таке що не передбачено нормами законодавства України.

За результатами розгляду скарги №50 від 07.03.2013 року, Державна податкова служба України винесла рішення №4871/6/10-2315 від 01.04.2013 р. про результати розгляду повторної скарги. (а.с. 4)

Як вбачається із рішення ДПС України, податкове повідомлення - рішення Вінницької ОДПІ №0000221701 від 19.02.2013 року про збільшення суми податкового зобов'язання за штрафними санкціями по податку на доходи фізичних осіб в сумі 510 грн. та рішення ДПС у Вінницькій області від 05.03.2013 р. №3240/10/10-02-11 про результати розгляду скарги - залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Позивач, не погоджуючись із прийнятим ДПС України рішенням №4871/6/10-2315 від 01.04.2013 р., оскаржив його до суду.

Суд, визначаючись щодо заявлених позовних вимог, виходив з наступного.

Згідно із ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. п. 56.1, 56.2 ст. 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Разом з тим, відповідно до пункту 56.10 статті 56 Податкового кодексу України рішення Державної податкової адміністрації України та спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи, прийняте за розглядом скарги платника податків, є остаточним і не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене в судовому порядку.

Порядок розгляду органами державної податкової служби скарг платників податків при оскарженні в адміністративному порядку податкових повідомлень-рішень про визначення сум грошових зобов'язань платника податків або будь-яких інших рішень органів державної податкової служби врегульовано нормами ст. 55, 56 Податкового Кодексу України та Положенням про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затверджено наказом Міністерства Фінансів України від 19.11.2012 року №1203.

Так, п. 9.1 зазначеного Положення передбачено право подання платником податків повторної скарги до органу державної податкової служби вищого рівня, у разі якщо орган державної податкової служби приймає рішення про повне або часткове незадоволення скарги.

Разом із тим, п.-п. 13-15 Положення визначено, що орган державної податкової служби зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів, наступних за днем отримання скарги платника податків, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Орган державної податкової служби при розгляді скарги платника податків перевіряє правомірність нарахування, здійсненого органом державної податкової служби, у випадках, визначених Податковим кодексом України, або прийняття будь-якого рішення органу державної податкової служби, що оскаржується.

За результатами проведення процедури адміністративного оскарження приймається рішення, яке оформляється відповідно до вимог законодавства про мови. Зміст рішення складається зі вступної, описової, мотивувальної та резолютивної частин. Рішення оформляється на бланку органу державної податкової служби, який розглядав скаргу. У вступній частині рішення зазначаються повне найменування юридичної особи, яка подала скаргу, прізвище та ініціали посадової особи платника податків - юридичної особи або фізичної особи - платника податку, відомості про предмет оскарження, дата прийняття скарги до розгляду (дата і номер зазначаються за даними журналу реєстрації вхідної кореспонденції). Описова частина рішення повинна містити перелік документів, які були взяті до уваги при розгляді скарги, дату і номер податкового повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-якого іншого рішення органу державної податкової служби і найменування органу державної податкової служби, який видав зазначені документи, та стисле викладення вимог і клопотання, зазначених у скарзі. У мотивувальній частині рішення мають бути наведені результати дослідження матеріалів скарги та докази, на яких ґрунтуються висновки органу державної податкової служби, який розглядав скаргу, а також посилання на конкретні статті та пункти Податкового кодексу України та інших нормативно-правових актів, якими обґрунтовано відповідь на скаргу. Резолютивна частина рішення повинна містити висновок про задоволення чи часткове задоволення скарги або про відмову в задоволенні вимог чи клопотання, викладених у скарзі, про збільшення суми податкового зобов'язання або податкового боргу або залишення скарги без розгляду.

Нормами пункту 14 Положення передбачено, що орган державної податкової служби при розгляді скарги платника податків перевіряє правомірність нарахування, здійсненого органом державної податкової служби, у випадках, визначених Податковим кодексом України, або прийняття будь-якого рішення органу державної податкової служби, що оскаржується, і приймає одне з таких рішень: а) залишає податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-яке інше рішення органу державної податкової служби, яке оскаржується, без змін, а скаргу без задоволення; б) скасовує у певній частині податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-яке інше рішення органу державної податкової служби, яке оскаржується, і не задовольняє скарги платника податків у певній частині; в) скасовує податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-яке інше рішення органу державної податкової служби, яке оскаржується, і задовольняє скаргу платника податків повністю; г) збільшує суму грошового зобов'язання або податкового боргу; ґ) залишає у випадках, передбачених статтею 8 Закону України «Про звернення громадян», скаргу без розгляду та повертає автору.

Як вбачається із змісту скарги, позивач вказує податковому органу на протиправність винесеного рішення з посиланнями на порушення порядку його оформлення та надсилання. Так, у оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні відсутня податкова адреса платника, не конкретизовано підпункт пункту 54.3 ст.54 ПКУ, згідно з яким контролюючим органом самостійно було проведене визначення суми грошового зобовязання, а також відсутні посилання на норми Податкового кодексу України, якими встановлено порушення.

В свою чергу, податковий орган, відмовляючи платнику у задоволенні його скарги, посилається на норми Податкового кодексу України, які регулюють порядок справляння податку з доходів фізичних осіб, при цьому не звертаючи увагу на ті порушення, на які вказує платник.

Разом з тим, в подальшому податковий орган надсилає позивачу податкове повідомлення-рішення за тим же номером та від тіє ж дати , але з приміткою "Уточнююче".

Позивач, продовжуючи пороцедуру адміністраттвного оскарження, звернувся до ДПС України із скаргою, у якій крім порушень, на які він вказував у первинній скарзі, зазначив ще те, що Податковим кодексом України та іншими нормативними актами, не передбачена така форма рішення як "Уточнююче".

Проте, ДПС України, розглядаючи повторну скагу платника, також не звернула уваги на ті аргументи, на які посилався позивач, оскаржуючи податкові повідомлення-рішення.

Як вбачається із змісту рішення Державної податкової служби України від 01.04.2013 року №4871/6/10-2315 "Про результати розгляду повторної скарги", зазначене рішення не містить стислого викладення вимог, викладених у скарзі, відповідачем не надано відповіді на запитання та не надана оцінка аргументам позивача, зазначених у скарзі. Окрім того, в описовій частині рішення відповідач зазначає, що для розгляду скарги ним використані електронні версії документів, розміщених в АІС "Скарга", а саме: акт перевірки від 23.01.2013 року №58/1701/20083100, податкове повідомлення - рішення Вінницької ОДПІ від 19.02.2013 року №0000221701, первинна скарга, рішення ДПС у Вінницькій області від 05.03.2013р. №3240/10/10-02-11. При цьому, не взято ним до уваги та не надано належної оцінки документам, долучених позивачем до свої скарги, зокрема, податковому повідомленню - рішенню (уточнююче) форми "Р" від 19.02.2013 року №0000221701.

Суд, оцінюючи правомірність рішення відповідача, керувався критеріями, закріпленими у ч. 3 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватись при реалізації дискреційних повноважень суб'єкта владних повноважень.

Нормами частини 3 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що суб'єкт владних повноважень, не дотримав вимоги закону щодо обгрунтованості оскаржуваного рішення, не надав суду доказів його правомірності та законності. Зазначене вище дає суду підстави для задоволення адміністративного позову та скасування рішення Державної податкової служби України № 4871/6/10-2315 від 01.04.2013 року про результати розгляду повторної скарги.

Відповідно статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права і свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Також суд бере до уваги, що відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст. 68 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частиною 1 статті 11 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ст. 94 Кодексу адміністративного України з Державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати відповідно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати протиправним та скасування Рішення Державної податкової служби України від 01.04.2013 року №4871/6/10-2315.

Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати у розмірі 34,41 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Головуючий суддя Жданкіна Наталія Володимирівна Судді: Богоніс Михайло Богданович Томчук Андрій Валерійович