Рішення № 31882825, 10.06.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9245/13 10.06.13

За позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Провіта"

до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна

страхова компанія "ОРАНТА"

про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 3 705,45 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники

від позивача: Боклан А.А. за довіреністю № 249-11/2 від 11.10.20012 р.

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Провіта" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" (відповідач) про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 3 705,45 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Провіта" на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 23/02-5657450 від 12.04.2010 р. внаслідок настання страхового випадку - дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) виплачено страхове відшкодування у зв'язку з пошкодженням автомобіля «Chevrolet Aveo», реєстраційний номер АХ 5923 ВІ, внаслідок його пошкодження в ДТП, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування» та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля «Daewoo Lanos», реєстраційний номер АХ 9926 ВІ, яким спричинено ДТП, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах, застрахована відповідачем на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № ВС/6347857), а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування матеріальної шкоди покладається на відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2013 р. було порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 10.06.2013 р. об 11:00 год.

28.05.2013 р. через відділ діловодства суду від представника позивача надійшов супровідний лист, яким він просив суд долучити документи до матеріалів справи на виконання вимог ухвали суду від 20.05.2013 р., а саме: копію повідомлення про вручення поштового відправлення; копію претензії № 1-1/13500 від 19.09.2012 р.; копію опису; копії довідкок Головного управління регіональної статистики стосовно позивача та відповідача; копію статуту позивача. Зазначеним супровідним листом позивач також повідомив суд про відсутність аналогіячного спору в провадженні господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарський спір.

28.05.2013 р. через відділ діловодства суду від представника позивача надійшли уточнення позовних вимог, відповідно до яких позивач повідомив суд про технічну описку в позовній заяві щодо ціну позову. Відповідно до зазначених уточнень вірною ціною позову слід вважати 3 195,45 грн.

31.05.2013 р. через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач не заперечує щодо заявлених вимог у сумі 3 195,45 грн, підтверджує дані щодо поліса, долучені позивачого до матеріалів справи та просить суд розглянути справу без участі представника відповідача.

01.06.2013 р. через відділ діловодства суду у відповідь на запит суду надійшов лист Моторного (транспортного) страхового бюро № 7/2-28/13458 від 29.05.2013 р. з інформацією про страхове покриття за полісом № ВС/6347857.

В судове засідання, призначене на 10.06.2013 р. представник позивача з'явився.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 10.06.2013 р., не з'явився, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі від 20.05.2013 р. виконав, про час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 р. № 18 визначено, що у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 10.06.2013 р. без участі представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 10.06.2013 р., надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позовні вимоги підтримав з урахуванням уточнень позовних вимог, поданих 28.05.2013 р. через відділ діловодства суду.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 10.06.2013 р. у відповідності до ч. 2 ст. 85 ГПК України було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

12.04.2010 р. між Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Провіта" та Меркиловим Дмитром Юрійовичем (страхувальник) було укладено договір № 23/02-5657450 добровільного страхування наземного транспорту (надалі -договір страхування).

Згідно з договором страхування у позивача був застрахований автомобіль «Chevrolet Aveo», реєстраційний номер АХ 5923 ВІ. Строк дії договору страхування визначений з 15.04.2010 р. по 14.04.2011 р.

16.10.2010 р. в м. Харкові на вулиці Ільїнській сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП) за участю автомобіля «Chevrolet Aveo», реєстраційний номер АХ 5923 ВІ, який був припаркований біля паркану та автомобіля «Daewoo Lanos», реєстраційний номер АХ 9926 ВІ, яким керував Молодиченко Віктор Васильович. Наведене підтверджується довідкою про дорожньо-транспортну пригоду Відділу Державтоінспекції з обслуговування міста Харкова та АТІ ГУ МВС України в Харківські області від 21.10.2010 р. № 52/1-5621.

ДТП сталася в результаті порушення Молодиченком Віктором Васильовичем п.п. 2.10, 12.1 Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Ленінського районного суду м. Харкова від 27.12.2010 р. у справі № 3-7543/10, відповідно до якої Молодиченка Віктора Васильовича визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.ст. 124, 122-4 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн.

Загальний розмір матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу - автомобіля «Chevrolet Aveo», реєстраційний номер АХ 5923 ВІ, в результаті його пошкодження при ДТП, відповідно до Звіту № 020-АХ з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, що складений 26.10.2010 р. спеціалістом Терновим Одександром Сергійовичем (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 6021/07 від 21.08.2007 р.) становить 5 185,46 грн. (надалі - звіт № 020-АХ з визначення вартості матеріального збитку від 26.10.2010 р.).

За страховим випадком (ДТП) згідно складеного страхового акту № 02-7757-10 від 12.04.2011 р. по договору страхування, було визначено суму страхового відшкодування в розмірі 3 705,45 грн., виплата якого позивачем підтверджується платіжним дорученням № 32100 від 14.01.2011 р.

Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За чинним законодавством України окрім особи, винної у завданні шкоди, потерпілий у ДТП має також право одержати майнове відшкодування або за рахунок страхової організації, якою застраховане його майно, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України "Про страхування", або за рахунок страховика, яким застраховано відповідальність особи, що володіє транспортним засобом, водія якого визнано винним у ДТП, за правилами та у порядку, встановленому ЦК України та Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Право потерпілого обрати той чи інший спосіб захисту чинним законодавством не обмежене.

В даному випадку потерпілий звернувся за відшкодуванням майнової шкоди до позивача, який застрахував його майно (автомобіль).

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України (визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до п. 37.4 статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин по страховому випадку, що настав 16.10.2010 р.) передбачено, що страховик має право здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги з ремонту пошкодженого майна, лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

В редакції Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин по страховому випадку, що настав 16.10.2010 р.) також передбачено, що виплата страхового відшкодування здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування, лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

В спірному випадку позивачем заявлена до стягнення з відповідача сума страхового відшкодування, виплаченого позивачем на умовах договору страхування, що укладений між позивачем та страхувальником у відношенні транспортного засобу, який було пошкоджено в ДТП. При цьому право регресу до страховика винної особи переходить саме по розміру збитків, завданих пошкодженому автомобілю в межах фактичних витрат страховика.

Відповідачем на вимогу ухвали Господарського суду міста Києва від 20.05.2013 р. не представлено договору (полісу № ВС/6347857) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Матеріали справи містять копію зазначеного полісу, надану позивачем разом з позовною заявою та інформацію МТСБУ про страхове покриття за зазначеним полісом, надану на запит суду.

Відповідно до полісу № ВС/6347857, який є договором ІІІ типу, судом встановлено, що транспортний засіб, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача транспортному засобу, взято на страхування Відкритим акціонерним товариством Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (відповідачем), страхувальником за даним полісом визначено Молодиченка Віктора Васильовича, ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну визначений в сумі 25 500,00 грн., франшиза -в сумі 510,00 грн., строк дії даного полісу з 20.04.2010 р. до 19.04.2011 р.

Отже, поліс № АА/6347857 є договором ІІІ типу, при цьому відповідно до п. 15.1 ст. 15 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" визначено, що до ІІІ типу договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності відносяться договори, укладені на умовах страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, особою, вказаною в договорі страхування, або однією з осіб, зазначених в договорі.

Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля, застрахованого у позивача, відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" в межах, передбачених полісом № ВС/6347857, а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача, як особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічні висновки по застосуванню положень закону містяться у постанові Верховного Суду України судової палати у господарських справах від 25 листопада 2008 року (справа 11/406-07), а також і у постанові Верховного Суду України 11/104 від 07.11.2011р. (справа № 48/562), висновки якої про застосування правової норми у спірних правовідносинах при прийнятті рішення у справі, є обов'язкові до врахування судом згідно положень ч. 2 ст. 82 ГПК України.

По матеріалам справи судом встановлено, що фактичні витрати позивача по виплаті страхового відшкодування не перевищують розміру збитку, завданого транспортному засобу, пошкодженому у ДТП, що визначений звітом № 020-АХ з визначення вартості матеріального збитку від 26.10.2010 р. та страховим актом № 02-7757-10 від 12.04.2011 р. по договору страхування, а з відповідача заявляється до стягнення сума збитку, підтверджена таким звітом та страховим актом.

Положеннями Закону "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (ст. 12) передбачена можливість встановлення франшизи при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, розмір якої при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

За встановлених обставин, до виплати в порядку регресу із страховика, яким застраховано відповідальність особи, яку визнано винною у ДТП, належить сума в розмірі 3 195,45 грн., оскільки франшиза за полісом № ВС/6347857 дорівнює 510,00 грн.

Так, до виплати в порядку регресу із страховика, яким застраховано відповідальність особи, яку визнано винною у ДТП, була належна сума в розмірі 3 195,45 грн. (3 705,45 грн., сума матеріального збитку підтверджена звітом № 020-АХ з визначення вартості матеріального збитку від 26.10.2010 р. та страховим актом № 02-7757-10 від 12.04.2011 р. по договору страхування) - 510,00 грн. (франшиза) = 3 195,45 грн.).

Згідно з п. 37.1 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, що була дійсною на момент виникнення спірних правовідносин) виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Таким чином, підставами вважати порушеними права позивача відповідачем при невиплаті суми страхового відшкодування на користь позивача є саме неотримання коштів (у повному обсязі або частково) від відповідача протягом місяця від дня отримання страховою компанією регресної вимоги. Невиконання вказаних вимог є підставою для звернення до суду та стягнення зазначеної суми коштів (у повному обсязі або частково) згідно судового рішення.

Матеріалами справи, зокрема, копією претензії про виплату страхового відшкодування у порядку регресу № 1-1/13500 від 19.09.2012 р. підтверджено, що позивач звертався з такою претензією до відповідач, про що свідчить копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (копії претензії та повідомлення про вручення поштового відправлення наявні в матеріалах справи).

Станом на час вирішення спору по суті матеріали справи не містять доказів на підтвердження здійснення відповідачем виплати страхового відшкодування в сумі 3 195,45 грн.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За наведених обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача 3 195,45 грн. страхового відшкодування підтверджується матеріалами справи та підлягає задоволенню повністю в сумі 3 195,45 грн.

Судові витрати позивача на оплату судового збору в розмірі 1720,50 грн. відповідно до положень ч. 1 ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, буд. 7-Д; ідентифікаційний код 00034186), з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія»Провіта» (07300, Київська область, Вишгородський район, м. Вишгород, вул. Набережна, 7; ідентифікаційний код 31704186) 3 195,45 грн. (три тисячі сто дев'яносто п'ять 45 коп.) страхового відшкодування в порядку регресу, 1720,50 грн. (одну тисячу сімсот двадцять гривень 50 коп.) судового збору.

3. Видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 17.06.2013 р.

Суддя Гумега О. В.