Рішення № 31882720, 18.06.2013, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2013 р. Справа № 909/285/13-г

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Валєєвої Т.Е.,

при секретарі судового засідання Андріїв Л.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом фізичної особи-підприємця Мироняк Надії Василівни (вул. Лесі Українки, 60, с. Микуличин, Івано-Франківська область, 78590)

до державного підприємства "Рогатинське лісове господарство" (вул. Галицька, 20, м. Рогатин, Івано-Франківська область, 77000)

про стягнення 108 218,06 грн. заборгованості, з яких 101 139,06 грн. основного боргу та 7 079,70 грн. штрафу,

за участю представників сторін:

від позивача: Сопків П.В. - адвокат, (договір про надання юридичних послуг б/н від 05.02.2013 р.; посвідчення адвоката №493 від 26.03.2004 р.);

від відповідача: Кісіль В.І. - представник, (довіреність б/н від 04.02.2013 р.; паспорт серія СС № 945173 від 16.06.2000 р., виданий Рогатинським РВ УМВС України в Івано-Франківській області),

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Мироняк Надія Василівна звернулась до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до державного підприємства "Рогатинське лісове господарство" про стягнення заборгованості за договорами підряду лісозаготівельних робіт на загальну суму 108 218,06 грн., з яких 101 139,06 грн. основного боргу та 7 079,70 грн. штрафу за прострочення виконання зобов'язань, а також судових витрат у справі.

Позов мотивований тим, що відповідачем не проводиться оплата відповідно до укладених між сторонами договорів підряду за виконані позивачем лісозаготівельні роботи.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 12.03.2013 р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 09.04.2013 р.

У судовому засіданні 09.04.2013 р. позивачем подано суду заяву в порядку ст. 22 ГПК України про зменшення позовних вимог в частині стягнення основного боргу (а.с. № 225) у зв'язку з виявленням розбіжностей в сумі боргу після проведення між сторонами на виконання вимог суду взаємозвірки заборгованості, внаслідок якої згідно із актом звірки від 12.03.2013 р. встановлено суму заборгованості відповідача у розмірі 100 138,50 грн.

Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. Господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Враховуючи те, що зменшення розміру позовних вимог не порушує права позивача та відповідає матеріалам справи, а також беручи до уваги диспозитивний характер ст. 22 ГПК України, таке зменшення розміру позовних вимог приймається судом.

У відзиві на позов від 09.04.2013 р. б/н представник відповідача визнає позовні вимоги на суму заборгованості, встановлену в акті звірки від 12.03.2013 р., у розмірі 100 138,50 грн. та одночасно вказує на неможливість виконання зобов'язання зі сплати заборгованості через відсутність коштів на його банківських рахунках, оскільки на даний момент відкрито виконавчі провадження з примусового стягнення заборгованості на користь ПАТ "АКБ "Київ" у розмірі 22 752,20 грн. та на користь Рогатинського районного центру зайнятості у розмірі 24 843,20 грн., а також внаслідок існування заборгованості перед УПФ України в Рогатинському районі Івано-Франківської області на суму 14 386,91 грн. та першочерговості її погашення (а.с. №№ 109-110).

У в'язку з чим, представником відповідача подано клопотання від 09.04.2013 р. б/н про розстрочення виконання рішення суду на шість місяців рівними частинами (а.с. № 127).

У судовому засіданні 09.04.2013 р. оголошено перерву до 18.04.2013 р., про що повідомлено представників сторін під розписку (а.с. № 230).

У судовому засіданні 18.04.2013 р. представник позивача подав суду заяву від 18.04.2013 р. б/н в порядку ст. 22 ГПК України про зменшення розміру позовних вимог на суму 7 079,70 грн. штрафу (а.с. № 231).

Розглядаючи вказану заяву про зменшення розміру позовних вимог, суд враховує те, що положення ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, на підставі якої заявлено суму штрафу, передбачають застосування штрафних санкцій лише за прострочення негрошового зобов'язання, а не зобов'язання грошового характеру з оплати виконаних робіт.

Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема у своїх постановах від 06.12.2010 р. у справі № 42/562, від 20.12.2010 р. у справі № 06/113-38 та від 28.02.2013 р. у справі №23/225.

Враховуючи те, що зменшення розміру позовних вимог відповідає чинному законодавству, воно приймається судом. У зв'язку з чим, суд здійснює розгляд справи відповідно до змінених позовних вимог, які становлять стягнення з відповідача 100 138,50 грн. основного боргу.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи та дослідивши фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як встановлено судом під час розгляду справи, між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) укладено ряд договорів на виконання лісозаготівельних робіт, а саме договори № 18/3, № 16/15, № 33/19, № 32/7, № 17/15 від 01.02.2011 р. (а.с. №№132-136), № 28/29 від 01.03.2011 р. (а.с. № 137), № 13/28 від 01.06.2011 р. (а.с. № 138), № 28/17, № 33/13, № 34/17, № 20/11, № 19/1 від 31.07.2011 р. (а.с. №№ 142, 146, 150, 154, 158).

Предметом договорів від 01.02.2011 р. є виконання робіт на лісосіці з розкряжівлі, трелювання та навантаження деревини, а решти договорів - виконання лісозаготівельних робіт при розробці лісосіки.

У відповідності до умов укладених договорів позивач виконав відповідні роботи на загальну суму 200 138,50 грн., про що свідчать акти виконаних робіт (акти прийому-передачі об'єму наданих послуг по розробці лісосіки) (а.с. №№ 162-201), акти взаємозвірки розрахунків, складені сторонами (а.с. №№ 205-208), а також підтверджено та не заперечується відповідачем (а.с. № 109).

Згідно із п. 3.1.2 договорів від 01.02.2011 р. замовник зобов'язався оплачувати виконавцю роботи в сумі, нарахованій згідно з актом виконаних робіт, а відповідно до п. 5.1 цих договорів підставою для нарахування є погоджений розрахунок вартості робіт (акти виконаних робіт).

Водночас згідно із п. 3.1 договорів від 01.03.2011 р., від 01.06.2011 р. та від 31.07.2011 р. замовник зобов'язався оплачувати виконавцю за об'єми виконаної роботи на підставі актів виконаних робіт, а відповідно до п. 3.3 цих договорів - щомісяця до 10 числа, що йде за звітнім, перераховувати на розрахунковий рахунок виконавця вартість виконаних робіт згідно з розрахунку, проведеного на підставі акта виконаних робіт.

Однак, відповідач виконані позивачем роботи оплатив частково на суму 100 000,00 грн. в період з 14.09.2011 р. по 22.08.2012 р. (а.с. №№ 118-126), внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 100 138,50 грн.

У силу ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні приписи містить ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, згідно з положеннями якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Також, вказаною нормою передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно із ч. 1 ст. 853 зазначеного кодексу замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

У відповідності до ч. 1 ст. 854 цього кодексу замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином.

Враховуючи те, що відповідач прийняв виконані позивачем роботи, він зобов'язаний оплатити їх вартість.

За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У силу ч. 2 цієї статті, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.01.2013 р. з метою досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача направлено претензію від 04.01.2013 р. б/н, з вимогою сплатити заборгованість, яка 10.01.2013 р. отримано відповідачем, що підтверджується безпосередньо оригіналом претензії, наданим представником саме відповідача з його вхідним номером та датою, а також письмовими поясненнями представника відповідача, наданими в судовому засіданні 09.04.2013 р. (а.с. № 128). Проте, вимога позивача щодо сплати заборгованості на час подання позову залишена відповідачем без задоволення.

Положеннями ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання вимог суду сторони склали акти звірки взаєморозрахунків станом на 12.03.2013 р. (а.с. №№ 205-208), оригінали яких оглянуто в судовому засіданні, згідно з якими відповідач визнав та підтвердив заборгованість у сумі 100 138,50 грн.

Також, у відзиві на позов відповідач визнав порушення ним умов договору щодо своєчасної оплати виконаних робіт (а.с. №№ 109-110).

Виходячи з вищенаведеного, позовні вимоги про стягнення 100 138,50 грн. заборгованості за виконані роботи є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення у даній справі строком на шість місяців суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право розстрочити його виконання.

Як вбачається з матеріалів справи, посилаючись на відсутність коштів на його банківських рахунках, відповідач вказує на те, що на даний момент відкрито виконавчі провадження з примусового стягнення заборгованості на користь ПАТ "АКБ "Київ" у розмірі 22 752,20 грн. та на користь Рогатинського районного центру зайнятості у розмірі 24 843,20 грн., а також існує заборгованість перед УПФ України в Рогатинському районі Івано-Франківської області на суму 14 386,91 грн., яка підлягає погашенню в першу чергу, про що свідчать відповідні докази, надані відповідачем (а.с. №№ 111-117).

Відповідно до заяви від 18.04.2013 р. б/н представник позивача погоджується на розстрочення виконання рішення суду в даній справі строком на три місяці (а.с. № 231).

На підставі наведеного та враховуючи фінансово-майновий стан відповідача, ступінь виконання зобов'язань (часткову сплату заборгованості) відповідачем, зважаючи на необхідність забезпечення матеріального інтересу обох сторін, а також з метою надання можливості реального виконання рішення суду у даній справі відповідачем, суд вважає за необхідне розстрочити його виконання строком на три місяці, зі сплатою суми заборгованості рівними частинами.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач до судових витрат у справі відносить витрати на оплату послуг адвоката в сумі 3 000,00 грн.

Відповідно до ст. 44 ГПК України до складу судових витрат входить, зокрема, оплата послуг адвоката.

Згідно із п. 6.3 постанови Пленуму ВГС України "Про деякі питання застосування розділу VI ГПК України" від 21.02.2013 р. № 7 витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК України у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Статтею 12 Закону України "Про адвокатуру" передбачено, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Згідно із ч. 5 ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за послуги адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, при задоволенні позову покладаються на відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до п. 1.1 договору на надання юридичних послуг від 05.02.2013 р. б/н, укладеного між позивачем та адвокатом Сопківом Петром Васильовичем, який діє на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 493 від 26.03.2004 р. та ордеру на надання правової допомоги від 08.04.2013 р. серія ІФ № 012054, останній зобов'язався надавати позивачу юридичні послуги у справі за позовом позивача до ДП "Рогатинське лісове господарство" (а.с. №№ 210 - 213).

У п. 5.1 цього договору сторони домовились, що загальна сума гонорару становить 10 000,00 грн.

Згідно із актом виконаних робіт від 09.04.2013 р. б/н позивач прийняв надані адвокатом Сопківом Петром Васильовичем юридичні послуги на суму 3 000,00 грн. (а.с. № 215), яка сплачена позивачем відповідно до квитанції № 231339 від 09.04.2013 р. (а.с. № 214).

Отже, матеріалами справи підтверджено факт надання адвокатських послуг, зокрема, з підготовки позовної заяви та інших матеріалів для подачі до суду, звернення до відповідача з адвокатським запитом, участь в судових засіданнях, а також факт здійснення оплати таких послуг позивачем.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку, що такі витрати позивача на оплату послуг адвоката пов'язані з розглядом даної справи, підтверджуються матеріалами справи та є доведеними, а також є співрозмірними з позовними вимогами, оскільки не перевищують 3 % від ціни позову, та з їх оплатою в розмірі 3 000,00 грн. погоджується представник відповідача відповідно до його письмових пояснень від 18.04.2013 р. б/н (а.с. № 232), тому вони підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

За правилами, встановленими ст. 49 ГПК України, судовий збір у справі покладається на відповідача.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 121, 124 Конституції України, ст. ст. 11, 509, 526, 530, 837, 853, 854 Цивільного кодексу України, ст. ст. 174, 175, 193, 231 Господарського кодексу України, ст. ст. 33, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов фізичної особи-підприємця Мироняк Надії Василівни до державного підприємства "Рогатинське лісове господарство" про стягнення 100 138,50 грн. заборгованості задовольнити.

Стягнути з державного підприємства "Рогатинське лісове господарство" (вул. Галицька, 20, м. Рогатин, Івано-Франківська область, 77000; ідентифікаційний код 22192916) на користь фізичної особи-підприємця Мироняк Надії Василівни (вул. Лесі Українки, 60, с. Микуличин, Івано-Франківська область, 78590; ідентифікаційний номер 2831615063) 100 138,50 грн. (сто тисяч сто тридцять вісім гривень 50 коп.) заборгованості, розстрочивши виконання рішення строком на три місяця зі сплатою заборгованості рівними частинами.

Стягнути з державного підприємства "Рогатинське лісове господарство" (вул. Галицька, 20, м. Рогатин, Івано-Франківська область, 77000; ідентифікаційний код 22192916) на користь фізичної особи-підприємця Мироняк Надії Василівни (вул. Лесі Українки, 60, с. Микуличин, Івано-Франківська область, 78590; ідентифікаційний номер 2831615063) 2 002,77 грн. (дві тисячі дві гривні 77 коп.) судового збору та 3 000,00 грн. (три тисячі гривень) судових витрат на оплату послуг адвоката.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18.06.13.

Суддя Т.Е. Валєєва

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

______