Ухвала суду № 31882119, 06.06.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 2а-12225/12/0170/14

06.06.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дудкіної Т.М.,

суддів Дадінської Т.В. ,

Омельченка В. А.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (головуючого судді Кірєєва Д.В.) від 06.12.2012 року по справі № 2а-12225/12/0170/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Навікас» (11 км Московського шосе, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95493)

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (вул. М.Залкі, 1/9, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95053)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Навікас» звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 19.10.2012 року №№ 0006562204, 0006572204, 0006582204.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 06.12.2012 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Навікас» до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби задоволено; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим ДПС від 19.10.2012 р. № 0006572204, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 1 618 926,25 грн. прийняте відносно ТОВ «Навікас», податкове повідомлення - рішення від 19.10.2012 року № 0006562204, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 241 162,50 грн., прийняте відносно ТОВ «Навікас» та податкове повідомлення - рішення від 19.10.2012 року № 0006582204, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 843 183,00 грн.

Також судом вирішено питання щодо судових витрат.

Не погодившись із зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 06.12.2012 року та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.

Колегія суддів, заслухавши у відкритому судову засіданні пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що працівниками Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Навікас» з питань взаємовідносин з ТОВ «Авіасервіс-Конті» за вересень 2010 року.

За результатами перевірки складено акт № 7327/22-3/33848871 від 10.10.2012 року, у якому встановлені порушення:

- п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9. п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94ВР зі змінами та доповненнями, що призвело до донарахування податку на прибуток за 3 квартал 2010 року у сумі 1 295 141,00 грн.;

- п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР із змінами та доповненнями, п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 № 996-XIV зі змінами та доповненнями, що призвело до донарахування ПДВ у сумі 192 930,00 грн., зменшення суми від'ємного значення р. 24 на суму 843 183,00 грн.

На підставі зазначеного акту прийняті податкове повідомлення - рішення від 19.10.2012 р. № 0006572204, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 1 618 926,25 грн., податкове повідомлення - рішення від 19.10.2012 року № 0006562204, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 241 162,50 грн. та податкове повідомлення - рішення від 19.10.2012 року № 0006582204, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 843 183,00 грн.

Як слідує з даного акту перевірки, вказані порушення податкового законодавства виявлені по взаємовідносинам ТОВ «Авіасервіс-Конті».

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено порушення позивачем податкового законодавства та як наслідок безпідставність прийнятих стосовно нього податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Перевіривши постанову суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Колегією суддів безперечно встановлено, що між позивачем та як слідує з даного акту перевірки, вказані порушення податкового законодавства виявлені по взаємовідносинам ТОВ «Авіасервіс-Конті» були договірні правовідносини з постачання авіаційно-технічного майна.

Як свідчать матеріали справи, сторонами виконано укладений договір та за ним настали правові наслідки.

Реальність господарської операції за договором позивач підтвердив первинними бухгалтерськими документами, щодо оформлення яких зауваження у податкового органу відсутні.

Відсутні також зауваження стосовно оформлення податкових накладних, на підставі яких позивач сформував податковий кредит та наявність яких є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Що стосується висновків податкового органу про завищення позивачем валових витрат, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР (далі - Закон № 334/94), який діяв на час спірних взаємовідносин, об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на:

суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону;

суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону № 334/94 валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Валовий доход включає: загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону) (п.п. 4.1.1. п. 4.1 ст. 4 Закону № 334/94).

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону № 334/94 валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 зазначеного закону до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Беручи до уваги, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Авіасервіс-Конті» були товарними, реальними та підтверджені наданими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, судова коллегія погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність висновків відповідача про завищення позивачем суми валових витрат за спірний період.

Стосовно встановленого податковим органом завищення податкового кредиту за спірний період, судова колегія зазначає наступне.

Згідно з п.1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (що діяв на час виникнення спірних правовідносин та який втратив чинність з 01 січня 2011 року згідно з Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року N 2755-VI)(далі - Закон №168/97) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону № 168/97 податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду.

Згідно з п.п.7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями(іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (що діяв на час виникнення спірних правовідносин та який втратив чинність з 01 січня 2011 року згідно з Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року N 2755-VI) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Отже, отримання податкової накладної, яка засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Враховуючи дотримання норм чинного законодавства під час оформлення первинних бухгалтерських та податкових документів позивачем та його контрагентами, судова коллегія вважає, що суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про протиправність збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 241 162,50 грн.

Доводи апеляційної скарги зводяться до нікчемності правочинів контрагентів позивача з третіми особами та за ланцюгом постачання із позивачем.

Колегія суддів зауважує, що такі доводи є неспроможними з наступних підстав.

Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину, за якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 2 ст. 215 ЦК України визначає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Проте, норми закону, якою б прямо була встановлена недійсність вищевказаних договорів, укладених позивачем з контрагентами, відповідачем не наведено.

В силу ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Відповідачем належними доказами не доведено, в чому полягає не спрямованість укладеного позивачем з ТОВ «Авіасервіс-Конті» правочину на настання обумовленого ним правових наслідків, а також в чому полягає та чим підтверджується його суперечність моральним засадам суспільства, а також порушення публічного порядку, спрямованість на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки.

Проте, жодною нормою законодавства органи ДПІ не наділені повноваженнями з визнання правочинів нікчемними.

Обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з ТОВ «Авіасервіс-Конті», на які платник податків посилається як на підставу виникнення у нього права на формування податкового кредиту та включення понесених витрат до складу валових витрат, відповідачем спростовані не були.

Колегія суддів зазначає, що за відсутністю вироку суду, яким підтверджено фіктивність здійснення операцій між позивачем та ТОВ «Авіасервіс-Конті», вказаних в акті перевірки, безперечних доказів, які свідчать про неможливість отримання товару ТОВ «Авіасервіс-Конті», та при наявності доказів, які підтверджують постачання товару саме від ТОВ «Авіасервіс-Конті» та його використання в господарської діяльності позивачем, відсутні підстави визнання вказаних операцій фіктивними, такими, що спрямовані на ухилення від сплати податків та отримання податкової вигоди.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Державна податкова інспекція у м. Сімферополі АР Крим ДПС у апеляційній скарзі в обгрунтовання своїх доводів посилається на взаємовідносини позивача з ТОВ «Дніпро-Авіапостач».

Проте, при проведенні документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Навікас», за результатами якої складено акт № 7327/22-3/33848871 зазначені взаємовідносини позивача з ТОВ «Дніпро-Авіапостач» не досліджувались та не були предметом перевірки.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку про безпідставність доводів апеляційної скарги в зв'язку з їх спростуванням матеріалами справи та встановленими обставинами, оскільки податкові повідомлення - рішення від 19.10.2012 р. № 0006572204, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 1 618 926,25 грн., податкове повідомлення - рішення від 19.10.2012 року № 0006562204, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 241 162,50 грн. та податкове повідомлення - рішення від 19.10.2012 року № 0006582204, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 843 183,00 грн., прийняті з порушенням основних принципів адміністративної процедури, встановлених ст. 2 КАС України та є протиправними.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційна скарга не містить доводів, які б спростували висновки суду першої інстанції.

Судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись ст.195; ст.196; ст.197; п.1 ч.1 ст.198; ст.200; п.1 ч.1 ст.205; ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 06.12.2012 року по справі № 2а-12225/12/0170/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис Т.М. Дудкіна

Судді підпис Т.В. Дадінська

підпис В.А.Омельченко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.М. Дудкіна