Рішення № 31881068, 13.06.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" червня 2013 р.Справа № 922/1625/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Хотенця П.В.

при секретарі судового засідання Бережановій Ю.Ю.

розглянувши справу

за позовом Першого заступника прокурора м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради, м. Харків до Приватного акціонерного товариства "Харківтрансбуд", м. Харків про стягнення 717721,80 грн. за участю представників сторін:

прокурора - Зливка К.О., посвідчення № 013773 від 06.12.2012 року

позивача - Ворожбянов А.М., дов. № 08-11/7/2-13 від 02.01.2013 року

відповідача - Чорний Н.Я., дов. від 29.04.2013 року

ВСТАНОВИВ:

Розглядається позовна вимога про стягнення з відповідача 717721,80 грн. збитків.

Прокурор у судовому засіданні 10 червня 2013 року наполягає на задоволенні позовних вимог у повному обсязі. У наданій заяві просить суд вжити заходи щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на об*єкти нерухомого майна та заборони відповідачу вчиняти будь-які дії щодо відчуження.

Представник позивача у судовому засіданні 10 червня 2013 року підтримує заявлені позовні вимоги і просить їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 10 червня 2013 року та у відзиві на позовну заяву проти заявлених позовних вимог заперечує, просить відмовити у їх задоволенні.

У судовому засіданні 10 червня 2013 року було вказано, що заява прокурора про вжиття заходів щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на об*єкти нерухомого майна та заборони відповідачу вчиняти будь-які дії щодо відчуження буде розглянута у наступному судовому засіданні та оголошено перерву до 13 червня 2013 року до 12 годин.

13 червня 2013 року судове засідання було поновлено та продовжено у тому ж складі суду.

Прокурор у судовому засіданні та у наданій заяві просить вжити заходи щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на об*єкти нерухомого майна літ.літ. "Р-1" площею 206,0 кв.м., "Т-1" площею 31,0 кв.м., "П-1" площею 6139,4 кв.м., "У-1" площею 382,3 кв.м., "С-1" площею 9,2 кв.м. по вул. Сохора, 1 у м. Харкові та заборони відповідачу - Приватному акціонерному товариству "Харківтрансбуд" вчиняти будь-які дії щодо відчуження (дарування, продажу та ін.) об*єктів нерухомого майна літ.літ. "Р-1" площею 206,0 кв.м., "Т-1" площею 31,0 кв.м., "П-1" площею 6139,4 кв.м., "У-1" площею 382,3 кв.м., "С-1" площею 9,2 кв.м. по вул. Сохора, 1 у м. Харкові.

Згідно статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до статті 67 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві, забороною відповідачеві вчиняти певні дії, що стосуються предмету спору.

Заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Згідно пункту 3 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє у задоволенні заяви прокурора про вжиття заходів щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на об*єкти нерухомого майна та заборони відповідачу вчиняти будь-які дії щодо відчуження.

Прокурор у судовому засіданні наполягає на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні та у правовому обґрунтуванні позову підтримує заявлені позовні вимоги і просить їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні та у відзиві на позовну заяву проти заявлених позовних вимог заперечує, просить відмовити у їх задоволенні.

Приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України, статтями 4-3 та статті 33 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення прокурора та представників сторін, судом встановлено наступне.

Статтею 121 Конституції України на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом. Відповідно до статті 123 Конституції України організація і порядок діяльності органів прокуратури України визначаються законом.

Відповідно до статті 36-1 Закону України "Про прокуратуру" підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

Частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, у якій визначено підстави порушення справ у господарському суді, до таких віднесено позовні заяви прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Відповідно до положень частини 3 цієї статті прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 р. № З-рп/99 по справі про організацію тлумачення положень статті 2 Господарського процесуального кодексу України під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначеним у частині 2 статті Господарського процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади. Під представництвом прокуратурою України інтересів держави в господарському суді за змістом пункту 2 статті 121 Конституції України та статтей 2 і 29 Господарського процесуального кодексу України треба розуміти правовідносини, в яких прокурор, реалізуючи визначені Конституцією України та законами України повноваження, вчиняє в суді процесуальні дії з метою захисту інтересів держави.

Згідно статті 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", територіальна громада - жителі, об'єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", однією з форм місцевого самоврядування є представництво спільних інтересів територіальних громад сіл, селищ, міст через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи. Згідно з п. п. 1 пункту "б" частини 1 статті 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель.

Стаття 80 Земельного кодексу України відносить до суб'єктів права власності на землі комунальної власності територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Таким чином, органи місцевого самоврядування в особі сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів поєднують в собі охоронні (контрольні) функції та функції суб'єкта права власності з усіма притаманними йому правомочностями щодо володіння, користування та розпорядження об'єктом права власності.

Згідно частини 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, що знаходяться на території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Відповідно до статті 12 Земельного Кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Згідно пункту 34 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції міських рад відносяться регулювання земельних відносин.

Відповідно до статті 142 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління, якої здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах їх повноважень.

Прокуратурою міста Харкова проведено перевірку в ході якої встановлено, що відповідач - Приватне акціонерне товариство "Харківтрансбуд" використовує земельну ділянку площею 2,1913 га. по вул. Сохора, 1 у м. Харкові для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель.

Згідно з довідкою Комунального підприємства "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" від 15 жовтня 2012 року № 8810 право власності на нежитлові будівлі літ. "Р-1" площею 206 кв.м., літ. "Т-1" площею 31 кв.м., літ. "П-1" площею 6139,4 кв.м., літ. "У-1" площею 382,3 кв.м., літ. "С-1" площею 9,2 кв.м., по вул. Сохора, 1 у м. Харків належать Приватному акціонерному товариству "Харківтрансбуд" на підставі договору купівлі-продажу від 26 грудня 1995 року.

Рішенням 16 сесії 6 скликання Харківської міської ради від 22 червня 2012 №757/12 Приватному акціонерному товариству "Харківтрансбуд" надано в оренду строком до 01 червня 2017 року земельну ділянку площею 2,2448 га. за рахунок промисловості по вул. Сохора, 1 у Червонозаводському районі (кадастровий номер 6210138800:10:004:0005) для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель літ. "Р-1", літ. "Т-1", літ. "П-1", літ. "У-1", літ. "С-1 (виробничі, допоміжні та підсобні нежитлові будівлі).

Матеріали справи свідчать про те, що на теперішній час відповідачем право оренди земельної ділянки площею 2,1913 га. по вул. Сохора, 1 у м. Харкові у відповідності до положень діючого земельного законодавства не оформлено, у зв*язку з чим земельна ділянка використовується без правовстановлюючих документів, що підтверджують право користування земельною ділянкою, що є порушенням статтей 125, 126 Земельного кодексу України.

Вказане підтверджується результатами перевірки, яка проведена Управлінням земельних відносин Харківської міської ради на підставі статті 189 Земельного кодексу України в порядку здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель.

За результатами проведеної перевірки складено акт обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки по вул. Сохора, 1 у м. Харкові № 3310/12, відповідно до якого встановлено, що станом на 12 жовтня 2012 року вищевказана земельна ділянка загальною площею 2,1913 га. використовується Приватним акціонерним товариством "Харківтрансбуд" без правовстановлюючих документів, що є порушенням положень статтей 125, 126 Земельного кодексу України.

Під час обстеження велась фотозйомка та здійснювався контрольній замір площі земельної ділянки інженером-геодезистом за допомогою електронного тахеометру Topcon GPT-3002N з урахуванням вимог статтей 1, 34 Закону України "Про землеустрій".

Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради Харківської області від 17 жовтня 2012 року № 641 "Про затвердження акту про визначення збитків" затверджено акт про визначення збитків № 279 від 17 жовтня 2012 року, в якому встановлено, що неодержаний Харківською міською радою дохід за використання Приватним акціонерним товариством "Харківтрансбуд" земельної ділянка загальною площею 2,1913 га. за адресою: м. Харків, вул. Сохора, 1 складає 717721,80 грн.

Відповідно до розрахунку розміру збитків за використання відповідачем земельної ділянки по вул. Сохора, 1 у м. Харкові загальною площею 2,1913 га. для експлуатації та обслуговування виробничих, допоміжних та підсобних нежитлових будівель (землі промисловості) збитки нараховані за період з 18 червня 2011 року по 22 червня 2012 року.

З метою врегулювання даного спору у досудовому порядку відповідно до вимог статтей 6, 9 Цивільного кодексу України та статтей 5, 6 Господарського процесуального кодексу України управлінням земельних відносин відповідачу запропоновано відшкодувати Харківській міській раді завдані збитки, що підтверджується наступним.

Листом - повідомленням управляння земельних відносин Харківської міської ради від 12 жовтня 2012 року № 11934/0/84-12 Приватне акціонерне товариство "Харківтрансбуд" запрошено на засідання комісії для визначення збитків власникам землі та землекористувачам.

Крім того, листом - повідомленням від 14 листопада 2012 року № 13406/0/84-12 управління земельних відносин Харківської міської ради відповідачу запропоновано добровільно відшкодувати Харківській міській раді визначені збитки за використання земельної ділянки з порушенням норм земельного законодавства.

Станом на час звернення прокурора до суду з позовною заявою, вимоги, викладені у листах повідомленнях відповідачем не виконані, спір у досудовому порядку не врегульовано.

З огляду на викладене, прокурор просить суд стягнути з відповідача збитки у сумі 717721,80 грн. за використання земельної ділянки без оформлення правовстановлюючих документів.

Згідно статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Таким чином, повноваження щодо розпорядження спірною земельною ділянкою здійснює Харківська міська рада Харківської області, яка є позивачем по даній справі.

Згідно статті 80 Земельного кодексу України суб'єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування - на землі комунальної власності. Відповідно до статті 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

Відповідно до частини 1 статті 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

На підставі частини 2 статті 125 Земельного кодексу України, право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону - частина 2 статті 126 Земельного кодексу України.

Як свідчать матеріали справи відповідачем заходи, щодо оформлення земельної ділянки не проведені, договір оренди на момент проведення перевірки не укладений, державний акт на право власності не отриманий, земельна ділянка не звільнена.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач на момент проведення перевірки використовував земельну ділянку площею 2,1913 га по вул. Сохора, 1 у м. Харкові без належним чином оформлених документів, право користування вищезазначеною земельною ділянкою Приватним акціонерним товариством "Харківтрансбуд" не оформлено, чим порушено вимоги статей 125, 126 Земельного кодексу України.

Згідно пункту 3.4. Пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" у разі встановлення факту правомірного набуття особою права на нерухоме майно за наявності у попереднього власника належно оформленого права на земельну ділянку, на якій воно розміщене, необхідно враховувати, що така особа набула права на відповідну земельну ділянку.

З виникненням прав власності на будівлю чи споруду у юридичної особи виникає право одержати земельну ділянку в користування, а розглянути таке питання та прийняти відповідне рішення в строки, встановлені законом, зобов'язаний відповідний повноважний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. Тому відсутність у такої особи переоформлених на її ім'я правовстановлюючих документів на земельну ділянку не може кваліфікуватися як самовільне зайняття земельної ділянки.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги, що нерухоме майно, розташоване на спірній земельній ділянці зареєстроване за відповідачем на праві власності, суд приходить до висновку, що предметом даного спору є саме стягнення збитків за використання земельної без правовстановлюючих документів, а не за самовільне зайняття земельної ділянки, що є різними підставами для такого стягнення та у даному випадку застосуванню підлягає "Порядок визначення та відшкодування Харківській міській раді збитків, заподіяних внаслідок невикористання земельних ділянок, самовільного зайняття земельних ділянок та використання земельних ділянок з порушенням законодавства про плату на землю", затверджений рішенням Харківської міської ради № 130/09 від 24 червня 2009 року.

Факт використання ділянки за відсутності договору оренди підтверджується матеріалами справи (актами перевірки дотримання вимог земельного законодавства, актом обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки від 12 жовтня 2012 року № 3310/12, іншими доказами, наявними в матеріалах справи).

Відповідно до статті 1213 Цивільного кодексу України наслідком безпідставного набуття майна, яке неможливо повернути, - є відшкодування його вартості.

Статтею 189 Земельного кодексу України передбачено, що самоврядний контроль за використанням та охороною земель здійснюється сільськими, міськими, районними та обласними радами.

Рішенням Харківської міської ради від 24 листопада 2010 року № 07/10 "Про затвердження положень виконавчих органів Харківської міської ради 6 скликання" затверджено Положення про управління земельних відносин Харківської міської ради.

Згідно пункту 3.1. цього Положення метою діяльності Управління є регулювання земельних відносин для забезпечення прав на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад тощо, раціонального використання та охорони земель, забезпечення реалізації повноважень міської ради в галузі земельних відносин та реалізація повноважень виконавчих органів міської ради.

Відповідно до пункту 4.1. управління відповідно до покладених на нього завдань здійснює, зокрема, наступні повноваження: підготовка спільно з іншими виконавчими органами міської ради пропозицій про надання земельних ділянок у власність або користування громадянам та юридичним особам; здійснення заходів з роз'яснення юридичним та фізичним особам питань щодо порядку оформлення права власності або користування на земельні ділянки для експлуатації об'єктів містобудування; виявлення земель, що використовуються не за цільовим призначенням та з порушенням вимог земельного законодавства; підготовка пропозицій щодо плати за землю, виконання розрахунку орендної плати для оформлення договорів оренди землі; оформлення договорів оренди землі; здійснення інших функцій, що випливають з покладених на управління завдань.

За таких обставин форми документів, передбачених у Положенні встановлюються управлінням земельних відносин Харківської міської ради. Типовий акт обстеження земельної ділянки був затверджений наказом Департаменту містобудування, архітектури та земельних відносин від 23 жовтня 2008 року №377к.

Таким чином, при складанні акту обстеження земельної ділянки посадовими особами відділу самоврядного контролю за використання та охороною земель не передбачається участь або присутність іншої сторони.

Згідно пункту 1.4. рішення 14 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 04 липня 2007 року № 146/07 "Про внесення змін до рішення 22 сесії Харківської міської ради 4 скликання від 23 червня 2004 року № 87/04 "Про затвердження Положення про самоврядний контроль за використанням та охороною земель у м. Харкові" основними завданнями самоврядного контролю за використанням та охороною земель є запобігання порушенням законодавства України у сфері використання та охорони земель, своєчасне виявлення таких порушень та вжиття відповідних заходів щодо їх усунення.

Відповідно до розділу 3 Положення про самоврядний контроль за використанням та охороною земель у м. Харкові, затвердженого рішенням 2 сесії Харківської міської ради 4 скликання від 23 червня 2004 року № 87/04 посадові особи відділу самоврядного контролю за використанням та охороною земель мають право обстежувати земельні ділянки, передбачені пунктом 1.2. цього Положення, щодо дотримання умов їх використання та охорони відповідно до чинного законодавства України та укладених договорів оренди (тимчасового користування, тимчасового користування на умовах оренди). Складати Акти обстеження стану та дотримання умов використання земельних ділянок та за фактом виявлення порушень законодавства подавати матеріали до відповідних державних органів для вжиття необхідних заходів та притягнення винних осіб до відповідальності відповідно до закону.

Так, за результатами проведеної перевірки складено акт обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки по вул. Сохора, 1 у м. Харкові № 3310/12, відповідно до якого встановлено, що станом на 12 жовтня 2012 року вищевказана земельна ділянка загальною площею 2,1913 га. використовується Приватним акціонерним товариством "Харківтрансбуд" без правовстановлюючих документів, що є порушенням положень статтей 125, 126 Земельного кодексу України.

Акт обстеження земельної ділянки, складений уповноваженими на те посадовими особами відділу самоврядного контролю за використанням та охороною земель, відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України та статтей 58, 59 Цивільного процесуального кодексу України є належним та допустимим доказом по справі, оскільки виготовлений компетентним органом відповідно до вимог чинного законодавства.

Таким чином матеріалами справи підтверджено, що право власності або користування спірною земельною ділянкою Приватним акціонерним товариством "Харківтрансбуд" у встановленому законодавством порядку не оформлено та не зареєстровано.

Згідно статті 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним.

Відповідно до статті 269 Податкового кодексу України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Згідно статті 288 цього Кодексу підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Статтею 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Порядок визначення вартості безпідставного користування земельною ділянкою визначено Рішенням Харківської міської ради від 24 червня 2009 року №130/09, яким затверджено "Порядок визначення та відшкодування Харківській міській раді збитків, заподіяних внаслідок невикористання земельних ділянок, самовільного зайняття земельних ділянок та використання земельних ділянок з порушенням законодавства про плату на землю" (надалі - Порядок).

Відповідно до пункту 5.1. Порядку нарахування збитків проводиться у випадку не оформлення документу, що посвідчує право користування земельною ділянкою у строк, встановлений рішенням Харківської міської ради про надання або поновлення права оренди земельної ділянки, збитки визначаються після закінчення строку, встановленого в рішенні Харківської міської ради для оформлення документу, що підтверджує право користування земельною ділянкою.

Згідно пункту 5.4 даного Порядку, відшкодування збитків проводиться за період використання землі з порушенням земельного законодавства у розмірі орендної плати за землю, яку власник землі (Харківська міська рада) міг би отримати при належному виконанні (дотриманні) землекористувачем вимог земельного законодавства.

Відповідно до Акту про визначення збитків від 17 жовтня 2012 року № 279, затвердженого рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 17 жовтня 2012 року № 641, неодержаний міською радою дохід за використання Приватним акціонерним товариством "Харківтрансбуд" земельної ділянки, яка розташована за адресою: вул. Сохора, 1 у м. Харків площею 2,1913 га. складає 717721,80 грн.

Згідно статті 156 Земельного кодексу України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Статтею 157 Земельного кодексу України передбачено, що відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, серед іншого, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, а згідно статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди), є зобов'язання, які виникають з договорів та інших правочинів або внаслідок завдання шкоди (позадоговірна шкода).

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Положеннями статті 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, підставою для стягнення збитків є наявність в діях заподіювача шкоди складу цивільно-правової відповідальності: протиправність поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди, прямий причинний зв'язок між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та шкодою, наявність вини.

Згідно статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

В даному разі, обставини справи свідчать про наявність протиправної поведінки відповідача у вигляді використання спірної земельної ділянки без правовстановлювальних документів в порушення вимог статей 125, 126 Земельного кодексу України та його вина підтверджується в сукупності наведеними вище матеріалами.

Причинний зв'язок полягає в неотриманні позивачем доходу - орендної плати, який він отримав би в разі оформлення відповідачем згідно з вимогами статей 125,126 Земельного кодексу України правовстановлювального документу на спірну земельну ділянку - договору оренди землі.

Збитками в даному разі слід розуміти неодержаний прибуток (упущену вигоду). Неодержаний прибуток - це розрахункова величина втрати очікуваного приросту в майні, що базується на даних бухгалтерського та податкового обліку, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання певних грошових сум чи інших цінностей, якщо інший учасник відносин у сфері господарювання не допустив би правопорушення.

Розмір збитків визначено на підставі нормативно-правових актів локальної дії, прийнятих Харківською міською радою на підставі пункту 5.4 Порядку № 130/09, яким визначено, що відшкодування збитків проводиться за період використання землі з порушенням земельного законодавства у розмірі орендної плати за землю, яку власник землі (міська рада) міг би отримати при належному виконанні (дотриманні) землекористувачем вимог земельного законодавства.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги прокурора та позивача є обґрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Отже, судовий збір у розмірі 14354,43 грн. покладається на відповідача з вини якого спір доведено до суду.

На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 80, 83, 116, 124-126, 156, 157 Земельного кодексу України, статтею 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", статтями 11, 16, 1166, 1213 Цивільного кодексу України, статтями 174, 225 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 44, 49, 66, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні заяви прокурора про вжиття заходів щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на об*єкти нерухомого майна та заборони відповідачу вчиняти будь-які дії щодо відчуження.

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Харківтрансбуд" (61080, м. Харків, вул. Естакадна, 1, код ЄДРПОУ 01380430) на користь Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243, розрахунковий рахунок 31412544700002 в УДК у м. Харкові, ГУДКСУ у Харківській області, код ЄДРПОУ 24134490, Банк ГУДКСУ у Харківській області, МФО 851011, код платежу 24060300) 717721,80 грн. збитків.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Харківтрансбуд" (61080, м. Харків, вул. Естакадна, 1 код ЄДРПОУ 01380430) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби у Дзержинському районі м. Харкова, вул. Бакуліна, 18, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувач - Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) 14354,43 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 14.06.2013 р.

Суддя Хотенець П.В.