Рішення № 31881034, 12.06.2013, Господарський суд Донецької області

Господарський суд Д онецької області

83048, м. Донецьк, вул. Артема, 157 тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.06.2013 Справа № 905/2675/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Сажневої М.В., розглянувши матеріали справи

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Параллель-М ЛТД"до Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради "Донелектроавтотранс" простягнення заборгованості за участю представників:

від позивачаЖамойда С.О. - представник за довіреністювід відповідачаБатозська Я.О. - представник за довіреністю

Рішення прийняте 12.06.2013, оскільки 11.06.2013 у судовому засіданні оголошувалась перерва відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Параллель-М ЛТД" про стягнення з Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради "Донелектроавтотранс" заборгованості за поставлені нафтопродукти у розмірі 9 612 977,10 грн., пені у розмірі 637 420,22 грн., 3% річних у розмірі 256 379,46 грн., інфляційних втрат у розмірі 100 359,12 грн.

Під час розгляду справи позивач неодноразово уточнював позовні вимоги, у зв'язку з частковою поступовою сплатою відповідачем основного боргу та збільшенням розміру пені і 3% річних.

Згідно заяви про уточнення позовних вимог, поданої 12.06.2013, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 707 418,98 грн., 3% річних у розмірі 284 336,34 грн. та інфляційні втрати у розмірі 100 359,12 грн.

Позовні вимоги розглядаються в редакції заяви про уточнення позовних вимог, поданої 12.06.2013.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконав зобов'язання за договором № 120015/12 про закупівлю нафтопродуктів від 03.04.2012 щодо здійснення повної та своєчасної оплати отриманого палива, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача пеню, 3% річних та інфляційні втрати.

Відповідач у відзивах на позовну заяву зазначав, що причиною несвоєчасної оплати отриманого палива стало несвоєчасне та неповне фінансування підприємства у вигляді компенсації за перевезення громадян, які мають право пільгового проїзду, з державного бюджету. Відзначив, що вважає розрахунок 3% річних та інфляційних втрат вірним, просив зменшити розмір стягуваної пені на 50%.

Представники сторін клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у зв'язку з чим розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд Донецької області

В С Т А Н О В И В:

03.04.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Паралель М-ЛТД" (учасник, позивач) та Комунальним комерційним підприємством Донецької міської ради "Донелектроавтотранс" (замовник, відповідач) укладено договір № 120015/12 про закупівлю нафтопродуктів (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору учасник зобов'язується у 2012 році поставити замовникові товари, зазначені в специфікації (Додаток № 1), а замовник - прийняти та оплатити такі товари. Під постачанням товару слід розуміти здійснення учасником заправок паливом автомобіля/ей, автобуса/ів замовника відповідно до Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 № 1442, з використанням паливних карт і талонів впродовж дії цього договору.

Згідно з п. 10.1 Договору, він набирає чинності з дати підписання та діє до 31 грудня 2012 року, а в частині розрахунків - до повного виконання взятих на себе сторонами зобов'язань за договором.

Пунктом 1.2 Договору визначено найменування (асортимент) товару: код 23.20.1 - продукти нафтоперероблення рідкі: (бензин А-76 (80) або еквівалент, бензин А-92 або еквівалент (А-92 PERFEKT), бензин підвищеної якості А-95 або еквівалент (PERFEKT 95), дизельне паливо підвищеної якості або еквівалент (PERFEKT DIESEL). Кількість товару: (бензин А-76 (80) - 220 000 л), (бензин А-95 - 8 000 л), (бензин А-92 PERFEKT - 18 600 л), (бензин PERFEKT 95 - 21 700 л), (дизельне паливо PERFEKT DIESEL - 5 200 000 л).

Пунктами 3.1, 3.2 Договору передбачено, що ціна цього Договору становить 64 516 680,00 грн., у тому числі ПДВ 20%. Ціна цього Договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін.

В розділі 5 Договору сторони визначили умови поставки та приймання товару.

На виконання умов Договору позивач у періоді з квітня по грудень 2012 року поставив відповідачу нафтопродукти на загальну суму 34 544 356,27 грн., що підтверджується видатковими накладними, які містяться в матеріалах справи.

Отримання відповідачем товару, зазначеного у вищевказаних видаткових накладних, підтверджується підписами його представників на зазначених накладних та довіреностями, виданими відповідачем на отримання товару від позивача, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

Згідно з п. 4.1. Договору, розрахунки за поставлений товар здійснюються замовником у наступному порядку:

- оплата товару по виданим замовникові талонам здійснюється замовником не пізніше 30 календарних днів з дати підписання видаткової накладної на товар (дата підписання збігається з датою її формування).

- оплата товару, отриманого замовником з використанням паливних карт, здійснюється замовником не пізніше 30 календарних днів від дати формування видаткової накладної, що в ній безпосередньо зазначена. Обов'язок по отриманню відповідного рахунку і видаткової накладної у учасника покладається на замовника.

Частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що зобов'язання сторін виникли в порядку статті 11 Цивільного кодексу України з дій юридичних осіб, які в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують зазначені права та обов'язки, а укладений між ними правочин за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу та підпадає під правове регулювання норм статей 655-697 Цивільного кодексу України.

До виконання господарських договорів застосовується відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, встановлених цим Кодексом, що передбачено приписами другого абзацу пункту першого статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У статті 692 Цивільного кодексу України зазначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частина 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Судом встановлено, що позивач свої зобов'язання за Договором виконав належним чином, а саме у період з 03.04.2012 по 31.12.2012 поставив відповідачу нафтопродукти на загальну суму 34 544 356,27 грн., що підтверджується матеріалами справи, у тому числі видатковими накладними, в яких міститься підпис представника відповідача про отримання. Довіреності на особу, яка підписала видаткові накладні від імені відповідача, містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Посилаючись на несвоєчасну оплату відповідачем поставленого товару, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 707 418,98 грн., 3% річних у розмірі 284 336,34 грн., інфляційні втрати у розмірі 100 359,12 грн.

Матеріалами справи підтверджується факт несвоєчасної оплати відповідачем отриманого протягом квітня-грудня 2012 року товару.

Відповідачем не заперечується факт прострочення оплати вартості отриманого у вищезазначений період товару.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Належних доказів на підтвердження здійснення своєчасної оплати отриманого товару за Договором № 120015/12 від 03.04.2012 відповідачем суду не надано.

Щодо посилання відповідача на важке фінансово-економічне становище, то суд відзначає, що відсутність коштів у відповідача не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення грошового зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (ст. 218 Господарського кодексу України).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Сторонами в п. 7.3 Договору погоджено, що за порушення термінів оплати з вини замовника останній сплачує учаснику пеню із розрахунку одної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від вартості не сплаченого/своєчасно не сплаченого товару, за кожен день прострочення оплати за рахунок коштів підприємства.

З огляду на те, що відповідач взяті на себе зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати отриманого товару виконав неналежним чином, відповідальність відповідача у вигляді пені за прострочення зобов'язання передбачена Договором, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення пені з відповідача.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок пені, у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що вказаний розрахунок здійснено арифметично вірно та у відповідності до вимог чинного законодавства.

У додатковому відзиві від 11.06.2013 на позовну заяву відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру пені на 50%. Клопотання мотивовано важким матеріальним становищем підприємства відповідача, наявністю заборгованості Державного бюджету перед відповідачем щодо компенсації за перевезення громадян, які мають право пільгового проїзду. На підтвердження викладених у клопотанні обставин відповідачем надано копії актів звіряння про нараховані суми щодо компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян електротранспортом та автотранспортом та розрахунків за надані послуги ККП ДМР "Донелектроавтотранс" станом на 01.02.2013, на 01.03.2013, на 01.04.2013 та на 01.05.2013, а також копію балансу (звіту про фінансовий стан) на 31.03.2013.

Позивач проти вказаного клопотання заперечив.

Відповідно до приписів п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд має право у виняткових випадках зменшити розмір пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно зі ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду за наявності обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги доводи клопотання відповідача, а також враховуючи здійснення відповідачем повної оплати поставлених нафтопродуктів та майнові інтереси обох сторін, користуючись правом на зменшення розміру неустойки, наданим суду ст. 233 Господарського кодексу України, ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе задовольнити клопотання відповідача частково та зменшити розмір пені на 20% до 565 935,18 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання з оплати отриманих нафтопродуктів на користь позивача встановлений судом та по суті відповідачем не спростований, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню за розрахунком позивача перевіреним судом та неоспореним відповідачем.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу в порядку, що передбачений ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

В абз. 2 п. 4.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013 зазначено, якщо зменшення позивачем розміру позовних вимог пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині покладається на відповідача.

Аналогічне роз'яснення міститься і в абз. 5 п. 4.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011.

Крім того, в п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 роз'яснено, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки, а тому, судовий збір в частині вимог про стягнення пені покладається на відповідача.

Враховуючи вищезазначене, оскільки позивачем було зменшено розмір позовних вимог, у зв'язку зі сплатою відповідачем суми основного боргу після звернення позивача з позовом до суду, судовий збір у повному обсязі покладається на відповідача та підлягає стягненню на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради "Донелектроавтотранс" (83086, м. Донецьк, вул. Донецька, 39, ідентифікаційний код 03328250, з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Паралель-М ЛТД" (83045, м. Донецьк, вул. Олімпієва, 2-Б, ідентифікаційний код 24316073) пеню у розмірі 565 935 (п'ятсот шістдесят п'ять тисяч дев'ятсот тридцять п'ять) грн. 18 коп., 3% річних у розмірі 284 336 (двісті вісімдесят чотири тисячі триста тридцять шість) грн. 34 коп., інфляційні втрати у розмірі 100 359 (сто тисяч триста п'ятдесят дев'ять) грн. 12 коп. та судовий збір у розмірі 68 820 (шістдесят вісім тисяч вісімсот двадцять) грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складення повного рішення 17.06.2012.

Суддя М.В. Сажнева