Рішення № 31880973, 13.06.2013, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.06.2013 р. Справа №917/737/13

за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго", вул. Комарова, 2а, м. Полтава, 36008

до Комунального підприємства "Видавництво "Полтавський літератор", вул. Пушкіна, 115, м. Полтава, 36014

про стягнення 9 876,79 грн.

Суддя Сірош Д. М.

Представники:

від позивача: Міняйло Г. Ю. довір. № 19-14/8 від 02.01.2013 р.

від відповідача: Літвін Н. О., довір. № 6/06-01 від 06.06.13 р.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до вимог ст. 85 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ: Розглядається позовна заява Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" про стягнення з відповідача заборгованості по договору на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води № 3255 від 01.10.2011 р. в сумі 9 876,79 грн., з яких: 6 726,77 грн. основного боргу, 3 114,29 грн. пені, 25,54 грн. - 3% річних, 10,19 грн. інфляційних.

06.06.2013 р. позивач подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 14 564,13 грн. заборгованості, з яких: 8 927,30 грн. основного боргу, 5 569,11 грн. пені, 45,67 грн. - 3% річних, 22,05 грн. інфляційних за період з 01.10.2012 р. по 28.02.2013 р.

Суд приймає до розгляду вказану заяву.

Відповідач у відзиві на позовну заяву визнав позов та просить суд зменшити суму пені на 50%.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив:

01.10.2011 р. між Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства "Полтаватеплоенерго" та Комунальним підприємством "Видавництво "Полтавський літератор" було укладено договір № 3255 на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води.

Згідно з п. 1 вказаного договору теплопостачальна організація (позивач у справі) бере на себе зобов'язання постачати споживачеві (відповідач у справі) теплову енергію у вигляді гарячої води з метою забезпечення опалення приміщень Споживача до межі розподілу будівлі по пров. Шкільному, 4 в м. Полтаві.

Сторони у п. 26 зазначеного договору дійшли домовленості, що його укладено на період з 01.10.2011 р. по 31.12.2015 р.

Відповідно до п. 18 договору, Споживач зобов'язується проводити оплату за опалення після пред'явлення рахунку на оплату в строк до 30 числа поточного місяця, кінцевий розрахунок до 15 числа місяця на ступного за розрахунковим.

Приписами ст. 530 ЦК України, зокрема, ч. 1 визначено, що якщо у зобов'язанні строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В порушення взятих на себе зобов'язань за договором, відповідач проводив розрахунки за спожиту теплову енергію за період жовтень 2012 року - лютий 2013 року з порушенням строків оплати.

Так, за період з 01.10.2012 р. по 28.02.2013 р. у відповідача утворилась заборгованість в сумі 14 564,13 грн.

Саме вказану суму основного боргу позивач просить суд стягнути з відповідача.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 174 ГК України підставою виникнення господарських зобов'язань є, зокрема, господарські договори та інші угоди, передбачені законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, в установлений строк, відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, крім передбачених законом випадків.

Наданими до матеріалів справи доказами підтверджується наявності у відповідача заборгованості в сумі 8 927,30 грн. за поставлену теплову енергію.

Крім того, відповідачем не заперечується наявність перед позивачем заборгованості в розмірі 8 927,30 грн.

З урахуванням вищенаведеного позовні вимоги про стягнення з відповідача 8 927,30 грн. основного боргу є правомірними та обґрунтованими, внаслідок чого підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ст. ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В зв'язку з неналежним виконанням умов договору на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води за № 3255 від 01.10.2011 р. позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 5 569,11 грн.

Відповідно до ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором.

Частиною 2 ст. 217 ГК України встановлено, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Водночас, до штрафних санкцій ст. 230 ГК України відносить господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України № 686 - ХІV від 20.05.1999 року "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання при будинкових територій" (із змінами і доповненнями) та п. 20 договору споживачі за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню у розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100% загальної суми боргу.

Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань, відповідно до ст.ст. 546, 549 ЦК України та ст. 199 ГК України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.

У відзиві та в засіданні представник відповідача заявив клопотання про зменшення нарахованого розміру пені на 50%.

Суд вважає за необхідне зменшити визначений до стягнення розмір пені з огляду на наступне:

Частина 1 ст. 550 ЦК України встановлює загальне правило про те, що кредитор має право на стягнення неустойки у всіх випадках порушення боржником зобов'язання, незалежно від того, виникли чи ні у зв'язку з цим порушенням збитки на стороні кредитора. Проте, частина 3 статті 551 ЦК України передбачає можливість зменшення за рішенням суду розмір неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Положенням пункту 1 ст. 233 ГК України також встановлено право суду на зменшення розміру санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

У пункті 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 № 18, передбачено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки (абзац 4 пункту 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 р. № 18).

Суд приймає до уваги, що підприємство відповідача є комунальним, заснованим на майні територіальних громад області.

Також, суд враховує збитковість підприємства; наявність заборгованості перед Пенсійним фондом; неможливість перерахування коштів на погашення боргу, у зв'язку з накладенням арешту на кошти боржника Київським відділом ДВС Полтавського МУЮ (копія постанови про арешт коштів боржника в матеріалах справи); відсутність заперечень щодо зменшення розміру пені, та вважає за можливе задовольнити клопотання у повному обсязі та зменшити розмір, нарахованої пені, на 50% - до 2 784,56 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, повинен на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредиторів від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримання ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки за порушення виконання зобов'язання.

З огляду на вищевикладене, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення 22,05 грн. інфляційних та 45,67 грн. - 3 % річних за період з 01.10.2011 р. по 28.02.2013 р.

Позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Керуючись ст. ст. 32-33, 43, 49, п. 3 ст. 83, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Видавництво "Полтавський літератор" (вул. Пушкіна, 115, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 13960026, р/р 26002170244067 ПРУ КБ "Приватбанк", МФО 331401) на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (вул. Комарова, 2а, м. Полтава, 36008, р/рахунок № 260007148 АК "Полтава-банк", МФО 331489, код ЄДРПОУ 03338030) - 8927,30 грн. основного боргу, 2784,56 грн. пені, 45,67 грн. - 3% річних, 22,05 грн. інфляційних, 1720,50 грн. судового боргу.

3. В стягненні пені в розмірі 2 784,56 грн. в позові відмовити.

Суддя Сірош Д. М.

Повне рішення складено: 18.06.2013 р.