Рішення № 31880934, 17.06.2013, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12 червня 2013 р. Справа № 903/503/13

Господарський суд Волинської області у складі:

головуючого судді - Гарбара Ігоря Олексійовича

секретар судового засідання - Шевчук Світлана Анатоліївна

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні господарського суду Волинської області справу за позовом комунального підприємства "Нововолинськтеплокомуненерго" Житлово-комунального об'єднання Нововолинської міської ради до фізичної особи-підприємця Ткачука Івана Петровича про стягнення 11 714,58 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Бондар Л.М. - представник (дов. № 206/-03 від 31.05.2013 р.)

від відповідача: н/з

В судовому засіданні 12.06.2013 р. у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ: комунальне підприємство "Нововолинськтеплокомуненерго" Житлово-комунального об'єднання Нововолинської міської ради звернулось в суд з позовом до фізичної особи-підприємця Ткачука Івана Петровича про стягнення 11 714,58 грн.

Ухвалою господарського суду від 20.05.2013 р. за вказаним позовом було порушено провадження у справі та призначено розгляд останньої в судовому засіданні.

Представник позивача в судовому засіданні подав витребувані ухвалою суду документи.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Ухвала суду повернулась з відміткою пошти: "За закінченням терміну зберігання".

Варто зазначити, що до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій (п. 19 інформаційного листа Вищого господарського суду від 13.08.2008 р., № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року").

Крім того, відповідно до п. 4 інформаційного листа від 02.06.2006 N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням приписів ст. 64 ГПК України, вважається, що ухвала суду від 20.05.2013 р. вручена відповідачу належним чином. При цьому суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні за відсутністю представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та з огляду на встановлений статтею 69 ГПК України строк вирішення спору.

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Нововолинськтеплокомуненерго" Житлово-комунального об'єднання Нововолинської міської ради звернулось в суд з позовом до фізичної особи-підприємця Ткачука Івана Петровича про стягнення 11 714,58 грн.

Позов мотивувало тим, що 01.09.2008 р. між сторонами було укладено договір № 129 на відпуск теплової енергії.

Позивач зазначає, що умови договору виконав належним чином, теплова енергія подавалась відповідно до графіку зовнішніх температур. Відповідач у визначені терміни оплату не здійснював, внаслідок чого виникла дебіторська заборгованість в сумі 11 173,98 грн.

Вказує, що за період з 25.10.2011 р. по 10.05.2013 р. відповідач не здійснював проплат, тому позивач нарахував 200,90 грн. пені за період з 25.11.2012 р. по 10.05.2013 р., 75,27 грн. суми індексу інфляції за період з жовтня 2011 року по 30 квітня 2013 року та 264,43 грн. 3% річних. Всього позивач просить суд стягнути з відповідача 11 714,58 грн. боргу.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази в справі, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 01.09.20008 р. між Комунальним підприємством "Нововолинськтеплокомуненерго" та фізичною особою-підприємцем Ткачуком І. П. було укладено договір № 129 на відпуск теплової енергії (а.с.12-13).

Відповідно до п. 1 договору, виконавець (позивач) зобов'язується відпускати споживачу (відповідачу) теплову енергію на опалення приміщень та для підігріву води.

Позивач належним чином виконав взяті на себе зобов'язання згідно договору. вчасно та в повному обсязі подавав теплову енергію, що підтверджується довідкою № 241/-01 від 15.05.2013 р. (а.с. 17).

Згідно п. 2 договору споживач зобов'язується своєчасно здійснювати оплату за користування цими послугами на умовах даного договору.

Всупереч вимогам договору, як встановлено в судовому засіданні зі слів представника позивач, відповідач у визначені терміни оплату не здійснював, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 11 173,98 грн. Дана сума підставна та підлягає до стягнення з відповідача в повному обсязі.

Відповідно до п. 11. виконавець має право у разі порушення споживач терміну внесення платежів, стягувати пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

Як вбачається із матеріалів справ, зокрема розрахунку позивача, останній нарахував відповідачу 200,90 грн. пені, 75,27 грн. суми індексу інфляції, 264,43 грн. 3% річних (а.с. 7-10).

Методика та періоди нарахування відповідачу 200,90 грн. пені, 75,27 грн. суми індексу інфляції, 264,43 грн. 3% річних перевірені судом.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з договору. Між сторонами зобов'язання виникли з договору № 129 від 01.09.2008 р.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України). За своєю правовою природою договір є правочином. Водночас, договір є й основною підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (ст. 11 ЦК України). Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори) (ст. 202 ЦК України).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Стаття 599 ЦК України, ч. 1 ст. 202 ГК України визначають, що зобов'язання припиняється його належним виконанням.

Таким чином, виходячи зі змісту вищевказаної норми закону, та матеріалів справи вбачається, що відповідач не виконав взяті на себе договірні зобов'язання за договором, а відтак зобов'язання відповідача по сплаті ним боргу не є припиненим.

З положень ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 193 ГК України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань або їх зміна не допускається.

Згідно ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, враховуючи не належне виконання взятих на себе зобов'язань відповідачем, позовні вимоги підлягають до задоволення повністю в сумі 11 714,58 грн. з них: 11 173,98 грн. основного боргу, 200,90 грн. пені, 75,27 грн. суми індексу інфляції та 264,43 грн. 3% річних.

Оскільки, спір до суду доведений з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 1720,50 грн. згідно ст. 49 ГПК України слід покласти на нього.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України та на підставі ст.ст. 174, 173, 193, ч. 1 ст. 202, ч. 2 ст. 218, ч. 1 ст. 230, Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 626, 627, 629, 509 Цивільного кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця Ткачука Івана Петровича (5-ий Мікрорайон Б 8, м. Нововолинськ, код 2162316110) на користь комунального підприємства "Нововолинськтеплокомуненерго" Житлово-комунального об'єднання Нововолинської міської ради (вул. Св. Володимира, 3, м. Нововолинськ, код 00185382) 11 714 (одинадцять тисяч сімсот чотирнадцять грн.) 58 коп. боргу з них: 11 173,98 грн. основного боргу, 75,25 грн. суми індексу інфляції, 264,43 грн. 3% річних, 200,90 грн. пені та та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять грн.) 50 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається через господарський суд Волинської області до Рівненського апеляційного господарського суду протягом 10 днів з моменту підписання повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено

17.06.13

Суддя І. О. Гарбар