Постанова № 31880913, 03.06.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03 червня 2013 року 16 год. 51 хв. № 826/6138/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Данилишина В.М., при секретарі судового засідання Стадницькій Ю.Є., за участю представників позивача та відповідача, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Узавто-Одеса" до державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування рішення відповідача.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (також далі - КАС України) у судовому засіданні 03 червня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 25 квітня 2013 року надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "Узавто-Одеса" (також далі - позивач) до державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби (також далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 28 грудня 2012 року № 0066772250 (також далі - оскаржуване рішення).

В обґрунтування позову представник позивача зазначила, що оскаржуване рішення складено відповідачем безпідставно, у зв'язку з чим є протиправним та підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 29 квітня 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

У ході судового розгляду справи представник позивача позов підтримав та просив задовольнити його повністю.

Представники відповідача позов не визнали та просили відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду у судовому засіданні 17 травня 2013 року. Пояснили, що оскаржуване рішення є правомірним, оскільки складено відповідачем у зв'язку із виявленням у ході перевірки позивача порушень ним податкового законодавства.

Оцінивши докази, які є у праві, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем у період із 15 листопада по 05 грудня 2012 року проведено перевірку позивача, за результатами якої 12 грудня 2012 року складено акт № 620/22-511/33787547 про результати планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період із 01 жовтня 2009 року по 30 вересня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період із 01 жовтня 2009 року по 30 вересня 2012 року (також далі - акт перевірки), відповідно до висновків якого, позивачем занижено податок на прибуток у загальному розмірі 1844416,00 грн., у тому числі за: І квартал 2011 року - 1390467,00 грн.; ІІ-IV квартал 2011 року - 453949,00 грн., чим порушено підпункт 7.3.1 п. 7.3 ст. 7, п. 11.3 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (також далі - Закон), підпункт 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 138.1, підпункт 138.5.1 п. 138.5 ст. 138, підпункт 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (також далі - ПК України).

На підставі акту перевірки, 28 грудня 2012 року складено оскаржуване рішення, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання у розмірі 1844416,00 грн. та у розмірі 01,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд не погоджується з доводами представників позивача щодо наявності підстав для визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення, виходячи з аналізу наявних у матеріалах справи доказів та наступних положень і обставин.

Так, згідно з підпунктом 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, підпунктом 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що у зв'язку із не включенням позивачем до валового доходу коштів у розмірі 5561870,00 грн., отриманих від проваджу товарів (робіт, послуг) за договором поставки автомобілів від 01 березня 2011 року № UzO-03/2011-001-АТ, позивачем занижено податок на прибуток за І квартал 2011 року у розмірі 1390467,00 грн. (5561870,00 грн. - 25 % (ставка податку на прибуток).

У ході судового розгляду справи представник позивача стверджував, що викладений висновок відповідача є безпідставним, оскільки кошти у розмірі 2780175,00 грн. позивачем повернуто "Armuba Trading" LLC, у зв'язку з чим отриманий дохід позивача за І квартал 2011 року склав 2781695,00 грн. (5561870,00 грн. - 2780175,00 грн.), який позивачем включено до валового доходу за І квартал 2011 року.

Представники відповідача з викладеними твердженнями не погодились та зазначили, що позивачем протиправно не включено до валового доходу авансовий платіж у розмірі 5561870,00 грн., отриманий від "Armuba Trading" LLC,.

У ході проведення перевірки виявлено, що згідно з карткою бухгалтерського рахунку 312, на поточний рахунок позивача в іноземній валюті у І кварталі 2011 року перераховано кошти у розмірі 700000,00 доларів США (5561870,00 грн.) із призначенням платежу "попередня оплата за товар", однак протягом І кварталу 2011 року поставку товару не здійснено.

Відповідно до листа позивача від 05 грудня 2012 року № 145, у І кварталі 2011 року отриманий від "Armuba Trading" LLC аванс у розмірі 2781695,00 грн. віднесено до складу доходу у податковій декларації з податку на прибуток підприємства.

Під час проведення перевірки виявлено, що позивачем у рядку 01.6 "інші доходи, крім визначених у 01.1-01.5" вказаної декларації за І квартал 2011 року відображено кошти, отримані від продажу іноземної валюти, у розмірі 2781695,00 грн., а у рядку 04.13 "інші витрати, крім визначених у 04.1-04.12" - балансову вартість іноземної валюти у розмірі 3179080,00 грн. Тобто, аванс у розмірі 5561870,00 грн., сплачений "Armuba Trading" LLC, позивачем у вказаній декларації за І квартал 2011 року не відображено.

Згідно з підпунктом 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), доходи, отримані (нараховані) платником податку в іноземній валюті у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, перераховуються в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату отримання (нарахування) таких доходів, і не підлягають перерахуванню у зв'язку зі зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду.

Стосовно нарахованого відповідачем податку на прибуток у розмірі 453949,00 грн. суд зазначає наступне.

У перевіряємому періоді позивач мав фінансово-господарські взаємовідносини із приватним підприємством "А.В.П. Тріада" (також далі - ПП "А.В.П. Тріада").

Зокрема, 08 вересня 2011 року між позивачем та ПП "А.В.П. Тріада" укладено договір поставки автозапчастин № 08/09 (також далі - договір № 08/09), за умовами якого ПП "А.В.П. Тріада" зобов'язалось за заявками позивача передати у його власність запчастини, комплектуючі та супутні матеріали до автомобілів, а позивач - прийняти та оплатити вказаний товар.

У ході перевірки відповідачем враховано обставини та висновки, викладені в акті від 30 грудня 2011 року № 16895/23-02/32820771 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП "А.В.П. Тріада" з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість за період із 01 по 30 жовтня 2011 року.

З наявної у матеріалах справи копії вказаного акту перевірки ПП "А.В.П. Тріада" вбачається, що на час проведення перевірки стан платника "9" - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням. У ПП "А.В.П. Тріада" відсутні адміністративно-господарські можливості на виконання прийнятих на себе зобов'язань, а також фактичні дії, направлені на їх виконання, що підтверджує відсутність реального здійснення ПП "А.В.П. Тріада" господарських операцій. Крім того, у ПП "А.В.П. Тріада" відсутні об'єкти оподаткування по операціях із придбання товарів (робіт, послуг) у підприємств-постачальників та по операціях із продажу таких товарів (робіт, послуг) підприємствам-покупцям у період із 01 по 31 жовтня 2011 року.

У постанові Верховного суду України від 08 вересня 2009 року у справі № 21-737во09 зазначено, що про необґрунтованість податкової вигоди може свідчити відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень та транспортних засобів.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно зі ст. 1, ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З викладених положень вбачається, що будь-які документи мають силу первинних документів тільки за умови фактичного здійснення господарської операції.

Як зазначено в інформаційному листі Вищого адміністративного суд України від 02 червня 2011 року (06 травня 2011 року) № 742/11/13-11, якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатись первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Тобто, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138, підпункту 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року (06 травня 2011 року) № 742/11/13-11 зазначено, що за відсутності факту придбання товарів (послуг) або у разі, якщо придбані товари (послуги) не призначені для використання у господарській діяльності платника податків, відповідні суми не можуть включатись до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналогічна позиція міститься в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2011 року № 1936/11/13-11.

Згідно з позицією Верховного Суду України, викладеною у відповідній постанові від 27 березня 2012 року у ході перегляду однієї з адміністративних справ, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку.

Проаналізувавши викладені положення та обставини, враховуючи при цьому факт не надання представниками позивача до суду доказів на підтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ПП "А.В.П. Тріада", хоча про необхідність їх надання судом наголошувалось у кожному судовому засіданні, суд прийшов до висновку про правомірність складання відповідачем оскаржуваного рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

За переконанням суду, у ході судового розгляду справи представники позивача не надали належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовується позов, а представники відповідача надали достатньо належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються заперечення проти позову.

На підставі викладених положень та обставин, суд прийшов до висновку, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "Узавто-Одеса" до державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування рішення відповідача є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У зв'язку з ухваленням судового рішення на користь суб'єкта владних повноважень та відсутністю з його сторони судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 7-12, 69-71, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити повністю у задоволенні товариства з обмеженою відповідальністю "Узавто-Одеса" до державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби від 28 грудня 2012 року № 0066772250.

2. Копії постанови у повному обсязі направити (вручити) сторонам у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин

Постанова у повному обсязі складена 10 червня 2013 року