Рішення № 31880875, 05.06.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.06.13 р. Справа № 914/1421/13

Господарський суд Львівської області у складі судді Р.Матвіїва, при секретарі судового засідання М.Скірі, розглянув справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ;

до відповідача: Квартирно-експлуатаційного відділу міста Львова, м. Львів;

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз», м. Львів;

про: стягнення 456 198 грн. 42 коп.

У судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: Пац В.О.- представник на підставі довіреності № 14-333 від 16.03.2012 року;

відповідача: не з'явився;

третьої особи: не з'явився.

Обставини розгляду справи. Ухвалою господарського суду від 11.04.2013 року порушено провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» про стягнення заборгованості в розмірі 456 198 грн. 42 коп. Розгляд справи призначено на 15.05.2013 року.

У судовому засіданні 15.05.2013 року представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві. Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого позов не заперечив, просив врахувати той факт, що заборгованість виникла у зв'язку із несвоєчасним надходженням коштів із Державного бюджету України, з огляду на що просить суд здійснити перерахунок штрафних санкцій. Представник третьої особи в судове засідання не з'явився. Судом відкладено розгляд справи на 05.06.2013 року.

У судовому засіданні 05.06.2013 року позивач позовні вимоги підтримав. Відповідач в судове засідання не з'явився, подав відзив на позовну заяву № 2178 від 04.06.2013 року, відповідно до якого просить суд застосувати строки спеціальної позовної давності до нарахованої позивачем пені в розмірі 21960 грн. 28 коп. Від третьої особи надійшло пояснення № 06-2858 від 05.06.2013 року по суті спору.

Відповідно до п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Від фіксації судового процесу технічними засобами представник сторони відмовся.

Представнику сторони, що брав участь у судовому засіданні, роз'яснено зміст ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України щодо його прав та обов'язків, зокрема про право заявляти відводи судді.

У судовому засіданні 05.06.2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору. Спір між сторонами виник у зв'язку з невиконанням відповідачем грошових зобов'язань. Позивач зазначає що 30.09.2011 року Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» та Квартирно-експлуатаційний відділ м.Львова уклали договір купівлі-продажу природного газу на суму 413 475 грн. 47 коп.

14.11.2012 року між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» було укладено договір про відступлення права вимоги на підставі якого Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» набуло статусу нового кредитора та отримало право вимоги стягнення основної заборгованості та всіх штрафних санкцій, інфляційних втрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням чи неналежним виконанням квартирно-експлуатаційним відділом м.Львова своїх зобов'язань за договором.

Оскільки відповідач свої зобов'язання по оплаті за договором від 30.09.2011 року не виконав, Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулось до суду із позовом про стягнення із відповідача 413475 грн. 47 коп. основного боргу, 28 939 грн. 88 коп. пені, 12 258 грн. 47 коп. 3 % річних та 1524 грн. 60 коп. втрат від інфляції.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому наявність боргу визнав, проте з розміром нарахованих штрафних санкцій не погодився.

У процесі розгляду справи суд встановив наступне. Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» від імені якого діяло Пустомитівське УЕГГ (надалі по тексту рішення - третя особа, постачальник згідно договору) та Квартирно-експлуатаційний відділ м. Львова Міністерства оборони України (надалі по тексту рішення - відповідач, покупець згідно договору) 30.09.2011 року уклали договір № ТЕ 57 Н купівлі-продажу природного газу (надалі по тексту рішення - договір), згідно з яким Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» зобов'язалося поставити покупцеві імпортований природний газ, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити природний газ в обсязі, зазначеному в п. 1.2 договору.

Відповідно до п. 3.1 договору загальна вартість договору на дату його укладення складає 413475 грн. 47 коп. з ПДВ.

На виконання умов договору позивач протягом листопада 2011 року - червня 2012 року поставляв відповідачу природний газ на суму 413 475 грн. 47 коп., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу № 1 від 30.11.2011 року, № 2 від 31.12.2011 року, № 3 від 31.01.2012 року, № 4 від 29.02.2012 року, № 5 від 31.03.2012 року, № 6 від 30.04.2012 року та № 7 від 30.06.2012 року.

Порядок розрахунків за договором змінювався, оскільки укладалися додаткові угоди до укладеного договору: від 10.10.2011 року та від 18.01.2012 року. Так, до внесення змін додатковою угодою п. 4.1 договору передбачалося, що розрахунки проводитимуться шляхом поетапної оплати. Відповідно до п. 4.6 додаткової угоди оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється відповідачем авансовими платежами та/або плановими платежами із розрахунку договірного обсягу постачання газу протягом періоду оплати відповідно до додатка 2 до договору. Відповідач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період відповідач проводить остаточний розрахунок не пізніше 5 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору щодо оплати отриманого природного газу у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 413475 грн. 47 коп., про сторони підписали акт звірки взаємних розрахунків від 29.10.2012 року (копія акту міститься в матеріалах справи).

Докази оплати чи часткової оплати вартості отриманого відповідачем природного газу в матеріалах справи відсутні.

14.11.2012 року між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (надалі по тексту рішення - позивач, новий кредитор згідно договору) та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» (первісний кредитор згідно договору) було укладено договір № 14/7004/12 про відступлення права вимоги.

Відповідно до п. 1.1. договору про відступлення права вимоги первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв на себе право вимоги до боржника первісного кредитора КЕВ м. Львова за договором на постачання природного газу № ТЕ57Н від 30.09.2011 року в сумі 413475 грн. 47 коп.

Крім передачі права вимоги оплати спожитого природного газу за зобов'язанням, зазначеним в п. 1.1 договору, до нового кредитора переходять права вимоги стягнення всіх штрафних санкцій, інфляційних втрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням чи неналежним виконанням боржником своїх зобов'язань за зазначеним вище договором (п. 1.2. договору).

Згідно з п. 2.2 названого договору право вимоги вважається переданим після фактичної передачі документів, яка оформляється актом приймання-передачі з зазначенням переліку переданих документів. Такий акт було складено та підписано сторонами договору 16.11.2012 року.

На виконання п. 2.3 договору про відступлення права вимоги Публічне акціонерне товариство «Львівгаз» направило відповідачу повідомлення про відступлення права вимоги (вих. № 06-11339/1-19 від 16.11.2012 року), яке того ж дня відповідач отримав, про що свідчить відмітка про отримання.

На підставі договору № 14/7004/12 про відступлення права вимоги від 14.11.2012 року Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулося із позовом до Квартино-експлуатаційного відділу м. Львова про стягнення заборгованої суми в розмірі 413475 грн. 47 коп., що виникла у відповідача перед Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» за договором на постачання природного газу № ТЕ57Н від 30.09.2011 року.

Дані факти матеріалами справи підтверджується, сторонами не заперечувались та документарно не спростовувались.

Дослідивши представлені суду докази, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення частково з огляду на наступне.

Як встановлено судом і не заперечується сторонами станом на 29.10.2012 року у відповідача існувала заборгованість перед позивачем за період з листопада 2011 року по червень 2012 в розмірі 413475 грн. 47 коп. за договором на постачання природного газу № ТЕ57Н від 30.09.2011 року.

14 листопада 2012 року Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» уклали договір про відступлення права вимоги № 14/7004/12.

Відповідно до ч 1. ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно зі ст. 514 названого кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Тому позивач правомірно звернувся з позовними вимогами до відповідача і має право вимагати погашення заборгованості в розмірі 413475 грн. 47 коп., що виникла з договору купівлі-продажу природного газу № ТЕ57Н від 30.09.2011 року та стягнення всіх штрафних санкцій, інфляційних втрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням чи неналежним виконанням боржником своїх зобов'язань.

Судом встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем станом на дату подання позову та розгляду справи по суті складає 413 475 грн. 47 коп.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Згідно з ч. 7 наведеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У статті 610 Цивільного кодексу України зазначається, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У своєму відзиві № 1820 від 13.05.2013 року відповідач обґрунтовує виникнення боргу тим фактом, що відповідні кошти для розрахунку з позивачем не були вчасно перераховані з державного бюджету, а Квартирно-експлуатаційний відділ м.Львова є структурним підрозділом Міністерства оборони України і його діяльність фінансується за рахунок державного бюджету.

Згідно з ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. Відповідач як юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями за договором № ТЕ 57 Н від 30.09.2011 року і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 Цивільного кодексу України відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання. Ці положення повністю кореспондуються з положеннями ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, де зазначено, що непереборною силою, тобто надзвичайними і невідворотними обставинами не вважаються, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Внаслідок наведеного суд прийшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог про стягнення основного боргу в сумі 413 475 грн. 47 коп.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснений позивачем розрахунок втрат від інфляції та 3% річних вірний з огляду на що стягненню підлягає 12258 грн. 47 коп. 3% річних та 1524 грн. 60 коп. втрат від інфляції.

Щодо нарахованої позивачем пені, то її стягнення підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Відповідно до ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до п. 7.3.1 договору № ТЕ57Н від 30.09.2011 року у разі порушення покупцем умов п. 4.1 договору, покупець зобов'язується сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) у відповідності до п.1 ч. 2 ст.258 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 223 Господарського кодексу України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вбачається із матеріалів справи позивач просить суд стягнути із відповідача пеню 28939 грн. 88 коп., нараховану за період з 21.12.2011 року по 14.02.2013 року.

Здійснивши перерахунок розміру пені суд вважає за необхідне стягнути з відповідача за прострочення виконання зобов'язання пеню в розмірі 6979 грн. 60 коп.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покласти на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

Позов задоволити частково.

Стягнути з квартирно-експлуатаційного відділу міста Львова (79016, м. Львів, вул. Шевченка, 3 А, код ЄДР 07638027) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 6, код ЄДР 20077720) 413 576 грн. 47 коп. основного боргу, 1524 грн. 60 коп. втрат від інфляції, 12258 грн. 47 коп. 3% річних, 6979 грн. 60 коп. пені та 8667 грн. 77 коп. судового збору.

У задоволенні позовних вимог про стягнення 21960 грн. 28 пені відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91 - 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складене та підписане 11.06.2013 року.

Суддя Р.Матвіїв