Рішення № 31880818, 06.06.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9091/13 06.06.13

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Сай А.С.

розглянувши справу № 910/9091/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Бетта»;

до товариства з обмеженою відповідальністю «Аптечне об'єднання «Біокон»;

про стягнення 57231,84 грн.

Представники сторін:

від позивача: Амбрас О.С., довіреність № 3 від 08.09.2012р.;

від відповідача: не з'явився.

обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Бетта» (надалі - позивач) з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Аптечне об'єднання «Біокон» (надалі - відповідач) про стягнення 57231,84 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору поставки № 363 від 15.04.2011р. у визначений строк не розрахувався за одержаний товар, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 57063,00 грн., за прострочення оплати якої нараховані пеня в сумі 140,70 грн. та 3% річних у сумі 28,14 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.05.2013р. порушено провадження у справі № 910/9091/13 та призначено її розгляд на 06.06.2013р.

Присутнім у судовому засіданні представником позивача підтримано позовні вимоги з урахуванням клопотання про зменшення позовних вимог, поданого через загальний відділ господарського суду 06.06.2013р. та згідно з яким позивач просить стягнути з відповідача 47060,76 грн. боргу, 140,70 грн. пені та 28,14 грн. річних, а також надано витребувані судом докази.

Представник відповідач в судове засідання 06.06.2013р. не з'явився, письмовий відзив на позов не подав, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі від 18.05.2013р. не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, ухвалу про порушення провадження у справі від 18.05.2013р. було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві.

Відповідачем отримано ухвалу про порушення провадження у справі від 18.05.2013р., як за юридичною, так і за фактичною адресами, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення.

Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, тому суд вважає, що у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

15.04.2011р. між позивачем (за договором - постачальник) та відповідачем (за договором - покупець) було укладено Договір поставки № 363, у відповідності до умов якого постачальник зобов'язується поставити і передавати у власність покупця партію виробів санітарно-гігєнічного призначення, які дозволені для використання в Україні, надалі товар, згідно замовлення, а покупець зобов'язується прийняти цю партію товару та оплатити на умовах договору. Найменування, асортимент, кількість та виробник партії товару додатково погоджуються сторонами в замовленні та (або) у відповідній видатковій накладній, які додаються до договору (п.п. 1.1., 1.2. договору).

Згідно з п.п. 3.1., 3.2. договору, ціна кожної партії товару, з урахуванням ПДВ, погоджується з покупцем у замовленні та (або) у відповідній видатковій накладній до договору. Загальна сума договору, з урахуванням ПДВ, (поставлених та переданих партій товару) визначається в замовленні та (або) у відповідних видаткових накладних до договору.

Пунктом 5.1. договору передбачено, що розрахунок (оплата) за поставлений товар здійснюється на підставі щомісячного звіту про залишки товару, який надається покупцем постачальнику не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним. Оплата за реалізовану частину товару здійснюється протягом 10 днів з моменту надання звіту, але не раніше 30 календарних днів з дати отримання товару.

Положеннями пункту 11.1 договору встановлено, що даний договір є безстроковим, діє на весь період взаємовідносин і набуває чинності з моменту підписання його сторонами.

Договір може бути достроково розірваний шляхом направлення за 30 календарних днів письмового повідомлення (п. 11.3. договору).

Доказів розірвання Договору поставки № 363 від 15.04.2011р. сторони суду не надали, а отже, на день розгляду справи договір є чинним.

Як встановлено судом та вбачається з наявних у справі доказів, на виконання умов договору позивачем у період з 22 травня 2012 року по 10 липня 2012 року поставлено відповідачу товар на загальну суму 53516,68 грн., згідно видаткових накладних, копії яких залучені до матеріалів справи.

Крім того, у відповідача існувала заборгованість за попередній період, що відображено в акті звірки взаємних розрахунків, підписаного сторонами станом на 19.04.2013р.

17.04.2013р. позивач надіслав на адресу відповідача вимогу про сплату заборгованості в сумі 57063,00 грн., яку відповідач задовольнив частково.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позиваем на день розгляду справи становить 47060,76 грн.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства

Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не заперечено факт отримання товару за представленими накладними та не надано доказів оплати переданого товару в повному обсязі, відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 47060,76 грн. є обґрунтованою, документально підтвердженою, а тому підлягає задоволенню.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 140,70 грн. та 3% річних у сумі 28,14 грн., які нараховані за період з 25.04.2013р. по 30.04.2013р. на суму заборгованості в розмірі 57063,00 грн., що зазначалась позивачем у грошовій вимозі, надісланій відповідачу 17.07.2013р.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до п. 7.2. договору, у випадку прострочення розрахунку за партію товару покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової стави НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996р. № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування пені, задовольняє її в сумі 140,70 грн., згідно з розрахунком, позивача, доданим до позовної заяви, який є арифметично вірним.

Крім того, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Таким чином, оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних ґрунтується на законі (ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, тому позовні вимоги позивача в частині стягнення 3% річних, підлягають задоволенню в сумі 28,14 грн., згідно розрахунку позивача, доданого до позовної заяви, який є арифметично вірним.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Аптечне об'єднання «Біокон» (04208, м. Київ, пр. Правди, 80-В; код ЄДРПОУ 34539443) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Бетта» (01014, м. Київ, вул. Струтинського, 6, код ЄДРПОУ 31405839) 47060 грн. 76 коп. - боргу, 140 грн. 70 коп. - пені, 28 грн. 14 коп. - 3 % річних, 1720 грн. 50 коп. - витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 13.06.2013 р. Суддя А.І. Привалов А.І. Привалов