Постанова № 31880573, 13.06.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13 червня 2013 року 16 год. 45 хв. № 826/5969/13-а

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Данилишин В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом приватного підприємства "Лідер-Безпека" до державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування рішення відповідача.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 23 квітня 2013 року надійшов позов приватного підприємства "Лідер-Безпека" (також далі - позивач) до державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва (також далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 05 вересня 2012 року № 0002932260 (також далі - оскаржуване рішення).

В обґрунтування позову законний представник позивача зазначив, що оскаржуване рішення складено відповідачем безпідставно, у зв'язку з чим є протиправним та підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 26 квітня 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

У ході судового розгляду справи представник позивача позов підтримав та просив задовольнити його повністю.

Представники відповідача позов не визнали та просили відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду у судовому засіданні 17 травня 2013 року. Пояснили, що оскаржуване рішення є правомірним, оскільки складене відповідачем у зв'язку із виявленням у ході перевірки позивача порушень ним податкового законодавства.

Враховуючи заявлене письмове клопотання представника позивача про розгляд справи у порядку письмового провадження від 03 червня 2013 року та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у судовому засіданні 03 червня 2013 року судом, згідно з ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (також далі - КАС України), прийнято рішення, погоджене з представниками сторін, про подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.

Відповідно до ст. 55 КАС України, судом здійснено заміну відповідача - державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва, його правонаступником - державною податковою інспекцією у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем у період із 13 по 15 серпня 2012 року проведено перевірку позивача, за результатами якої 17 серпня 2012 року складено акт № 2521/22-621-33781435 про результати невиїзної документальної перевірки позивача з питань дотримання податкового законодавства по податку на додану вартість (також далі - ПДВ) при взаємовідносинах із товариством з обмеженою відповідальністю "Кемріс" (також далі - ТОВ "Кемріс") за період із 01 по 31 серпня 2011 року (також далі - акт перевірки), згідно з висновками якого, позивачем занижено суму ПДВ за серпень 2011 року у розмірі 133333,00 грн., чим порушено п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 201.1, 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України (також далі - ПК України).

На підставі акту перевірки, 05 вересня 2012 року відповідачем складено оскаржуване рішення, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ по вітчизняних товарах у розмірі 133333,00 грн. за основним платежем та у розмірі 66666,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

За результатами розгляду заперечень та скарги в адміністративному (досудовому) порядку, висновки акту перевірки та оскаржуване рішення залишені без змін.

Суд не погоджується з доводами представників позивача щодо наявності підстав для визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення, виходячи з аналізу наявних у матеріалах справи доказів та наступних положень і обставин.

Так, відповідно до підпункту 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, підпункту 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Як з'ясовано у ході перевірки позивача та підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, 01 липня 2011 року між позивачем та ТОВ "Кемріс" укладено договір б/н про надання юридичних послуг (також далі - договір), за умовами якого ТОВ "Кемріс" зобов'язалось за дорученням позивача надати йому юридичні послуги у вигляді усних і письмових консультацій, правового аналізу договорів та інших правових документів, а також послуги з представництва інтересів позивача у державних органах, підприємствах, організаціях та перед третіми особами.

Згідно з п. 2.1 розділу 2, п. 4.1 розділу 4 договору, за наказом уповноважених осіб позивача ТОВ "Кемріс" надає послуги шляхом: підготовки проектів господарських договорів; правового аналізу та консультування з приводу укладених договорів; представництва інтересів позивача у правоохоронних та контролюючих органах, органах виконавчої влади з питань діяльності позивача; підготовки проектів листів, претензій та позовних заяв; усних та/або письмових консультацій щодо чинного законодавства.

Сума винагороди, яку позивач сплачує за виконання послуг ТОВ "Кемріс", вказується в акті виконаних робіт та підписується сторонами. Винагорода перераховується на поточний рахунок ТОВ "Кемріс".

Тобто, як вбачається зі змісту договору, на підтвердження виконання прийнятих на себе зобов'язань ТОВ "Кемріс" повинно було складати відповідні документи.

Однак, у ході судового розгляду справи з'ясовано, що таких документів позивачем до перевірки не надано. Будь-яких документів, які б підтвердили реальне надання ТОВ "Кемріс" позивачу послуг (виконання робіт), передбачених п. 2.1 розділу 2 договору, представником позивача до суду також не надано.

При цьому, у матеріалах справи містяться копії: - договору; - рахунку-фактури від 01 серпня 2011 року № 010811 на загальну суму 800000,00 грн. (у тому числі ПДВ - 133333,33 грн.); - акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31 серпня 2011 року № 300 на загальну суму 800000,00 грн. (у тому числі ПДВ - 133333,33 грн.); - податкових накладних від 16 серпня 2011 року № 170 на загальну суму 200000,00 грн. (у тому числі ПДВ - 33333,33 грн.), від 18 серпня 2011 року № 194 на загальну суму 300000,00 грн. (у тому числі ПДВ - 50000,00 грн.) та від 31 серпня 2011 року № 300 на загальну суму 300000,00 грн. (у тому числі ПДВ - 50000,00 грн.) (відповідно до п. 11 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідні положення ПК України, не підлягають реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних); - реєстру виданих та отриманих податкових накладних; - платіжних доручень; - банківських виписок по рахунку позивача.

Однак, дослідивши зміст перелічених вище документів, у суду виник сумнів щодо правдивості їх складання.

Надані представником позивача до суду копії наказів, актів, протоколів, складених у період із лютого по червень 2011 року, тобто до моменту укладання договору, а також у липні 2011 року, за переконанням суду, не підтверджують виконання ТОВ "Кемріс" прийнятих на себе зобов'язань за договором, оскільки не містять будь-якої інформації про зазначене.

До того ж, як вбачається зі змісту договору, він укладений сторонами 01 липня 2011 року, а строк його дії, згідно з п. 6.1 розділу 6 договору, до 30 червня 2011 року.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно зі ст. 1, ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З викладених положень вбачається, що будь-які документи мають силу первинних документів тільки за умови фактичного здійснення господарської операції.

Як зазначено в інформаційному листі Вищого адміністративного суд України від 02 червня 2011 року (06 травня 2011 року) № 742/11/13-11, якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатись первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Тобто, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

З викладених положень вбачається, що обов'язковою умовою віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум ПДВ є фактичне придбання таких товарів (послуг) з метою їх подальшого використання у господарській діяльності.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ повинен підтверджуватись належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, як зазначено в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року (06 травня 2011 року) № 742/11/13-11, за відсутності факту придбання товарів (послуг) або у разі, якщо придбані товари (послуги) не призначені для використання у господарській діяльності платника податків, відповідні суми не можуть включатись до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналогічна позиція міститься в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2011 року № 1936/11/13-11.

Згідно з позицією Верховного Суду України, викладеною у відповідній постанові від 27 березня 2012 року у ході перегляду однієї з адміністративних справ, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку.

Проаналізувавши викладені положення та обставини, враховуючи при цьому факт не надання представниками позивача до суду доказів на підтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Кемріс", хоча про необхідність їх надання судом наголошувалось у кожному судовому засіданні, суд прийшов до висновку про правомірність складання відповідачем оскаржуваного рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

За переконанням суду, у ході судового розгляду справи представники позивача не надали належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовується позов, а представники відповідача надали достатньо належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються заперечення проти позову.

На підставі викладених положень та обставин, суд прийшов до висновку, що позов приватного підприємства "Лідер-Безпека" до державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування рішення відповідача є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У зв'язку з ухваленням судового рішення на користь суб'єкта владних повноважень та відсутністю з його сторони судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 7-11, 69-71, 86, 94, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити повністю у задоволенні позову приватного підприємства "Лідер-Безпека" до державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби від 05 вересня 2012 року № 0002932260.

2. Копії постанови направити (вручити) сторонам у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин