Постанова № 31879285, 11.06.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2013 р. Справа №805/6957/13-а

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Загацької Т.В.

при секретарі Телешові В.О.

за участю:

представника позивача Ярової Л.В.,

представника відповідача Матюшиної Н.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Донецьк-52, вул. 50 Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Донецьке регіональне управління» публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Донецька про визнання незаконними дії, скасування рішення № 890 від 29.04.2013 року, № 891 від 29.04.2013 року,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Донецьке регіональне управління» публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», звернувся з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Донецька про визнання незаконними дії щодо прийняття рішення №890 від 29.04.2013 року про застосування фінансових санкцій за приховування (заниження) страхувальником суми заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески на суму 440,23 грн., визнання незаконними дії щодо прийняття рішення №891 від 29.04.2013 року про застосування фінансових санкцій за неподання (несвоєчасне подання) відомостей про застраховану особу у строки, визначені законодавством, подання не за встановленою формою, подання недостовірної інформації, яка використовується в системі персоніфікованого обліку на суму 1530,00 грн., скасування рішення № 890 від 29.04.2013 року про застосування фінансових санкцій за приховування (заниження) страхувальником суми заробітної плати (виплат, доходу) на суму 440,23 грн., скасування рішення № 891 від 29.04.2013 року про застосування фінансових санкцій за неподання (несвоєчасне подання) відомостей про застраховану особу у строки, визначені законодавством, подання не за встановленою формою, подання недостовірної інформації, яка використовується в системі персоніфікованого обліку на суму 1530,00 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 26.04.2013 року за результатами планової перевірки відповідачем складено акт про результати планової перевірки №43 від 26.04.2013 року. На підставі вищезазначеного акту перевірки, відповідачем прийнято рішення №890 від 29.04.2013 року про застосування фінансових санкцій на суму 440,23 грн. та рішення №891 від 29.04.2013 року про застосування фінансових санкцій на суму 1530,00 грн. Позивач вважає, що оскаржувані рішення винесені відповідачем з порушенням норм закону та підлягають скасуванню.

Також позивач зазначає, що відповідачем вищевказаний акт перевірки посадовим особам банку для ознайомлення та підпису не наданий, у зв'язку з чим позивач був позбавлений можливості підписати даний акт. Акт перевірки, складений 26.04.2013 року, був направлений відповідачем позивачу відповідно до супровідного листа від 29.04.2013 року, при цьому банку направлений лише один примірник акту. Отже, оскаржувані рішення прийняті відповідачем відповідно до вказаного акту перевірки, який складено та оформлено з порушенням норм чинного законодавства.

Відповідачем на момент прийняття спірних рішень застосована неіснуюча норма закону, що доводить безпідставність прийняття рішень про застосування фінансових санкцій відповідно до п.1 ч.3 ст. 2 КАС України.

Таким чином, виходячи з відповідних норм Конституції України та загально визначених принципів права, позивач вказує на те, що відповідач при прийнятті оскаржуваних рішень, в яких в якості підстав для їх прийняття керувався п.п.3,5 ч.9 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який на момент прийняття спірних рішень втратив чинність.

На підставі вищезазначеного позивач просив суд визнати незаконними дії, скасувати рішення № 890 від 29.04.2013 року, № 891 від 29.04.2013 року.

В судовому засіданні представник позивача надав пояснення аналогічні змісту позовних вимог, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх у повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, просив в задоволенні позову відмовити у повному обсязі, надав заперечення, згідно яких вказав, що перевіркою п.3 «Переліку питань для здійснення планових перевірок органами ПФУ та форми акта, що складається за їх результатами» щодо правильності нарахування та сплати страхових внесків встановлено порушення ч.1 ст.19 Закону №1058, в результаті чого перевіркою донараховано фактичні витрати на оплату праці за грудень 2008 року у розмірі 440,23 грн. Перевіркою п.6 програми перевірки щодо достовірності формування та подання відомостей про застрахованих осіб встановлено порушення ч.6 ст. 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058) та абз.4 п.п.3.5.1 розділу 3 Порядку №26-1, а саме: подані недостовірні індивідуальні відомості про застраховану особу за 2010 рік по 39 особам, про що складено розпорядження про усунення порушень, встановлених перевіркою, від 30.04.2013 року №41. Внаслідок подання недостовірної інформації за 2010 рік було занижено суму нарахованих страхових внесків до Пенсійного фонду України на 24227,50 грн.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивач зареєстрований як юридична особа 02.07.2007 року виконавчим комітетом Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації, ідентифікаційний код юридичної особи - 09807856, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи № 30682, серія А01.

Відповідачем була проведена планова перевірка позивача, на підставі якої складено акт №43 від 26.04.2013 року про результати планової перевірки філії «Донецьке регіональне управління» публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів, контроль за нарахуванням та сплатою яких покладено на Пенсійний фонд України за період з 21.05.2008 року до 28.02.2013 року, а також достовірності відомостей, поданих до Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за період з 01.01.2008 року до 28.02.2013 року.

Вищезазначеним актом перевірки встановлені наступні порушення позивачем: перевіркою п.3 щодо правильності нарахування та сплати страхових внесків встановлено порушення ч.1 ст.19 Закону №1058, в результаті чого донараховано фактичні витрати на оплату праці за 2008 рік на 440,23 грн.; порушення вимог ч.1 ст. 19, п.6 ч.2 ст. 17 Закону №1058 в результаті чого донараховано страхові внески за ставками 33,2 %, 4% на суму 24379,10 грн. за 2008 - 2010 роки, в тому числі за 2008 рік донараховується 146,16 грн., за 2009 рік зменшується 12,62 грн., за 2010 рік донараховується 24245,56 грн., страхові внески за ставкою 2% на суму 15,54 грн. за 2008-2010 роки, в тому числі за 2008 рік до нараховується 34,38 грн., за 2009 рік зменшується 0,78 грн., за 2010 рік зменшується 18,06 грн.; перевіркою п.6 програми перевірки щодо достовірності формування та подання відомостей про застрахованих осіб встановлено порушення ч.6 ст. 21 Закону №1058 та абз.4 п.п.3.5.1 розділу 3 Порядку №26-1, а саме: подані недостовірні індивідуальні відомості про застраховану особу за 2010 рік по 39 особам, про що складено розпорядження про усунення порушень.

На підставі вищезазначеного акту перевірки відповідачем прийняте рішення №890 від 29.04.2013 року про застосування фінансових санкцій за приховування (заниження) страхувальником суми заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески, відповідно до якого застосовані фінансові санкції у розмірі 440,23 грн. та №891 від 29.04.2013 року про застосування фінансових санкцій за неподання (несвоєчасне подання) відомостей про застраховану особу у строки, визначені законодавством, подання не за встановленою формою, подання недостовірної інформації, яка використовується в системі персоніфікованого обліку, відповідно до якого застосовані фінансові санкції у розмірі 1530,00 грн.

Відповідно до п.п.3, 5 ч.9 ст.106 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників такі фінансові санкції: за приховування (заниження) страхувальником суми заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески, накладається штраф у розмірі всієї суми прихованої (заниженої) заробітної плати (виплат, доходу), а в разі повторного протягом року такого порушення - штраф у триразовому розмірі суми прихованої (заниженої) заробітної плати (виплат, доходу); за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення - у розмірі 20 відсотків зазначених сум та не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно до Закону України від 08.07.2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» частини перша - дев'яту статті 106 виключені.

Таким чином, на момент винесення відповідачем рішення №890 від 29.04.2013 року та рішення №891 від 29.04.2013 року Закону, який передбачав нарахування та стягнення фінансових санкцій за приховування (заниження) страхувальником суми заробітної плати, на які нараховуються страхові внески та неподання відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку у строки, визначені законодавством, даного виду страхування не існувало.

Пунктом 22 частини 1 статті 92 Конституції України передбачено, що засади цивільно-правової відповідальності, діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них визначається виключно законами.

Конституційний Суд України Рішенням від 30 травня 2001 року №7-рп/2001 у справі за конституційним зверненням відкритого акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» щодо офіційного тлумачення положень п.22 ч.1 ст.92 Конституції України, ч.ч.1,3 ст.2, ч.1 ст. 38 Кодексу України про адміністративні порушення (справа про відповідальність юридичних осіб) вирішив ( п.1.1 резолютивної частини Рішення) положення п.22 ч. 1 ст.92 Конституції України треба розуміти так, що ним безпосередньо не встановлюються види юридичної відповідальності.

За цим положенням виключно законами України визначаються засади цивільно-правової відповідальності, а також діяння, що є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями як підстави кримінальної, адміністративної, дисциплінарної відповідальності, та відповідальність за таки діяння. Зазначені питання не можуть бути предметом регулювання підзаконними нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч.4 ст.150 Конституції України передбачено, що з питань, передбачених цією статтею, зокрема офіційне тлумачення Конституції України, Конституційний Суд України ухвалює рішення, які є обов'язковими до виконання на території України.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на п.7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464), оскільки зазначена норма стосується стягнення сум фінансових санкцій, які були нараховані у період до 01.01.2011 року.

Отже, аналіз наведених норм законодавства дає підстави вважати, що відповідач протиправно виніс рішення № 890 від 29.04.2013 року та рішення №891 від 29.04.2013 року про застосування до позивача фінансових санкцій на підставі пп.3, 5 ч.9 ст.106 Закону №1058 оскільки зазначена норма Закону втратила чинність з 1 січня 2011 року згідно із Законом №2464 і не діяла на дату прийняття відповідачем оскаржуваних рішень.

Отже, позов в частині позовних вимог про скасування рішення №890 від 29.04.2013 року про застосування фінансових санкцій за приховування (заниження) страхувальником суми заробітної плати (виплат, доходу) на суму 440,23 грн. та скасування рішення № 891 від 29.04.2013 року про застосування фінансових санкцій за неподання (несвоєчасне подання) відомостей про застраховану особу у строки, визначені законодавством, подання не за встановленою формою, подання недостовірної інформації, яка використовується в системі персоніфікованого обліку на суму 1530,00 грн. підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог про визнання незаконними дії щодо прийняття рішення №890 від 29.04.2013 року та рішення №891 від 29.04.2013 року суд зазначає наступне:

Як вбачається зі змісту позовної заяви та пояснень представника позивача фактично позивач оскаржує зміст вищезазначених рішень. Дії посадових осіб органу Пенсійного фонду з винесення рішень є способом реалізації наданої суб'єкту владних повноважень компетенції, самі по собі дії не тягнуть для особи будь-яких правових наслідників, у зв'язку з чим суд відмовляє в цій частині позовних вимог.

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про визнання незаконними дій, скасування рішення № 890 від 29.04.2013 року та рішення № 891 від 29.04.2013 року підлягають частковому задоволенню.

Частиною 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України передбачається, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 71, 86, 94, ст. 105, ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Донецьке регіональне управління» публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Донецька про визнання незаконними дії, скасування рішення № 890 від 29.04.2013 року, № 891 від 29.04.2013 року - задовольнити частково.

Скасувати рішення № 890 від 29.04.2013 року про застосування фінансових санкцій за приховування (заниження) страхувальником сум заробітної плати (виплат, доходу) на суму 440,23 грн., прийняте Управлінням Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Донецька.

Скасувати рішення № 891 від 29.04.2013 року про застосування фінансових санкцій за неподання (несвоєчасне подання) відомостей про застраховану особу у строки, визначені законодавством, подання не за встановленою формою, подання недостовірної інформації, яка використовується в системі персоніфікованого обліку на суму 1530,00 грн., прийняте Управлінням Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Донецька.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 11.06.2013 року, постанова в повному обсязі буде виготовлена 13.06.2013 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови.

Суддя Загацька Т. В.